Нотатки орієнталіста. Orientalist notes

27 квітня 1672 року українсько-османсько-татарське військо вибило поляків з Кам'янця та рушило вглиб Галичини. Облога Львова змусила Річ Посполиту піти на мирні перемовини та відмовитись від претензій на Правобережну Україну. Але переможний союз гетьмана Петра Дорошенка і султана Мехмеда IV не протримався довго — три роки потому Дорошенко зрікся булави та здався Москві. Втім, він був не єдиним, хто намагався залучити Османську імперію до великої війни за Україну. Є версія, що в основі домовленостей Дорошенка і Мехмеда лежали старіші переговори, які проводив ще Богдан Хмельницький. Але тоді ситуація склалася інакше. https://was.media/uk/2019-06-13-prokozacka-hunta/

📕27 квітня 1886 р. в Луцьку народилась Катерина Десницька, майбутня дружина сіамського принца Чакрабонґсе. Історія кохання пари відома завдяки їх онучці Наріс Чакрабонґсе та її книги «Катя і принц Сіаму». З листа Чакрабонґсе до Івана (брата Катерини) дінаємось, що вінчання відбувалось таємно у Стамбулі, в церкві Святої Трійці (суч. район Бейоглу): ✍️«Шлюб відбувся у грецькій церві Святої Трійці на вулиці Пера цілком звичайно без помпезності. Перед тим я пішов на зустріч зі священником і дуже довго з ним говорив. Було важко організувати усе в цілковитій таємності… бо де це чувано, щоб сіамський принц, син єдиного буддистського монарха світу, одружувався у християнській церкві. Тому, я попросив священника, щоб він нікому про це не розповідав, і якщо хтось намагатиметься про це дізнатись, він не повинен показувати жоден документ з церковного реєстру… Ця таємність була дуже важливою для мене, я б не зміг спати вночі… Бо, як ти знаєш, Іване Івановичу, розвідка дуже гарно працює на Сході!». #Сіам #Україна #Стамбул

🖼️Барви «Південних морів», від Поля Жаколе (1896-1960), франко-японського художника та одного з найкращих «західних» майстрів японської гравюри. ✍️Поль Жаколе народився у Парижі, але з 11 років проживав в Японії. Через слабке здоров’я він шукав себе в мистецтві: вчився грати на європейських і японських інструментах, колекціонував метеликів та старовину. Захоплення традиційним живописом і гравюрою привело Жаколе до майстерні Такеші Фуджішіми. В 1928 р. він відправився у велику мандрівку до Китаю, Кореї, Індонезії, Філіппін, під час якої створив численні замальовки з типажами місцевих жителів. Хоча у творчості художника особливе місце займала Південно-Східна Азія та Океанія, він нерідко звертався до інших сюжетів: релігійного життя, пам’яток і пейзажів. #мистецтво #Японія #Франція #Філіппіни #Індонезія #Малайзія

✍️«…Цар Єгипту довірив їм великі гроші, а потім відрядив виконувати наказ на інший берег моря... Повелитель обох царств... віддав би життя, щоб роздобути всі книжки світу для великої Александрійської бібліотеки. Він намагався втілити мрію про всеосяжну, бездоганну бібліотеку, яка охоплюватиме всі праці всіх авторів усіх часів…». 📕«Подорож книги. Від папірусу до кіндла». Український переклад праці Ірен Вальєхо, іспанської письменниці й докторки класичної філології, яка намагається занурити нас у живу історію книг, читання й інтелектуальної культури давнини. Цікавий погляд на те, як процес створення, збирання й відтворення знань формував не лише стародавній, але й сучасний світ. По духу й атмосфері, книга трохи схожа на бесіду Умберто Еко й Жан-Клода Кар’єра «Не сподівайтеся позбутися книжок». Для авторки, книга також подібна до колеса чи ложки – її форма ідеально відповідає функціональному призначенню… В коментарях даю посилання на сайт видавництва та цікаву рецензію на книгу від The Guardion. #книга #текст

🖼️«Кадія, туніська дівчина, що приносить каву», від Германа Кача (1853-1924), німецького художника та військового кореспондента у часи Першої світової. #мистецтво #кава #Туніс

