Релігійно-інформаційна служба України

35 років Незалежності і релігійної свободи: веб-конференція з проф. Людмилою Филипович У цьому році Україна відзначає 35-ту річницю відновлення Незалежності і 35 років прийняття базового Закону «Про свободу совісті та релігійні організації». 🤔Як ці дві події між собою перепов’язані, чи можлива незалежність держави без релігійної свободи, чи можлива релігійна свобода в країні, яка не має незалежності, про здобутки і втрати, досягнення і падіння у цих царинах говоримо з проф. Людмилою Филипович, провідною релігієзнавицею і багатолітньою експерткою з релігійної свободи. ❗️РІСУ відновлює формат веб-конференцій, коли і редакція, і читачі можуть поставити запитання і вести дискусію із запрошеним гостем чи гостею. 👉Для участі потрібно надіслати листа на електронну адресу редакції info@risu.org.ua, де представити себе і поставити одне або більше запитань. ❗️Веб-конференція триватиме з 21 по 28 серпня 2026 року — впродовж цього часу і можна надсилати запитання. Запитання і відповіді будуть публікуватися тут

ДЕСС дослідить єпархію Антонія (Паканича) щодо афілійованості з РПЦ ДЕСС 24 серпня розпочне дослідження щодо наявності ознак афілійованості Управління Бориспільської єпархії УПЦ МП з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена. Відповідне рішення ухвалене наказом ДЕСС на виконання вимог Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» та Порядку проведення дослідження щодо наявності ознак афілійованості релігійних організацій з іноземними релігійними організаціями, діяльність яких в Україні заборонена. ДЕСС діє винятково в межах чинного законодавства та з повагою до релігійної свободи. Водночас будь-які ознаки іноземного впливу чи підпорядкування в контексті заборонених структур буде ретельно досліджено, а результати — публічно представлено суспільству.

Справу про припинення діяльності Корецького монастиря УПЦ МП поставлено на паузу Шостий апеляційний адміністративний суд виніс ухвалу від 14 серпня 2026 року, якою формально поновив провадження у справі № 855/2/26. Справа стосується припинення діяльності «Корецького Свято-Троїцького жіночого ставропігійного монастиря Московського Патріархату». Як зазначає офіційне оголошення ДЕСС та підтверджує пресцентр Шостого ААС, цією ж самою ухвалою судовий процес одразу було призупинено. Справу поставлено «на паузу» до моменту, поки суд не перегляне власну ухвалу від 16 березня 2026 року. Березнева ухвала стосувалася повернення зустрічного позову, який подала релігійна організація «Корецький Свято-Троїцький жіночий ставропігійний монастир Московського Патріархату». Адвокати монастиря через цей позов намагалися оскаржити дії ДЕСС через процесуальні порушення.

Митрополит Балтський УПЦ МП заявив про єдність з РПЦ і відновив поминання Патріарха Кирила — духовенство обурене Духовенство Балтської єпархії УПЦ МП звернулося з листом до митрополита Онуфрія з приводу відновлення відкритого поминання правлячим архиєреєм Балтської єпархії Олексієм (Грохою) Патріарха Московського Кирила. Їх обурили публічні заяви їх митрополита про єдність із Російською Православною Церквою. Текст листа РІСУ передав д-р Сергій Шумило, директор Міжнародного інституту афонської спадщини, а він його отримав від кліриків УПЦ МП з Одеської області. Автентичність листа підтвердили деякі архиєреї УПЦ МП. Також цей лист поширили в соціальних мережах. Як зазначив Шумило, автори листа не підписалися під ним, оскільки бояться репресій правлячого архиєрея Олексія (Грохи). Подаємо повний текст листа

20 серпня християни латинської традиції відзначають пам’ять св. Бернарда Клервоського, Вчителя Церкви та реформатора Ордену цистеріанців, який став іменуватися на його честь. 🔸Народився Бернард 1090 р. у Фонтен-ле-Діжон у Франції. Після смерті матері вирішив присвятити себе монашому життю і вступив до Ордену цистерціанців. Разом з ним туди подалися ще дванадцять чоловіків, включно з чотирма братами, дядьком і кузином Бернарда. 🔸Монаше життя цистерціанців передбачало працю, споглядання і молитву, які Бернард особливо строго практикував. Згодом він здобув в Ордені великий авторитет та став ініціатором реформ укладу його життя. 1115 р. заснував монастир на честь Діви Марії і назвав його “Долиною світла” або дослівно “Клерво”. Відтоді за іменем Бернарда закріпилося прізвисько Клервоський, а реформований ним Орден став зватися Бернардинами. Далі детальніше

