Храм поезії (🖤)

ми звикли говорити про те що найгірші речі зʼявляються з відсутності любові насправді ж найгірші речі зʼявляються з любові, з якою ти не знаєш що робити з любові — а до якої рани її прикладати, як подорожник? з любові — а як приборкати цей атомний вибух всередині і не знести ним усе довкола? з любові — а як бути, коли її відставили в бік, наче чашку, з якої допили останній ковток кави? ми говоримо, що найгірше — так ніколи і не любити але наскільки гірше, за цією шкалою, прожити життя із любовʼю, яку боїшся відчути? навчене еволюцією і класичними американськими романами серце виробляє цю любов неустанно — а вона нікуди з тебе не дівається тліє і пожирає саму себе чи страшніший брак любові за надлишок того, до чого нікому немає діла? любов — як ніж в самозахисті краще мати при собі тільки в тих випадках коли точно зможеш ним скористатись

Бо що тобі, в біса, пам'ять? Мішок з кістками несеш до чужого міста - як горб - на спині. Ростиш поміж ребер птаху - і випускаєш посріблену кулю вранці у сад осінній. Майструєш сопілку - аж кров під ножем бродить. Сопілка голосить про того, хто вбив брата. І голови спіють на груші твого роду. І падають. І приходить їх смерть збирати в поділ фартуха, де тьмяні фамільні персні, де вирвані зуби, висушені троянди, хрести і серпи, хореї і анапести, снаряди, зерно, червоний хмільний диявол... Бо що тобі рід? Холодна, як зброя, пам'ять. Крихкі імена загиблих та незачатих... А птаха крилом посрібленим розсікає осінній туман, блакитне мовчання саду. 27.02.2025

Одна з історій моєї родини часів Голодомору сьогодні стала віршем. Детальніше розповім у коментарі до допису. А тут буде вірш, який збереже пам’ять. Пантелей

Наш народ нагадує мені рослину тютюн: його весь час посмикують. У нього велике дебеле листя, а цвіту де-не-де… Олександр Довженко

Сніг у снах ліпився — будуть паляниці. З непритомних вулиць бруд з’їдає листя вісті вісті двісті… грамів картоплиння не забрали — згниле. Із крохмалю кулька буде для дитини стигне стигне винних… покарати б в муках. Хтось дверима грюкнув — маревом здригнулись найрідніші руки хукав хукав «Духа… запустіть до хати. Не кати — це батько. Із тюрми вернули вдома помирати латки латки нате… борошна й зерняток. Краще не спиняйте: виплив із намулу, хворий і зім'ятий ґрати ґрати стати б… лиш для вас спасінням, тим рядном суцільним, що згорнувся в клунок з хлібом, але тіло підло підло пухне». Де була землянка, походжав лелека, правнуки згадали діда Пантелея. © Олена Галунець @virshoplitkarka #олена_галунець

• літо кінчається прудко ніби репає перестиглий кавун тріщинка переганяє лезо переганяє твої думки ого який спілий трапився ого який червень тобто липень тобто серпень видався і котиться до свого реченця і спиняється в ямочці трісь виколупуєш засмаглі насінини вони як діти що набігалися за літо й слинили подорожник на кожну рану аби та швидше гоїлася солодка липкість патьоками на присипаних порохом ногах лиш вдихнув польової куряви на велосипеді а тут уже й пахне новими зошитами й морокою як приловчити ручку писати гарно літо це іменник чи дієслово?! #олінавівірші

Мандри Гулівера обставини крутять тебе як бабу куцю з зав'язаними очима з викликом: «спробуй залишитися собою змінивши координати» — якщо немає на гуглмепс значить і не існує потім будеш сутужно веслувати оминаючи атоли людей будеш хапати за руки і зазирати у їхні темні денця не знаючи, що там безмежність чи просто відсутність світла? будеш лащитися, як песик що колись був чиїмось якому хочеться брехати й скалитись але страх самотності як грудка землі затикає слова у горлі наживо похованого що намагається дихати через поки що пухкий грунт але вже не може поворухнутися і з кожним видихом місця для вдоху стає все мен ше холодно страшно темно та чому так вперто йдеш у мандри темрявою наче у цей раз ну точно буде вихід у інший вимір де ввижаються райські кущі де колібрі п'ють нектар з плюмерій та орхідей наївний тебе ж обліплять набридливі піраньї-ліліпути з непомірно роздутими его як повітряні кулі з надутими куполами де вогонь амбіцій підігріває повітря і несеться кулею аж ген за хмари за стратосферу совісті будь обачним щоб, не дай Боже, не образити якогось містечкового наполеона стягуєш еластичними бинтами власного велетня-монстра що кричить розкритою мушлею вигризаючи питання з простору: ну що зі мною не так? коли я сам став ліліпутом з пихою розміром з провінційне містечко та претензіями що криють собою тих хто насмілився поїхати на велику землю і сховатися від щупалець перепису населення? — тебе пораховано! та як можна сміти жити своє життя? подумаєш, що втік але дві партії сперечатимуться у тобі їх найбільшою проблемою стане питання з якого кінця розбити кляте виїдене яйце ти що невдячний за зґвалтування фальшивими цінностями? чому ви думаєте що зміните мій світ просто виколовши мені очі? тоді можна буде придумати утопію на будь-який колір та смак? шукаєте таких самих травмованих бо штучні квіти не ростуть з бур'янами? уяви що будеш прийнятий тими з ким прагнув висіти на одній гілці світового дерева а потім щоб відповідати суворим стандартам захочеш вирізати малеееесеньку гнилу крапочку стати майже довершеним яблучком але лезо ножа провалиться у тотально прогнилу середину

