Blood bath

Віктор Зарецький Жінка. Видіння 1979

я?

ХАХАХАХ У МЕНЕ НЕ КРІЗІС А ПОВНЕ ПРІНЯТІЄ БЕЗІСХОДНОСТІ 20ТИ РОКІВ ХАХАХАХ Я КАЙФУЮ

Як добратись через пів міста на 7:30 🙂🙂🙂

Неважливо що норма від 40...

Вітамін Д 22 Уже не 14, перемога

Уродженка Південної Африки Ліза Брайс (нар. 1968) у своїх владних зображеннях непокірних жінок також осмислює фігуративне мистецтво XXI століття. Брайс перевтілює героїнь видатних полотен (наприклад, «Офелію» (1851–1852) Мілле, для якої позувала Елізабет Сідал і звільняє їх від пасивності, яку, як часто вважали, вони мали б виражати. Жінки Брайс переймаються власними справами за пляшкою пива, із цигаркою в роті чи пензлем у руці (немовби вони вписують себе в історію — тільки цього разу на власних умовах), вони заряджені силою, яку випромінюють їхні променисті погляди й нестримні пози. Жінки Брайс забарвлені в особливий кобальтовий відтінок, що немов відсилає до неповторної блакиті Іва Кляйна (його натурниці занурювалися в цю блакить, а потім він їхніми тілами писав свої полотна), до знаменитого «Блакитного періоду» творчості Пікассо чи до тринідадського карнавалу «Жувер» (де учасники вкривають себе синім пігментом на знак трансформації). Ці жінки існують у спекотному, туманному, межовому просторі, долаючи пороги між реальністю і сюрреальністю. Героїні Брайс нерозривно пов’язані з порою сутінок, вони наділені аурою влади, немов настав їхній час правити світом. "Історія мистецтва без чоловіків" Кеті Гессел Переклад Валерії Колодій