Храм поезії (🖤)

За 5-7 хвилин етер Червоної троянди, можна почути та побачати пані Лисичку t.me/ccaatt_ffooxx

Поминальна балада А на цвинтарі люди шепочуть, мовляв, то чий? Їхні очі заточені – спробуй від них втечи, Їхні пазурі дужо хапають, мов то гаки, А у поглядах тужиться пам'ять – "Це хто такий? Може, Лідки з Заріччя? Степанівни? Кабана? – Їхні губи без слів перелічують імена, – Чи Володьки Циклопа? Чи Славчика, що сидить? Хто цей хлоп і чому він приперся до нас сюди?" Квітень хлеще вітрами в руці крижані мазки І собаки крадуть у мерців крашанки́ й паски́, А на цвинтарі морем рябиться ошатна товч, І довкола дзвіниці хоругви обносить сторч, Обертаючи шиї на постать обіч воріт, Бо не раді чужим, що приходять під їх поріг. І зерном у току розсипаються голоси: Чий то внук? Чи то кум? Чи то брат? Чи, можливо, син? А Спаситель підтягує комір – вітри-бо злі, І не видно нікому вінця на його чолі. І як черв із людей замикає свою ходу, І, презирливо зиркнувши ще раз, віряни йдуть, Щоб накрити столи і зайняти при них місця, Він збирає дари і відносить у рай мерцям. (8.V.2021)

Вином червоним по небесній скатертині Розлився вечір і дивується: "Де гості?" В осінні сквери кличе йти. Медитативно Шепоче листя під ногами, клени гострят На зиму профілі свої. До грудня встигнуть. Вино червоне на дубах. Чи лиш здається? Он жвавий жолудь пострибав у коло друзів. Щоб не бентежила журба душі фортецю, Я залюбки вбираю свіжозбите смузі З яскравих барв, допоки жовтень грає скерцо. Вином червоним просочились хризантеми, Джмелі в пилочку майже сплять. І темінь швидко Стирає плями навкруги. Вночі натхненно Горіхи знов перешиватимуть накидки. Що стало краще, вранці сонце їх запевнить. Вином червоним майоріє горобина. Так серед чорних днів вкрапляються моменти, Що витягають з негатива й не набридне В свою палітру фарбувати дні, бо стерти Все завжди легше, ніж бої вести постійно. А поки місяць у картатих кронах тоне, Доносить вітер від зими колючі звістки. Жене додому ніч крізь листяні затори, Десь поруч гілкою сосни зненацька трісне. Проведемо ж у вічність час вином червоним. P.S. Вірш на минулорічний марафон Олі Ритик "Вино надихає". #винонадихає, #вірш

⚡️ Запускаю збір коштів на антену для бійців Destruction team (Сумський напрямок). 💪 До мене звернулись хлопці з DT із запитом на купівлю антени Acasom. Вона необхідна для підсилення сигналу і допоможе ще краще і точніше доставляти подаруночки (if you know what i mean)🥰 🙏 Прошу долучитися донатами, репостами, допоміжними банками, всілякою підтримкою збору. Вартість антени 50К. 💰 Донатити сюди: https://send.monobank.ua/jar/4AH5pBZyW3 4874 1000 2190 3383 Paypal: veronikamovchann@gmail.com в коментарях – "на антену" 💪 Вйо до донатів! пі.ес. канал Destruction team: https://t.me/destruction_team

Я читаю одну з безкінечних "твоїх" молитов, Не пізнавши усі закутки, філософію, грані. Ти, розбавлене медом з корицею, юне вино, Що в розумних і дуже помірних об'ємах — дурманить. Я малюю одними словами твої фантастичні портрети, Хоч ні разу не бачив обличчя. От тільки чув голос. Відчуваю себе споконвічним коханим під змореним небом, І чогось аж так сильно бажаю відчути на дотик волосся. Ти солодка, мов мудрість. І ніжна, як літо, Незбагненна, як всі таємниці Усесвіту разом узяті. О, це щастя - десь поруч палати, яскраво горіти, Як багаття в зимовому лісі, кохання моє не прокляте. У очах — відображення світла далеких зірок, Що осяють дорогу до храму, що зветься душа. Говорити. Важливе. Цілунками строф, До твоєї руки у молитві, мов лицар, припав. Ти холодна, як сутінки світу. Невпинна, мов час, Чарівна, як улюблена пісня, спорідненість душ. І посеред великого міста, у натовпі сірих, тебе відмічав, Невимовно глибоку. Посеред порожніх -  пануй. @dmYmast #дим

