Натхнення Пафнутія

Ветеран російсько-української війни про Новий Завіт на фронті, страждання Божої Матері, невідворотність усього, що ми проходимо, й Бога, Який не залишає Україну "Мені все більше здається, що події Нового Завіту є, своєю чергою, прообразом того, що відбувається просто зараз. Так, ніби Новий Завіт закінчиться не другим пришестям Христа, як обіцяно, а вже закінчився - великою війною. І тепер ми живемо в Найновішому Завіті, який виявився печальнішим, ніж будь-хто міг подумати. Але ми бачили його численні прообрази. Наприклад, Марія. Це вкрай чіткий образ матері українського військового чи військової. Жінки, яка любить і виховує свою дитину, але мусить прийняти, що вона належить не лише їй. Син чи донька виросли й повинні тепер дещо зробити, дещо пережити. Бо так треба. А вона це знає, та водночас віддала б усе, щоб захистити свою дитину. Проводжає її на війну, одночасно бажаючи піти краще за неї". Артур Дронь, "Гемінгвей нічого не знає"

Преподобний Паїсій Святогорець про простоту життя Чим більше люди віддаляються від природного, простого життя і процвітають у розкоші, тим більше зростає і людська тривога в їхніх душах. А внаслідок того, що вони все далі і далі відходять від Бога, вони ніде не знаходять спокою. Тому люди неспокійно кружляють - як привідний ремінь верстата навколо «божевільного колеса» Якщо людина поводиться просто, то із сил вона не вибивається. Але якщо домішується хоча б трішки егоїзму, то, боячись зробити помилку, вона напружує себе і вибивається із сил. Совість такої людини перебуває в постійній напрузі. Ви не скуштували ще цю насолоду простоти. Простота відновлює сили людини. Ви прагнете до чогось досконалого і мучитеся. Прагніть до досконалого в житті духовному, то й будете радіти красі свого малого духовного палацу, що зросте у вашій душі. 12 липня 1994 року, на свято первоверховних апостолів Петра й Павла відійшов до Бога афонський старець Паїсій, один із найбільших подвижників благочестя нашого часу Натхнення Пафнутія