Книжкова жаба

Стосовно Карла Маркса: ми всі вивчали про боротьбу класів, а що таке класи у світі - це бідні й багаті. Бідні не люблять багатих - звідси боротьба. Але тут це накрилося мідним тазом. Тому що жлоби, насправді, - це клас, де багаті й бідні не мають жодного значення, бо бідний жлоб і багатий жлоб - все одно жлоби. Тому класова близькість бідного жлоба ближча багатому жлобу, а не бідному інтелігенту. Тому бідний жлоб завжди голосуватиме за багатого жлоба, а не за бідного інтелігента. Тобто бідний жлоб і багатий жлоб - це один клас, і Маркс пролітає. Деякі люди просто не думають, що вони роблять, вони безвідповідальні. Коли це просто Вася — то одне. Але коли в парламенті приймають дебільні закони — то інше. І саме дебільні закони відкривають шлях корупції. Рагулі відкривають шлях корупції, бо вони не мислять інтересами держави. Українці хочуть щоб президент був такий справедливий як Ісус Христос, красивий як Ален Делон, щоб він був бідний як Робін Гуд але щоб він усе всім роздавав - щоб він був Янголом! І ще був талановитий, такий як Наполеон. Можливо цей народ вирішить, що країна ця не має існувати, і що цей народ не має існувати, все можливо. Тоді, значить так. Але можуть бути люди яким це не сподобається, і вони будуть шось робить... Українці, вони чемпіони по такому я би сказав циклічному суїциду. Я завжди казав, що українців ніхто не може перемогти крім самих українців. І весь час вони це доводили, протягом всієї своєї історії. А шо ти з цим зробиш? Ніх*я! Я їм кажу, шо вони дураки, я їм весь час це кажу. Вони дурні і безвідповідальні, вони як діти... Я не політик, і я можу говорить про свій народ не намагаючись йому сподобатись. Так є. * Жлоб і рагуль — це майже одне й те саме. Хоча рагуль — більш вишукане визначення. (с) Лесь Подерев'янський Підписатися на Книжкову жабу

Міжнародну Букерівську премію перейменують на честь уродженця Росії, співзасновника розробника ігор Playrix Дмитра Бухмана. Із 2027 року вона матиме його ім'я. Таке рішення ухвалили після того, як фонд Bukhman Philanthropies погодився фінансувати премію протягом наступних 10 років. Як повідомляє російська служба Радіо Свобода, брати Дмитро та Ігор Бухмани народилися у російській Вологді. Після початку повномасштабної війни Playrix припинила роботу в РФ, а нині обидва мають громадянство Ізраїлю. Підписатися на Книжкову жабу

Русня не люди, а біосміття Підписатися на Книжкову жабу

📚 Книга, яка 200 років формує військове мислення світу — тепер українською. Геніальний німецький військовий теоретик Карл фон Клаузевіц створив працю, що стала головним підручником із військової стратегії на два століття вперед. Основою його аналітики стали військові кампанії Фрідріха Великого та Наполеона, а вплив книги на війни ХХ століття важко переоцінити. Видання підготувала дружина після смерті Клаузевіца. Історія цього українського видання — окрема й драматична. Перший переклад книги «Про війну» був зроблений у Києві ще 1936 року, але майже весь наклад знищили. Причина — до роботи над виданням були причетні військові, яких згодом репресували та розстріляли. Здавалося, переклад втрачено. Але кілька примірників дивом збереглися. Як відомо — рукописи не горять. Сьогодні ця фундаментальна праця знову доступна українським читачам — із вступним словом Валерія Залужного, який у відео розповідає, чому ця книжка залишається важливою для розуміння війни і сьогодні. 📖 «Про війну» — вже у продажу. Друзі, будемо вдячні за репост. Це справді важливо.

Вітаю, друзі! Що читаєте сьогодні? Які книжки у ваших руках? Пишить в коментарях та прикладайте фото! Підписатися на Книжкову жабу