У світлі ночі горять зорепади Пори року міняють маршрут Над твоїм небом літають снаряди Воюєш там. Щоб я жила тут. Так багато хотів би сказати Зупиняюсь, лиш мовлю ім’я Турнікет. Магазин. Автомати Віра в Бога. Вся наша броня. Ліс ошатно одягнув багряний Колір крові та терпкого вина Все навкруг огорнули тумани Реальність. Безвихідь. Війна. Не зрозумієш, коли я розкажу Не почуєш, якщо я закричу Де болить я тобі не покажу Не хвилюйся. Все добре. Мовчу. Календар. Перші дні листопада Оживаю, коли чую твій сміх Твій голос то моя розрада Навіть там - дорожчий за всіх. Я поруч. Хай навіть думками Віддай мені біль свій та сум Обійняла б за плечі руками Заховала від ненависних дум. Мій воїн. Мій хоробрий муже У тобі моя сила, ніжність та дім Моя душа за твоєю так тужить Споріднені. Блискавиця та грім. Дотик рук. Твої пальці в долоні Обійми. Найбезпечніше укриття Я залишусь в твоєму полоні До зустрічі. Світло мого життя. Юлія Чех

Йому сьогодні могло виповнитися 30 років. Дмитро Коцюбайло став легендою за життя. Герой України, який безпрецедентно воював за Незалежність держави. Він самовіддано боровся, щоб країна мала шанс на самостійний розвиток і щоби майбутні покоління жили в мирній країні. Пісня «Памʼяті Да-Вінчі». Пісня присвята. Пісня спогад. Пісня про дух нескореності. Автор і виконавець: Роман Лисенко Аранжування: Сергій Габшій Звукорежисер: Богдан Іванишин Асистент автора: Павло Стрілецький Редакторки тексту: Анастасія Занузданова, Олена Галунець, Ніка Вербинська Дизайнерка обкладинки: Анастасія Власова https://youtu.be/cpsPWWwpYFI?si=lxWO28-R8QgyT_jr

Котлета по-київськи Захмеліли думки — їх збентежили чари спокуси, І рентген не потрібен — секрети розказує нюх. Пальці вилки й ножа не відпустять, допоки не вкусиш, Ти лежиш зовсім ню на тарілці, бо щойно з вогню. Ти не просто котлета: Евтерпа, натхнення поета, Маниш бронзою вперто: нарешті тебе роздягну. Прагну тіла, такий зголоднілий. Пробач, не шляхетно, Розтинаю я плоть. З'їм котлету, та ще й не одну. Не котлета, повірте — це глобус столичного світу, Це родюча земля, що напоєна руслом Дніпра. Наче масло з м'ясця, витікає любов'ю зігріте, Омиває гриби — грішні душі, що чорт не забрав. Зелень нàчинки в ній, наче трави травнево-шовкові, Сухарі в стилі фрі — махагонові крихти тепла. А у роті шматок — це квиток, ніби в Києві знову: На Південний вокзал причвалав, що шляхи заплітав. Мов зайшов у Макдональдс, щоб живо той бургер під пиво — Й на Майдан незрадливий, що волю прийдешнім кував. Це не просто котлета — це мить, коли знову щасливий, І душа не болить, бо загоєна смàком сповна. @real_dobrutskiy #смакнації

Як замовкнуть усі автомати і розчуємо врешті весну, як же спрагло ми будем кохатись, щоби змити із себе війну, розчинити її клятий запах у солоному потові вдвох. Я по мушках, по зоряним мапах, вивчу всю, як створив тебе бог. І коли охолонуть гармати, як же гаряче буде в ліжках! До укусів тебе цілуватиму, щоби стерти із пам'яті жах, щоб твій стогін злякав порожнечу. Я тебе перед втомленим сном обійматиму безкінечно, а на ранок любитиму знов. І якщо нас помилує фатум — пережити цю люту весну, як же спрагло ми будем кохатись, щоби змити із себе війну. Павло Вишебаба #вишебаба

