until august

Мені дуже подобається, що книга «Жіноче коло пані Тань» будується на історичному факті, який існував у Китаї десятиліттями: Чоловік-лікар не міг оглядати жінку, бо він чоловік. Жінка могла оглядати іншу жінку, але був нюанс... Вгадайте, який :) Бо звичайна жінка не могла стати лікаркою 🤠 until august | #книги

А тут в нас опис книг з передбачення. Після вибору країни відкривайте книгу і вперед: 🇹🇿 Танзанія Книга: «Пам’ять про відбуття» Абдулразака Ґурни. Історія юнака, що тікає від гнітючої атмосфери своєї сім'ї у Східній Африці, сподіваючись знайти нове життя у багатого родича. Майстерний текст про універсальний досвід іммігрантів; про те, що таке «дім» і чому від нього іноді доводиться тікати. 🇸🇪 Швеція Книга: «Тривожні люди» Фредріка Бакмана. Кумедна та щемка історія про емпатію й розгубленість. Невдаха-грабіжник намагається пограбувати банк, де немає готівки, і випадково опиняється в квартирі, де проходить огляд для потенційних покупців. Він бере присутніх у заручники. Тут, власне, все й починається. 🇭🇷 Хорватія Книга: «Як ми пережили комунізм і навіть сміялися» Славенки Дракуліч. Глибокий та іронічний погляд на повсякденне життя жінок у країнах соціалістичного табору. Комунізм не через політичні гасла, а через постійний дефіцит «дрібниць» — прального порошку, хліба, засобів гігієни, свободи. 🇨🇴 Колумбія Книга: «Осінь патріарха» Ґабріеля Ґарсія Маркеса. Гротескне зображення розкладу особистості та влади. Роман-життєпис безіменного диктатора Карибської країни. Неосвічений, необізнаний у політиці, він тримав усіх в страху протягом десятиліть. Боячись замахів, знаходив собі двійників і постійно «оновлював» уряд. Когось нагадує, правда? 👀 🇮🇹 Італія Книга: «Ім’я рози» Умберто Еко. Події розгортаються у ХІV столітті. В монастирі відбувається серія таємничих смертей серед ченців. Окрім детективної лінії, автор занурюється в теологічні та філософські дискусії. 🇹🇷 Туреччина Книга: «Мадонна в хутряному манто» Сабахіттіна Алі. Історія взаємного трагічного кохання турецького юнака Раїфа та німецької художниці Марії, які познайомилися в Берліні у 1920-тих. Класика турецької літератури про «маленьку людину», внутрішній світ якої виявляється набагато багатшим, ніж ввижається ззовні. Щось читали з цього сприску? until august | #книги

Вважається, що дуже корисно читати книги, написані людьми різних країн та епох. Повністю погоджуюсь з цим, тому сьогодні у нас повернення рубрики книжкового гадання: подорожуємо і відкриваємо нові літературні горизонти 🔮 Обирайте країну, яка вам цікава найбільше, і на наступному слайді вас чекатиме книга. Такий собі книжковий туризм ✈️ Іііі діліться, що вам випало! until august | #книги

Назва роману, до речі, символічна: «емпусіон» означає місце, де живуть відьми — емпуси. Емпуса (або ж Емпуза, від грецького Empusa) — у давньогрецькій міфології нічна демонічна істота, відбма, одне із страховищ підземного світу. Емпуси здатні змінювати свою подобу, щоб лякати людей. Харчуються кров'ю своїх жертв. При цьому в романі Токарчук жіночих персонажів майже й нема... 👀 until august | #цікаве

Сподіваюсь, ви та всі ваші близькі цілі ❤️‍🩹

📖 Обкладинки видань «Емпусіону» різними мовами. Маю слабкість до варіанту з рентгеном, але наше видання теж дуже гарне. А вам яка з обкладинок подобається найбільше? until august | #книги

Хочеться, знаєте, поїхати у санаторій на декілька днів і там почитати книги серед дерев. Але поки такої можливості нема, буду читати книгу про санаторій серед дерев... 🌿 Планую — нарешті! — проковтнути роман Ольги Токарчук «Емпусіон» — феміністичну відповідь «Зачарованній горі» Томаса Манна, та ще й з дрібкою жахів. Опис від видавництва такий:

Осінь 1913 року. Львівський студент Мечислав Войнич приїжджає на сілезький курорт Ґерберсдорф лікуватися від сухот. Не минає і дня від його прибуття, як в Пансіонаті для чоловіків, де він оселився, стається нещастя. І поки сусіди Мечислава вдають, що нічого не відбувається, ходять в гори, п’ють наливку й ведуть інтелектуальні бесіди про світоустрій і жінок, невидимі сили мають свої справи. Ольга Токарчук грається з жанром жахів, але звертається до вже звичних для себе тем: природа і цивілізація, сила і слабкість, чоловіче і жіноче. І до непевного, складного, тривожного простору поміж двома протилежностями.