📷Прекрасна іранська чаша з зображенням риб. Кін. XIV-XV ст. Колекція музею образотворчих мистецтв, Х'юстон. #мистецтво #Іран

💙💛 У Харкові 75-річний волонтер з Японії відкрив безкоштовне кафе У кафе, яке відкрив японський волонтер Фумінорі Цучіко, готують гарячі обіди та печуть пиріжки. Приходять у FuMi Caffe знайомі Фумінорі, працівники сусідніх торгових павільйонів і їхні покупці, містяни, що чекають на транспорт і геть випадкові перехожі. Найбільше японець радіє маленьким відвідувачам, для яких є іграшки та цукерки.

🌙Привітання від Заслуженого академічного ансамблю пісні і танцю Збройних Сил України: #відео #музика https://m.youtube.com/watch?v=-mBTspohRJU&feature=share&fbclid=IwAR0Z30zCm_IKus3ANH2Uz024-NZEadfRnJvqe62242RtMn9Of24tJ1Fb0Ok

Чому не варто забувати про не\матеріальну спадщину навіть у часи глобального лиха? Трохи роздумів про контексти нашої виставки «MIRAS.Спадщина», а також роль особистостей, які долучилися до створення й збереження (принаймні частини) цієї колекції майже сто років тому: ✍️В 1926 р. відбулась прем’єра фільму «Алім» (1926), який познайомив глядачів з пригодами кримськотатарського джиґіта та народного «героя-робінгуда». Ця стрічка дуже відома серед поціновувачів, адже в ній дуже фахово відтворені окремі деталі, які занурюють у повсякдення і традиційну культуру кримських татар другої пол. ХІХ ст. Сценарій до стрічки написав Микола Бажан, за п’єсою відомого (згодом репресованого) кримськотатарського поета та драматурга Іпчі Умера. Співавтором сценарію, а також науковим і художнім консультантом стрічки виступив Усеїн Боданінський (1877-1938), кримськотатарський етнограф, художник та засновник першого національного музею кримських татар у Бахчисараї. Багато років Боданінський досліджував та збирав спадщину свого народу, якою безмежно був захоплений. Комплектував та зберігав музейні колекції, охороняв пам’ятки навіть в часи революції і голоду в Криму. Влітку 1925 р., з допомогою інших дослідників, він організував велику етнографічну експедицію у 64 населені пункти Криму, зібравши багато предметів вишивки, ювелірного мистецтва, побуту й ремесла кримських татар. Ця експедиція була знаковою, адже організували її саме носії культури, які збирали не «орієнтальні сувеніри» по базарах, а конкретні групи речей на материнській території, в середовищі інших носіїв культури. В тому ж році, більш ніж сотня зразків вже сучасної кримськотатарської вишивки були представлені на виставці декоративних мистецтв в Парижі: ескіз павільйону виставки створював Боданінський, а предмети для неї виготовляли під його керівництвом учасники художньо-промислової школи в Бахчисараї. Від 17 лютого 1934 р. Боданінський був відсторонений від посади директора Бахчисарайського палацу-музею радянською владою, а заклад передали під керівництво парт. функціонерів. Вже 17 квітня 1938 р. Боданінського розстріляли разом з Османом Акчокракли, Абдуллою Лятіф-Заде, Асаном Сабрі Айвазовим, Недімом Мамутом та іншими знаковими діячами кримськотатарської культури… 📌Осмислення не\матеріальної спадщини нерозривно пов’язане з концепцією розуміння сьогодення, адже вона впливає на ідентичність, дає можливість новому поколінню дізнатись про те, якими речами й контекстами був наповнений світ їх предків. Звернення до не\матеріальної спадщини змушує народи задавати важливі питання про себе, а цей процес неодмінно формує та зміцнює зв’язок з власним минулим. Через це, спадщина найчастіше стає першою жертвою імперій, які прагнуть розмити ідентичність «новонадбаних» територій, ліквідувати там «конкурентний» культурний і політичний досвід, щоб згодом замістити їх вже власними суб’єктивними зв’язками. #роздуми #текст #кримські_татари #Крим #Україна #колоніалізм #МІСТ #MIRAS