Звуки ти носиш у собі наймення і звуків когорту є плач та квиління десь там заповзла німота є звуки зі срібла а є почорнілі від горя і розпач триденний складаєш у вузлик ретельно як бабця складала найбільші скарби бо ж дітям у спадок бо що вже та радість скінченна ховаєш між кутиків губ сорому дрібку смієшся бо важко з тобою бо звуки війни як плащ королівни червоний від крові пасує до білого личка і розвівається шлейфом кричить життєствердно ненависть — цей звук що найдалі зайшов якнайглибше сидить одного дня відізветься @novakain_poetry #оля_новак #новакаїн

Всім привіт, талановиті поети та поетки! Радо запрошуємо вас долучитися до нового конкурсу з елементами перекладів "Перекладацькі бисаги". Із завданнями може впоратися, хто завгодно, тому що вони містять лише певні елементи перекладів та культурне надбання різних країн світу. Чому бисаги? Бо це подвійна торба, так і вірш у перекладі має дві красиві складові: оригінал та його відтворення іншою мовою. Україна наразі бореться проти ворога, а ми маємо свої гострі стріли та срібні кулі – слова, світло від свічечки букви Ї, любов до своєї землі. Тому пропонуємо популяризувати українське слово та культуру, вплітаючи їх у літературні надбання світу. Переклад – мистецтво поєднувати іноді неможливе, працювати над незрозумілим та згладжувати гостроту невідповідностей між мовами та культурами на різних етичних та інтелектуальних рівнях. На вас чекають цікаві завдання, тепла атмосфера, справедливе оцінювання від зіркових суддів та чудові подарунки переможцям. Умови участі: 🧭 участь безкоштовна, краще задонатьте на військовий збір, центру протезування або притулкам для тварин: можете обрати з наданих або тих, кому допомагаєте постійно самі (скріни не потрібні). Пропонуємо: Суперхьюманс – найкращий центр протезування та відновлення: https://superhumans.com/donate/ Притулок для тварин ЛАДА: https://send.monobank.ua/jar/77KjEJqZMB?fbclid=PAb21jcANmpqZleHRuA2FlbQIxMQABp8u1rqQR1Vqki6pCDKlRtgxxlGPTycDcLlFo7rcrEODwm7A5kg8YllNHo9SM_aem_u2NMvVlrmV26laPO0giZfQ Збір на паливо для батальйону матеріального забезпечення 3-ї Окремої Штурмової Бригади: https://send.monobank.ua/jar/5wxTwBcWGL 🧭 конкурс анонімний, роботи не публікуються і ніде авторами не викладаються до кінця конкурсу, деанон = дискваліфікація, тому пропонуємо обрати собі псевдонім – письменника з будь-якої країни світу, окрім росії; 🧭 вірші – лише українською, слова іноземними мовами (крім російської) допускаються у спецзавданнях; 🧭 обмеження за обсягом – до 1500 знаків; 🧭 судді матимуть шкалу оцінювання та не знатимуть оцінок один одного, також окремо роботи оцінить досвідчений бета-рідер; 🧭 один учасник – один вірш, але писати можна в обидві категорії, подавати з різних аккаунтів заборонено; 🧭 додаткові роботи та роботи суддів можна подавати позаконкурсно; 🧭 буде три тури, з кожного в обох категоріях проходить до півфіналу по 1 учаснику, які отримають найвищі оцінки; 🧭 якщо станеться так, що хтось набере одинакову кількість балів, його долю вирішить голос наступного за сумою балів учасника; 🧭 щотуру буде глядацьке голосування, де читачі оберуть одного учасника; 🧭 також у півфінал проходять по 4 учасники з кожної категорії, що отримали в сумі максимальну кількість балів за всі 3 тури; 🧭 у півфіналі таким чином матимемо по 7 учасників у категорії римованих та верлібрів; 🧭 троє переможців-фіналістів у кожній категорії отримають суперпризи, про які ми повідомимо пізніше; 🧭 трійка фіналістів змагатиметься між собою за HUGE PRISE; 🧭 роботи здавати в ПП організаторам: 🌍 римовані – Олесі @Olesia_avtor, 🌎 верлібри – Оксані @OksanaMovchan11 📜 Роботи півфіналістів та переможців глядацьких голосувань будуть надруковані в альманасі "Перекотиполе" 🗺 Щиро бажаємо натхнення та яскравої подорожі світом слів!!!

