Храм поезії (🖤)

@e_foks до милого постійно приходить сліпий дощ а ти все тікаєш адже коханий давно зник крізь століття тягнулась нитка історії і оплітала петлею твою шию залишаючи відбитки якими відмірювався час чорне сонце твій єдиний супутник окутувало тебе полум'ям ти зникла зі світу проклинаючи своє життя твої хвости затирали сліди намагань заново приручити людей гниль не приємна страва тому манить абурааге доля вже обрана пробачення прийняті Інарі дав тобі шанс так прошу не помились *** "не заходь за межу. не заходь за межу. не заходь." (с) foks Сподіваюсь, сподобався аперитив, але я планую рвати зубами межі на англійський прапор. Червоні лінії — жіночий символ мироточення, як стереотип, змушений відпирати з біло-стерильного плаття. Бо пляма - твої слова "я пишу, бо є важливі речі, про які говорити варто" — виглядає недоречно. Оформила ФОП і віддала рими як процент. Поки я вчуся гостро декламувати, ти так і не навчилася писати про це. У спілкуванні набагато гостріша, так чому лишаєшся перед Рубіконом? Твій лисячий вискал не розгледіти й під мікроскопом. Якщо кіцуне обирає серед всіх варіантів кохання, то маєш піти, адже полум'я погасло. Тема — безсмертна, у всіх сенсах, але після двадцяти чотирьох буде нуль. "Лагідна диктатура" — майже що вічна секта, порахую як і коли зміниться цикл швидше за бистрину. Ти — лис, я — андердог, тому використовую щирість. Образливо, що не дивлячись на всі регалії їх перекреслюють регламентом "Котолисів". У текстових — ти заручниця моїх стандартів, поки я з ними заручений числами, вони подвійні, бо звично розділяти на дві частини. Я лишаюсь з повагою до тебе навіть в рамках тексту, справді ціную поради і слова. Відсутній негативний резус-фактор, та вкину тезу — Ти — принциповий опонент, але я принципи не здам. От і для мене закінчені тести, залишився останній — дедлайн.

@e_foks до милого постійно приходить сліпий дощ а ти все тікаєш адже коханий давно зник крізь століття тягнулась нитка історії і оплітала петлею твою шию залишаючи відбитки якими відмірювався час чорне сонце твій єдиний супутник окутувало тебе полум'ям ти зникла зі світу проклинаючи своє життя твої хвости затирали сліди намагань заново приручити людей гниль не приємна страва тому манить абурааге доля вже обрана пробачення прийняті Інарі дав тобі шанс так прошу не помились *** "не заходь за межу. не заходь за межу. не заходь." (с) foks Сподіваюсь, сподобався аперитив, але я планую рвати зубами межі на англійський прапор. Червоні лінії — жіночий символ мироточення, як стереотип, змушений відпирати з біло-стерильного плаття. Бо пляма - твої слова "я пишу, бо є важливі речі, про які говорити варто" — виглядає недоречно. Оформила ФОП і віддала рими як процент. Поки я вчуся гостро декламувати, ти так і не навчилася писати про це. У спілкуванні набагато гостріша, так чому лишаєшся перед Рубіконом? Твій лисячий вискал не розгледіти й під мікроскопом. Якщо кіцуне обирає серед всіх варіантів кохання, то маєш піти, адже полум'я погасло. Тема — безсмертна, у всіх сенсах, але після двадцяти чотирьох буде нуль. "Лагідна диктатура" — майже що вічна секта, порахую як і коли зміниться цикл швидше за бистрину. Ти — лис, я — андердог, тому використовую щирість. Образливо, що не дивлячись на всі регалії їх перекреслюють регламентом "Котолисів". У текстових — ти заручниця моїх стандартів, поки я з ними заручений числами, вони подвійні, бо звично розділяти на дві частини. Я лишаюсь з повагою до тебе навіть в рамках тексту, справді ціную поради і слова. Відсутній негативний резус-фактор, та вкину тезу — Ти — принциповий опонент, але я принципи не здам. От і для мене закінчені тести, залишився останній — дедлайн.