⚡️Продовження дипломатичного турне: Дмитро Кулеба відвідав Кувейт та поспілкувався з Валідом Аль-Бахаром, виконуючим обов’язки директора Кувейтського фонду арабського економічного розвитку (Kuwait Fund). Голова МЗС запропонував цій державі долучитись до майбутньої відбудови України. #новини #Кувейт #Україна https://twitter.com/DmytroKuleba/status/1648284287467245568?s=20

⚡Голова МЗС України Дмитро Кулеба прибув з візитом до Іраку, з метою зміцнення двосторонні відносин. У Багдаді запланована зустріч з прем’єр-міністром Мухаммадом Ас-Судані та міністром закордонних справ Іраку Фаудом Хусейном. #новини #Ірак #Україна https://www.thenationalnews.com/mena/iraq/2023/04/17/ukrainian-foreign-minister-dmytro-kuleba-arrives-in-baghdad-to-meet-iraqi-prime-minister/

🖼️Мечеть і цвинтар (мізар) литовських татар, від Вацлава Павлішака (1866-1905), відомого польського художника й майстра історичного живопису, якого не оминуло захоплення орієнталізмом. Це одна з його ілюстрацій до знаменитої поеми Юліуша Словацького «Беньовський» (1841). У поемі є епізод, коли Беньовський подорожує з Поділля до Криму. На своєму шляху герой зустрічає посла литвина, що везе звістку від хана до Кароля Станіслава Радзивіла. При собі він має також «…татар з-під Ваки, сина одного мулли, у якості тлумача. Вони з числа птахів, що давно огніздились в Литві, люд простий…». Саме до цього фрагменту поеми Вацлав Павлішак і створив ілюстрацію, на якій зображений литовський татарин з селища Сорок Татар на р. Вака, неподалік сучасного Вільнюса. #мистецтво #Польща #Литва #татари_липки #Україна

Колоніальний тягар, сучасна політика й поліровані зуби кашалота у традиційній культурі маорі: 📌«Як спокутувати колоніальні злочини у Тихому океані? Успішний досвід Нової Зеландії». Кілька тез з нової статті в The Economist, яка вчергове нагадує про те, що концепція осмислення спадщини невіддільна від нашого сьогодення: ✍️Британія сьогодні намагається будувати більш глибокі торгівельні та безпекові зв’язки в Індійсько-Тихоокеанському регіоні. Але цього не вдасться зробити без переосмислення впливу, який має колоніальне минуле на перспективи цієї співпраці. Теж стосується і Японії: на політичному іміджі цієї країни досі висить неподоланий тягар злочинів 1937-1945 років. Розв’язання цих питань у нинішній час допомагають успішній дипломатії, адже будувати сталі проєкти в регіоні неможливо без переосмислення колишніми імперіями власного колоніального досвіду. Цей крок дає тверду моральну основу протистояти новій імперській політиці Китаю, який використовує антиколоніальні настрої в регіоні; У південній частині Тихого океану, де «білі колонії» Британії самі ставали колонізаторами, минуле також перетворилось на «політичне мінне поле». Але у цій історії Нова Зеландія є позитивним прикладом, адже країна з початку 2000-х переосмислює трагедії, оминаючи політичних перформансів чи нещирої театральності, а демонструє реальну готовність почути жертв; Вибачення мають бути конкретними і відповідати чутливості жертви. Це етичний крок до визнання того, що певні (жахливі, злочинні – авт.) речі відбувались в минулому… але у майбутньому вони не повторяться. Коли держави вибачаються, вони більше думають про відкриття майбутнього, ніж про закриття минулого (с); Новозеландським політикам у примиренні з корінними жителями допомагають «табуа» - поліровані зуби кашалота, які у південно-тихоокеанської традиції символізують спокуту. Політики Нової Зеландії останні роки використовують їх в якості подарунку під час традиційного ритуалу вибачення перед племенами маорі, що постраждали в результаті колоніалізму. #текст #колоніалізм #стаття

