Ейдос

#хвилинкадизайнера Це дуже важливий матеріал. В інтерв’ю з мистецтвознавицею та спеціалісткою в питанні збереження радянської спадщини Євгенією Моляр підіймаються складні питання. Проте вони потребують нашої правильної, адекватної відповіді. Сьогодні ми знаходимося на початку постколоніальної доби в існуванні нашої держави. І ми все ще не закінчили виборювати свою незалежність. Вочевидь попереду ще довгий і тернистий шлях. І не дивно, що через війну з болотною ордою, ось такі думки починають домінувати в нашому суспільному дискурсі зараз: 💭 Збереження радянської спадщини?.. Навіщо зберігати щось радянське взагалі? 💭 Краще зруйнувати та побудувати щось нове та своє! 💭 Ми маємо позбутися всього радянського! На рівні емоцій ці заклики зрозуміли. Проте, як каже пані Моляр: «Російськість і радянськість — не тотожні явища. У своїй роботі я завжди наголошую на тому, що це український радянський модернізм. Визначення з двох слів. На перше місце ставимо «український», бо це робилося українськими митцями, на території України. І «радянський» як необхідна складова, що означає зміст. Навіть неправильно говорити «в радянські часи». Це могло створитися тільки під пресингом тоталітарної держави, але в цьому його унікальність. Так, наш модернізм — трагічний, він нам не подобається, та іншого бути не могло.» Інші ключові моменти інтерв’ю: «Чи допомагає знесення культурі? Є враження, що порожні місця, які лишають по собі пам’ятки, стають не звільненням від російської пропаганди, а радше непропрацьованою травмою. Пам’ять про ці твори живе, переосмислення не відбувається, рани не загоюються.» «Ми маємо зберігати минуле, щоб убезпечити майбутнє. Зносити пам’ятники, потім ставити нові, потім знову зносити — неправильно. Треба перервати це коло, але не знищивши твори, а переосмисливши їх.» Шановне дизайнерське товариство, я дуже раджу до читання повну версію.

​​#хвилинкадизайнера Пам’ять — один із тих крихких психічних механізмів людини, з яким нам, дизайнерам, потрібно працювати щодня і водночас бути з ним вкрай обережними та зваженими. Бо зберігати інформацію — це витрачати велику кількість енергії, напружувати ментальні м’язи (концентруватися). Якщо людина бачить щось, що їй знайомо й що базується на звичках або ментальній моделі, тоді енергії витрачається менше. Чим більше інформації та чим складніша конструкція, у якій треба розібратися, тим більше енергозатрати. Саме тому нам вкрай важливо використовувати впізнавані патерни, влучати в ті ментальні моделі, що властиві нашим користувачам. І не треба пірнати в нетрі психології, варто лише пам’ятати, що кожна людина воліє розпізнавати інформацію, а не зберігати її та згадувати (тобто вивчати, концентруватися та розтрачувати енергію). Метод «прогресивного розкриття» — це подання інформації невеликими порціями з можливістю дізнатися (розкрити), що ж там далі. Він використовується за замовченням у всіляких візардах та налаштуваннях, а також оформився в чіткий фреймворк дизайну посадкових сторінок та інших маркетингових матеріалів. Але тільки ми починаємо дизайнити якусь дату: таблиці, дашборди тощо, то чомусь забуваємо про це. Ми починаємо віддавати перевагу «правилу трьох кліків» і прагнемо будь-що впихнути на один екран невпіхуємоє. Так от забудьте про це правило, коли працюєте з великими інформаційними системами. Воно може бути застосовано для лендінгу, чи простого сайту з нескладною навігацією. «Правило трьох кліків» не поишрюється на складні високонавантажені інтерфейси! Абсолютно неважливо, скільки кліків робить користувач. Важливо натомість чи досягає він бажаного результату. Тому, коли ми кажемо «простий» інтерфейс, це ніколи не означає, що все має бути на одному екрані, або ж на відстані у пару кліків. Це інтерфейс, у якому шлях до цілі (user flow) не має перешкод, він є зрозумілим і не вимагає від користувача зайвого навчання та напруження ментальних м’язів.

#хвилинкадизайнера Друзі, вітаю вас у 2023-му! Сподіваюся, цей рік стане для нас із вами успішним і сповненим великих перемог! Наше з вами головне завдання: ставати ще крутішими професіоналами, ставати складнішими, розумнішими та досвідченішими, аби робити ще ефективніше, заробляти більше й донатити ще більше на нашу армію та наближати перемогу. Отже, перше. З радістю анонсую наступний воркшоп у Projector з практики UI, що стартує 6-го лютого. Запрошую всіх охочих попрактикуватися разом із колегами над створенням мобільного застосунку, дістати зворотний зв’язок, здобути нові інсайти та в максимально швидкі терміни поліпшити навички. Друге. Невеличкий подарунок під ваші ялинки. Додавайте у вашу закладку Design resurces у браузері — https://adele.uxpin.com. Це зручний репозиторій чи не всіх дизайн систем і патернів різних компаній, що існують у вільному доступі. P.S. З нового року нові штучки: відтепер на Ейдосі зможемо спілкуватися в окремому чаті, тож буду радий як вашим вподобайкам, так і коментарям.

