Релігійно-інформаційна служба України

Церковний календар, 27 січня. Перенесення мощей св. Йоана Золотоустого У літургійному календарі Церков візантійської традиції крім днів власне пам’яті святого (часто це – день переходу до вічності), є дні перенесення мощей. Як, наприклад, 27 січня присвячене перенесенню мощей святого Йоана Золотоустого (тоді як день його пам’яті – 13 листопада). Почалося все 398 р., коли Йоана Золотоустого обрали архиєпископом Константинополя. Він одразу зайняв непримиренну позицію проти всякої соціальної несправедливості та зловживань у Церкві. Діставалося тут і єпископам, і найвищій державній владі – імператору Аркадію та його дружині Євдоксії. Напружені стосунки у Йоана склалися і з Олександрійською Церквою. Тут, крім претензій на константинопольський престол, додалися і розбіжності у підходах Олександрійської та Антіохійської богословських шкіл (Йоан був представником останньої). Далі детальніше

В Україні прихильники єдності з Кирилом навряд чи "помітили" удар по монастирю в Одесі, - архиєрей УПЦ МП Архиєпископ Білогородський УПЦ МП, вікарій Київської митрополії та ректор Київської духовної академії та семінарії Сильвестр (Стойчев) відреагував на сьогоднішній удар по Свято-Успенському чоловічому монастирю УПЦ МП. Атаку на монастир він особисто сприйняв як "удар по серцю". "Адже я одесит. В Одесі мешкає моя мама, там живе чимало моїх родичів. А в стінах Успенського монастиря я сам провів кілька років, навчаючись в Одеській духовній семінарії. Тому ракетно-дронові удари по Одесі, це удари по місцях, де пройшли мої дитинство та юність, де кожен клаптик землі є для мене рідним…" - написав єрарх у себе на ФБ. За його словами, російське керівництво веде проти України геноцидну війну. "Україна не знала таких руйнувань з часів Другої світової війни. Подібним цілеспрямованим знищенням цивільної інфраструктури та відвертим геноцидом займалися лише гітлерівські війська", - нагадав архиєпископ. Він зауважив, що архиєреї РПЦ на чолі з Кирилом відверто схвалюють ці злочини: "Останній яскравий приклад — це з’їзд російського військового духовенства, який відбувся кілька днів тому у Храмі Христа Спасителя. З трибуни цього з’їзду лунали численні лицемірні розповіді про намагання «звільнити Україну». Про яке звільнення йдеться? Російська армія знищує наші міста і села, вбиває мирних людей, руйнує електростанції, лікарні, школи та дитячі садочки. Христос у нагорній проповіді чітко сказав, що синами Божими будуть названі миротворці (Мф 5, 9). А тут єпископи і священники прямо схвалюють військову агресію… Чи пам’ятають вони взагалі про Нагорну проповідь Христа?". "І ще одне риторичне запитання. А чи почуємо ми принципову оцінку дій російської армії з вуст того українського духовенства, яке так люблять закликати берегти єдність і надалі бути в спорідненості з Московським Патріархом? Підозрюю, що і вони «не помітять» фактичного геноциду, який вчиняє проти нас російська армія", - наголосив архиєрей УПЦ МП.

