Ю.Г. | Юрій Гудименко

Проголосуйте зараз у додатку «Київ Цифровий» за перейменування вулиці Вузівської на честь морпіха Максима Токарева. Це 30 секунд, але це важливо. Дякую вам.

Як знав.

Лох.

І все ж таки мені категорично не подобається стара радянська традиція з «містами-героями», яка була заново введена на початку повномасштабки. Проблема, як завжди, з сенсами. Міста не захищають себе самі і стати героями не можуть. Це люди захищають міста, а не міста захищають людей. Тому повторю не свою, але дуже правильну думку. У цій війні має бути два статуси для міст: міста героїв і міста-фортеці. Міста героїв – це ті, де ЦИВІЛЬНЕ населення вчиняло опір окупантам, як у Енергодарі, Мелітополі, Херсоні, інших містах. І міста-фортеці – це ті міста, які оборонялися ВІЙСЬКОВИМИ і де точилися важкі бої як у місті, так і під його стінами: Маріуполь, Харків, зараз Авдіївка і Часік. Так, міста теж гинули на цій війні. Міста були пораненими, скаліченими, з них витікало життя. Але міста постають з попелу, а люди уходять назавжди, ризикуючі одним життям і віддаючі його за інших. Саме тому «місто героїв», а не «місто-герой». Бо люди уходять назавжди.

Йобаний ти фейсбук. Sexual exploitation, значить.

Куплю бейсболку, дорого.