Книжкова жаба

Надзвичайно приємно написати передмову до чудової книги справжнього друга України Боріса Джонсона. Людини, яка дала нашим Збройним силам шанс на боротьбу. Бо коли ми згадуємо про Боріса, ми згадуємо про Британію та її величезну підтримку України у найтемніші часи. Рішення британської сторони про передачу протитанкових комплексів NLAW дало нам змогу не лише успішно знищувати бронетанкові з'єднання росіян у 2022 році, а й увійти в паритет з ними та стати ефективнішими через вищий рівень організації управління і тактики застосування. У мене був шанс особисто познайомитися з Борісом Джонсоном ще у квітні 2022 року в Києві, але не склалося. Зрештою, ми зустрілися вже у 2025 році - я потиснув йому руку та подякував за все. Його спогади в цій книзі є цінним свідченням епохи та особистим поглядом на те, як Путін готував і починав повномасштабне вторгнення. Це про справжню солідарність з Україною і про фіксування історії, яка надихає світ не забувати про боротьбу українців🇺🇦

Вітаю, друзі! Що читаєте сьогодні? Які книжки у ваших руках? Пишить в коментарях та прикладайте фото! Підписатися на Книжкову жабу

Коли літературні дискусії трансфорсуються у файтінг в стилі Mortal Kombat. Так, я знаю, що це ШІ, але дуже класно зроблено. Створив це Yurii Yeltsov. Якщо вам сподобалося, то напишіть і я ще дещо викладу. Підписатися на Книжкову жабу

Коли літературні дискусії трансфорсуються у файтінг в стилі Mortal Kombat. Так, я знаю, що це ШІ, але дуже класно зроблено. Створив це Yurii Yeltsov. Якщо вам сподобалося, то напишіть і я ще дещо викладу. Підписатися на Книжкову жабу

Митець на кожен день! "Ще Дарвін бородатий нас учив, що всі потвори врешті-решт зникають. Натомість все красиве і розумне, як ми з тобою, залишається. То ж на**й песимізм!". (с) Лесь Подерв'янський

Вітаю, друзі! Що читаєте сьогодні? Які книжки у ваших руках? Пишить в коментарях та прикладайте фото! Підписатися на Книжкову жабу

Вітаю, друзі! Що читаєте сьогодні? Які книжки у ваших руках? Пишить в коментарях та прикладайте фото! Підписатися на Книжкову жабу

Днями у Києві презентували англомовне видання книги "Полювання на крейсер "Москва" ("Hunting for the Cruiser "Moskva"). Це ґрунтовна і дуже цікава робота Олександра Чудновця та Андрія Булавіна про історію колишнього флагмана російського Чорноморського флоту, який чотири роки тому Сили оборони України відправили на дно. Мав честь написати передмову до цієї книги. Я пригадую ті важкі дні у квітні 2022 року, коли ми ще не знали, якою буде ця війна проти Росії з її величезними ресурсами та флотом. Знищення крейсера "Москва" мало не лише суто військове значення для ситуації біля українського узбережжя. Це був ще й яскравий початок кінця міфу про могутній російський Чорноморський флот. Ця операція - результат унікальної синергії наших інженерів, військових та цивільних моряків. Вони мали єдину мету й чи не єдиний шанс. І вони його використали. Хочу подякувати авторам і видавцям книги. Завдяки вам фіксуються найяскравіші моменти нашої новітньої мілітарної історії, які тепер доступні і для міжнародної аудиторії.

Вітаю, друзі! Що читаєте сьогодні? Які книжки у ваших руках? Пишить в коментарях та прикладайте фото! Підписатися на Книжкову жабу

Вітаю, друзі! Що читаєте сьогодні? Які книжки у ваших руках? Пишить в коментарях та прикладайте фото! Підписатися на Книжкову жабу

Вітаю, друзі! Що читаєте сьогодні? Які книжки у ваших руках? Пишить в коментарях та прикладайте фото! Підписатися на Книжкову жабу

