Nuts&roses

Для роботи над книгою мені потрібно дещо підновити у пам'яті. Серед іншого, переглянула новорічне привітання Зеленського з новим 2022 роком. Пам'ятаєте, там де багато гостей було за святковим столом, люди різних професій, і лікарі, і студенти, і багатодітні батьки, і військові. Скільки ми свого часу обговорювали це привітання, а зараз дивишся - і той загинув, і той... А цей утік за кордон, а що з цими взагалі невідомо, дай боже щоб живі лишилися. Кадри з "Мрією", з новеньким Антонівським мостом, з Азовсталі... Дуже красива зйомка, дуже красиві люди і красиві слова. І Зеленський проговорює довжелезний текст так впевнено, так артистично, грає у кожному реченні. Транслює впевненість у майбутньому, оптимізм. Ось це найстрашніше у цьому відео. Не останній політ "Мрії", не усмішка іще живого героя, а те, що Зеленський застосував усі свої акторські вміння, увесь свій талант, щоб заспокоїти українців, переконати їх у тому, що ніякої небезпеки нема. Говорить, що нас захищає найкраща у світі армія. Що ми обов'язково повернемо Крим, що новий, 2022й рік стане переламним у цьому відношенні. Що кожен ветеран війни на Донбасі у 22му отримає квартиру, а кожна дитина отримає свій економічний паспорт. І що він у це вірить. "Я вірю, що так і буде", я впевнений, я це знаю... Ми тоді ще задавалися питанням - а де його власна сім'я? Чому за цим святковим столом він говорить про велику родину, про бабусині пиріжки, які "вже не лізуть, але треба їсти", але там немає ні його дітей, ні батьків, ні дружини. Де вони? Тепер то ми знаємо, де. Там же, де і сім'ї інших топ чиновників, які отримали достовірну інформацію про вторгнення і подбали про безпеку своїх родин, завчасно евакуювавши їх з України. Ви знаєте, я оце все переглянула, і у мене знову піднялася температура. Думаю, може ну його, може закінчити книгу як є, двадцять першим роком, бо це ж ніякого здоров'я не вистачить.

Цього просто не може бути. Вася Василь Паламарчук ... Це неможливо просто, він же саме життя, він же втілена гарантія того, що все буде добре... Вічна пам'ять Та ні, не вірю

Знаєте що? Жодного разу не запитала у військових, за кого вони голосували. Хоча звичайно ж там є люди з іншими політичними поглядами. І взагалі з іншою життєвою позицією, вихованням, біографією, ставленням до себе і світу. І що з того? Зараз час такий, що головне те, що ти робиш, а не те, що при цьому говориш. Так само і мене жодного разу не питали, хто я - порохобот чи не порохобот, і яких поглядів дотримуються ті, хто скидається на машини військовим. Від партійного білету донаторів двигун не барахлить. І тільки у фейсбуку все ходять і ходять, ниють і ниють. Чи то ботів як запустили свого часу, так вони і повторюють одне і те ж. Чи то реальним людям дійсно нема чого робити. Що їх лякає, я не розумію? Що на наступних виборах, якщо такі колись відбудуться, ми знову проголосуємо за Порошенка? Ну так коли це ще станеться, чекайте, чого наперед панікувати? У вас іще років п'ятдесят до наступних виборів, все може змінитися :) Картинку потягла у Оксанки Погомій Оксана , сподіваюся вона не в претензії :)

Яким треба бути відбитим, щоб пропонувати скласти зброю країні, яка відбивається від нападу. На своїй території. Не путіну, не нападнику, а нам - людям, які і так тримаються з останніх сил. От же нагородив нас бог сусідами, що з одного боку, що з другого. Я не думаю, що ми колись це забудемо або пробачимо, що одним, що другим. Орбан іще відчує на собі, як це - жити поряд з людьми, які тебе зневажають. В українців є хороша приказка на цей випадок - ще прийде баба до воза. Ну і звісно, хотілося б почути оцінку цього візиту від офіційної сторони.

Дуже терміново запрошую в коментарі експертів з питань піару та розкладання дронів! Ви зможете детально обговорити всі нюанси та аспекти волонтерської роботи, що добро треба робити тихо та що не потрібно розкладати допомогу для фотосесії! Взагалі... я не знаю, які частини ЗСУ забезпечені ФПВ дронами та чи є такі. Пишу це всупереч заяв одного відомого військового. А знаю я, що 4 000 фпв-дронів прибули із заводів і в нашому випадку вони одразу забезпечені платами ініціації, чудовими акумуляторами, а для кількох бригад ЗСУ одразу й бойовою частиною. Взагалі... я не знаю, які частини ЗСУ забезпечені Мавіками та чи є такі. Пишу це всупереч (далі за текстом попереднього абзацу). Я знаю, що дві сотні денних та сотня нічних Мавіків – це наша місячна "квота", яка розлітається по ЗСУ і постійно просять ще і ще. І я можу таке саме написати про окопні РЕБ. Взагалі...   Взагалі, це рекордний для нас вантаж вартістю 88 811 015 гривень.  Вантаж, який не покажуть в ефірі "марафону". Вантаж, про який не розкажуть тг-канали. Ага, через Петро Порошенко, саме так. Вантаж, який вже зараз їде на фронт.  Вантаж, який наблизить нашу перемогу. Починаємо збирати на наступний вантаж? 💳 ПРИВАТ24 5169330520686400 💳 ІНШІ БАНКИ 5375411501778331 🌎 PayPal: [email protected] 🌐 USDT (TRC20) THXQSYA2s1bKRBgqQaPjgHqW77834GmuDX 🌎 Всі реквізити: https://spgr.org.ua/uk/donate/