З’явилися нові дані про пошкодження російським обстрілом Києво-Печерської лаври Внаслідок обстрілу Києва у ніч проти 24 січня постраждали об'єкти заповідника «Києво-Печерська лавра». Вони межують із Дальніми печерами, яким понад десять століть. Про це генеральний директор заповідника Максим Остапенко розповів у ефірі програми «Культура на часі». Остапенко зазначив, що удар прийшовся на галерею, яка веде до входу Дальніх печер. Внаслідок цього пошкоджено кілька дверей і винесено декілька віконних рам. Після обстеження слідчо-оперативної групи перейшли до обстеження печер. Це варязькі печери, де розміщені мощі лаврських святих. «Ми зробили обстеження варязьких печер, бо дальні печери — те місце, де спочивають мощі лаврських святих, а поруч знаходиться одна з найдавніших частин Києво-Печерської лаври, яка виникла до лаври, і вік якої понад 1000 років – це варязькі печери, які фактично в автентичному стані збереглися з X, XI, XII століть. І сьогодні наші фахівці обстежили ділянки варязьких печер. Слава богу, ці підземні галереї не постраждали, але ми бачимо ті виклики, ті ризики, які становлять ці масовані обстріли», – зауважив Остапенко. Однак є дуже сильні пошкодження на опорних конструктивних елементах: йдеться про продовжні тріщини, які ще потребують додаткового обстеження. «Остаточно сказати, яких саме реставраційних чи ремонтних робіт потребуватиме ця споруда, ми зможемо лише після завершення комплексного обстеження архітекторами й технологами. Ми бачимо не лише вибиті двері та розбите скло. Сама структура будівлі, а це дерев'яні бруси поважного віку, зазнала серйозного динамічного удару: потріскалася конструкція, осипалася штукатурка. Це свідчить про глибше ушкодження, ніж може здатися на перший погляд», – сказав Остапенко. Також очільник висловив занепокоєння щодо відсутності теплозабезпечення й електрики, адже через це «створюється додаткова загроза пошкодження унікальних елементів, які мають перебувати в певних температурно-вологісних умовах». Мова, зокрема, йде про розписи храмів та археологічні експонати.

У Москві священикам провели інструктаж, як "продавати" війну своїй пастві У Москві відбулася масштабна конференція військового духовенства РПЦ - понад 500 військових священиків зібралися для обговорення "духовних сенсів СВО". Під виглядом релігійного форуму священикам фактично провели ідеологічний інструктаж. Під час заходу обговорювали «служіння в зоні бойових дій», «духовне обґрунтування війни» та «зміцнення цінностей» серед військових. Тобто священиків зібрали для координації єдиної лінії — як "продавати" війну своїй пастві. "Присутність на форумі багатьох представників влади і нагородження відомої пропагандистки з мзс РФ Марії Захарової відомчою відзнакою РПЦ демонструють повне злиття Церкви з державним апаратом. РПЦ не є духовною інституцією — це складова державної пропагандистської машини рф. Під прикриттям «православних цінностей» церква бере безпосередню участь у мілітаризації російського суспільства та виправдовує війну псевдосакральними сенсами", - повідомили в Центрі протидії інформації.

28 січня християни латинського обряду відзначають пам’ять Томи Аквінського, визнаного Вчителем Церкви Тома походив зі знатного графського роду, спорідненого з королями. Він народився близько 1225 р. в маєтку Роккасекка поблизу Аквіну (Італія). Батьки, дбаючи про освіту та виховання сина з огляду на перспективу його майбутньої кар’єри, віддали його на п’ять років до бенедиктинського монастиря в Монте-Кассіно. Тома за порадою абата монастиря їде навчатися до університету в Неаполі. Там від знайомиться з «жебручим орденом» монахів-домініканців. У 1244 р. Тома остаточно вступає до домініканців. З 1245 р. живе у їхньому монастирі св. Якова та навчається в Паризькому університеті. Там він знайомиться з професором цього університету св. Альбертом Великим і протягом наступних років перебуватиме під його наставництвом. Далі детальніше

28 січня християни візантійського обряду відзначають пам’ять преподобного Єфрема Сирина. Він – один з небагатьох сирійських Отців, яких вшановує більшість Церков. В основі цього вшанування – багата творча спадщина, праведне життя і щирість у цьому, яка доходила до сліз у буквальному розумінні. Про цей особливий духовний дар св. Григорій Ниський так писав: «Плакати для Єфрема було те саме, що для інших дихати повітрям: вдень і вночі сльози були на його очах». Єфрем народився на початку IV ст. в Нисибії (Месопотамія), де, як стверджує його дослідник Себастьян Брок, він прожив більшість свого життя. Служив дияконом впродовж каденцій чотирьох єпископів цього міста. Виконуючи це служіння, він прославився своїми проповідями, – зворушуючись сам Божою любов’ю і справедливістю, Єфрем був здатним зворушувати інших, спонукаючи цим до покаяння і переміни життя. Далі детальніше

