Грань

*** розбилося на сходах чорнобриве іржання цвьохкітливо свиснув стрих: стала хата рихтувати з вітру віз — тільки коней тут не бачили з роду а дороги — і поготів Іван Гнатів #грань_поезії

*** радість на яку ми чекали поміж тривожними сновидіннями радість іще трапляється ось ліс від якого ти чекав знаку ліс позолотів і зараз поміж твоїми кроками у темряву в нікуди і зараз випадкові співи пташок приймаєш цю дорогу і дорога гріє тебе може це розмова любові яку ти тримаєш в кишені мов хліб якою ділишся увесь цей шлях а її більшає Вікторія Фещук #грань_поезії

алича ангеле мій ангеле ніжна пелюстко моя нам творити й кохатися доки цвіте алича нам неустанно вірити нам віддавати любов з нас починається відлік нашим належить голос ми на великому зламі це незворотній процес ти відчуваєш кохана: скоро зав'яне старе сходить на пси цей світ рвуться останні шви скільки згоріло міст скільки іще згорить скільки вчáдіє неб сонць і вод і лісів скільки гарячих серць ще похолоне в землі ангеле мій ангеле нам триматись за руки ми першоцвіти на згарищі в опіках наша юність скільки б на неї не випало - байдуже чорт забирай ми приймаємо виклик нам торувати шлях нам творити й кохатися нам зачинати новé доки ще нашого часу доки вона цвіте Степан Пенкалюк _#_грань_поезії

*** Колись я стану Тарасом Прохаськом. Буду збирати з тобою ябка у мене в селі. І рвати сливки. Колись усе це скінчиться, а я втомлюсь, постарію, може нарешті борода почне рости. І я обов’язково стану Прохаськом. До нашої хати будуть приходити журналісти, я розповідатиму їм про час, про природу письма і просто про природу. Пригощатиму їх ябками і сливками. А потім ми будем сидіти з тобою і тішитися. Бо життя треба прожити так, щоб на старість стати Тарасом Прохаськом. І як добре, шо це вдалося. І ти завжди поряд. І стільки сливок і часу. Так безмежно багато часу. І всьо ше буде. Нічого іще не закінчилося. Нічого ще навіть не починалось. І треба було цілого життя, аби це зрозуміти. Артур Дронь #грань_поезії #грань_поезії_військових

*** світанки під час тривог набувають особливого значення. особливо, коли довкруг — спекотно. у державі, котра забула, як це — мати хороші та безперервні сни — зазвичай на ранок чується або тихий гул самотнього авта, або чийсь свіжий нежить. часом в якості бонусу може прозвучати ракетне крещендо. але тільки в такі моменти світанки відчуваються по-особливому, в їхній первинній подобі, моменті народження попри усе. і тоді із молочної ріки, що гасне під натиском найближчої до нас зорі, мов вона — найстарша в сім'ї дитина, роздається скрегіт возу. придивись на небо — там чумаки їдуть до Криму по сіль, по наші з тобою сльози. Юрій Ліщук #грань_поезії