🖍️🖍️🖍️🖍️🖍️🖍️🖍️🖍️ Дорога віршометрична родино! Хочу оголосити, що передаю цей канал і чат у турботливі руки Саші Котенка @jessihalliwell Він мудрий і вірний служитель у храмі поезії, я щиро довіряю йому все, що буде тут відбуватися. Ваша Наталка-Юзя 🥰 P.S. Колись повернуся.

MAX BARSKIH, Тіна Кароль, DOROFEEVA та інші: у Києві відбудеться музичний благодійний фестиваль B-Mall Fest за участі великої кількості зірок 28-30 листопада у Києві відбудеться музичний благодійний фестиваль B-Mall Fest 2025. Локацією для події традиційно стане ТРЦ Blockbuster Mall. B-Mall Fest підтримує збір «Рій помсти» Благодійного фонду Сергія Притули. Мета – придбати FPV-дрони для наших захисників, аби посилити можливості українських Сил оборони. Крім того, фестиваль сприяє збору коштів для підрозділу «Хартія» на придбання колісного транспорту. На знак підтримки цих ініціатив у перший день фестивалю на сцені виступить гурт «Жадан і Собаки», який відомий своєю активною громадянською позицією. Фестиваль збере понад 20 українських та міжнародних зірок.  Серед оголошених артистів — MAX BARSKIH, Тіна Кароль, DOROFEEVA, HÄMATOM, YAKTAK, Віталій Козловський, LATEXFAUNA, Анна Трінчер, Паліндром, Саша Чемеров, Kalush Orchestra, Павло Зібров, Epolets, El Кравчук, Марта Адамчук, RONY та інші. Окрім виступів зірок, територія фестивалю перетвориться на великий простір музики та емоцій. Для відвідувачів працюватимуть тематичні інтерактивні зони, фотопоінти, активності від брендів, розіграші подарунків та унікальний мерч. Родзинкою стануть спеціальні фестивальні атракції, зони фудкорту та сімейні простори, де кожен знайде щось для себе. Деталі за посиланням • Де? ТРЦ Blockbuster Mall, просп. Степана Бандери, 36 • Коли? 28-30 листопада • Скільки? Вхід вільний (з можливістю задонатити комфортну суму на збір)

вранці ти більше не впізнаєш себе в альбомі зі старими фото. лишаться спогади та голоси в голові чи назовні? «терпи» «навіщо пручаєшся» «ти ж хочеш як всі» «в чому твоя проблема?» «ні? звідки така вперта?» стьобана сумка через плече, вирушиш шукати вітра в полі, забувши, що часто чужі слова це просто слова. * час – то білосніжне ромашкове видноколо від світанку до заходу сонця за ходою годинникової стрілки і назад. і назавжди. ніщо не перекриває повітря ласкавіше за ласо з його тендітного стебельця, не звʼязує руки міцноніжніше за бажану прикрасу для тих, кому відсутність свободи стає найбільшою свободою. для тих, хто самі обрали відсутність вибору. «заповідна зона», «збір рослин заборонено», але так хочеться торкнутися при/х/марного майбутнього! попестиш пелюстки, полестиш їм своєю увагою /збудеться-не збудеться/, і піднесена легковітровим поривом чергова хвилегодина життя, відділена від серцевинки, понесеться за обрій. перетвориться на купчасто-дощову гостю, на купу часто до щему гірких новин, хоча синоптики обіцяли безхмарний день. хто витримає такий атмосферний тиск? тому ти обережно обірвеш останню пелюстку і обереш більше не обирати, бо врешті-решт, у зірваної квітки лише одне майбутнє.