На Росії маразм досягає неймовірного рівня. Голова Слідкому Бастрикін наказав провести перевірку книги Григорія Остера "Шкідливі поради" на... наявність закликів до тероризму та насильства. У Твіттері відразу зреагували і почав складати шкідливі поради у стилі Остера: Бейте палками студенток, Школьников в тюрьму тащите, Запрещайте фильмы, книги Весело и с огоньком Тренируйтесь ежедневно, И наступит день счастливый: Пригласит вас Вова Путин Стать своим силовиком. Если вам уже за 70, И башкой вы всё слабее, И хотите скрыть конечно, Неудобный этот факт, Есть решение простое, Запретите книжки детям, И тогда никто не скажет, Что то он совсем сдаёт, Ваш недуг профессиональный, Станет вовсе незаметен, И напишут о вас люди, Одно слово - Долбоёб Если в вашем доме пыпа отключил весь интернет Не пугайся он хороший и заботясь о тебе Он и ВПН отключит чтоб спалось уютнее Чтобы ночью засыпая, думал ты, что ты в раю А не в пропасти у края, проклиная власть свою Російська влада в черговий раз демонструє, що вона має розумові проблеми та хоче відновити СРСР з їх тоталітарними традиціями. І саме тому старі маразматики не лише розв'язали війну проти України, а і бачать загрозу собі у всьому. Навіть у книжках з дитячими іронічними віршиками. Йобнуті. Підписатися на Книжкову жабу

Вітаю, друзі! Що читаєте сьогодні? Які книжки у ваших руках? Пишить в коментарях та прикладайте фото! Підписатися на Книжкову жабу

Буданов також запросив всіх активних громадян до співпраці з Офісом президента — в тому числі у питанні боротьби з корупцією. "Ми відкриті до здорових ініціатив та конструктивних пропозицій". Повідомте хтось Буданову, що Татаров та Єрмак - це основа "телефоного поава". Ну, і він знає, що робити. Чи це інше?

А давайте я вам розповім гарну історію з позитивним фіналом, яка доводить, що не все, що нам здається "зрадою" є такою і завжди все можна вирішити завдяки коректному спілкуванню. Оксана Чорна, капітан ЗСУ, яка служить у 23-ій окремій механізованій бригаді написала допис про те, що отримала повідомлення від "Книжкової країни" про скасування презентації та автограф-сесії з приводу виходу книжки "Журнал бойових дій". Це одна з частинок літопису про 23 Окрему механізовану бригаду, який створила Оксана Чорна. Хоча раніше було підтвердження участі. Оксана написала допис. Я побачив його. Після спілкування з Оксаною пообіцяв спробувати допомогти. Зразу зателефонував керівнику національного комплексу «Експоцентр України» (ВДНГ) Євгену Мушкину, де і буде "Книжкова країна". І він мені каже, що вже знає про цю історію і що відбулася якась дивна дискомунікація. Але вже з Оксаною комунікують організатори заходу та питання буде вирішено. Тому що повага до військових у них не на словах. Що сталося? Фестиваль попросив у бригади підтвердження участі. Ті відправили, але стався якийсь глюк чи збій і його не отримали. Звичайний робочий момент, який був швидко вирішений через особисту комунікацію і без моєї участі. Ну приємно ж коли люди готові шукати порозуміння, щоб допомогти один одному та вирішити проблему. Цитуючи Євгена Мушкіна "Відбулася ліквідація наслідків непорозуміння". От так би у всьому. Тепер всі бажаючи можуть купити цю книгу та отримати підпис її творця 25 квітня, у суботу. Сама презентація книги відбудеться о 12:00-12:45, а автограф-сесія буде на 18:00. От побільше таких би історій з позитивним фіналом. Підписатися на Книжкову жабу

Друзі, Валерій Калниш, який сьогодні проходить службу у ЗСУ створив знову канал "Чорна лампа". Попередній канал в нього вкрали. Тож, раджу підписатися. Шкодувати не будете. Посилання на його канал: https://t.me/kalnysh_blacklamp Підписатися на Книжкову жабу