Друзі, ну я поняття не маю, чому у фб носять допис про те, що мене заблокували. Допис за 22й рік. З того часу я встигла якось розблокуватися. Хотілося б, щоб вірусними ставали якісь інші дописи, наприклад, про машини. Як от цей :) Моя головна претензія до фб зараз - це те, що кожен допис про збори коштів обнуляє тобі перегляди. І тоді щоразу доводиться тиждень писати про котів або подорожі, щоб повернутися до нормального охоплення. Так трапляється щоразу останнім часом, і тому ні за що не повірю, що це випадковість, а не алгоритми. А тепер повернімося до машин. Збираю кошти на авто для дронщиків, які працюють у Серебрянському лісі. Розвідка і скиди. У коментарях - відео від хлопців, де видно і їх, і сам ліс. Для ілюстрації збору я попросила у них кілька фоток з війни, те що їх надихає. Хлопці порадилися і надіслали мені цілу галерею результатів своєї роботи. Ну так, - подумала я, переглядаючи колекцію трупів у зеленому, - все правильно. Добийте Горіха, нас фб тоді точно запхає кудись у 22й рік... Друзі, а якщо серйозно, то ситуація складна. Їхня власна машина навернулася. Їздять транспортом підрозділу, до якого вони прикріплені. Щоразу це цілий квест, навіть виходячи з того, що виїжджають на позиції надовго, і не так легко забрати машину на цей час. Екіпаж не може нормально літати без своїх коліс. Автівку ми знайшли у Польщі, заклали позичені гроші і притягли в Україну, зараз ремонтується. Загальна сума до збору 208 тисяч, це з ремонтом і доставкою хлопцям на Луганщину. У кого є можливість, всі реквізити у коментарях Дякую.

На митниці мене відправили на поглиблений огляд машини з роздяганням (закреслено) ямою і зніманням панелей. А було все так. - Заборонені товари є? - спитала митниця. - Цигарки? - Нема! - чесно відповіла я. А тоді згадала про лоток з лохиною, який завалявся на задньому сидінні. А щойно перед цим мене змусили викинути персика. Ну то якщо персики не можна, напевно і ягоди теж? Видно щось таке промайнуло в очах, бо та пані занесла руку з печаткою, потримала її у повітрі і відправила мене за спеціальну огорожу для обшуку. У цій клітці ми з лохиною чекали інспектора дві години. До кінця чекання борувки закінчилися, і я підбадьорилася настільки, що попросила дядьків у ямі заразом ходову подивитися, чи все у порядку. Це якась дивна поїздка була від початку до кінця. Мене оштрафували за перевищення швидкості у глухому селі, потім на заправці якийсь поляк оплатив мою колонку, а свою ні, і так поїхав, і заправка довго вирішувала, що їм робити. Потім перегоріла лампочка у задньому ліхтарі, а ще на трасі була годинна пробка на рівному місці... Але хай там як, я уже у Вроцлаві. І з цієї літературної резиденції я вийду не раніше, ніж відправлю Ірині готовий рукопис. Побажайте мені удачі :)

На трасі сьогодні бачила рекламу - розтяжку: "Ріпак такий-то - народжений бути лідером." Ріпак - це не ім'я і прізвище, він реально ріпак. Виносимо за дужки питання, чому ріпак народжений бути лідером, а хтось інший ні. Лідерів багато не буває. Це президент у нас кожен із нас, а лідер -ріпак. Ну ви зрозуміли, у такому дусі я міркувала кілометрів сто. Перепрошую, фото нема, оскільки була за кермом. Зрештою, ми аграрна країна. Не бачу причин, чому лідером у нас не може бути ріпак.

Готель, у якому я зупинилася, виявився мотелем. Тобто рестораном. Тобто борделем. Коротше, внизу приватні кабінки, а нагорі один номер. Він мій :) Внизу банкет. Мені щойно увімкнули світло, тому буде гаряча вода. Карточки не приймають, тіко готівка. За всіх у "готелі" віддувається прибиральниця. З кожного питання у неї одна відповідь: чекайте, я покличу начальство. Наприклад: - Можна у вас попросити тарілку з ресторану у номер? - Зараз прийде начальство. Або: - У вас сигналізація пищить, ви чуєте? Можна відключити цей звук якось? - Чекайте, зараз буде начальство. Я звісила ноги з балкона в очікуванні начальства. Прийшов прокурений як попільниця дід, записав мої побажання - тарілка, ложка, виделка - і пішов. Сигналізація пищить уже всередині голови. Такий противний писк, ніби мікрохвильовка закінчила готувати, з інтервалом у п'ять секунд. Зараз піду повисмикую там дроти з усього.

Повертаючись до соцопитування Центру Разумкова. Президенту як інституції довіряє 49,6% українців. А от Володимиру Зеленському персонально довіряє 53,8% (на 4,2% більше, ніж президентові України). 4.2 проценти - це непоганий результат на парламентських виборах, наприклад. Уявляєте собі цілу партію, чиї виборці не знають, що Зеленський - це президент, але довіряють йому більше, ніж президентові? Я вже не кажу про захмарний рівень довіри сам по собі, враховуючи нинішню ситуацію. Нам там пояснюють, що здоровий глузд все одно перемагає, і судячи з рейтингів, населення прозріває.... Ага, прозріває. Зоряний час Зеленського був навесні 22 року, коли рейтинг довіри до нього зашкалив за 70 відсотків, стрибнувши від мізерних 20 з копійками у лютому, напередодні вторгнення. То я б хотіла усім віруючим у Зе побажати: моліться, щоб він не побудував причинно-наслідковий зв'язок у своїй голові. І не подумав, що українці його найбільше люблять, коли росіяни стоять на Київщині..Бо любителі простих рішень просто запустять росіян на Київщину іще раз.