​​🍁 До Lviv BookForum залишилось зовсім небагато часу, а це означає, що пора ділитись анонсами подій, які «Грань» готує цьогоріч. Адже ви не думали, що ми залишимо вас без івентів? 😉 Цьогоріч від «Грані» готуємо п'ять подій, серед яких уже традиційний поетичний марафон, поетичний геппенінґ та низка читань, що відбудуться 12 і 13 вересня. 1️⃣ Міжмовні взаємодії»: читання перекладної поезії Подія, присвячена перекладній поезії. Христина Назаркевич читатиме переклади з німецької, Катя Новак читатиме переклади з естонської, Анна Зотова та Ростислав Кузик читатимуть переклади з польської. 📌 12 вересня, 13:00 📌 Камінна зала готелю «Жорж», площа Міцкевича, 1 Детальніше про подію 2️⃣ Поетичний марафон 2026: нон-стоп читання двадцяти поетів і поеток молодших ґенерацій Наша уже традиційна подія для Lviv BookForum. Цьогоріч до марафону долучиться 20 поетів та поеток: Павло Щепан, Анна Зотова, Ростислав Кузик, Марина Горбатюк, Олександра Комісарова, Анка Вознюк, Остап Кудлатий, Ірина Божко, Катя Новак, Ада Єлагіна, Анна Ютченко, Максим Христенко, Марта Мохнацька, Юліана Лесняк, Дарина Чупат, Андрій Нечитайло, Морті Блек, Ілля Рудійко, Іван Гнатів. А також буде таємний гість. 📌 12 вересня, 17:00 📌 Паб Христофор вул. Франка, 3 Детальніше про подію 3️⃣ Поетичний вечір ранок від літроз’єднання «Грань» Всі роблять поетичні вечори, а ми вдруге пробуємо зробити поетичний ранок, адже ранок може починатись не лише з кави. Минулоріч російський обстріл зіпсував нам цю подію, тому вдруге пробуємо цьогоріч. Читатимуть: Ада Єлагіна, Анна Ютченко, Павло Щепан, Остап Кудлатий і Максим Христенко. 📌 13 вересня, 11:00 📌 Дворик кав'ярні «Кава з молоком» на вулиці Івана Франка, 39 Детальніше про подію 4️⃣ «Я не випадково про це говорю»: поетичний геппенінґ Поетичний геппенінґ від «Грані», який вперше відбувся минулого року у PinchukArtCentre. Цьогоріч подія відбудеться на Lviv BookForum — прямісінько посеред книжкового ярмарку. Участь беруть: Ростислав Кузик, Павло Щепан, Анна Зотова, інші поети і поетки (у вигляді їхніх текстів), глядачі та глядачки, невідомо хто ще. 📌 13 вересня о 13:00 📌 Десь поміж книжкового ярмарку на галереї Палацу Мистецтв, що на Коперника, 17 Детальніше про подію 5️⃣ Презентація поетичної книжки Павла Щепана «Привиди ляльок» Маємо чудову нагоду поговорити про поетичну книжку учасника «Грані» разом із ним та ілюстраторкою книжки Андріаною Чуніс, а також послухати не лише віршів з книжки, а й те, як ця книжка потрапила у лонґлист конкурсу Найкращий книжковий дизайн 2025. Модеруватиме подію Анна Зотова. 📌 13 вересня, 16:00 📌 Mariupol Reborn на Ференца Ліста, 6 Детальніше про подію Якщо тобі зручніше зберегти пост в інстаґрамі, де є афіші до кожної події, то він є ось тут До зустрічі на Lviv BookForum! 🍂

* а що як зламана гілка сміху твого з похмурого дна моїх вилиць не вихлюпне співом птахів не вигукне більше моє імʼя дерева над небом здаються мені зажуреними з посивілою вдачею до росту а я — несправедливо дорослою сон ластівок гострий так загрозливо криком горлала під серцем самотність мов заблукала сарна з моїх юначих спогадів. Богдана Коваленко #грань_поезії

Що лишиться по мені без цих рядків? Це мов не скласти човником долоні й не підставити під течію струмка, сховавши їх в кишені через сором власних рук. Тож простягаєш їх, навіть коли назустріч — порожнеча й тиша, бо в ту мить вони стають їм джерелом. ...а коли хвилею роздасться повінь, і підхопить джиґа облич в одному, дзиґа життів в одному, за кожен рядок хапатимешся, бо це все, що направду вмієш, за уламок рядка, за уламок— і триматимешся міцно, поки не вихлюпне, мов хитку шаланду, на мовчазну сторінку. Катерина Балашова #грань_поезії

коли я народився соняшником вони клали мені голубів під потилицю і несли над собою напинаючи руки із домів у доми із двору у двір під набілені абрикоси і стелі набілені під рясне скавучання і стамовані схлипи несли і сліди від отого ходіння довкола будинків так затепліли що й досі не вгаснуть ще жовтіють під стінами зернуватим намистом проростають щорік із першими нагідками так ось ти яка батьківська любове ось ти яка Ада Єлагіна #грань_поезії

вістря до вістрячка ліс кров до крові дитя слово нагріте підстрибує гладеньким камінчиком на воді вір мені на три чверті а решту лиши на ніч у мисочці за порогом ходить сон коло вікон а вікна у мішках з піском набряклих від туману в тебе очі вовченяти що грається з метеликом дай поруч пройти язикатою стежкою до першої жили в зубах запах до запаху зграя слід у слід пам'ять Ірина Божко #грань_поезії