Впливовий митрополит РПЦ назвав "сатаністами" Зеленського, Порошенка та "терориста"-Буданова Голова Синодального відділу Російської Православної Церкви із взаємодії зі збройними силами та правоохоронними органами митрополит Кирил (Покровський) на конференції в понеділок назвав президента України Володимира Зеленського, його попередника Петра Порошенка, інших президентів країни та голову офісу Зеленського Кирила Буданова «сатаністами». За словами Кирила, для перемоги над ними однієї зброї недостатньо, потрібні молитва та піст. «Що можна зробити проти сатаніста Зеленського, сатаніста-терориста Буданова, сатаніста Порошенка, майже всіх президентів українських — сатаністів, починаючи з першого, так би мовити, президента. <…> Скільки там сатаністів, яких виховали уніати, західники, НАТО і так далі, і таке інше. Що проти них може зробити… так, Зеленського можна, безперечно… прилетіти снаряд може. Але остаточно цей сатанізм винищити неможливо. У тому числі потрібна молитва, сила Божа. У Євангелії ми чуємо слова Христа, коли апостоли запитали, «чому не могли ми вигнати диявола з цього юнака?» Він каже, «цей рід може бути переможений молитвою та постом». Тому окрім професіоналізму воїнів, окрім зброї, у тому числі молитва та пост», — сказав митрополит Кирил (Покровський) на конференції «Захист православ'я та русского міра — запорука перетворення Росії» у Центральному домі російської армії.

На окупованій Луганщині силовики знову здійснили облаву на баптистів Групи силовиків 25 січня увірвалися на богослужіння у м. Краснодон та селищі Краснодон окупованої Луганської області. Представники окупаційної влади у селищі взяли пояснення зі служителя Петра Татаренка та В. Дмитрієнка за проведення „незареєстрованих“ служб. До міського Будинку молитви „прийшли військові з автоматами, поліція та різні начальники“. За словами пресвітера церкви Володимира Ритікова, вони наказали всім підвестися, потім переписали дані кількох людей. Наполегливо вимагали телефон Ритікова — у нього його не було з собою. "Нас звинувачували у незаконних зборах, оскільки ми не зареєстровані, і відвезли мене до поліції. Там відбулася тривала розмова. Сказали, що якщо ми не зареєструємось, приходитимуть до нас на кожне служіння та заважатимуть його проведенню. Перед від'їздом у поліцію я молився за них і за церкву", - сказав Ритіков. Громади ЄХБ не вперше стикаються із тиском з боку окупаційної влади «ЛНР».

Церковний календар, 27 січня. Перенесення мощей св. Йоана Золотоустого У літургійному календарі Церков візантійської традиції крім днів власне пам’яті святого (часто це – день переходу до вічності), є дні перенесення мощей. Як, наприклад, 27 січня присвячене перенесенню мощей святого Йоана Золотоустого (тоді як день його пам’яті – 13 листопада). Почалося все 398 р., коли Йоана Золотоустого обрали архиєпископом Константинополя. Він одразу зайняв непримиренну позицію проти всякої соціальної несправедливості та зловживань у Церкві. Діставалося тут і єпископам, і найвищій державній владі – імператору Аркадію та його дружині Євдоксії. Напружені стосунки у Йоана склалися і з Олександрійською Церквою. Тут, крім претензій на константинопольський престол, додалися і розбіжності у підходах Олександрійської та Антіохійської богословських шкіл (Йоан був представником останньої). Далі детальніше

У Краківській дієцезії усі пожертви з 1 лютого підуть на генератори для Києва Краківський митрополит, кардинал Ґжеґож Рись, добре відомий в Україні за перекладами своїх проповідей і роздумів, закликав допомогти Києву. Усі кошти, зібрані в костелах Краківської архидієцезії 1 лютого, підуть на генератори і зарядні станції для української столиці. «Ми наважуємося просити вас про допомогу, хоча й знаємо, що багато хто з вас щойно долучився до доброчинної акції “Велика оркестра святкової допомоги”, адже йдеться про порятунок життя», — написав у зверненні до вірян Краківський митрополит. Кардинал Ґжеґож Рись в такий спосіб реагує на лист Глави УГКЦ Святослава Шевчука. Уже 8-го лютого у Київ прибуде допомога, придбана за кошти римо-католиків Краківської архидієцезії. Також уже надійшла частина генераторів зі збірки «Тепло з Польщі для Києва» та від Польської урядової агенції стратегічних резервів (RARS).