Дощова погода – найкращий час для марокканського сніданку: ✍️«Сфендж», або ж «сафандж» (букв. «губка») – популярні «марокканські», або ж «магрибські пончики». Їх обсмажують в маслі та подають до кави або чаю. Найчастіше, сфендж купують у вуличних торговців, які нанизують їх на пальмову гілку та поливають медом. За поширеною версією, страва з’явилась в мавританській Іспанії, але завдяки берберам та сефардам поширилась Близьким Сходом. 📷«Вуличний продавець пончиків сфендж», від Гаррісона Формана (1904-1978), відомого американського фотографа, журналіста та письменника. #фото #їжа #кава #чай #Марокко

І знову кілька слів про #прикладна_орієнталістика, експертність та різну природу знань про «Схід»: ✍️Зараз чути багато аналітики з приводу річниці війни в Іраку. В американському (і не лише) суспільстві обговорюють довготривалі наслідки повалення режиму Садама Хусейна, а також рівень успішності\доцільності політики на Близькому Сході. У питанні про головні прорахунки адміністрації Буша в Іраку 2003 р. досить часто звучить фраза про «фатальність рішень, прийнятих американцями через нерозуміння локальних контекстів та реалій Близького Сходу» (с). Під «фатальними рішеннями» мають на увазі ліквідацію партії Баас та розпуск іракської армії, досвідчені й озброєні кадри якої поповнили ряди більш радикальних рухів. Вислови про «нерозуміння локальних контекстів» привернули мою увагу, адже добре відомо, що Пол Бремер (голова коаліційної адміністрації в Іраку) у своїх рішеннях спирався на аналітику Раяна Крокера (1949 р. н.), відомого американського арабіста, експерта з питань Близького Сходу та досвідченого дипломата, якого Дж. Буш називав «американським Лоуренсом Аравійським». Крокер, м’яко кажучи, був «занурений у локальні контексти»: в юності жив у Марокко та Туреччині, блискуче оволодів перською та арабською мовами. Згодом працював на різних рівнях дипломатичної служби в Ірані, Катарі, Сирії, Афганістані, Тунісі. Добре проявив себе як посол США в Лівані (1990-1993) та Кувейті (1994-1997). Напередодні війни в Іраку саме він очолював аналітичну групу Держдепартаменту, яка представила звіт «Майбутнє Іраку» (Future of Iraq), рекомендуючи першочергово демонтувати політичну й військову систему в цій країні (на цей звіт посилаються тут): https://nsarchive2.gwu.edu/NSAEBB/NSAEBB198/index.htm Цей випадок мимоволі викликає асоціації з появою відомої праці «Хризантема і меч» (1946), американської дослідниці, антрополога й ентнопсихолога Рут Бенедикт (1887-1948). В часи Другої світової їй доручили зробити глибинний аналіз японської культури та сприйняття у ній влади, зокрема імператорської. Довгий час цей аналітичний звіт (на основі якого пізніше постала книга) вважався прекрасною витримкою з етнопсихології японців, а застосування її висновків «командою» Дугласа Макартура в облаштуванні повоєнної Японії був високо оцінений. Сьогодні «Хризантему і меч» критично переосмислюють, адже Рут Бенедикт «не була достатньо занурена в локальні контексти», на відміну від Раяна Крокера. Вона ніколи не була в Японії. Свої висновки про ментальність цього народу вона брала з японської літератури та європейських тревелогів. А ще – із розмов з Робертом Хасімою, американцем японського походження, який скоріше ділився своїми уявленнями про далеку батьківщину, ніж допомагав розуміти глибину культури її народу. Природа знань Раяна Крокера та Рут Бенедикт відрізнялась хоча б у тому, що дипломат і антрополог по іншому сприймають «Схід» та його мешканців. #текст #роздуми #Ірак #Японія