тіло вподібнюючи перестиглого кавуна грає жили вподібнюючи струни повнопузого інструменту луснуть запаху більше ніж звуку смерти нічого не скажеш мартин серед відходів клює закарбоване око зувміщене в ньому чорноверхе болото вальдшнепа дім поминає у мартина дому немає у нього є тільки угіддя що іншому ні до чого мартин з людини візьме річка помре а річка відходить під мартина галас: зʼїм Дмитро Вільгоцький #грань_поезії

Діяти щоб відновити сферу потрібно вже зараз. Підтримуйте тих хто постраждав (список буде доповнюватись) Урбіно (також запустили акцію на -30 на всі ел. книги додатково) Паперові -10% Уроборос Віват Основи Readeat Book.ua Старий лев АртБукс Віхола Стилет і стилос Верба Бімба Книголав IPIO Уважно! В видавництва "Хто це" згоріло 80% книг на складі Їхній сайт ТУТ Абабагаламага Видавництво Видавництво Крапки УВАГА У НИХ ТЕЖ ВСЕ ДУЖЕ НЕДОБРЕ Муркіт Букшеф Ранок Пломінь creative women publishing Стретович Лабораторія Жорж Риби на даху Небо Наш Формат Varvar Маміно Фабула Твоя підпільна гуманітарка Ще одну сторінку RM Контур Сафран Відкриття Компас Печера Платона Читаріум ist publishing

***  бути у цьому літі собою, з губи витирати піт, пити зі склянки шепіт прибою,  любити кого не слід    гострий камінчик з п’яти виймати, кричати у шумі хвиль, красти вогонь придорожніх маків, для тих, кому бракне сил    списа ламати об дні похмурі,  співзвуччя шукати скрізь, сіяти вітер і жати бурю, затерши землею поріз    зброю обравши не скласти зброю, триматись втрачених меж, бути у цьому літі собою —   щоб осінь сталася все ж    Юлія Мусаковська #грань_поезії

××× усі дзеркала у місті завішали чорними ряднами а ніхто й не дивується люди ходять похиливши голови лише іноді якийсь чоловік розпачливо роззирається смикає перехожих за рукави вигукує випитує де ж йому знайти своє відображення йди собі чоловіче кажуть люди не бачиш-бо у нас тут щодень похорони дзеркала мають бути запнуті усі дзеркала в місті давно заслолені люди вже й забули як виглядають їхні обличчя лише іноді якийсь чоловік вигукує й випитує шукаючи своє — аби зазирнути собі в очі і пересвідчитись що це не його сьогодні не стало після чергового обстрілу Ростислав Кузик #грань_поезії

несила до засинання під ранок патиною поверх повік нашаровуєтся їх раз за разом обтяжуючи погляд від того стає важким та гострим – ніби метальний дротик що прошиває наскрізь злізлу обпечену шкіру днів та тіні розтягнуті по алеї дерев та сонця дерев та сонця (переважно сонця) пальці занурюються у рани – недбало розчавлені ягоди шукаючи прохолоди а натрапляють лише на сон який вислизнув від мисливських псів уяви розжареної до білого так і залишившись неспійманим Максим Христенко #грань_поезії

ніщо камінь що за мить до свого падіння починав танцювати схожий на слово люблю що вперше кинули в цей світ так і падав танцюючи а ніхто й не помітив тільки кола що повільно розходились по воді Анна Ютченко #грань_поезії