Поки ми з’ясовуємо, чий Булгаков і кому ставити пам’ятники, французи роблять для української культури щось вагоміше. У мене тепер є з чим приходити до них в гості 🤗. Vasyl Stus. « Palimpsestes. Poésie et lettres du Goulag » — поезія і табірні листи, у перекладі й з передмовою Жоржа Ніва (славіста, учня Пастернака, найавторитетнішого французького голосу про радянський тоталітаризм). Ніва назвав свою передмову «Спротив тиранові зробив українського поета — поетом європейським». Не всупереч українському. Завдяки тому, що Стус відмовився зрадити себе. Бо є у нього слово, якого немає в інших мовах, — «самособоюнаповнення». « Car vivre n’est pas vaincre les limites. / C’est s’accoutumer, et soi-même / s’emplir. » ( «бо жити — то не є долання меж, / а навикання і самособоюнаповнення»). Стус незручний для всіх, хто мислить категоріями замість людей. Російська імперія намагалася стерти в ньому українця — і він став аргументом проти неї. Але так само його не привласнити й тим, хто вимагає від людини спершу бути функцією групи, а вже потім собою. І це потрібно нам. Ми нещодавно розмовляли на форумі в Одесі (#Ukrainian Cosmopolis), що війна загартувала українську ідентичність, але вона ж несе спокусу дробитися: був на фронті — не був, виїхав — лишився, якою мовою говориш. Найкраща протиотрута — пам’ятати, що всі ми передусім одне ціле, попри різний досвід. Стус — про це: людину не можна звести до категорії, до графи. Вона наповнюється собою, а не «спільним благом» ціною самої людини. Це потрібно і французькому читачеві. Франція веде свою суперечку про межу між особою і колективом. З одного боку — спокуса звести людину до «правильної» ідентичності. З іншого — республіканська обіцянка, що громадянин не зводиться до групи ніколи. Стус заплатив за відповідь життям. І довів що благо не вливається ззовні, воно наповнюється зсередини. Будь-яка ідеологія, що починає з випорожнення особи заради колективу, програє цьому одному рядку. (с) Ганна Юдківська, колишня суддя ЄСПЛ від України, Голова Робочої групи ООН з питань свавільних затримань.  Підписатися на Книжкову жабу

Скандал з книгою «Зміна режиму: Всередині імперського президентства Дональда Трампа» (Regime Change: Inside the Imperial Presidency of Donald Trump), яку написали кореспонденти The New York Times Меггі Габерман та Джонатан Свон, нарешті дістався і України. Правда, не тому що хтось у нас її прочитав, а тому що про українські фрагменти написала британська The Guardian. На захист наших оглядачів скажу, що сталося це тому, що західні медіа, як це заведено, отримали сигнальні екземпляри до офіційного старту продажів. Книга потрапить в продаж 23 червня. З анотації:

Ґрунтуючись на сотнях інтерв'ю та безпрецедентних репортажах з глибин нетрів найретельніше охоронюваних кімнат адміністрації, «Зміна режиму» запрошує читача всередину Ситуаційної кімнати та в таємні обговорення в Овальному кабінеті, які розпочали нову війну на Близькому Сході та стали причиною того, що Трамп закрив кордон, ввів війська Національної гвардії в міста та відправив імміграційних агентів у смертельні зіткнення з протестувальниками.

Свон і Габерман вже більше десяти років пишуть про те, що відбувається в Білому домі. І ступінь їх заглиблення, навіть по тим фрагментам що мені вдалося побачити, вражає. І не мене одного. Коли в пресі почали з’являтися фрагменти книги, один з високопосадовців Білого дому заявив Axios, що в адміністрації Трампа підозрюють, що репортери New York Times отримали аудіозаписи засідань Ситуаційної кімнати: «Ми боїмося, що деякі з наших найчутливіших розмов записувалися. І ми не маємо уявлення, які саме». Що стосується українських кейсів, то тут, схоже, мова не йде про прослушку. Найбільш скандальні висловлювання належать міністру фінансів США Скотту Бессету, який називає президента України Володимира Зеленського "маленьким виродком", "дитиною з особливими потребами" та "містером Біном під креком". Журналісти розповідають про те, як Бессет, тільки-но призначений міністром фінансів США відвідав Київ, щоб змусити Зеленського підписати угоду про копалини. Пам’ятаєте? Після цього Трамп заявляв, що його міністру фактично відмовили, а Зеленський «спав і не міг з ним зустрітися». Свон і Габерман пишуть, що тоді зустріч дійсно пройшла не дуже добре.

«Протягом 45 хвилин чоловіки лаяли один одного. Бессент пропрацював на посаді лише кілька днів, а вже уплутатися в перепалку на підвищених тонах із лідером країни, яка перебуває у війни. Зрештою, він подивився на Зеленського і сказав: «Якого хуя тобі треба?» (в оригіналі - ‘What the fuck do you want to do?’”)

Але книга не про нас, а про Трампа. І журналісти дізналися про нього таке, що ще більше пробиває дно у сприйнятті американського лідера. Наприклад, для нього була найнята помічниця, колишня телеведуча Наталі Гарп, функціонал якої полягає в тому, аби вона постійно занурювала президента США в, як пишуть автори, «свіжий потік позитивних новин та коментарів, які вона часто читала вголос». Гарп, зазначають журналісти, «писала Трампу захоплені особисті листи, зокрема в одному з них було написано: «Ти — все, що для мене важливо»». До речі, ще у 2024 році Габерман і Свон написали про неї в NYT окремий текст, де було таке :

Одного разу, коли пан Трамп грав у гольф у Шотландії, вона бігла за його візком, щоб тримати його в курсі позитивних історій та публікацій про нього у соціальних мережах.