20 серпня християни візантійської, латинської, лютеранської традицій відзначають пам’ять старозавітного пророка Самуїла. Самуїл в історії давнього Ізраїля стоїть на межі двох епох — суддів та монархії (почалася близько 1020 р. до Христа). Він фактично є останнім із суддів — богонатхненних лідерів, котрі поєднували духовну та світську владу. Самуїл став тим, хто помазав на правління першого ізраїльського царя Саула, а потім, коли той відступив від Бога, наступного — Давида, котрий став уособленням взірцевого правителя, та з чийого роду вийшов Ісус Христос. Через те візантійська іконографія зображає пророка з рогом, з якого зазвичай зливали миро на помазаника. Далі детальніше

Твердження, що в УПЦ (МП) «всі колабораціоністи», таке ж хибне, як і протилежне твердження, що «всі патріоти». Взагалі, будь-яке сприйняття УПЦ як цілісної, єдиної інституції — лише вдавання бажаного за дійсне, відірване від реальності. І справа геть не в наявності різних думок чи дискусії. Священноначалля УПЦ постійно повторює тези про те, що «УПЦ і досі залишається єдиною силою, яка реально об’єднує всю Україну», «Наша Церква об’єднує усю Україну. Вона є Церквою українського народу». «УПЦ об’єднує як підконтрольні, так і непідконтрольні українській владі території». Проте реальність суперечить цій безкомпромісності. Наразі в УПЦ співіснують (точніше, вважається, що співіснують) представники з прямо протилежними взаємно виключними цінностями та поглядами. Про це детальніше в колонці Володимира Мельника УПЦ (МП?) як Церква Шредингера: про/анти-російський єпископат

18 серпня Українська Греко-Католицька Церква відзначає Спомин освячення своєї центральної святині — Патріаршого собору Воскресіння Христового в Києві. Процес будівництва Патріаршого собору почався 2002 р., коли Блаженніший Любомир Гузар освятив наріжний камінь майбутнього храму. Проект споруди розробив архітектор Микола Левчук. З 2006 р. у підвальній частині храму почали відправляти богослужіння. 2009 р. в соборі відбулася перша єпископська хіротонія, а 2011 р. — інтронізація Отця і Глави УГКЦ Святослава Шевчука. 18 серпня 2013 р. Патріарший собор Воскресіння Христового освятили, і цей день увійшов у літургійний календар УГКЦ як спомин про цю подію. Далі детальніше

«Сьогодні Україна переживає не лише важкі випробування війни. Ми проходимо час великих рішень, від яких залежить, яким буде наше духовне і церковне майбутнє. Те, про що ще кілька років тому можна було сперечатися, що можна було відкладати або пояснювати історичними обставинами, сьогодні потребує чесної відповіді перед Богом, власною совістю і нашим народом», — говорить владика Іларіон. Він пригадує про роки великих втрат внаслідок російської агресії: тисячі людських жертв, зруйновані міста і села, біль розлуки, окупації, полон, еміграція. ad «І серед тих, хто боронить Україну, хто страждає і молиться за неї, є православні українці різної церковної належності», — зазначає митрополит і наголошує, що хоче говорити «не мовою протистояння, а мовою відповідальності». «Не для того, щоб ще раз провести межу між «нами» і «ними», а для того, щоб запитати: скільки ще ми будемо залишатися розділеними там, де Христос закликає нас до єдності?»

Владика УГКЦ Богдан Дзюрах подякував польському духовенству за голос проти ненависті до українців Апостольський екзарх для українців у Німеччині та країнах Скандинавії УГКЦ Богдан Дзюрах висловив вдячність польським священикам і монахиням, які підписали відкритий лист «Звичайні сестри і звичайні священники» («Zwykłe Siostry i Zwykli Księża»). Автори звернення засуджують мову ненависті та ворожість щодо українців у Польщі й закликають християн не допускати виправдання ненависті до людини. Відкритий лист опублікував у соціальних мережах польський священик о. Анджей Стефанський. До нього долучилися священики та представники монашества Польщі. Автори звернення наголошують, що зневага до людини через її мову, обряд чи місце народження не може мати християнського виправдання. Вони закликають священників, єпископів і монахинь відкрито нагадувати у своїх спільнотах, що ненависть до людини несумісна з Євангелієм. Окремо автори листа говорять про складну історію польсько-українських відносин. На їхню думку, правда про минуле не повинна ставати виправданням для ворожості до людей, які живуть поруч сьогодні. Натомість чесне осмислення історії є необхідною умовою примирення. У листі також згадано про український народ, який захищає свою свободу від російської агресії. Автори закликають не залишатися байдужими до його жертовності та підтримувати тих, хто сьогодні живе поруч із поляками. Владика Богдан подякував авторам і підписантам листа за їхній голос, який назвав пророчим. «Свідомо кажу „з серця“, оскільки там, де до слова доходить любов, там б’ється серце кожної спільноти, і там же криється джерело надії для нас усіх. Нехай Бог благословить наші народи і обдарує нас Своїм миром!» — написав єпископ.

