𝑺𝒂𝒎𝒂𝒓𝒔𝒌𝒂 🇺🇦

Я сьогодні знову була у закладі, який називають геріатричним пансіонатом. Або ж будинком для літніх самотніх людей. Мабуть, там живуть і місцеві мешканці, але мене цікавили переселенці. Це люди з важкими формами інвалідності - на візках, на милицях, з паличками. Знаєте, їм там добре. Не факт, що у своєму колишньому, довоєнному житті вони гуляли такою доглянутою територією, мали доста спілкування, їли їжу, яку готує хтось, а не вони самі. Близько 17 години, коли сонце трішечки змилосердилося, я побачила благосну картину: вони всі повиходили назовні. Такі собі посиденьки. Більшість на візках, хтось сам дочалапав. Розмовляють про щось, слухають щось… Але до стану «сльози рікою» мене довела історія двох тамтешніх молодят - переселенців з різних областей. Вони познайомилися у будинку і …одружилися. Їм виділили окрему кімнатку. І вони завели … акваріум. І із золотою рибкою. Ця рибка мене добила. В сенсі, я плакала так, ніби хотіла виплакати все накопичене за кілька місяців. Її будинок на Донеччині згорів від влучання. Його будинок змила хвиля на Херсонщині. Вони познайомилися за сотні кілометрів у віці, який прийнято вважати граничним між землею і небом, і вже точно не віком для кохання. А в них окрема кімнатка, вид на сад і золота рибка в акваріумі! (Дописую за третім разом, реву досі))) А ще вони оплатили кабельне телебачення. Розвиваються потихеньку. Життя триває…

Офіційна версія - вбита свекром. Правдива версія - вбита за любов до України. Алла Олександрівна Горська… А скільки таких історій, про які ми не знаємо! Любов до своєї землі, пропагування української ідентичності були смертельними злочинами і смертними гріхами. Нині існує величезна загроза повернутися назад, в імперське стійло..

❤️‍🩹 🐈 У столиці врятували кота, який пробув під завалами півтори доби Кота витягли з-під завалів у Шевченківському районі та передали Центру захисту тварин, наразі він знаходиться у ветклініці на вул. Ярославська, 13а. Загальний стан тварини задовільний, зоозахисники розшукують господарів чотирилапого.

Ніна Гук: Вчора їздили з дітьми на шопінг до Варшави, назад повертались на таксі. Я інколи користуюсь таксі, бо у мене страшенна фобія громадського транспорту. Навіть на роботу довгий час ходила пішки 3,5 км. Але не про це зараз. Таксист виявився українець, якось одразу зав'язалась розмова: -...ми коли з дружиною переїхали до Польщі в 2019... У мене одразу склався пазл в голові, але про всяк випадок перепитала: - Чому саме в 2019? - У нас все було добре, я цілий полковник на пенсії однієї цікавої служби, дружина адвокат з 20-річним досвідом, але в 2019 наш "мудрий народ" обрав собі цю ганьбу в президенти. Продали дві квартири, дачу і переїхали до Варшави, саме син навчався в цьому місті. Розмова була настільки цікавою, що мені важко все передати. Розказував, як знайомі з нього сміялись в 2019, бо "кому ти треба в тій Польщі". І як потім курсував цілий березень 2022 від кордону до Варшави і перевозив тих самих бідах, що сміялися, бо ж тікали від війни. І не просто перевозив, шукав житло, роботу. Розказував, як зі своїми друзями в Європі зібрали допомоги військовим два контейнери на кругленьку суму, а на українській таможні просили відкат 10%. Він добився зустрічі з консулом і військовим аташе, ті обіцяли допомогти(а груз тим часом стояв на платній стоянці на таможні). І як військовий аташе кудись подзвонив, а потім в коридорі сам на сам запитав: - Ну а на 5% ви согласни? -Ви самі хоч усвідомлюєте, що ви пропонуєте? В країні війна, є небайдужі люди, які хочуть і можуть допомогти... -Что мнє партія скажєт, то я і буду дєлать. Допомога таки поїхала в Україну, через іншу таможню, допомогли впливові люди. А наш пан таксист ще довго не міг прийти до тями, бо усвідомив, що ніякої перемоги не буде за цієї влади. В кінці порадив мені книгу для прочитання, я подякувала за розмову, так рідко зустрічаю адекватних українців. Але як же ж сумно і боляче. Держава на межі виживання, а причина - віра в популізм і нездатність думати.

Гадання, ворожіння, передбачення - це не моє точно. Категорично. Аж тут гортаю знічевʼя ТікТок, а там якась химерно одягнена і яскраво нафарбована пані передрікає: - Зєлєнскага ждьот ужасний канєц, ужасний… Хм… Яка цікава пані. Й одягнута так, як їй хочеться - що за упередженість! І нормально вона нафарбована. Принаймні, не залишиться непоміченою… Хто я така, щоб так не довіряти людям? Може, вони знають, що кажуть? Може, у них якийсь там високоточний науковий підхід до передбачень? Які, дасть Бог, збудуться на 100%! Не все так однозначно..)))

Доброго ранку і тихого дня усім добрим людям! А на кацапію - всі єгипетські кари одночасно!

Ох, тримаймося… Перевірені експерти кажуть, за два-три тижні буде легше)

Новий польський фільм “Знахар” користується величезною популярністю у глядачів з першого дня трансляції на платформі Netflix. Нова екранізація (2023) роману Тадеуша Доленгі-Мостовича б’є рекорди за кількістю переглядів не тільки в Польщі, а й за кордоном. Фільм з’явився на платформі восени минулого року і вже за тиждень посів друге місце в рейтингу найпопулярніших неангломовних фільмів на Netflix.

І все частіше пригадується інтерв'ю цієї мудрої людини.

Спочатку поширила допис про пані Тищенко, тобто Аллу Барановську, але вирішила від себе додати. От, здається, сучасна дівчина. А дивишся на неї - і починають звучати «золотые купола». Врємєнщікі на таких кажуть. Дорвалися до безлімітного бабла, а розуміння доречності його демонстрації чи будь-яких внутрішніх гальм так і не здобули. Кроку не зроблять, аби зі шкіри не вистрибнути: мы - это что-то другое… Цей лук, як визначили експерти, коштує близько мільйона гривень. Чи випадково її підловили у такій розкоші? Ні, наші кугути спеціально позу вибирають, усі обручки і браслети засвічують, сумочки лейблами повертають. Усіляко нагадують, що пшонка-стайл в Україні зародився… І під кожним подібним фото вони приплітають війну. Обовʼязково…