Внаслідок російської атаки постраждали будівлі Києво-Печерської лаври У ніч проти 24 січня 2026 року об’єкти Національного заповідника «Києво-Печерська лавра», внесені до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, зазнали пошкоджень унаслідок масованої російської ракетно-дронової атаки на Київ. Міністерство культури України повідомляє, що російська атака пошкодила: - Корпус № 66 — вхідна частина до комплексу Дальніх печер; - Корпус № 67 (Аннозачатіївська церква) — зафіксовано часткове пошкодження елементів фасаду. За попередніми результатами візуального огляду виявлено: - пошкодження дверей та віконних рам; - обсипання та розтріскування зовнішньої штукатурки; - механічні пошкодження дверної та віконної фурнітури. Первинний огляд об’єктів провели співробітники Національного заповідника «Києво-Печерська лавра». На місці події також працювала слідчо-оперативна група Національної поліції України. Складений відповідний акт про пошкодження. «Щодня росія атакує Україну. Від початку повномасштабного вторгнення руйнувань зазнали 1640 пам’яток культурної спадщини та 2446 об’єктів культурної інфраструктури. Пошкодження об’єктів Києво-Печерської лаври – це атака рф на світову спадщини, злочин проти надбання людства. Міністерство культури України забезпечує координацію дій із профільними службами для збереження та захисту об’єктів культурної спадщини. Усі пошкодження ретельно фіксуємо, щоб якнайшвидше перейти до фахового обстеження й відновлювальних робіт», — зазначила віцепрем’єр-міністерка — міністерка культури Тетяна Бережна. За повідомленням Мінкультури, сьогодні, 26 січня 2026 року, буде здійснено поглиблене технічне обстеження конструкцій. Після завершення документування фахівці Заповідника розпочнуть роботи з усунення наслідків пошкоджень та консервації постраждалих об’єктів. «Востаннє руйнування внаслідок військових дій на території Лаври фіксувалися під час Другої світової війни. Особливого цинізму цьому злочину надає те, що у цьому році Святиня відзначає 975-річчя», — наголосив генеральний директор Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» Максим Остапенко.

Росія вигадала ще одну умову для миру в Україні: стосується релігії – ISW Кремлівські чиновники продовжують реагувати на переговори, повторюючи відданість Росії початковим максималістським воєнним цілям російського диктатора Путіна в Україні. Вони намагаються риторично перекласти провину на офіційний Київ. Про це йдеться у звіті аналітиків Інституту вивчення війни (ISW). Експерти зауважили, що кремлівські чиновники часто намагаються скористатися відсутністю ясності щодо результатів саміту США та Росії на Алясці у серпні 2025 року, щоб стверджувати, що на саміті досягнули спільного американсько-російського порозуміння та згоди щодо припинення війни в Україні, та представити угоду таким чином, аби це було вигідно Росії, зокрема, шляхом приховування власних зусиль Росії щодо перешкоджання мирному процесу. Кремлівські чиновники часто вимагають, щоб будь-яке військове чи дипломатичне припинення війни було спрямоване на усунення її «корінних причин». 24 січня в МЗС Росії заявили, що Москва, мовляв, наполягає на припиненні переслідування Києвом Української Православної Церкви Московського Патріархату (УПЦ МП), як «умову для миру» в Україні. Представники Кремля, повторюючи свої пропагандистські наративи, часто вимагають, щоб будь-яке військове або дипломатичне завершення війни враховувало її «першопричини». Як зазначають в Інституті вивчення війни, Кремль давно контролює духовну доктрину РПЦ і використовує УПЦ МП як інструмент гібридної війни, навʼязуючи російську ідеологію українському суспільству та переслідуючи релігійні меншини на окупованій території України.