...Давай поговоримо трохи про вірші, про сніг і легенди — бо, знаєш, це, може, востаннє так тихо падає сніг. Аттила Могильний

Законсервований сум у пляшці вина, вдвох на балконі розділений вдома. Давно для усіх це не є новина — скоріше то правда гірка та відома. Кохання стікало у келихи тіл, горіли вуста — навряд їх забути. Я клала білизну зумисно на стіл. Оголена правда — ми знову розкуті. Цілуй ласолюбні мотиви душі, ніжні перлини жіночих оргазмів. Нехай з мене ллються весняні дощі і тримається ритм у рівновазі. Зволожений погляд нічної пори світанкові пестить ланіти шовкові. Проміння на постіль леліло згори. Овечка покірно пішла на страту вовкові. #mind | 27.04.23-21.09.25

Зчистив сонячну цедру світанок. Стік апельсиновий сік. Скільки у тижні днів? Я не знаю, точно не сім. Холодно пальцям. Дням — антарктично. Теплі —  дзвінки. Щастю розлука дико не личить. Поглядом вкрий. Хай через відстань, простір екранний — кригу топи. Нас від падіння у відчай тримають віри стовпи. «Все буде добре!» —   цвітом високим в клумбах сердець. Вечір напивсь досхочу сонцесоку, в темряву йде. Скинув із крил журавель холоднечу. «Курли!» Вибрала прихистком серце і плечі. Болить. @tettios #віршеняв

Хей, Львів 😠 Ми запускаємо першу подію LOCAL CODE LVIV. 29 листопада збираємось разом, щоб слухати, читати, грати й творити. Ведучий: Peregrinus - Відкритий мікрофон - Вірші - Музика - Перформанс - Afterparty Дата: 29.11 Час: 18:00 – 21:30 Місце: Lviv Improv Lab • вул. Тершаковців, 2а Запис учасників та слухачів: Андрій Буремний, Peregrinus Не пропустіть. Бо такі вечори не повторюються.

Я скований трунком, токсичним цитроновим димом, ця змова в лаштунках двобою, в якому безсилий. Лиш скло – мій рятунок і світло зелене, допоки не бите… Ми – зло. Подарунок весільний – це зброя до скроні. Спинитись, бо кожна цеглина дороги до тебе затоплена жовчю тривоги? Мінерва у люті, а ratio просить і просить невтомно: «Потворо, облиш це». Та знаю, свідомість замовкне у зелені любих земель обето‌ванних. Поки що зброя Дамокла мінорно врізається в розум тавром-звинуваченням: «втіхи гріховні». Підносить вітрами уяви… Туди, де кордони ховають від грізної долі, від Óккама сталі традицій, що міцно тримає прискіпливий осуд під гострим оска‌лом, під вовчими іклами погляду ліпшого сорту. Між нами у світі проєкцій коштовним камінням вкладають кордони, той самий безцінний – один, і так близько – затьмарює сонце. Шкода‌, що у жінки в обручці. Хотів «як в нормальних»? То спробуй. До радих обіймів спіткнусь на фінальному кроці – вже втрачена тяма. Тепер до легень CO2 – не кисневі ласкаві обійми. Нема окулярів, в яких би удаване стало за бажане – дійсним… Заграє уява, та марно, чого так чекав непомірно – це рана, прокляття безшлюб'я. Моє неприступне смарагдове місто…

дрібочу за тобою своїми маленькими кроками - наздоганяю тебе поки ти весь захоплений           знову такий захоплений! біжиш уперед малюєш руками в повітрі       боже куди дивитися? занотовую аби не вивітрилося завмираю аби не збитися "вічне сяйво чистого божевілля" (адаптуємо класику з керрі і уінслет під себе) - хто кого з нас на спині отак носитиме? на вухо нашіптуватиме -           пиши я чую тебе - пиши чую як ти приречена світлом (тобто моєю темрявою) як ти невідворотно збуджуєшся як гнешся вперед відчуй - я мащу тобі губи повільно спускаюся нижче     свічу                тобі і свічу у тобі запалюю свячу тебе і освячую щоб ти дзвеніла сьогодні разом зі мною і щоб ти бачила - воно не звідти тож можеш їх не розплющувати я все тобі покажу межу яку перейти та що там! з якої зіскочити конче потрібно аби ти сьогодні кінчила аби дійшла аби пульсувала і схлипувала я хочу нарешті почути      твої слова! які прорвуться із тебе криками у них вся суть мала я тебе виплекав грішна моя навіки я тебе виплакав я тебе викохав але не на втіху собі ні-ні! цим вихором голосінь я хочу щоб ти жила! і щоб світилася - відбивай! у тебе виходить найкраще у тебе виходить дихати так як я /січень 2022/

Не наступайте на любов не наступайте Якщо не можете переступайте Любов, як навесні трава Вона жива завжди жива Не наступайте на любов Не наступайте Не наступайте на любов не наступайте Якщо не можете переступайте Любов причинний сенс життя Сьогодні й завтра й в майбуття Не наступайте на любов Не наступайте Не наступайте на любов не наступайте Якщо не можете переступайте Вона вам щастя принесе Вам теж, бо хтось понад усе Не наступайте на любов Не наступайте Не наступайте на любов не наступайте Якщо не можете переступайте Кохання втрачені сліди Однак із вами назавжди Не наступайте на любов Не наступайте Юрко Покальчук