Pagan folklore

#Волинь У селі Сварицевичі Зелені свята розпочинаються богослужінням у місцевому храмі, потім старші люди йдуть «голосити» на кладовище, потім громада збирається до дійства наряжання та водіння Куста. «Обряд проводять лише жінки та дівчата на 50-й день після Великодня на свято Трійці, триває він три дні. В перший день йдуть на цвинтар, прикрашають могилки лепехою та кленовим гiллям. Старші жiнки у формi плачу-речитативу «викликають на розмову» своїх родичiв, розповiдають їм про події минулого року – «голосять». Потім збираються в лiсi й вбирають (клечають) найвродливiшу дівчину. За крайку затикають гiлля дерев, лепеху, а на голову одягають пишний вінок, сплетений з кленового листя та квітiв. Кустовий гурт обходить оселі, співаючи величальні кустові пісні, а наприкінці виголошує побажання: «Вийди, господаре, з нового покоя. Винесь Кусту хоч да пувзолотого», «Водимо Куста, щоб другого року дождаті і поспiваті», «Щоб ішов дощ і все було зелене!». Завершується обряд на полі, де зелень дівчини-«Куста» розбирається, розривається на частини та, як символ родючості, викидається «на врожай». Окремі гілочки з «Куста» приносять додому й розкидають по городу» Кустові пісні співаються на один голос, що говорить про давність кустового звичаю: Ми були у великому лісі, Нарядили Куста із зеленого кльону. - Вийди, господарю, з нового покою. Винесь кусту хоч по золотому. А в нашого Куста та ноженьки невеличкі, Треба Кусту панчішки да черевички, Бо Куст поїде да до батенька в гості – Треба Кусту черевички на помості. Джерело: https://nibu.kyiv.ua/exhibitions/703/

Ну і, звичайно, з Трійцею пов'язаний досить давній обряд водіння куста, який нагадує південнослов'янську Пеперуду/Додолу. Оскільки мені лінь відкривати всі ті етнографічні збірники, для ознайомлення вистачить і Вікіпедії, тим більше всі посилання є: Проводився в перший день Зелених свят. Під час обряду дівчину (Куста) вбирають у зелень. Наступного дня Трійці гурт дівчат водить головну героїню селом, заходячи у двори зі співами «кустових пісень» та побажаннями. Основні мотиви цих пісень — величання «Куста» як символу добра та побажання врожаю й інших господарських успіхів. Крім того, ці пісні торкаються теми дівочого щастя в коханні. На Волині участь у обряді брали жінки різного віку. Юним учасницям виплітали спідницю з лепехи, опоясували крайкою, обплетали квітками та гілками з листям. На голову одягали багато різних вінків (до 10). Решта учасниць одягала святковий наряд та вінки. Старші жінки одягали білі квітчасті хустки. Головним завданням звичаю було, щоб ніхто не впізнав особу «куста» (головної героїні). З домів до гурту виходили господарі з пирогами та узваром, якими пригощали дівчат. Натомість учасниці співали пісні та поздоровляли. Після закінчення обходу учасники знімали вінки і роздавали дівчатам, які їх виплітали. З вінками дівчата йшли до річки для ворожіння на суджених. Опісля розходилися, виконуючи останні цього року веснянки (найчастіше — пісню «Кривий танець»). Існує варіант обряду за участю дітей. Під час проведення цього обряду організатори дійства виготовляли вінки з квітів, трав і листя для кожного учасника та створювали костюм для дівчини, яка грає головну роль (Кустянки). Цей процес відбувався в лісі, звідки в полуденну пору гурт дітей у обрядовому вбранні вирушав до села, співаючи кустові пісні та заходячи у двори з привітаннями з Кустом (літом): Ой, у тому лісі да всякії квіти, й убирають Куста маленькії діти. Ой, вони приходять з лісу додому, Дай поздоровляють з Кустом в кожному дому.

Прикрашений всередині будинок до Зелених свят, Дунаївці, Хмельниччина, перша половина XX ст. #світлини

Ну і, звичайно, вітаю із Зеленими Святами. Сьогодні в регіонах Західної України в хатах розкидають лепеху, яку вчора збирали піздюки, і прикрашають нею будинки, ворота та села. Сам звичай розкидання лепехи пояснюється тим, що коли Ісус Христос в'їхав до Єрусалиму, йому під ноги клали пальмове гілля. Ну а старші люди розповідатимуть історії про русалок, які в цей час з'являються і можуть залоскотати до смерті. Ну а на древній Русі в цей час святкували Русалії - свято родючості і поминання предків, саме звідти і пішли вірування про русалок які в цей час приходять в цей світ. Не забувайте носити із собою полин як оберіг від русалок, особливо коли йдете в поле 😉