Релігієзнавець Олександр Бродецький запропонував журналістам задати три питання Предстоятелю УПЦ МП Онуфрію, який сьогодні, 25 січня, відвідує Буковину. Питання релігієзнавець оприлюднив у себе на ФБ. Він порадив журналістам поїхати у Банчени, де митрополит Онуфрій правитиме Літургію і, скориставшись моментом, поспілкуватися з ним. "Наприклад, на такі бодай три... 1) Чому ДОСІ на посадах голів Синодальних відділів в "У"ПЦ ті люди, які благословляли видання молитвословів з молитвами за Росію як Отєчєство і за її воїнів - тоді, коли Україна вже майже 20 років як здобула Незалежність (як от, митрополит Филип Осадченко, голова Синодального відділу місіонерства, релігійної освіти та катехизації)? І які вже під час агресії Росії проти України тричі возили українських дітей в палати до Гундяєва співати, танцювати йому та виголошували йому дифірамби (як це робила голова Синодального відділу "Місія Церква і Культура" ігуменя Серафима Шевчик)? 2) Чому сам Онуфрій уже під час повномасштабної війни (2022 і 2025 рр.) дав ордени із формулюванням "За заслуги перед УПЦ" митрополиту Російської Православної Церкви Владімру Кантаряну, котрий регулярно засідає в Москві у Синоді РПЦ, на чолі з Гундяєвим, котрий благословляє війну Росії проти України і дії російських військових називає "священними" та "подвигом"? 3) Чому "У"ПЦ, твердячи суспільству, ніби розірвала з РПЦ, водночас устами свого голови Синодального відділу зовнішніх церковних зв'язків митрополита Мелетія Єгоренка заявляє для закордонних ЗМІ, що коли митрополит Онуфрій поминає в диптиху на богослужінні Гундяєва, він цим не просто згадує одного із "чужих" предстоятелів, а саме вінчає вертикаль ієрархії помісної Церкви, якою є РПЦ, мовляв, рядовий священник "У"ПЦ поминає свого місцевого архієрея, місцевий архієрей - Онуфрія, митрополит Онуфрій - Патріарха Кирила? От хоча б ці три питання хтось із буковинських журналістів зважився б поставити в очі Онуфрію...", зазначив він. На думку Бродецького, якби митрополит Онуфрій погодився на них відповісти, то від УПЦ МП відвернулися десятки тисяч вірян.

У календарях Церков Сходу і Заходу завершується цикл різдвяних свят, наближається останнє у ньому — свято Стрітення Господнього. В цей день згадується про подію, коли Марія разом з Йосифом у Єрусалимському храмі віддала Немовля-Ісуса Богу Отцю, а Симеон проголосив, що новонароджений Син Божий є Світлом світу і Спасінням народів. Символом Стрітення є світло-вогонь свічки, яку в цей день благословляють освяченою водою. Що означає це світло і чому загалом у храмі запалюють вогонь, горять свічки, лампади, співають про світло, — у продовженні цикл розмов з отцем Василем Рудейком, доцентом кафедри літургіки УКУ, про літургіку, свята і церковний календар. Від розмови про світло і Стрітення переходимо до теми Великого посту, приготування до якого у Церквах грецької традиції починається вже цієї неділі. Від світла Різдва до тиші посту: як Церква веде людину до Воскресіння, — розмова з о. Василем Рудейком

25 січня Церкви візантійської традиції відзначають пам’ять св. Григорія Назіанзького, названого Богословом завдяки багатій творчій спадщині, зокрема 45-ти Словам про Бога, які дозволили Церкві заглибитись в Боже Об’явлення та по-новому його для себе відкрити. Латинська Церква вшановує св. Григорія 2 січня разом з його найближчим приятелем св. Василієм Великим. З іменами та вченням Григорія Богослова, Василія Великого та Григорія Нисського пов’язаний «золотий вік» патристики, а їх самих називають Отцями-Каппадокійцями через походження та активну душпастирську діяльність саме в цій області. Григорій Богослов народився близько 330 р. в містечку Аріанз у Каппадокії. Його батько Григорій Старший був єпископом м. Назіанзу поблизу, де згодом престол посяде і син. Великий вплив на християнське виховання у сім’ї мала мати Нонна. Його сестра Горгонія та двоюрідний брат визнані святими. Григорій здобув хорошу світську освіту у Кесарії Каппадокійській, Кесарії Палестинській, Олександрії, Атенах. Далі детальніше