Ця стаття була написана мною ще до 24.02.22, а от публікація відбулася лише зараз. Проте я переконаний, що вона не втрачає своєї актуальності. Можливо, навіть навпаки, війна надає їй ще більшої важливості. У ній про дизайн, історію та психологію, про Гітлера, про сучасні чудові проєкти, про те, що робити зараз, аби творити майбутнє. Але, напевно, Гітлер вже не злітає порівняно з Путлєром, тож рідний та любий серцю Telegraf вирішив викинути його разом з усіма іншими важливими думками й підігнав оригінальну статтю під легкий та модний «кліповий» формат. Тому я пропоную вам, друзі, повну та дійсно цікаву, але англомовну версію на UX Planet. P.S. Буду окремо вдячний вам за вподобайки та підписки на Medium! ❤️

​​Це був найскладніший рік нашого життя і, очевидно, що попереду на нас чекає ще багато іспитів та випробувань. Я бажаю вам, друзі, переможного наступного року. Тримаймося одне одного, віримо в ЗСУ, будьмо гідними українцями, працюймо далі наполегливо, з наснагою та відданістю. І так переможемо! Я дякую всім вам, хто був зі мною у цьому році. Дякую за те, що читаєте, за кожну вашу вподобайку та репост. Обіймаю вас міцно й бажаю мирного неба наступного року! 🤗

#дизмат Дивився я на паперові плафони ламп IKEA у себе над головою та й думав про те, що ідея, звісно, чудова: дешево, практично, ефективно, універсально. І звісно, IKEA це не про естетику, скільки про функціоналізм та дешевизну, тож і дорікнути їм нема в чому… Хоча на додачу до примітивного дизайну, кріплення сильно викривляє дріт, на якому висить лампочка, тож унаслідок маємо все-таки щось не тільки банальне, але ще і криве. А це вже таке собі поєднання. Але це породило в мені цікавість до пошуку інтер’єрних та освітлювальних приладів із використанням паперу. І тоді я дізнався про дизайнера, що займає 192 місце в рейтингу 200 найкращих художників XX сторіччя за версією The Times — Ісаму Ногучі (1904 —1988). Ногучі — американський дизайнер японського походження, ландшафтний архітектор, представник авангардистського орієнталізму, один із лідерів монументально-декоративної скульптури. Світову славу дизайнеру принесли роботи, що лежать на стику ландшафтної архітектури та пластичного мистецтва. І всі його вироби буквально просякнути ідеєю легкості та плавного руху. Переглянувши колекцію ламп Ногучі, я переконався в тому, що це просто лампи, а справжні скульптури, вироби на перетині мистецтва та дизайну. Ну, а потім я побачив ціни на ці лампи й увесь мій романтизм, як рукою зняло 😁 Але маємо розуміти, що кожна «скульптура» це ручна робота майстрів із японського міста Гіфу, що славиться виготовленням паперових ліхтарів уже багато сторіч. Тож кожен виріб насправді унікальний.

​​#хвилинкадизайнера Сьогодні хочу поділитися з вами одним із джерел натхнення — канадською студією Phantom City Creative. Це творчий колектив із Торонто, що спеціалізується на розважальному дизайні для кіно, телебачення та музикальних лейблів. «Наша мета — створювати рекламні матеріали, використовуючи витончений графічний дизайн, красиві ілюстрації, фото, 3D і, найголовніше — чудові ідеї. Ми віримо, що інноваційні концепції та сильні ідеї є основою для успішної кампанії, яка буде залучати, вражати та запам’ятовуватися». Очевидно, що цим дизайнерам не бракує дійсно чудових ідей. Чи не кожен їхній постер — справжній шедевр і тріумф креативних ідей. Пірнайте в їхнє портфоліо та насолоджуйтеся цією естетичною подорожжю.