Ну хіба не прекрасно звучить? until august | #книги

✍️ 8 стовпів кастової системи за Ізабель Вілкерсон: 1. Божа воля і закони природи: Люди створені нерівними з самого початку. Або ж деякі покарані за свої гріхи і мають спокутувати їх, будучи слугами й рабами вищих, "чистих" каст. 2. Спадковість: Представники нижчої касти від природи дурніші й потребують настанов і контролю від представників "більш інтелектуальних і розвинених" вищих каст. 3. Ендогамія та контроль над шлюбом і стосунками: Заборонені не тільки шлюби чи статеві стосунки поза своєю групою, а й найменші ознаки романтичного інтересу до представника іншої касти. У випадку порушення цього правила провина більшою мірою лягає на представника нижчої касти, не важливо, чи був він ініціатором, чи жертвою (так, наприклад, зґвалтування темношкірої жінки білим не вважалося гріхом; якщо ж якимось дивом чорна жінка та білий чоловік закохались один в одного, він отримав би декілька ударів батогом, а її, скоріше за все, вбили б). 4. Чистота й осквернення: Подібно до кастової системи в Індії, у США активно діяло розмежування між расами, адже нижча каста могла "забруднити" собою місця та речі загального вжитку. Різні місця у траснпорті, окремі вбиральні, заборона заходити в "білі" райони. У 1950-х, коли у Цинциннаті афроамериканцям дозволили користуватись громадським бассейном, білі закидали його битим склом і цвяхами. Вода могла б "забруднитись" від доторку темнішої шкіри. 5. Професійна ієрархія: Належність до касти означала не тільки виконання певного виду роботи, а й перебування у панівній чи підпорядкованій ролі. 6. Дегуманізація та стигматизація: Позбавлення групи людей людських рис, прирівнювання їх до тварин та речей, які можуть приносити користь, проте не мають власних почуттів. 7. Терор як засіб примусу, жорстокість як засіб контролю: Безкарне насильство по відношенню до нижчої касти, яке застосовувалось з дитинства і привчало до марності опору. 8. Природжена вищість на противагу природженій нижчості: Під час кожної взаємодії між кастами обов'язковою умовою було підкреслення того, що одна група вища за іншу, тому за своєю природою гідна найкращого в суспільстві, тоді як ті, кого вважають найнижчими, заслуговують на свою тяжку долю. until august | #цікаве

Почну з кінця. Наприкінці книги цитується питання історика Тейлора Бренча:

So the real question would be, if people were given the choice between democracy and whiteness, how many would choose whiteness?

«Якби людям запропонували вибір між демократією і білістю (білою расою) — скільки обрало б білість?» Я довго думала над цим питанням. Якби ми з вами опинились у США часів рабства, що б ми обрали? Якби ми опинились на Півдні під час дії законів Джима Кроу про сегрегацію, то що б ми обрали? Власне, до прочитання я ніколи не розглядала расизм як про кастову систему. Вважала, що касти існують в Індії, так, але більше ніде. Проте Вілкерсон вибудовала настільки чітке і продумане порівняння, що зрештою стало очевидним: расизм — не окреме явище, а прояв глибшої структури. Авторка порівняла американський расовий устрій з індійською кастовою системою і з нацистською Німеччиною, і саме ці паралелі особисто для мене стали відповідями на запитання, які расизм сам по собі ніколи повністю не пояснює. Говорячи про нацистів... Те, що мене вразило найбільше: нацисти, розробляючи закони проти євреїв у 1934 році, ґрунтовно вивчали американський досвід поводження з чорношкірими. Для розуміння часу: у 1933 році (менш ніж сто років тому!) на Півдні США лінчували одну чорношкіру людину кожні чотири дні. Розправа ставала шоу: люди приходили подивитись цілими сім'ями, у натовпах продавались напої та закуски, діти проштовхувались в перші ряди. Фото з лінчувань надсилали рідним як листівки. Німецька похвала американських практик, яка вже зустрічалася у Гітлеровій «Mein Kampf», не вщухала протягом першої половини 1930-х років, а найрадикальніші нацистські юристи були палкими прихильниками використання американських моделей. Та були й такі речі, які американці практикували і які нацисти вважали надто жорстокими для себе. Це речення важко навіть друкувати, але воно реальне. Юрист та професор порівняльного права Джеймс Вітмен писав:

Вчені, які бачать паралелі між американською та нацистською системами расової класифікації, певною мірою неправі. Однак лише тому, що вони недооцінюють відносну суворість американських законів.