Якщо один елемент роману відповідає історичній дійсності майже без спотворень — це дуелі. Дуельна культура у Франції першої половини XVII століття була такою, що Людовик XIII і Рішельє спільними зусиллями провели кілька реальних кампаній із її викорінення. Едикти проти дуелей видавалися у 1602, 1609, 1611, 1626 і 1634 роках — уже сам цей перелік свідчить про їхню ефективність. За деякими оцінками, за 20 років до початку правління Рішельє у дуелях загинуло від п’яти до шести тисяч французьких дворян. Генріх IV, який втратив у дуелях кількох придворних, порівнював це зі справжньою війною. Знаменита дуель 1627 року — один із найвідоміших реальних інцидентів цієї епохи. У ній брали участь кілька гасконських дворян і була пролита кров. Рішельє використав її як привід для чергового посилення антидуельного законодавства. Молодий дворянин, який щойно прибув до Парижа і вплутується у три дуелі поспіль у перші ж дні — як д’Артаньян на початку роману, — це не гіпербола. Це майже буквальна соціальна норма для певного типу молодих людей тієї епохи. Дуель була основним способом здобути репутацію і зайняти місце в ієрархії військової молоді. --- Облога Ла-Рошелі: реальна війна за межами роману Облога Ла-Рошелі 1627–1628 років, яка є історичним тлом значної частини «Трьох мушкетерів», — одна з найважливіших військових подій епохи. І тут Дюма, попри всі вольності, був точним у загальних рисах. Ла-Рошель була найбільшою гугенотською фортецею Франції — містом, що мало значну автономію і політичні права за умовами Нантського едикту 1598 року. Рішельє бачив у гугенотських фортецях «державу в державі» — осередки потенційного спротиву, які потрібно було ліквідувати. Облога була політичним рішенням не менше, ніж військовим. Англійський експедиційний корпус під командуванням герцога Джордж Вільєрс справді висадився на острові Ре з метою підтримати обложених — і зазнав невдачі. Зв’язок між англійським втручанням і придворними інтригами у Франції, який Дюма перетворив на сюжет із підвісками, — це його вигадка, але історичний контекст реальний. Облога тривала приблизно 14 місяців і завершилася капітуляцією міста у жовтні 1628 року. Рішельє особисто керував облоговими роботами. Чисельність французької армії під Ла-Рошеллю становила, за різними даними, від двадцяти до тридцяти тисяч осіб. Після капітуляції місто втратило політичну автономію, укріплення і гугенотські привілеї — але не було зруйноване і зберегло торговельну діяльність. Мушкетери справді брали участь у цій облозі — як частина королівських військ. Д’Артаньян, за наявними даними, вступив на службу дещо пізніше описуваних подій, тож саме там його, ймовірно, не було. Але люди його типу і його роти — були. Що Дюма змінив і навіщо Александр Дюма-батько працював разом зі своїм співавтором Огюст Маке, якому приписують значну частину архівної та структурної роботи над романом. Але художнє ліплення образів і інтонація — це Дюма. Він працював не як історик. Він працював як автор пригодницького роману для читачів 1844 року — людей, які пережили революцію, Наполеона, Реставрацію і Липневу монархію. Цим читачам була потрібна історія про вірність, дружбу і честь на тлі епохи, яка здавалася їм більш зрозумілою, ніж їхня власна. Для цього Рішельє мав стати лиходієм — тому що його розумна, але холодна політика державного інтересу погано вкладалася в роль «правильного» персонажа. Для цього гвардійці кардинала мали стати противниками — бо потрібен був відчутний антагоніст. Для цього д’Артаньян мав одразу вплутатися у три дуелі — щоб читач полюбив його вже в першому розділі. Це не історична брехня. Це художній вибір. Парадокс у тому, що саме тому, що Дюма ретельно працював із реальним матеріалом — мемуарами, історичною хронологією, деталями побуту епохи — його роман і досі читається як щось справжнє. Справжнє у важливому сенсі: він правильно передав дух і соціальну логіку епохи, навіть там, де переплутав факти. Реальні мушкетери були провінційними дворянами з небагатим жалуванням, справжніми любителями дуелей, учасниками реальних облог і військових кампаній.

Росія все більше перетворюється в країну з творів Орелла. До речі, книги на Росії вже дивують. І це щастя, що ми не живемо там. Так, у нас в країні величезна кількість проблем. Але Рашка - це суцільна проблема. Підписатися на Книжкову жабу