#хвилинкадизайнера Ви знаєте про Mobbin? Проєктувати інтерфейси — складне завдання. Але правильні та якісні референси — це перший крок до чіткого розуміння, як можна правильно розв'язати певну задачу. Ресурс Mobbin має екрани усіх популярних застосунків, що зібрані в user flows. Кожен екран також має спеціальні теги, що допомагає фільтрувати контент, або знайти чіткий референс для вашого дизайну. І головне: на відміну від більш відомого Pttrns, цей ресурс є безплатним. Тож рекомендую до ваших браузерних закладок 😉

#хвилинкадизайнера The State of UX від UX Colelctive, одна з найочікуваніших публікацій року серед цифрових дизайнерів. Цей звіт підбиває підсумки того, як саме змінювалася наша індустрія за минулий рік і прогнозує певні тенденції подальшого розвитку на рік майбутній. Так от, напевно, цьогорічний найпесимістичніший The State of UX з усіх. Воно й не дивно: постковідний світ, війна, чергова економічна криза… Загалом, з риторики зникло рятування світу, тепер рятуємо виключно бізнеси, освіта дизайнерів стала ще більш відірваною від потреб ринку, і навіть human centered підхід змінюється на нову більш технологічну філософію. Велком ту прекрасний світ новий…

#дизмат Вітаю вас, друзі! Сподіваюся світло й тепло вже встигли повернутися до ваших домівок. А як ні, то я впевнений, що наші супергерої-енергетики вже скоро все полагодять! А поки чекаємо, то можна й почитати мою нову статтю на Telegraf.design — «UX перевірений часом». В ній я зібрав короткі історії про дизайн різноманітних речей зі світу матеріального, що не змінився протягом століть.

#хвилинкадизайнера Пам’ятаєте творчий щоденник Остін Клеон «Кради, як митець»? Як ні, то основна його думка така: «Ніщо не оригінальне… Уся творча робота будується на тому, що було раніше. Ніщо не є повністю самобутнім». У цьому дописі розберемося, як працювати з дизайнерською спадщиною та як залишатися оригінальним, використовуючи надбання інших.

​​#дизмат Ще трохи шедеврів дизайну зі світу матеріальних речей. Уявіть собі поєднання меблів та звуку. Перше, що особисто мені спадає на думку, так це динаміки вбудовані в софу. Добре, а як щодо зображення звуку й передання самого явища звукових хвиль у дизайні меблів? Лунає цікаво, чи не так? Цю ідею реалізували Грант Вілкінсон та Тереза Рівера, творче подружжя з Лондона. Їхній хвилястий, зроблений вручну стілець перетворює звук на явище, що можна побачити в статиці. Він є яскравою ілюстрацією всеосяжності, значущості та впливу звукових хвиль на наше життя.

#дизмат Я великий фанат Дітера Рамса та неодноразово писав про нього, його дизайн-принципи та витвори. Мені особливо вбирають очі всі ті напрацювання, що з’явилися під час його роботи в компанії Braun. Тож я намагаюся не пропускати нічого, що якось дотично до мого кумира й зараз хочу поділитися з вами неперевершеною роботою китайського художника Гао Яна, який створив неймовірний шрифт, де кожна літера — рендер реального продукту з колекції Braun (з невеликими змінами). Так кожна «літера» шрифту художника вийшла оригінальною, але такою, що зберігає та зображає дух продукції Braun. Насолодитися презентацією шрифту можна в кейсі Гао на Behance.

​​#хвилинкадизайнера Нещодавно завершився перший UI Design Workshop у Projector. Воркшоп складався із 6 годин (3 дні по 2 години), але на практиці ми провели разом з учнями близько 8 годин. Планував балакати якомога менше та присвятити теорії лише перші дві години. Але в процесі з’ясовувалося, що деякі моменти потребують додаткових пояснень, а на останньому занятті, де ми разом розбирали роботи одне одного, кожному хотілося побачити всі макети та отримати коментарі на власний макет. Тож ми засиджувалися справді допізна! Наріжним каменем наших розмов стало явище «надивленості». Навичка, відома кожному дизайнеру, проте оповита туманом невизначеності. Особливо багато питань виникає навколо того, як же саме цю навичку можна розвивати? Я б схарактеризував надивленість, як візуальний досвід дизайнера, набутий у процесі роботи над візуальними рішеннями. Ми часто проводимо паралелі між надивленістю та візуальним смаком, відчуттям стилю, балансу тощо. І часто дизайнери ставлять хрест на цій навичці, апелюючи до браку таланту, мовляв: «Я ніколи не зможу робити красивий та естетичний UI, бо нема хисту». Але на відміну від вроджених талантів, надивленість тренується, але як і будь-яка інша навичка вимагає системного підходу до набуття. Як розвивати надивленість? Ось мої поради: 👀 Якщо ви на початку своєї кар’єри дизайнера, візьміть за практику переглядати галереї на Dribbble та Behance щодня. Скажімо, за ранковою кавою. Ваші очі та дизайнерський дух має наповнюватися естетикою, трендами, вічними паттернами. 🧳 Створюйте колекції. Для цього ідеально підійде Pinterest. Збирайте цікаві та яскраві рішення на окремі полиці, але зробіть ці колекції унікальними. Ось тут у вас застосунки, в яких не більше двох кольорів, а тут красиві інтер’єри в стилі hi-tech, а тут у вас вікторіанська архітектура... Така практика спонукатиме вас вдивлятися в зображення, розбирати їх детальніше, порівнювати з іншими та зрештою тренуватиме ваше відчуття смаку. ✨ Копіюйте. Побачили щось красиве в роботах інших дизайнерів? Спробуйте відтворити це у власній роботі. 👂 Запитуйте зворотний зв’язок. Маєте друзів дизайнерів? Скиньте їм свій макет і запитайте про враження. 👨‍💻 Якщо є бажання швидко прокачатися, зокрема в UI, з цим може допомогти ментор. Чим більше практики (роботи над UI, візуальних досліджень) — тим швидше ви набудете цю навичку. Другий воркшоп відбудеться вже в грудні. Робота над помилками проведена: я отримав фідбек від студентів і точно знаю, що робити, аби наступного разу було ще краще. Ми сконцентруємося виключно на практиці та будемо разом працювати над дизайном цифрового застосунку, обмінюватися думками та порадами.