З днем Києва! Давайте сьогодні вшануймо засновників міста Заснування Києва Були три брати: один на ім’я Кий, другий Щек, а третій Хорив, і їх сестра Либідь. Кий жив на горі, де сьогодні спуск Боричів, Щек жив на горі, що сьо- годні зветься Щекавиця, а Хорив на третій горі, яка назвалася Хоревиця. Вони побудували місто в ім’я свого найстаршого брата і назвали його Київ. Навколо граду був ліс і великий бір; вони ловили в ньому звірів. Були бо мудрі й розумні. Називались полянами, а від них походять поляни в Києві і донині. А деякі, нетямущі, говорили, що Кий був перевізником, бо біля Києва був перевіз тоді з того боку Дніпра; тому й казали: на перевіз на Київ. Якщо б Кий був перевізником, то не ходив би до Царгороду. Але цей Кий княжив у своєму роді.

Вайбік зловили да?

678. Поставить таз, в таз положить запаренный веник (березовый), ноги поставить на веник. В строгой тишине и неподвижности на ранку постоянно "сливать" горячую воду и приговаривать, пока не выйдет волос. Месяц ты молодой, на те рог золотой; день и ночь ты ходишь, живых и мертвых ты видишь. У мертвого нога болит? У мертвого жилы болят? И суставы болят? От раба Божьего (имярек) отцепитесь, — сами в болоте кочки завивайте. Аминь! Аминь! 681. Читать три раза на молодик (молодой месяц). Молодик, молодик молодой, твой рог золотой. Расти себе на прибавленье, а мне, рабе (имярек), на здоровье! Как у мертвеца грыжа не болит и не ноет, дай Бог, чтобы у рабы (имярек) грыжа не болела и не ныла! Аминь! Аминь! Аминь! ОТ ВСЕХ БОЛЕЗНЕЙ 723. Встать лицом к месяцу и повторить три раза: — Месяц, месяц, где ты был? — Был я за горами, был я за лесами, за широкими долами. — Что видел? — А видел я мертвеца. — Что у него болит и ноет? — А ничего у него не болит, не ноет: ни белы руки, ни резвы ноги, ни ретиво сердце, ни сахарны зубы, ни буйна голова. — Так и у меня, (имярек-)рабицы. 511. Месяц молодой, рог золотой, ходит высоко, видит далеко: видит бабу с ребенком, корову с теленком, кобылу с жеребенком. Как корова ревет (мычит) по теленку, кобыла ржет по жеребенку, баба кличет (плачет) по ребенку, так бы раб (имярек) по рабе (имярек) тосковал, горевал, плакал и рыдал день, и ночь, и полночь, все двадцать четыре часа. Будьте мои слова лепки и крепки. Аминь. Русский календарно-обрядовый фольклор Сибири и Дальнего Востока: Песни. Заговоры. Новосибирск: Наука. Сибирское предприятие РАН, 1997. – 605 с. – (Памятники фольклора народов Сибири и Дальнего Востока; Т. 13). ISBN 5—02—030895—1.

В тех же карпатских колядках, на которые мы указываем, как на самый богатый запас остатков языческой старины в народной поэзии, солнце, месяц и дождь являются тремя братьями; месяцу приписывается сила замораживанья, солнцу — размораживанья, а дождь дает зелень. З за тои гори, з за високои, Видни ми виходят трёх братив ридних: Еден братцейко — свитле сонейко, Другий братцейко — ясен мисячок, Третий братцейко — дробен дожчейко, Мисячок ся бере заморозити Гори й долини и верховини, Глубок поточейки и бистри ричейки; Сонейко ся бере розморозити Гори й долини и верховини, Глубок поточейки и бистри ричейки; Дождчичок ся бере зазеленити Гори, долини и верховини. [Костомаров Н. И. Славянская мифология. Исторические монографии и исследования. М.: Чарли, 1994. Стр. 72-73.]