Доброго вечора! Важливе оновлення щодо конкурсу "Плейлист"! Оскільки вже є достатня кількість віршів на розгляд суддів, набір закривається достроково 14 березня о 09:00!

чистка. в магазин за чипсами честер мчиться, і вітер іде за ним. постоїмо, покуримо. нас обох розчинило бурею запили свої сторіс на арматурі і подзвони — то й розсудимо. той наш човник кохання аля поссудину і дірочку біля серця. карочє все це перекотиполем вітер зіграв у керлінг, а тим же часом, в якомусь Кельні схилився клен. ну і хто там знає, до чого він хилить, про що співає... висотки хизуються пильним бетонним ганчір'ям. і я розчиняюсь у дворі вечірньому вітрець між будинків єбаше йодлем по сходовому прольоту про нас і чо бля? сіточка йоду на рану зі склопакету охрана отмєна околиця офігенна. сніг укриває все від землі і до неба. ще пара акордів і пісня доспівана. якого же дідька мене переслідують уривки цих спогадів з якогось там доковідного? кеди подряпали шкіру паркету кленового. пальці подряпали клаву ноуту від леново. тут могла бути ваша реклама але і без цього х ріново. ти не дзвонила і правильно робиш в цілому мовчання це золото у тебе в руці айфон у мене на тілі кольчуга заціни-но єбать як мовчу Мур Каметов #мурка

the lust chance У ніч повторної зустрічі  насолоджуюсь морсом з твого рота який хвилину тому  був перев’язаний-стягнутий як букет нитками-жилками  шкірки молодого ґрона як руки бавовняною мотузкою міцної інтимної довіри як тремтливий подих нотками-відтінками червоного сухого завдяки якому  у моїх пальцях що так необережно і енергійно зривали ягоду її сік стікав з них на карт-бланш який я простягав тобі У день чергового розставання ховаюсь від загрози бути випитим лишаючи по собі кров’яні пунктири як протилежність природній течії сперми по річищах твоїх ключиць вимальовуючи послання навколо твого дому стане крапкою у знаку оклику місцем виверження серед гірських хребтів  моєї венозної системи передбачувана сейсмічність якої була похована тобою в ігноруванні світу який я з точністю до пів слова та пів тону окреслював тобі У передсвітанкових сутінках коли сяйво по тінях  розв’язуватиме вузли  перегрітої тілесним теплом  і заплутаної броунівським рухом тіл постелі-білизни ти могла б звернути увагу на те що вимальовується і стає чіткішим вільним від сатину темряви-незнання вразливим перед неозброєним оком відкритим до бажання бути побаченим бути впізнаваним і зрозумілим Коли розплетеш бант мотузки перешитої папки моєї особової справи історії хвороби з пошарпаною титульною списаної книжки шкільної бібліотеки  досі з відірваним корінцем тоді неначе в останній спробі отримати ідеальну формулу поєднання червоного портвейну і молока скажи мені яка перспектива в автопортреті? які перші дії при самопорізах? От вам хрест! Copyright: Чурков Максим @cherry_poetry #літературне_горнило #отвамхрест

Ти вже в дорозі. Місто змінюється за вікном, ритм кроків зливається з музикою, думки розчиняються у словах. Цей вечір – як плейлист для тих, хто їде, повертається, тікає чи шукає. 22 березня (субота) у ресторані «Грушевський» відбудеться мистецький вечір, що поєднає музику та поезію. 📅 Дата: 22 березня (субота) 🕡 Час: 18:30 – відкриття дверей, 19:00 – початок 📍 Локація Львів: Ресторан «Грушевський» 💰 Вхід: 250 грн 🎤 Поети та музиканти: Бухтій Олексій, Natalika, Кудлатий Остап, Nasvitli, Коржик Роман, Оленка Маєвська, Юля Цяпало ⭐ Спеціальний гість – Зірка вечора: Сливинський Остап Чому варто бути тут? 🔹 Унікальна концепція заходу – подорож у світ слів і звуків 🔹 Популяризація української культури через поєднання музики та поезії 🔹 Близькість між митцями та слухачами – простір для відкритого спілкування та глибоких емоцій Ця подорож має ще одну важливу зупинку – збір коштів на FPV-дрони для 40-ї бригади. Поїхали? 🎟 Квитки та бронювання: Телеграм: 0938658870 Реєстрація: https://forms.gle/Vy2QR5cCcFiuUR3QA