Один із найважливіших тезисів книги: расизм — це не особиста ненависть однієї людини до іншої. Це системне насилля, настільки глибоко вкорінене в суспільство, що вищі касти його просто не помічають — і роблять усе можливе, аби зберегти своє привілейоване становище. Кожен розділ авторка починає з конкретної історії — особистої, або відомої, або майже забутої — і лише потім переходить до аналізу. Цей прийом працює бездоганно: здається, наче сам опиняєшся всередині ситуації. «Каста» — це книга, яка змінює сприйняття світу загалом і США зокрема. В мене давно вже нема рожевих окулярів щодо цієї країни, проте розбита ілюзія рівності й найкращої демократії в світі зачепила навіть мене. Тепер я краще розумію, що відбувалось під час акцій Black Lives Matter і що відбувається зараз зі звірствами ICE. Щиро вважаю, що це обов'язкове читання для кожного старшокласника у США — неважливо, якої раси. І це однозначно одна з найкращих книг року для мене. until august | #книгоогляди

Хочу розказати вам про нон-фікшн, який з ноги вривається в топ прочитаного за рік (зараз квітень). Це — «Каста» Ізабель Вілкерсон. По моїм постам за останні півмісяця було помітно, що я дуже важко й довго читала цю книгу. І не тому, що вона погано написана чи структурована, навпаки. Я мучилась з нею через її вміст — жахливий, болючий і важливий в сучасних реаліях. Одразу уточню про авторку: Ізабель Вілкерсон — штатний професор університетів Ліги Плюща, лауреатка Пулітцерівської премії з журналістики, людина, що витратила приблизно 20 років на дослідження матеріалу перед написанням книги. А ще вона афроамериканка, тому пише і про свій досвід теж. until august | #книгоогляди

Привіт-привіт! 📖 Діліться, що читаєте зараз? Показуйте, розказуйте, хизуйтесь! Хочу все знати 🤠 until august | #поговорити

Квітень в картинах 🖼 〰️ «Квітучі персикові дерева», Вінсент ван Гог, 1889. 〰️ «Квітнева любов», Артур Г'юз, 1855 — 1856. 〰️ «Корнуольський квітень», Адріан Елліснсон, 1894. 〰️ «Аромат весни», Уемура Шьоен, 1940. 〰️ «Квітень (Зелена сукня)», Чайлд Хассам, 1859. 〰️ «Пори року: весна», Франсуа Буше, 1755. 〰️ «Квітень, Еппінг», Люсьєн Піссарро, 1894. 〰️ «У саду», Іван Труш, 1920. 〰️ «Квітень», Чарльз Сімс, 1922. Гарно так 🤍 until august | #мистецтво

Сьогодні побачила книгарню, в якій буквально хотіла б жити... 🤭 Це Книгарня Лелльо (Livraria Lello) у місті Порту (Португалія) — одна з найкрасивіших книгарень у світі. Її щорічно відвідують понад мільйон людей, а це ще ми з вами там не побували! Офіційною датою відкриття вважається 13 січня 1906 року. У 1869 році тут діяла книгарня Livraria Chardron, заснована французом Ернесто Шардроном, а у 1894 році будівлю придбав Жозе Пінту де Соуса Лелльо. Разом із братом Антоніу вони створили видавництво та книгарню Lello & Irmão. Будівля була зведена спеціально для книгарні й поєднує елементи неоготики та ар-нуво. З 1919 року заклад має теперішню назву, а з 2013-го офіційно занесений до списку пам’яток історії та архітектури. У 2008 році газета The Guardian поставила її на третє місце у списку найгарніших книгарень світу. 🏷 Вартість входу — від 12 євро, але квиток є ваучером — його вартість можна використати як знижку при купівлі будь-якої книги. Економія! +1 місце в бажанки! until august | #бібліотеки

Чим більше читаю «Касту» Ізабель Вілкерсон і пов'язаних новин/статей, тим більше пересвідчуюсь в укоріненому расизмі 🫠 Наприклад, сьогодні зранку я дізналась, що Барака Обаму (на хвилиночку, президента США) приймали за офіціанта і за паркувальника, коли він вже був сенатором. У інтерв'ю Барак сказав:

Немає жодного чорношкірого чоловіка мого віку, який би працював за фахом, вийшов із ресторану, чекав на свою машину, і щоб хтось не простягнув йому ключі від своєї машини [щоб підігнати її до входу].