🗺️У яких країнах немає посла України? На сьогоднішній день ще немає посла в 106 країнах світу: ✍️Південна Америка: Болівія, Бразилія, Еквадор, Колумбія, Парагвай, Чилі, Уругвай; ✍️З Сирією та Північною Кореєю відносини розірвані через підтримку агресії росії; ✍️Близький Схід: Ірак, Іран, Ліван, Оман; ✍️Країни Азії та Океанії: Афганістан, Бангладеш, Ємен, Індія, Казахстан, Китай, Малайзія, Мальдіви, Таїланд, Філіппіни, Шрі-Ланка (в Китай та Індію вже запропоновані кандидатури); ✍️Найгірша картина в країнах Африки: Алжир, Ангола, Бенін, Буркіна-Фасо, Бурунді, Габон, Гамбія, Гана, Демократична республіка Конго, Джибуті, Екваторіальна Гвінея, Еритрея, Ефіопія, Замбія, Зімбабве, Кабо-Верде, Камерун Коморські острови, Кот-д’Івуар, Лесото, Маврикій, Мавританія, Мадагаскар, Малаві, Малі, Намібія, Нігер, Південний Судан, Сан-Томе та Принсіпі, Сейшельські Острови, Сомалі, Сьєрра-Леоне, Того, Уганда, ЦАР, Чад, Сьєрра-Леоне; 📌Джерело #карта #дипломатія

✍На виставці «MIRAS. Спадщина» експонується кримськотатарський рукопис з колекції НБ ім. В. Вернадськго. Це тлумачення до Корану, авторства вченого Абдаллага аль-Байдауві, переписаний в 1823 р. муллою Ахмадом Барі Ефенді в «медресе Менглі Ґерая» (Зинджирли-медресе, в Салачику). Однією з особливостей рукопису є те, що на його останньому аркуші переписувач залишив додаткові нотатки з переліком книжок, імовірно, переданих йому на зберігання, а також дати народження членів власної родини: Гані (рабі-аль ахір 1263) [березень 1847 р.]; Аміни (11 рамадана 1266) [21 липня 1850 р.]; Аїши (16 рабі аль-ауваль 1269) [28 грудня 1852 р.]; Ахмада (21 шабана 1270) [21 травня 1854 р.]. Про цей та інші предмети, що відображають матеріальний бік сакрального світу кримських татар, написав кілька слів з нагоди Рамадану: https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=pfbid0Pa84gwwh38yLJ9Cjo3i4MEE7i4o7dW17mAuLXPjwa4QffyXBhtDhRnS5j48ZjotPl&id=442617565773530 #текст #музей #MIRAS #Крим #кримські_татари #Україна

Гра в монополію переросла в битву, з використанням самурайського меча. Двох постраждалих доставили до лікарні в Брюселі. Завжди з підозрою ставився до «Монополії». Мабуть не дарма… #новини https://news.sky.com/story/brussels-monopoly-game-row-ends-in-samurai-swordfight-with-man-said-to-be-fighting-for-his-life-12850468

Ранкова кава: 🖼️«Шатро бедуїнів», від Фаїка Хасана (1914-1992), впливового іракського художника й скульптора, який захоплювався європейським імпресіонізмом та кубізмом, а також цінував особисту свободу й традиційний спосіб життя бедуїнів. #мистецтво #кава #Ірак #бедуїни

🖼️Поєднання традицій «ніхонґа» та імпресіонізму, у творчості Хірамацу Рейдзі. Художник народився у 1941 р. в Токіо. Почав працювати у стилі ніхонґа після знайомства з творчістю Кавабати Рюші. ✍️Поїздка до Парижу 1994 р. змінила життя й творчість Хірамацу Рейдзі. Тут він вперше побачив «Водяні лілії» Клода Моне, які вразили пристрастю до японського мистецтва, ідеєю поєднання різних технік та поглядів на світ. Рейдзі відправився у «паломництво» по слідах Моне, розпочавши з ним діалог через свої роботи (картини, відтиски, розписані ширми). Осмислення власної творчості через роботи «західних» митців, захоплених японізмами - поширений сюжет у біографії японських митців ХХ ст. Едвард Саїд писав, що європейці використовували образ «Сходу» в якості «дзеркала», у якому прагнули відобразити чи побачити власні риси, нерідко гіперболізовані чи символічні. Що ж, перефразовуючи класика, якщо довго вдивлятись у «дзеркало», з іншого боку тебе теж помітять… #мистецтво #Японія