Ти вже в дорозі. Місто змінюється за вікном, ритм кроків зливається з музикою, думки розчиняються у словах. Цей вечір – як плейлист для тих, хто їде, повертається, тікає чи шукає. 22 березня (субота) у ресторані «Грушевський» відбудеться мистецький вечір, що поєднає музику та поезію. 📅 Дата: 22 березня (субота) 🕡 Час: 18:30 – відкриття дверей, 19:00 – початок 📍 Локація Львів: Ресторан «Грушевський» 💰 Вхід: 250 грн 🎤 Поети та музиканти: Бухтій Олексій, Natalika, Кудлатий Остап, Nasvitli, Коржик Роман, Оленка Маєвська, Юля Цяпало ⭐ Спеціальний гість – Зірка вечора: Сливинський Остап Чому варто бути тут? 🔹 Унікальна концепція заходу – подорож у світ слів і звуків 🔹 Популяризація української культури через поєднання музики та поезії 🔹 Близькість між митцями та слухачами – простір для відкритого спілкування та глибоких емоцій Ця подорож має ще одну важливу зупинку – збір коштів на FPV-дрони для 40-ї бригади. Поїхали? 🎟 Квитки та бронювання: Телеграм: 0938658870 Реєстрація: https://forms.gle/Vy2QR5cCcFiuUR3QA

🌬 Подалі 💨 Розмовляти подіями, дихати римами, кольорами мостити дорогу подалі від сотого Риму... Усередині сонна повія вимагає обрядів весталчиних. Чи я та, чи ні – нині виє ураганна моя догана богові, огортаю негайно стегнами синьохвильне морське покуття, чужеглинною долею скута я, та хіба закувати сутнє? Що утну я, то вже не випливе з часоплинного миготіння. Хижа донька Ізідових пристрастей, що кохаю – роблю невинним. @worldscrossroads #збірка_Апокатастасіс ***

🔥 Збір на пікап для 40 ОАБр! 🔥 Ось так 1 самохідний артилерійський дивізіон 40 ОАБр перетворює русню на пил. І ми збираємо кошти на пікап, щоб хлопці могли ще ефективніше виконувати свою роботу. Машина потрібна терміново, тож без зайвих слів: 🎯 Ціль: 250 000 ₴ 🔗 Банка: https://send.monobank.ua/jar/5uVph92VMK 💳 Номер картки: 4441 1111 2127 4876 Донать, репость — разом закриємо швидко! 🚀

апдейт, уже є третина збору! це хороші новини залишилось всього 2145 грн а це всього умовно по 20 грн від 100 людей 5168752138007615 https://www.privat24.ua/send/gg1yv а є ще кращі новини! 😏😎 за топовий донат у благодійну Скриньку напишу вірш на замовлення донатера/донатерки, можу написати Вам присвяту (за ніч не напишу, але обіцяю сумлінно попрацювати над текстом за кілька днів)

Не пишуться вірші, а тільки молитви. Молитви, заговори, примівки, замовляння, заклички, і прокльони... Прокльони прориваються крізь затиснені догматами губи, коли забуваю, як вчили вірити, що живемо «тут», заради вічного «там». Якщо заслужимо, звісно. Недавно бачила статтю про місце, у якому постійно б'ють блискавки. І спало на думку, що саме там оселився Перун, коли ми відвернулися від своєї віри, поступливо ставши на коліна, підставили другу щоку. Може тоді все і почалося? Ми були слабкими і боги покинули нас, бо чи дозволив би Перун нищити своїх дітей? І може мав рацію пан Мирослав? Вчитель скульптури з художки, рідновір. Завдяки йому ми знали всіх слов'янських богів. Кожного разу, як він казав «сьогодні свято Макоші, ліпимо її», ми з дитячою зверхністю закочували очі, а потім дивилися один на одного з прихованими посмішками, і ліпили. На кожен Новий Рік ліпили дідухи, а не ялинки. Настали часи для молитви Перуну. І вже летять вогняні пташки, які запустила ще княгиня Ольга до прийняття християнства... @lysychkazlisu #лисичка