Якійсь пиздець. Пам’ятаєте, як в Давньому Римі під час святкування перемоги поруч з тріумфатором ставили раба, який, тримаючи лавровий вінок над його головою, повторював «Memento mori» («Пам’ятай, що помреш»)? Так ось тут навпаки. До речі про тріумфи… У книзі є епізод, як Трамп, міркуючи над створенням власної Тріумфальної арки, телефонує президенту Франції Емманюелю Макрону, щоб запитати його, чи є на його Тріумфальній арці оглядовий майданчик, і якщо так, то чи він безпечний: «Як ти думаєш, Емманюелю, люди з нього стрибають?» Гідна книга. Чи буде переклад українською – невідомо.

Вітаю, друзі! Що читаєте сьогодні? Які книжки у ваших руках? Пишить в коментарях та прикладайте фото! Підписатися на Книжкову жабу

Вітаю, друзі! Що читаєте сьогодні? Які книжки у ваших руках? Пишить в коментарях та прикладайте фото! Підписатися на Книжкову жабу

Надзвичайно приємно написати передмову до чудової книги справжнього друга України Боріса Джонсона. Людини, яка дала нашим Збройним силам шанс на боротьбу. Бо коли ми згадуємо про Боріса, ми згадуємо про Британію та її величезну підтримку України у найтемніші часи. Рішення британської сторони про передачу протитанкових комплексів NLAW дало нам змогу не лише успішно знищувати бронетанкові з'єднання росіян у 2022 році, а й увійти в паритет з ними та стати ефективнішими через вищий рівень організації управління і тактики застосування. У мене був шанс особисто познайомитися з Борісом Джонсоном ще у квітні 2022 року в Києві, але не склалося. Зрештою, ми зустрілися вже у 2025 році - я потиснув йому руку та подякував за все. Його спогади в цій книзі є цінним свідченням епохи та особистим поглядом на те, як Путін готував і починав повномасштабне вторгнення. Це про справжню солідарність з Україною і про фіксування історії, яка надихає світ не забувати про боротьбу українців🇺🇦

Вітаю, друзі! Що читаєте сьогодні? Які книжки у ваших руках? Пишить в коментарях та прикладайте фото! Підписатися на Книжкову жабу

Коли літературні дискусії трансфорсуються у файтінг в стилі Mortal Kombat. Так, я знаю, що це ШІ, але дуже класно зроблено. Створив це Yurii Yeltsov. Якщо вам сподобалося, то напишіть і я ще дещо викладу. Підписатися на Книжкову жабу

Коли літературні дискусії трансфорсуються у файтінг в стилі Mortal Kombat. Так, я знаю, що це ШІ, але дуже класно зроблено. Створив це Yurii Yeltsov. Якщо вам сподобалося, то напишіть і я ще дещо викладу. Підписатися на Книжкову жабу

Митець на кожен день! "Ще Дарвін бородатий нас учив, що всі потвори врешті-решт зникають. Натомість все красиве і розумне, як ми з тобою, залишається. То ж на**й песимізм!". (с) Лесь Подерв'янський

Вітаю, друзі! Що читаєте сьогодні? Які книжки у ваших руках? Пишить в коментарях та прикладайте фото! Підписатися на Книжкову жабу

Вітаю, друзі! Що читаєте сьогодні? Які книжки у ваших руках? Пишить в коментарях та прикладайте фото! Підписатися на Книжкову жабу

Днями у Києві презентували англомовне видання книги "Полювання на крейсер "Москва" ("Hunting for the Cruiser "Moskva"). Це ґрунтовна і дуже цікава робота Олександра Чудновця та Андрія Булавіна про історію колишнього флагмана російського Чорноморського флоту, який чотири роки тому Сили оборони України відправили на дно. Мав честь написати передмову до цієї книги. Я пригадую ті важкі дні у квітні 2022 року, коли ми ще не знали, якою буде ця війна проти Росії з її величезними ресурсами та флотом. Знищення крейсера "Москва" мало не лише суто військове значення для ситуації біля українського узбережжя. Це був ще й яскравий початок кінця міфу про могутній російський Чорноморський флот. Ця операція - результат унікальної синергії наших інженерів, військових та цивільних моряків. Вони мали єдину мету й чи не єдиний шанс. І вони його використали. Хочу подякувати авторам і видавцям книги. Завдяки вам фіксуються найяскравіші моменти нашої новітньої мілітарної історії, які тепер доступні і для міжнародної аудиторії.

Вітаю, друзі! Що читаєте сьогодні? Які книжки у ваших руках? Пишить в коментарях та прикладайте фото! Підписатися на Книжкову жабу

Вітаю, друзі! Що читаєте сьогодні? Які книжки у ваших руках? Пишить в коментарях та прикладайте фото! Підписатися на Книжкову жабу

Вітаю, друзі! Що читаєте сьогодні? Які книжки у ваших руках? Пишить в коментарях та прикладайте фото! Підписатися на Книжкову жабу