​​🛏 Цієї пʼятниці о 18:30 запрошуємо у Львівський муніципальний мистецький центр на сомнамбулічні читання «Мені це не наснилось (?)» — перформативний поетичний захід, що відбудеться в рамках виставки Софії Короткевич «Тривога лягає поруч». Іноді трапляються такі сни, з яких годі виплутатись — хиткі й тривожні, вони немов стають відображенням реальності. А коли таки вдається прокинутись — уже годі зрозуміти, що із того, що є поруч, є реальністю, а що — сном, адже наша реальність не менш тривожна й хитка, аніж наші сни. Тоді хочеться сховатись під ковдру й вірити, що усе це нам лише намарилось. Усе враз огорне мʼяка та затишна темрява. Але з того боку однаково долинатимуть звуки… В рамках програми до виставки Софії Короткевич «Тривога лягає поруч» спробуємо знайти, де пролягає межа поміж сном та реальністю, а також — між мовою й поезією та нашими досвідами. Спробуємо залишити зримі образи поза межею темряви і довіритись нашому слуху — і нашій уяві, яка перетворюватиме почуте у образи. А опісля зможемо поділитись досвідом (пере/про)житого і відчутого. 📌 Коли: 8 серпня о 18:30 📌 Де: Львівський муніципальний мистецький центр на Стефаника, 11; мʼяка кімната виставки 📌 Формат: перфрормативні/тихі читання у темряві Учасники та учасниці: Ростислав Кузик, Софія Короткевич, Анна Ютченко, Софія Потоцька, Андрій Нечитайло/ Кількість місць дуже обмежена. Реєстрація тут: https://cutt.ly/QyoPiM5q

*** Провідниця, чи праведниця — все по правді — каже: довезу, куди треба, мої золоті. Сиву юнь і здитинілу старість. Всіх дівчат — і котенят їхніх. Котимось потихеньку. Не залишимо нікого, не втратимо. Ознайомтеся з правилами безпечної евакуації. Мʼяко вагон гойдається, мов колиска. Ось вона, провідниця — мати всім пасажирам. Пропливе, рознесе по купе оберемок непроханих настанов. Голос дзвенить, як ложечка в склянці з металевим підсклянником. Музика, знайома з дитинства. На прощання сипне замовляннями: легко дістатися місця призначення, швидко пройти кордон, встигнути з пересадкою. Будьте здорові, слідкуйте за документами, не забувайте багаж, особисті речі у вагоні. Але ненароком у нас вилітають ключі від домівок, яких вже немає, памʼятки від близьких, які тепер самі — спогад, насіння квітів з украденого саду, іграшки дітей, які надто швидко виросли, книжки, за якими нас вчили, що добро переможе. Все вона приймає на зберігання зітхаючи. Стіни її купе розсуваються до безмежжя, як стінки серця. Що з вами робити, мої золоті? Мені чужого не треба. Повертайтеся — на зворотному шляху заберете. Юлія Мусаковська #грань_поезії

Рефлексія порожніх чарок А заходи все сумніші. Як давні фото. Гіркіші думки і все більше іржі на кронах. І знову ти пишеш, аби не забути, хто ти, І знову когось хорониш. Розпечено-жовтий колір із теплих фільтрів Тьмяніє у сутичці проти холодних духів, І крутиться колесо, ніби пакет на вітрі, І в тиші його повороту така задуха — Лишається просто лягти у відкриту пащу Осіннього вовка, готового жерти серпень. Із літом вмираєш і ти, І щоразу важче, Повільно, немовби плювок, що усе повзе по Підвальній стіні, розмальованій у п'ятнадцять, В таке ж, як і нині, пивне тютюнове літо, Коли, не шкодуючи ніг, ти усе тинявся Своїм невеличким світом. Дощі на підході. Понурі. Холодні. Інші. Безбарвні світанки, тумани, кручині чвари. А там із погодою будуть мінятись вірші, Бо поки це — так, рефлексíя порожніх чарок Лягає на захід, рудий, як зів'яла хвоя. Потрібно писати, Аби не забути хто я. Ніколассон #грань_поезії

як я скажу цьому чоловіку що перед грозою обважніла велика хмарина стає його поглядом і запах вʼюнкого зела і дикої абрикоси на волоссі його золотиться літнім гербом що ж ти колесо світу його повертаєш до мене — непривітну й безслівну комету в маленькому тілі та смішливий божок оживає коли крапнути трохи води на скуйовджену маківку густо набілену як я скажу про цього чоловіка іншому чоловіку що стоїть мені терном при горлі памʼяттю і рукою а отак і скричу до кісток і трави — розступіться доки серце чудне за лікоть веду Ада Єлагіна #грань_поезії