24 січня християни латинського обряду відзначають пам'ять св. Франциска Сальського, котрого Церква проголосила покровителем письменників та журналістів, а св. Дон Боско на його честь назвав своє Згромадження. Франциск народився 1567 р. в замку Торан у Савойському герцогстві (суч. Франція). Його батько, герцог де Буазі, мав своє бачення успішного майбутнього для сина. Він робив усе для того, щоб Франциск згодом вдало одружився та зробив кар’єру адвоката. Водночас від матері хлопець переймав християнське виховання. З 1573 р. Франциск навчається в єзуїтському колегіумі. 1582 р. їде до Парижа вивчати право. Продовжує свої студії в Падуанському університеті, де у віці 24-х років здобуває ступінь доктора. У цей час захоплюється богослов’ям. 1591 р. він відвідав дім Марії в Лоретто (Італія), який згідно з переказами вважається частиною будинку, де жила Богородиця в Назареті. Тут Франциск склав обіт досмертної чистоти. Далі детальніше

24 січня Східна Церква вшановує святу Ксенію Римлянку, яка проміняла матеріальні блага на службу Богові, заснувала монастир і була висвячена на дияконесу Народилась Ксенія у V столітті в Римі, в сім’ї сенатора. При народженні отримала ім’я Євсенія. З дитинства перебувала в любові до Ісуса, з віком зрозуміла, що хоче віддати своє життя Йому. Її батьки про це нічого не знали, а донька не розповідала, знала, що не приймуть її вибору. Коли Євсенія підросла, батьки знайшли їй нареченого і почали готуватись до весілля. Тоді дівчина наважилась роздати все своє багатство потребуючим і однієї ночі, разом зі своїми двома служницями, покинути рідний дім. Дорога їх тривала довго і була нелегкою. Так прибули вони на острів Коа, де поселились в невеличкому домі на окраїні поселення. Тоді Євсенія і поміняла своє ім’я на Ксенію, що означає «подорожня». Життя своє присвятили молитві і ділам у славу Божу, та нелегко давалось їм це. Тому почали просити в Бога того, хто б міг їм допомогти. Далі детальніше

ДЕСС розпочинає дослідження афілійованості монастиря «Голосіївська пустинь» із РПЦ Голова ДЕСС підписав наказ про початок дослідження щодо наявності ознак афілійованості монастиря «Свято-Покровська Голосіївська пустинь» Київської митрополії Української Православної Церкви МП з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена. У дописі сказано, що ще у липні 2025 року наказом ДЕСС № Н-107/11 від 17.07.2025 року монастир було включено до переліку релігійних організацій, що входять до структури або пов’язані зі структурою Київської митрополії УПЦ МП, щодо якої було винесено припис про усунення порушень законодавства про свободу совісті та релігійні організації. У цьому контексті монастир «Голосіївська пустинь» був ідентифікований як такий, що підлягає подальшому дослідженню на наявність ознак афілійованості з релігійними структурами, пов’язаними із забороненою в Україні релігійною організацією — Російською Православною Церквою. "Останнім часом діяльність монастиря викликала значний суспільний резонанс. Зокрема, у січні 2026 року в медіа було оприлюднено інформацію про функціонування на території монастиря приватної школи. За повідомленнями журналістів, дітей навчали за підручниками радянського періоду, у програму було включено вивчення «слов’янської мови», учням демонструвалися радянські пропагандистські фільми. ДЕСС поділяє занепокоєння громадськості щодо діяльності чоловічого монастиря «Голосіївська пустинь» УПЦ. З огляду на нові обставини та в межах чинного законодавства, відомство переходить до активної фази перевірки релігійної організації. Відповідно до наказу, з 26 січня 2026 року дослідницька група, утворена ДЕСС, розпочне проведення цього дослідження у межах чинного законодавства", - повідомляє ДЕСС.