15 серпня християни різних конфесій єднаються у вшануванні Божої Матері. 👉Церкви візантійської традиції святкують її Успіння. Римо-католики називають це свято Внебовзяттям. Лютерани відзначають день св. Діви Марії, Матері Божої. Також про її перехід до Неба згадує Етіопська Церква 9 серпня празником Вознесіння тіла нашої Діви Марії Богородиці. А вірмени відзначають її Успіння в неділю між 12 і 18 серпня (цього року воно припадає на 16 серпня). 📖Святе Письмо не подає нам жодних відомостей, як склалося життя Пресвятої Богородиці після Зіслання Святого Духа. Знаємо, що після слів Ісуса “Ось матір твоя” його учень Йоан Богослов “узяв її до себе” (Йо. 19, 27). Тому Передання й пов’язує подальше перебування Марії то з Єрусалимом, то з Ефесом, а четвертому євангелисту приписує найдавніший апокрифічний твір, присвячений останнім дням Марії на землі та її переходу до вічності. Далі детальніше

Три досі невідомі примірники Острозької Біблії український дослідник виявив на Афоні Історик і теолог Сергій Шумило, директор Міжнародного інституту афонської спадщини, виявив у книгосховищі на горі Афон три досі невідомі примірники Острозької Біблії. Вони були у закритих монастирських книгосховищах на Святій Горі, в яких Шумило має можливість працювати і де він досліджує ці раніше невідомі примірників Острозької Біблії. Науковець також нагадав, що “цими днями у серпні сповнюється 445 років з часу появи на світ Острозької Біблії (1581 рік) — першого українського друкованого видання повного корпусу Священного Писання церковнослов'янською мовою (1256 сторінок). Це унікальна українська національна пам'ятка та святиня XVI ст. Всього у світі на сьогодні збереглося бл. 350 примірників Острозької Біблії”.

14 серпня Церкви візантійської традиції відзначають пам’ять св. Міхея — одного з дванадцяти малих пророків Старого Завіту. Книга Міхея не є літературною цілісністю, а належить до двох різних історичних контекстів, пророцтва з яких в підсумку були складені разом остаточним редактором. Про особу автора, чиїм іменем підписана Книга, дізнаємося з першого її стиха: “Слово Господнє, що було до Міхея з Морешету, за Йотама, Ахаза й Єзекії, юдейських царів, що він сприйняв, — про Самарію та Єрусалим” (Міх. 1, 1). Йдеться про середину VIII ст. до Христа. А філистимлянське місто Морешет вказує на близькість до південноізраїльського контексту, себто Юдеї з центром у Єрусалимі. Книга складається з семи розділів, перші п’ять з яких, хоча й викривають несправедливість та ідолопоклонство як Південного, так і Північного царства, однак більший акцент роблять на Єрусалимі... Далі детальніше

14 серпня Церкви Володимирового хрещення відзначають перенесення чесних мощів прп. Теодосія, ігумена Печерського. 🔸Свято встановлене на честь події, яка відбулася у 1091 році, коли його мощі перенесли до мурованого храму, який він сам почав будувати і який завершили вже після смерті святого. 🔸Народився Теодосій на поч. ХІ ст. у заможній сім’ї у Василеві неподалік Києва. У ранньому віці втратив батька. Житіє святого розповідає, що його прагнення до глибшого духовного життя наражалося на спротив матері. Він безуспішно намагався вступити до грецьких монастирів, поки врешті не зупинився у Києві прп. Антонія Печерського, котрий в печерах над Дніпром гуртував навколо себе охочих до пустельницького життя. Тут він прийняв монаший постриг. Далі детальніше

На Чернігівщині громада УПЦ МП перейшла до Православної Церкви України Релігійна громада села Бурківка Крутівської громади Ніжинського району Чернігівщини ухвалила рішення вийти з-під омофору УПЦ МП та перейти в лоно Православної Церкви України. Як стало відомо РІСУ від о. Сергія Чутченка, збори громади відбулися ще у травні 2026 року, після чого зміни до статуту були оформлені в державних органах. Місцевий священнослужитель МП відмовився підтримати громаду. Тому громада запросила до них служити священника ПЦУ. Перша Літургія після переходу відбудеться 14 серпня.