звісно, що ніхто. ніде нікуди й нізвідки. роздерті навпіл сорочки, бруківки ритмічний відлік пульсує у скронях безвимірно, тече хвилинами повз. звісно, той хто на небі - чи то жартівник, чи то бовдур. кістки ламати об лід, щоб вибити вірне значення, привід. дивлюся крізь лінзи, в яких мій світ ще не втрачено. зайвими по периметру, займенниками без особи. я вбиваю сенс, як вбивають людську подобу, спаленими сірниками не сплять і курять до ранку, голяться лезом оккама. велком в хвилюючий світ, братику. @viknapoetry #верле

▸ Пляма Я ніхто в твоєму житті, як би ми не намагались це виправити, Я ніхто, і такою точно залишусь навіки, назавжди, без сумнівів, Я лиш пляма у просторі повному криками тихими, Я лиш пляма, спотворена тінь емоційної куряви. Я - система, що згубила власні паролі - не підлягаю ремонту, Я - система, де щирі думки замінили найагресивніші віруси, Я лиш дурість, що має подобу неправдиву, аморфну, Я лиш дурість, бо все ніяк з навчання суті не винесу. Я - рана, що багрянцем розпливається по тілу невпинно, лякаю, Я - рана, згусток крові, атомна зброя, що спричинює вибух у серці. Я лиш мотлох, зачинений непотріб в старому сараї, Я лиш мотлох, що крутим чомусь на перший погляд здається. Ні, я гірше. Я - компас, що давно втратив всі орієнтири, гублюся, Я - стара гілка, що хапає одяг, бо власні квіти давно вже зів'яли, Я - рвана штора, а зоряна ніч - нездоланна спокуса, Я - паралельна реальність, в якій              ніколи                        тебе не буває.. @liliums_swamp #yrboo_вірші

а в тобі відстань з франківська до львова а ти як улюблений барний стілець я віддаюся тобі на повну поки не прийде кінець а ти як осінні випади снігу а в тобі завжди буває плюс два я зачитався у тебе як в книгу але ти не прийдеш - тебе нема тебе не буде як у маркеті пива а я ж залишив у тобі свій світ ти виливайся на мене як злива і будь передбачена ніби слід а в тобі завжди міста і гори книги дощі вся погода чай та ми вже покинули наше море і однокімнатний рай @ridkist_v #рідкість

✿ — А ти все ще любиш мене, Маргаритко? Не спалюй мовчанням, а маревом визволь. –А ти ще тримаєш відкритими двері й кватирку, неначе загляну надвечір ? — Тримаю. Цвітіння черешень живе в павутинні твоєї кімнати, над грубою сірою шафою з книгами. Я прочитав би всі, лиш відчувати сопіння м'яке й муркотливе в халаті та ночі нещадно глухі, як свідомість, що морок хапає. - Тримаю. На кухні оголені стіни, як плечі зарання, бо їм припадають цілунки та спокій, що сміхом зв'язала. Герані живуть у під'їзді, на лутці вже стало затісно, а нам вечорами чудово та тихо між ними сиділось. — Тримаю, як цвіт яблуневий в твоєму волоссі. Тримаю, як щире бажання, що в квітні збулося. Тримаю, як вуличну кішку, що лишу назовсім. Тримаю, як промінь турботи й любові земної. @mewbalagur #юлія_масюра #масюра

