ПРОЛІТ 🐝

A manwhore as he is! Люблю цих персонажів, Господи 😁

Вийшов трейлер "Небожа чаклуна" від режисерки Грети Гервіг і я просто в захваті. Якщо ви були не в курсі, то "Хроніки Нарнії" починаються насправді зовсім не з історії чотирьох дітлахів й шафи, просто творці минулої екранізації вирішили першу книжку скіпнути. А я в дитинстві її любила! І багато разів перечитувала!

Нє, ну не так я уявляла затишні осінні читання по вечорах, звісно… Але яке життя, так й читання 📖

Мені приїхала «Морениця» і в ній моя цапорусалка!!!!

Я згадала, що маю скарб!

Боже, як тепер вибрати, що читати далі, якщо хочеться ВСЕ

Вчора, до речі, купила собі «Опівнічних дітей» Салмана Рушді, яку вперше прочитала, мабуть, років вісім-девʼять тому, коли була ще студенткою. Вперше починала її ще в школі, маючи спортивний інтерес, але до кінця ознайомилась, коли трохи до тексту доросла. Я знаю, що до цієї книжки у багатьох людей особливий пієтет, проте мені тоді не особливо сподобалось — я була фанаткою «Бога дрібниць», яку читала перед цим. Купила, бо шкода не мати в бібліотеці, але перечитувати поки не планую.

Готова співати багато дифірамбів новій книгарні book.ua на Подолі, бо вже ну дуже вона затишна (я навіть зловила себе на думці, що можна працювати тут й не доходити до Вівату на Поштовій). Книжку на памʼять теж вже придбала.

ДОЧИТАЛА! На Goodreads поставила 4,75 з 5-ти (дякую богам за нововведення). Другу частину все ще дуже треба, бо на такому моменті скінчили! Мій примірник вже має поїхати мені в руці з понеділка. Повноцінний відгук, мені здається, варто буде дати вже після прочитання «Морениці», але поки я в захваті 👀

Мені залишилось менше 100 сторінок, але друга частина вже мені потрібна фізично.

Я хотіла почати читати «Сонцекрес» ще з першого дня її виходу, але в мене було купу інших книг обовʼязкових до прочитання. А зараз я сиджу fangirling, бо знаю, що авторка за 350 сторінок оповіді жодного разу ніде не згадала імені героїні (ну чи це не геніально) і мені дуже подобається авторський стиль – такий живий і цікавий. Світобудову я розумію з трудом (як і більшість світобудов в будь-якому високому фентезі), але я тільки на 50-й сторінці і постараюсь роздуплитись швидше.

Чи теж іноді хочеться зазирнути в голову улюбленої письменниці й дізнатися: як вона це все написала? І чи були в неї дні, коли кожне речення здавалося невдалим? 👀 Projector Publishing видають «Коли я пишу. Щоденники Вірджинії Вулф» українською. Це вибрані записи про письмо, читання й творчу роботу — з пошуками натхнення, сумнівами, реакціями на критику та моментами, коли текст нарешті починає жити. Тут Вулф розмірковує про власні книжки, перечитує написане, оцінює інших авторів і шукає нові форми. Мені особливо цікаво побачити саме цей процес: що відбувається між першою ідеєю та книжкою, яку ми потім читаємо. Думаю, це читання відгукнеться й тим, хто пише дописи, знімає відео чи постійно придумує щось нове. Бо питання «як поєднати творчу свободу з дисципліною?» знайоме багатьом із нас 🫠 Книжка відкриває серію «Митці про творчість» і вже доступна до передзамовлення за зниженою ціною — 650 грн. 🤍 Передзамовити «Коли я пишу. Щоденники Вірджинії Вулф» #пролітпромо

От буває, що вам настільки подобається книжка, що ви не можете перестати про неї патякати на кожному кроці. Ця чудова настільки, що я би воліла ніколи не нікому про неї розповідати. Перше, що я подумала, коли перегорнула останню сторінку: «Мабуть, добре, що тепер її ніде не можна купити». Це найгірше найкраще прочитане в цьому році. Бо є кілька речей, які ти занадто гостро розумієш після прочитання. Те, що війна коли-небудь закінчиться, але продовжить тривати в кожному з нас аж до самої смерті. Те, як незліченна кількість трагедій призводить до того, що ми перестаємо звертати на них увагу, не встигаємо їх прожити і оплакати. Те, якою звичною стає для нас смерть. Те, що вижити — ще не означає повернутись до життя. Ця книга про так багато речей водночас і про емоційне оніміння. Особливо про нього. Отаке.