Перша леді Мішель Обама розповіла, що її чоловіка одного разу прийняли за офіціанта на урочистому прийомі і попросили принести каву. Також вона зазначила, що коли вона, вже будучи першою леді, завітала до магазину Target, інший покупець попросив її дістати щось з полиці. Барак Обама підсумував:

Ті дрібні неприємності чи приниження, які ми відчуваємо, — це ніщо порівняно з тим, що пережило попереднє покоління. Одне діло, коли мене на гала-вечорі приймають за офіціанта. Інша справа, коли мого сина приймають за грабіжника і надягають на нього наручники, або ще гірше, якщо він просто йде вулицею і одягнений так, як одягаються підлітки.

Питання не в статусі чи впливі, а в тому, що деяких людей досі сприймають лише за кольором їх шкіри. І за стереотипами, з цим кольором пов'язаними й укоріненими в суспільстві. until august | #цікаве

Погортала трохи англійський переклад «Якщо зі світу зникнуть коти», і цікаво, що він, здається, більше підігнаний під західного читача. Багато відсилок замінені на більш поп-культурні, а не суто японські. Для прикладу наводжу два варіанти списків «10 речей, які я б хотів зробити перед смертю» з книги: ✍️ Український переклад з японської Анастасії Скотар:

1. Стрибнути з літака з парашутом 2. Зійти на Еверест 3. Промчати на феррарі автобаном 4. Скуштувати імператорський бенкет «Маньчу-Хань» (сотні вишуканих страв протягом декількох днів) 5. Покататися на Ґандамі 6. У центрі світу кричати про любов 7. Сходити на побачення з Навсікаєю 8. На перехресті врізатися в красуню з кавою і почати роман 9. Ховаючись від зливи під дашком, випад-ково зустріти нерозділену любов 10. Хочу кохання...

✍️ Англійський переклад з японської Еріка Селланда ( Eric Selland):

1. Стрибнути з парашутом 2. Піднятись на Еверест 3. Промчатись автобаном на «Феррарі» 4. Відвідати традиційне триденне свято вишуканої китайської кухні 5. Прокотитись верхи на Трансформері 6. Знайти кохання в ці останні дні нашого життя 7. Піти на побачення з принцесою Леєю 8. Повернути за ріг якраз вчасно, щоб натрапити на прекрасну жінку з чашкою кави, і спостерігати, як з цього моменту розгортається наш пристрасний роман 9. Натрапити на дівчину, в яку я був закоханий у школі, ховаючись від дощу 10. Я вже згадував, що хотів би закохатися? Хоча б раз...

Саме у культурних відсилках що український та англійський переклади різняться: 🔸 Імператорський бенкет «Маньчу-Хань» (сотні вишуканих страв протягом декількох днів) — традиційне триденне свято вишуканої китайської кухні. 🔸 Ґандам (культові японські меха-роботи) — Трансформер (теж культові японські меха-роботи, які потім лягли в основу франшизи фільмів у США). 🔸 У центрі світу кричати про любов (алюзія на однойменну японську романтичну новеллу) — Знайти кохання в ці останні дні нашого життя. 🔸 Навсікая (головна героїня культового аніме Хаяо Міядзакі) — принцеса Лея (персонаж усесвіту «Зоряних воєн», одна з найвідоміших і найвпливовіших героїнь у кіноісторії). Цікаво! until august | #книги