🇲🇰Македонська Церква та Росія: зближення в період політичного віддалення 👉Від зустрічей із російськими дипломатами до підтримки Української Православної Церкви, проте не тієї, яку визнає Вселенський Патріархат, а лояльної до Москви, — що штовхає Македонську Православну Церкву на схід, а не на захід. 👉З цим спробували розібратися журналісти македонського видання «360 градусів». 👉«Водночас, з моменту вторгнення Росії в Україну у 2022 році Македонія, поряд із членами ЄС та НАТО, перебуває у списку ворогів Москви. За винятком сербської партії та партії «Левіца», македонські політики регулярно уникають навіть протокольних заходів, організованих Росією», — йдеться у розслідуванні македонського видання. Читати повністю

Церковний календар, 13 серпня. Преподобний Максим Ісповідник 🔸Церкви візантійського обряду відзначають пам’ять св. Максима Ісповідника двічі у році: 13 серпня — в день його переставлення та 21 січня — щоби підкреслити його приналежність до найвидатніших Отців Церкви, пам’ять котрих святкують саме в січні. 🔸Поряд з ісповідництвом – переслідуваннями й стражданнями за віру, які однак не увінчалися мученицькою кончиною, — саме багатий внесок у розкриття правд християнської віри належить до найбільших заслуг святого. Далі детальніше

Військовий капелан Денис Гореньков заторкує важливу тему: чи готові у церква приймати ветеранів війни? 👉"Реальні ветерани навряд чи відповідатимуть створеному нами образу ветерана. Вони не обов’язково будуть зручними, вдячними, церковними чи передбачуваними. Принаймні дехто з них точно не буде «нашим котиком». ❗️І всі вони будуть різними. 📌Хтось повернеться спокійним і врівноваженим, хтось житиме з наслідками бойового стресу чи травми, хтось потребуватиме професійної допомоги, а хтось — ні. Але дехто точно буде з тих, хто «їсть, не помивши рук». 📌Для частини церков такі люди можуть виявитися «проблемними». Церковна субкультура неминуче зустрінеться з ветеранами, які мають татуювання, пережили розлучення, палять, вживають алкоголь, борються із залежностями або послуговуються нецензурною лексикою. ❗️І тут виникає одна з головних небезпек: церква може переплутати Євангеліє зі своєю субкультурою і вимагати від ветерана прийняти друге як доказ того, що він прийняв перше", – пише Денис Гореньков. Читати повністю

11 серпня християни латинської традиції відзначають пам’ять св. Клари Ассізької, близької подруги та послідовниці св. Франциска Ассізького, духовність якого вона втілила у монашому Ордені кларисок, а містичне видіння наприкінці життя зробило її покровителькою телебачення. 🔸Народження Клари 1194 р. в одній з найшанованіших шляхетських родин Оффредуччо передбачало їй вдале заміжжя та забезпечене майбутнє. Однак поведінка купецького сина Джованні ді Бернардоне, майбутнього св. Франциска, з її рідного міста Ассізі, яка виходила за рамки укладу життя тодішньої знаті, спонукала дівчину переглянути свої цінності. 🔸До Франциска приєдналися двоє двоюрідних братів Клари Руфіно і Сильвестр. Врешті дівчина сама в часі Великого посту слухала мандрівного проповідника і вирішила з ним зустрітися особисто... Далі детальніше

11 серпня Православна Церква України вшановує преподобномучеників Федора і Василія Києво-Печерських, підкреслюючи важливість духовної дружби та небезпеку грошолюбства. Житіє цих руських святих ХІ ст. поміщене на сторінках Києво-Печерського патерика з виразно дидактичною метою — застерегти вірних від “кореня усього лиха — грошолюбства” (пор. 1 Тм. 6, 10), і ця проблема пронизує історію Федора та Василія від початку до кінця. Далі детальніше