Я підозрюю, що ви знаєте, що я працюю у Vivat і, хоча зазвичай такого не роблю, сьогодні трохи принесу сюди робочого 👀 Ми з командою завжди перебуваємо в пошуках книжкових (і не тільки) блогерів для співпраць й дуже хочемо підтримувати та розвивати цю спільноту — і великі блоги, і маленькі, які тільки знаходять свою аудиторію 🤪 Але книжкового контенту багато, талановитих людей теж, і все відстежити буває складно. Тому віднедавна у нас є невеличка форма, де є анкета для блогерів, які хотіли би розповідати про книжки видавництва Vivat. Там нам буде легше помітити вас, познайомитися з вашим блогом і залишатися на зв’язку 👏 Якщо розповідаєте про наші книжки — не соромтеся заповнювати, навіть якщо здається, що у вас «ще замало підписників». Ми обов\`язково переглядаємо ці заявки, коли шукаємо цікавих кріейторів, а я знаю, що за мною стежать невеликі книжкові блогери, яким це може бути цікаво! 🤪 Форма — за посиланням: https://forms.gle/B6tVrhQ2kkfEktqJ7

Вже завтра обговорюватимемо «Лазарус» разом з авторкою на Подолі ✨ Дуже раджу вам прийти, до того ж сама локація у підвальному приміщенні, тому дуже безпечна, ще й будуть жарти! Квиток взяти можна тут.

Ви думаєте куди я пропала? Ладно, ніхто не думає 😇 Але я змонтувала відео на YouTube. Рятувала його як могла. Це продовження нашої подорожі з Юлею у Римі. Це дуже простий влог, але він дуже теплий 🫂 Нове відео: https://youtu.be/p_KjDCybp84?is=Itms4Ty0YTVoZirz Перша частина: https://youtu.be/G4sII8x2WhY?is=XOXAE4GF8u8GNU5D

Відео вже на каналі! Обіцяйте, шо тикнете йому вподобайку 👀 https://youtu.be/-7rhzOFuoE4

Не знаю, чи ви знали, але YouTube віднедавна дає можливість бути спонсором перший місяць безкоштовно, тому ви можете підписатись. Моя підписка супер демократична і коштує півтори і три долари на місяць, а ще я готую для рівня "Книголюби" буденні влоги (один такий якраз знімаю) про книжки, життя і так далі. Оскільки реклама в мене на ютубі - це рідкісне явище, отака підписка дозволяє ютуберам хоч трохи вивозити свої неприбуткові канали фінансово.

Відео про книжку Пономарьова вже можуть дивитися спонсори. Для всіх ролик опублікується о 15:30 і ми будемо молитись, щоб команда Олександра не знесла мені канал 😅

Відео по-зрадницьки довго вантажилось на ютуб, а я мусила слідкувати, щоб не погас екран, тому в процесі прочитала 130 сторінок «Фан-сервісу» Розі Данан. Дівчатка й хлопчики, я ледь не вмерла від ностальгії за часами, коли я була підліткою, писала фанфіки по Teen Wolf (привіт, Стідія), зависала в фандомних групах в ВК і монтувала свої перші едіти. Тільки тут головній героїні вже за тридцять, а актор її колись улюбленого серіалу дійсно чомусь почав перетворюватись на вовкулаку й прийшов просити її допомоги. Після жарту, де головна героїня пояснювала йому, як на нього впливатимуть фази місяця, сказала «Тепер ти знаєш, як це — мати місячні» я готова влучити цій книжці пʼятірку.