Друзі, думали, що ми нічого для вас не зробимо цього місяця? Та як би не так💚 Оскільки ми бачимо, що вас стає все більше, нас постійно запитують, чи можна виступити, то ми вирішили зробити опен-кол! Записуйтеся і проявіть себе✨ Отже, що буде: - авторська музика та кавери; - поезія як початківців, так і досвідчених авторів; - приємне спілкування у чудовій компанії однодумців; - благодійний аукціон. Захід несе благодійну мету: увесь прибуток з квитків та благодійного аукціону буде спрямовано на поточний збір на планшети для артилеристів з НГУ на Херсонському напрямку. Коли: 22.03, 17:00 Де: ресторан "Квітан", вул. Михайла Грушевського (кол. Дімітрова), 24 Вартість входу: мінімальний донат 200 гривень, можна і більше✨ Чекаємо на вас! Буде дуже круто🔥 За афішу величезна дяка Федору Федчуку! Записатися: @DefIrton_Unleashed @MaraJade_Sky

Спартанко, ти знову прийшла? І знову прийшла не одна? Блакить у очах твоїх стала неначе темніша. Даруєш мені це маля? Охоче прийму. Синам Твоїм я дозволю вступити в ряди мого війська. Слабкий серед вас чи ні, Для мене ви всі такі. Тендітні створіння богів, скуті плоттю та кров'ю. Захочеш, прийму й тебе. І біль вже за мить мине, Тоді покажу, що дарую всім сірим та кволим. Побачиш своїх синів, Що стали вітрами, дім Отримали вдруге, опісля батьківської зради. Побачиш цариць моїх, Що втратили земну міць І кинулись в урвище, світ проклинаючи владний. Ти зможеш помститись їм. Усім, хто калічив й тим, Хто буде калічити інших, допоки не скресне. Ти вмієш літати? Ні? Навчу, ти ступай. Униз. Всміхнися, ти ж скинеш кайдани! Хіба не чудесно? Ми скличемо всі вітри, Зітремо з лиця землі Усе, на що око впаде, все, що трапиться в шалі. Злітай на рахунок "три". Не вмієш? Навчишся. Всі, Що нині ширяють, колись уперше злітали. Ти бурею станеш. Шторм Тобі уже б'є чолом. Він бачив, які блискавиці в блакиті ховались. Навіщо тобі земля, Якщо в тебе буду я? Спартанко, дозволь запросити тебе на цей танець. Це буде неспішний вальс Під ритм руйнівних громів, І Спарта молитиме небо, на мир зубожіле. Ніхто не зупинить нас, І Зевс вмиє руки. Він Лишень-бо паяц перед обличчям стихії. І небо розколеться навпіл в кривавій лазурі. Ти йдеш? Я чекаю, Спартанко, майбутня буре. @zapyskyneofitky #вічнавічзістихією #намарафондоолі #неофітка

Він хоче її як жінку. З усіх жінок вона йому найскладніша і найбезмежніша. Любити її – це гратися у доміно. І він її любить – бережно і обережно. Він хоче її як жінку, як воду, але боїться цієї прозорості, легкості, щирості, боїться її зруйнувати чи вразити чимось, і вчинки його не виказують головне. Він звик до грубіших матерій. Тому коли вона посміхається, він опускає обличчя. І він би за нею пішов, та вона не кличе, і він видихає: «Пливи, моя рибо, пливи…» Між ними свобода, між ними така глибина, що тільки молитись, мовчати, стояти у тиші. Вона би його прийняла, але й він не кличе. І їй залишається тільки вокзал залізничний і далі пливти по морю, якого нема. Таня-Марія Литвинюк

він зводить автомат і стріляє. спалахує золотаве фазанове пір'я. сонце лягає головою просто в траву, щоб не чути пташиного хрипу. пахне кров'ю і трохи – вечерею. вона перев'язує гілку яблуні помаранчевим светром – щоб прижилася назад після осколкового поранення. светр їй уже ні до чого – її власна рука не приживеться. вони хрестять одне одного перед тим, як лягти спати у старому льоху, викреслюють день і два запитання до бога. список їх нескінченний. і вгорі: чи повернеш нам сина, з яким немає зв'язку ще від грудня. Катерина Міхаліцина #міхаліцина