Пратулинські мученики — 13 греко-католицьких мирян села Пратулин, розстріляних 24 січня 1874 року сотнею 🇷🇺царських солдат за відмову передати сільську церкву православному священику. День пам’яті про них УГКЦ відзначає 23 січня. Холмщина та Підляшшя були єдиними територіями Російської імперії, де у другій половині ХІХ століття легально діяла Греко-Католицька (Унійна) Церква. На Правобережній Україні і Волині ліквідація ГКЦ розпочалася ще в кінці ХVIII ст. і була довершена в 30-х рр. ХІХ ст. Російська влада, дотримуючись курсу на уніфікацію імперії, намагалася винищити і цей «оплот уніатизму» на крайньозахідних українських територіях. У другій половині ХІХ століття почастішали утиски греко-католицьких священиків на Холмщині, їх виселяли з рідних місць, натомість туди скеровують православний клир. Наприкінці 1873 року пратулинський священик о. Йосиф Курманович, боячись арешту за неприйняття ним православ'я, відслужив Різдвяну Літургію і покинув село та перейшовши кордон з Австрією, переселився в Галичину. Парафіянам він сказав, що скоро влада заборонить Греко-Католицьку Церкву. А вже у січні 1874 р. в село було відправлено о. Леонтина Урбина, який лише недавно перейшов у православ’я. Та селяни, замкнувши храм, не дозволили священику зайти туди. Після чого, на скаргу о. Леонтина, в Пратулин прибуває царський поліцейський виконавець Катунін. Миряни знову відповіли відмовою на бажання віддавати храм. Через кілька днів, 24 січня, в село повернулись о. Леонтин та Катунін разом зі солдатами. Біля церкви зібрались близько півтисячі мирян. Вони відмовлялись віддавати церкву православним. Розпочалися переговори і селяни нагадали попередні обіцянки влади не чіпати церкви, про заборону биття мирного населення і про те, що вони захищатимуть свою віру. Коли солдати спробували підійти до дверей храму, селяни їх зустріли камінням. Після цього почався розстріл і було вбито 13 селян, які захищали своє право на віру. Через 12 років після розстрілу церкву розібрали, люди впродовж того часу туди так і не ходили. Проте залишилося збереженим розп’яття, яке під час обстрілу тримав Данило Кармаш, а потім – Ігнатій Франчук. Зараз воно перебуває у греко-католицькій церкві села Костомлоти в Польщі. Детальніше

22 січня Церкви візантійської традиції відзначають пам’ять св. Тимотея, котрому як своєму учневі та очільнику християнської громади в Ефесі апостол Павло написав два послання, що увійшли до канону Нового Завіту. Латинська традиція святкує його пам’ять в один день з апостолом Титом 26 січня. Разом з посланням до Тита два листи до Тимотея становлять корпус так званих пастирських листів. Вони зосереджені на проблемах взаємин християн усередині громади та “з тими, що назовні” (Кл. 4, 5). А пастиря спільноти, яким Павло поставив Тимотея в Ефесі, наділяють особливими обов’язками та відповідальністю задля її функціонування. З Тимотеєм апостол народів познайомився під час другої своєї місійної подорожі. Тимотей приєднався до подорожі апостолів Павла і Сили. Він супроводжував їх в Солуні. Разом з Силою затримався у Верії і потім наздогнав Павла в Атенах (пор. Ді.17, 14-15). Тривалий час вони проповідували у Коринті, так що Тимотей став довіреною особою Павла та посередником між ним та коринтянами. Через нього апостол народів передає свого першого листа до цієї громади, а в другому вказує його як співатора та пригадує їхню проповідь у Коринті. Згадує Павло Тимотея і в інших своїх листах, так що він був широко знаним у новостворених християнських громадах. Посланий Павлом до солунян, Тимотей приніс йому від них “добру звістку про віру та любов їхню” (пор. 1 Сл. 3, 6). А й сам підбадьорював словом та прикладом ті Церкви, до котрих мав місії. Далі детальніше