628. Произносят, глядя на молодой месяц: — Месяц, месяц, где ты был? — За горами, за морями, за лесами. — Что ты видел? — Мертвых людей. — Болят ли у них зубы? — Нет, не болят. Замрите у рабы Божьей (имярек) зубы навеки, зубы навеки, зубы навеки! 629. — Батюшка молодой месяц, на том свете был? — Был. — Там мертвецов видел? — Видел. — У них там зубы не болят? — Не болят. — Дай же Бог, чтобы у меня, рабы Божьей (имярек), замертвели и больше не болели! 630. — Здравствуй, светлый месяц — золотые рога Не был ли ты, месяц, в ином городу? Не видел ли ты, месяц, Антипа святого? У Антипа святого не болят и ни губы, и ни зубы, и ни красны десна. Так чтобы у меня, раба Божьего (имярек), не болели ни губы, ни зубы и ни красны десна! Аминь, аминь, аминь! 631. — Млад месяц, был на втором суду? — Был. — Видел Антипа? — Видел. — Не болят ли у него белые зубы? — Не болят. — Не ноют красны десна? — Не ноют. Так бы и у раба Божьего (имярек) не болели бы белые зубы, не ныли бы красные десна! Будь мое слово крепко и лепко отныне и довеку! Аминь! 632. — Ты, месяц, млад? — Млад. — У тебя брат — Филат? — Филат. — У покойника зубы не болят? — Не болят. — И не ноют? — И не ноют. — И не млеют? — И не млеют. — И не тлеют? — И не тлеют. Так бы у меня, рабы Божьей (имярек), зубы не болели, и не ныли, и не млели, и не тлели! Повторять три раза на молодик. 633. Месяц — на небе, волк — в лесу, щука — в море, мертвец —в гробу. Когда эти четыре брата сойдутся, тогда мои зубы заболят! Русский календарно-обрядовый фольклор Сибири и Дальнего Востока: Песни. Заговоры. Новосибирск: Наука. Сибирское предприятие РАН, 1997. – 605 с. – (Памятники фольклора народов Сибири и Дальнего Востока; Т. 13). ISBN 5—02—030895—1.

Однак літературні джерела подають не менш чис­ленні приклади, коли лікування, навпаки, радили про­водити «на молодику». Один з найпоширеніших засобів лікування зубів, зафіксований у всіх слов’янських на­родів,— замовляння їх «на молодику». Тексти замов­лянь, як свідчать численні етнографічні джерела, дуже близькі за змістом в усіх трьох східнослов’янських народів і всі так чи інакше пов’язані з місяцем. У всіх них звучить прохання, звернене до молодого місяця, зцілити хворого, забрати хворобу. Дуже часто замов­ляння носять форму діалога: запитання у місяця, чи болять у мертвих зуби і його відповідь: — Місяцю молодий, зубарю золотий,Ти по небу ходиш, ти увесь світ бачиш.Чи бачив ти мертвого в землі?— Був я на небі, бачив я мертвих,Сплять, і їм зуби не болять(село Брусилів Коростенського району Житомирсь­кої області) [Болтарович, Зоряна Євгеніївна. Народна медицина українців / З. Є. Болтарович; АН УРСР, Ін-т мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського, Львів. від-ня. – Київ: Наук. думка, 1990, ст. 22-23. Джерело]

Місячику князю, заступися за мною, як три братики з тобою. Як вони не п'ють не їдєть, хай так у раба Божого (ім'я) зуби не болеть Парубій Уляна Юріївна. Українська замовляльно-заклинальна поезія: структурно-семантичні особливості та поетика жанру, ст. 84

515. От зубов. Спрашивает молодой месяц старого: «Не бо­ лят ли зубы мертвому?» — «Не болят, не ноют, не ломят, не ко­ лют». Замертвели, как мертвого, тогда, ныне, во веки ве­ ков. Аминь. (Три раза.) 516. От зубной боли. Месяцты, месяц, серебряные рожки, золотые твои ножки. Сойдиты, месяц, сними мою зубную скорбь, унеси боль под облака. Моя скорбь не мала, не тамка [не тяжко], твоя сила могуча. Мне скорбь не перенесть. Вот зуб, вот два, вот три, вот все твои. Возьми скорбь, месяцты, месяц, сокрой от меня скорбь. По заветам старины. Мифологические сказания, заговоры, поверья, бытовая магия старообрядцев Литвы. Автор: Ю. Новиков, ст. 244

«[Ушицкий уезд]. Луна, по понятию народа, имеет большое влияние на людей, животных и растения, она — как пан в своем владении: что хочет, то и делает в продолжении четырех недель. Оттого-то народ и молится каждому молодому месяцу. Если месяц бывает красный — будет война, синий — будут болезни и мор людей, а если ясный, то будет, кроме повсеместного здоровья, большой урожай». [Труды этнографическо-статистической экспедиции в западно-русский край, снаряж. ИРГО. Юго-запад. отдел. Материалы и исследов., собранные д. чл. П. П. Чубинским. Т. 1: [Верования и суеверия. Загадки и пословицы. Колдовство]. СПб: 1872. Стр. 7-8.]

Загадка від Жака Фреско з зірочкою: чим мігранти з першої новини кардинально відрізняються від мігрантів з другої новини?