поїзд. плацкарт. сонце лишає обрій. у нас з моїм містом стільки дурних історій. і хоч зараз ми двоє такі дорослі, воно не змінилось зовсім і я не змінилась зовсім. поїзд. плацкарт. третя година ночі. іти його вулицями - усе, чого хочу. чашка кави гріє родимку на долоні. ми побачимось вранці - щасливі і сонні. місто моє знає мене краще, ніж мóї колишні, місто бачило мене у мóї найгірші тижні, місто поїло бульйоном із викрутки й "оболоні", витирало сльози в гуртожитку на балконі. місто бачило мене у мóї сімнадцять, вірило у мене більше за всіх - мало рацію. знає, як гірко і болісно давалась розлука з ним, знає цей клятий присмак і запах війни. місто чекає, хоч втомлене і побите, і я біжу до нього, лечу до нього і їду. як би нас двох за цей час не скалічило, я любитиму його вічно і пам'ятатиму його вічно. поїзд. плацкарт. попереду стільки всього невідомого - це так мало хвилює, коли ти нарешті вдома. ранок. перон. помалу світає. поїзд прибуває до Миколаєва. Бешкет

Regina Evil Queen style 🍎 Дивилися "Одного разу у казці"?

Автор: Ольга Далабожак (Helga)💔 "Очима війни" Чорна матерія перекрила мазки оптимізму в го́ловах... З-під обпалених тіл виповзають червоні зміюки. Частіше звучать бездиха́нні надії в тремтячих словах. Вуста тріщать, стікають соком пекучої муки. Тепер дахом для нескорених душ стали свідомі молитви. Затишшя стали піснями бурхливих тривог. Знесилений пульс на плацдармі горючої битви Гучно відточує стухлий сумний монолог. В оточенні колючих лабіринтів непередбачуваної долі Опинилось щемливе переосмислення минулих подій. Весняне, ціловане вечором, сонце торкнулось поволі Чіл запотівших, сльозами намочених вій. Очі намагаються стерти з щоденного поля зору Мигтливі, нав'язливі вірогідні фрагменти Кінця. За плечима шуршить, вкрившись гіллям шалена Потвора Під ангельською маскою наївно-тупого Лиця. Дикий шум, розлетілась пилюка. Навколо розруха — І навіки зелена одежа у ґрунт залягла... Серед трав блідно-кволих рука ворушилася сухо.. Розчинила останки у своїх обіймах імла... 24-25.02.2024 #авторськапоезія

поетичний конкурс Ребелія вітаю, наші переможці: 1 місце — Саша Хопта 1 місце — Олеся Репа 2 місце — Ірина Білик результати коментарі вірші судили: Оксана Приходченко (м.Дніпро-Чернівці) Марія Чекарьова (м.Одеса) та @verbnika_n (м.Запоріжжя) #конкурс #поезія #вірші #храм

поетичний конкурс Ребелія вітаю, наші переможці: 1 місце — Саша Хопта 1 місце — Олеся Репа 2 місце — Ірина Білик результати коментарі вірші судили: Оксана Приходченко (м.Дніпро-Чернівці) Марія Чекарьова (м.Одеса) та @verbnika_n (м.Запоріжжя) #конкурс #поезія #вірші #храм

Ліліт знала, за що все у світі. Вона сама створила частину — тільки ту, де вино і танці, тільки там, де темрява й гріх. І, гуляючи десь Хрещатиком, вона з кимось на розі любилася і йшла на Малу Житомирську, і молила, що все це — збіг. Не любила червоні троянди, не пила щось міцніше за себе. Виглядала оголеність гарно — бо рудим стервам личить все. І тримала стелю руками, поки інші її шмагали за слова, що так палко згортаються у кубло шалених ночей. І одна за одною плинули, і коли тинялася парком — ти. І шукала когось без імені, просто щоб не любити себе. І така несвідомо зраджена, і така неймовірно гарна — ніби осінь в Едемі грішному, ніби ти — моє справжнє все. P. S. Я борюся – писати навіть коли я під пігулками і в проміжках сну♥️ страх – зупинити вірші у голові працює завжди!