Перше, на що потрібно звернути увагу, то це те, що книжка написана японцем і про японців. Відчуття часу, ставлення до смерті, стосунки між батьками і дітьми — все це сприймається інакше, ніж звикли люди західного світу. Це не екзотика заради екзотики, а справді інший спосіб дивитися на речі. Що вдалося гарно: Уся книга побудована на тому, що люди не розуміють цінності речей, поки вони існують. Можливо, досить банальна думка, проте автор розгортає її через спогади героя, його стосунки з батьком, колишньою дівчиною, через того ж таки кота. Це гарно працює на емоційному рівні і залучає до історії. Персонаж диявола незвичний. Мене зацікавило те, що люди створені за образом Божим, а диявол — за нашим. Тобто диявол тут — віддзеркалення головного героя, а не страшний і гротескний монстр. Він більше схожий на менеджера з продажу :) Пропонує подовжити життя, поступово перетворюючи це життя на позбавлене радощів. Що вдалося не дуже: Концепція не нова. «Від чого б ти відмовився, щоб прожити ще один день?» — це питання, яке вже ставили. Багато разів і по-різному. Особисто мені хотілося б більш креативного підходу до форми, щоб компенсувати простоту сюжету. Місцями книжка надто впевнена у глибині своїх думок. Є моменти, які сприймаються як монологи підлітка, що вперше відкрив підручник філософії. Так, наприклад, тут є фраза з «Форреста Гампа» про те, що життя — це як коробка цукерок. І вона подається як мудре узагальнення людського буття. Цитата непогана, проте якщо ви шукаєте філософського занурення — його тут немає. Спойлер-роздум для тих, хто читав: Після прочитання до мене прийшла думка, що, можливо, диявол — це галюцинація людини з раком мозку? Можливо, «зникнення» речей і явищ — це просто опис того, як людина відпускає спогади перед смертю? Адже всі предмети, що зникли, були пов'язані з життям героя... Підсумок: «Якщо зі світу зникнуть коти» — книжка, яку можна прочитати за один вечір і яка залишає по собі легкий сум. Вона намагається зачепити емоції читача (і це їй в більшості вдається), при цьому створюючи ілюзію глибини. Це не погано. Але і не бездоганно. Якщо вам потрібна історія про те, як навчитися відпускати минуле і приймати смерть — як коханої людини, так і свою власну — то книга може стати ідеальним вибором. Вона мила й тепла. Головне — не чекайте від неї більше, ніж вона обіцяє. until august | #книгоогляди

🐈 «Якщо зі світу зникнуть коти» Генкі Кавамури. Уявіть, що жити вам залишилося лічені місяці, а то й тижні. При цьому ви живете сам (насправді — з котом на ім'я Капуста), працюєте листоношею і встигли посваритися майже з усіма, кого любили. Але тут стається дещо дивне: до вас приходить... диявол. І не просто так, а з пропозицією, від якої важко відмовитися: один зайвий день життя в обмін на те, що зі світу щось зникне. Телефони. Кіно. Коти... Саме так починається ця маленька японська книжка. То як же обрати, що варте існування, а що — ні? Як відрізнити необхідне від того, без чого можна обійтися? І хто це вирішує? until august | #книгоогляди

✍️ 14 ознак фашизму від Умберто Еко: 1. Культ традиції (ті ж "скрєпи"): вся істина давно відома й незаперечна, її можна лише тлумачити і не можна піддавати сумнівам. 2. Неприйняття модернізму: фашизм поєднує захоплення технікою й засудження капіталізму, тобто є ірраціональним. 3. Культ дії заради дії: дія не вимагає осмислення. Роздуми є показниками слабкості. 4. Критика — це зрада: фашизм знецінює критичне мислення, яке може викрити протиріччя в його системі. 5. "Страх бути іншим", ксенофобія і расизм: фашизм розвивається, експлуатуючи й перебільшуючи природний страх перед відмінностями. Чудово працює для створення ворога з іноземців та іммігрантів. 6. Опора на середній клас: виникає зі стану індивідуальної або соціальної фрустрації середнього класу. 7. Націоналізм та конспірологія: єдиний спільний привілей нації у тому, що всі народжені в одній і тій самій державі. Ідентичність такій нації можуть забезпечити лише її вороги. В корені фашистської психології — одержимість ідеєю змови. 8. Вороги водночас сильні й слабкі: ворог багатий — для відчуття приниження, але ворог зламається під тиском чистої сили нації. 9. Життя заради боротьби: «життя – це постійна війна», завжди існує ворог, якого необхідно подолати. 10. Зневага до слабких, культ сили, ієрархія. 11. Культ героїзму і смерті: героїчна смерть проголошується найвищою нагородою за героїчне життя. 12. Мачизм і статева дискримінація: зневага до жінок; нетерпимість і переслідування нестандартних сексуальних звичок й гомосексуальності. 13. Селективний популізм: народ-моноліт, де меншість поважає рішення більшості, а Вождь стає рупором народної волі (насправді виявляючи власну). 14. Новомова, змінена та спрощена мова: використання обмеженого словникового запасу та елементарного синтаксису для обмеження критичного мислення. until august | #цікаве

Розповідала вам, що читаю «Касту» Ізабель Вілкерсон, і паралельно через широту й глибину расової (й кастової) ненависті підчитую різні статті на цю тему. Сьогодні перечитала есе Умберто Еко про вічний фашизм. Зловила досить багато паралелей з сучасними політиками деяких країн 🥲 Ну і вирішила винести окремо список чотирнадцяти основних ознак фашизму, які виділив автор. until august | #цікаве