#хвилинкадизайнера Зіштовхнувся я з необхідністю розміщення водночас трьох різних типів помилок на одній сторінці нашої системи. Такі крейзі сценарії в нас не рідкість. Інтерфейси над якими ми працюємо в Adjust неймовірно складні. Якось моя колега сказала, що інтерфейси для проведення віддалених операцій хірургами, що вона раніше розробляла, значно простіші та зрозуміліші, аніж наші інтерфейси для маркетологів. Ну, з горем навпіл, спростили ми той флоу, об’єднали та якось задизайнили. Аж потім я дивлюся на результати нашої роботи й розумію, що з погляду користувача, ці помилки роблять ситуацію ще гіршою. Наші тексти помилок хоч і казали, що саме сталося й що слід робити далі, проте без капелюха дизайнера/розробника, вони переставали бути зрозумілим. І тоді я усвідомив, що є різниця між загальним наративом — «щось пішло не так», і доволі конкретним, але незрозумілим для споживача текстом. А далі мені трапилася ця стаття в блозі компанії Wix про їхній досвід рефакторингу контенту системних помилок. Після неї почав помічати, наскільки багато помилок написані в такий спосіб, що мені самому доводиться шукати розв’язання проблеми та наскільки кращим був би користувацький досвід того чи іншого продукту, якби розробники приділили удосталь уваги текстам помилок.

​​Це був складний день. Град ворожого вогню вкрив небо над всією нашою країною. Орки досі думають, що зможуть перемогти через страх. І звісно ж, вони не розуміють, що такими терактами лише роздмухують нашу лють і ненависть та роблять свій власний кінець ще болючішим. Отже, нумо влаштуємо русні причудовий бавовняний експірієнс! Притула збирає на дрони-камікадзе, що дадуть гідну відповідь хрюгавам! Донатимо, боремося на своїх фронтах і йдемо до перемоги, хай яким складним не був шлях. Слава Україні! 🇺🇦

Зацініть розробку японського Google. Тамтешні інженери перевинайшли клавіатуру — Gboard Bar Version. Мені особливо подобаються її додаткові функції: вимірювання зросту, подовжувач руки та палиця 🤩

​​#хвилинкадизайнера В продовження теми про анімацію та мікроінтеракції в UI. Річ у тім, що анімація вже давно перестала бути просто привабливим елементом, покликаним викликати захоплення у користувачів. Тепер це один з найважливіших інструментів успішної взаємодії, який допомагає їм краще зрозуміти продукт. На вищому рівні анімація елементів: ⭐️Допомагає користувачам краще зрозуміти навігацію та покращує загальний користувацький досвід. ⭐️Створює враження живого спілкування між користувачами та продуктом. Продукт стає емоційним. ⭐️Допомагає користувачам будувати ментальні моделі й прискорює взаємодію з продуктом. На практичному рівні: 1. Інформую та спрямовує дії 2. Привертає увагу 3. Вказує на статус системи 4. Структурує продукт 5. Нагороджує користувачів

#хвилинкадизайнера Я впевнений, що ви вже всі чули про Paratype та їхні рашистські настрої. Сьогодні натрапив на коротку, але дуже ефективну відповідь — анексія шрифтів компанії 😂 Проте, використовувати їхні шрифти не раджу, аби не популяризувати ворожі вироби. Ну, хіба що у створенні якихось мемасів.