Якось пізно ввечері влітку 1970 я перекинувся на бік і запитав дівчину, що лежала поруч зі мною, чи хоче вона вийти заміж. - Ми поговоримо про це вранці, - сказала вона. - Зараз мені треба поспати. Вранці вона сказала, що весілля – це не дуже хороша ідея, а насправді навіть дуже погана, але вона все одно згодна. Вона мала рацію: це була погана ідея. Молода жінка Табіта Спрюс ще не закінчила навчання. Я завершив, але не міг влаштуватися вчителем. Я працював у промисловій пральні, отримуючи зарплату, яка трохи перевищувала прожитковий мінімум. У нас був кредит на навчання, жодних заощаджень та жодних пільг. У мене було дві пари спідньої білизни, дві пари джинсів, пара туфель, та проблеми з випивкою. Ми пам'ятали це, призначаючи дату: 2 січня 1971 року. Тієї осені ми сіли в автобус, що йде зі Старого Міста, де жила Таббі, до Бангора, де знаходився відомий ювелірний магазин Дейз. Ми попросили показати найдешевший комплект із двох обручок, який був у продажу. З чудовою професійною посмішкою, в якій не було жодної краплі поблажливості, продавець показав нам пару тонких золотих смужок за 15 доларів. Я дістав гаманець, який тоді пристібав байкерським ланцюжком до джинсів, і заплатив за них. В автобусі дорогою додому я сказав: «Готовий посперечатися, вони залишать зелений слід на наших пальцях». Таббі, завжди вагаючись, відповіла: «Сподіваюся, ми проносимо їх досить довго, щоб дізнатися про це». Через десять тижнів або близько того, ми надягли ці кільця один одному на пальці. Костюм, який я одягнув, був занадто великий для мене - я взяв його в борг у майбутнього швагра, - а мою краваткою пишався б сам Джеррі Гарсія. Моя новоспечена дружина була одягнена в блакитний брючний костюм, який кілька місяців до цього служив нарядом подружки нареченої на весіллі її подруги. Вона була чудова і налякана до смерті. Ми поїхали на весільний прийом (бутерброди з тунцем і содова) на моїй машині, старому Бьюїке з коробкою передач, що дихає на ладан. Я весь час торкався великим пальцем каблучки на безіменному пальці лівої руки. Кілька років по тому – три? п'ять? – коли Таббі мила посуд, її обручка зісковзнула з пальця і впала в зливний отвір. Я вирвав заглушку зливу, намагаючись знайти його, але в темряві виявив лише шпильку. Кільце зникло. Тоді я вже міг купити замість нього нове, витонченіше, але вона все одно заливалася гіркими сльозами через втрату першого справжнього кільця. Воно не коштувало і восьми доларів - воно було безцінним. Життя добре обійшлося зі мною у питанні кар'єри. Я написав бестселери та заробив мільйони доларів. Але я жодного разу не знімав цю дешеву каблучку з лівої руки з того самого дня, як моя дружина з тремтячими губами і руками і блискучими очима вдягла його. Знаю, знаю, схоже на пісню у стилі кантрі. Але у житті так часто й буває. Кільце служить нагадуванням, як ми жили тоді: крихітна трикімнатна квартирка, погано працююча плита і галасливий холодильник, скрипучі мостини, будинок з зимовим осадом, вуличний шум ночами і плакат над раковиною з написом: ДРУГ МІЙ, У НАС ЗОВСІМ НЕ ЗАЛИШИЛОСЯ СИЛ. Кільце змушує замислюватися про майбутнє, пам'ятати, що в нас було (майже нічого) і якими ми були (напрочуд хорошими хлопцями). Не дає забути, що ціна речі та її цінність - не обов'язково одне й те саме. Минуло вже 42 роки, а зеленого сліду ще немає. Стівен Кінг

В божевільні все стабільно. І ставлення до книг теж. Російським вчителям, від імені влади, запропонували прибрати Пушкіна і Гоголя, «які критикують державу». І це у деяких школах підтримали. Білоруський пранкер Владислав Бохан розіслав у школи листа від імені «Єдиної Росії» з пропозицією відмовитися від творів класиків – зокрема «Мертвих душ», «Мідного вершника», «Історії одного міста» та «Смерті чиновника». У відповідь деякі школи надіслали фото- та відеозвіти обговорень. В одній зі шкіл Брянської області за обмеження проголосував увесь!!! педагогічний склад, а на Ставропіллі запропонували навіть розширити список – додавши Булгакова, Солженіцина, Шаламова і Замятіна. Тож ті, хто навчають дітей в черговий раз довели, що вони звичайні перелякані пристосуванці, а не педагоги які допомагають розкрити через навчання особистість дитини. Сміх скрізь сльози. Підписатися на Книжкову жабу