Кежулам Вхід Заборонено

🤩Pillars of Eternity – Baldur’s Gate 3 до Baldurs Gate 3 Пройшла корочі Pillars of Eternity. Повне проходження всього контенту на найвищій складності зайняло в мене 150 годин. І це було просто фантастично 💃 Сюжет та наратив в грі дуже сильні. Читати доведеться багато, десь на рівні Disco Elysium. І мова тут теж не пук срєньк. Іноді такі конструкції завернуть, що доводиться лізти в перекладач. Цікаві квести, інтрига, драма, плоттвісти, епічна історія – все як треба 😎 Окрім основного сюжету тут купа небанальних сайдів з крутими історіями. Можна розповісти хлопчику, що його батя ходить на блядки, вштиритися наркотою, закрити наркопритон або завербувати огра у власну фортецю 🥰 Напарники теж ахуєнні. Так, взаємодій між ними в рази менше, ніж у грі Ларіанів, але їхні особисті квести дуже круті, а характери максимально різноманітні. У нас є простий хлопець, який втратив віру після загибелі брата на війні. Чаклун із роздвоєнням особистості. Безумний пріст, який убив бога. Повитуха, що промивала мізки мамкам бездушних дітей. Робот-асасін чи Монах-норкоман 🍫 Коротше, читати всі ці ахуїтельні історії було одним суцільним задоволенням ⌨️ Але, на відміну від Disco Elysium, тут окрім діалогів ще є й геймплей. Obsidian не тільки придумали комплексний світ із власним лором без D&D, а ще й створили свою унікальну систему, яка на диво працює просто чудово. Навіть на низьких рівнях тут немає класичної D&D-проблеми, коли ти і скелет п’ять хвилин поспіль промахуєтесь один по одному 👏 Світ розбитий на купу компактних і дуже насичених мап. На локаціях тонни контенту та луту, кожен кут, NPC і енкаунтер тут не дарма. П’ять міст із сотнями квестів, 15-рівневий данж, каналізація, болота, печери з драконами та руїни з роботами – все на місці. Все наповнене вручну і з любов’ю 😎 А ще в нас є власна фортеця, яку можна апгрейдити, захищати і отримувати за це різні ніштяки. І ворогів тут теж дофіга. Бійок у грі вистачає, причому противники дуже варіативні та непрості. Оскільки ми керуємо паті з шести персонажів, енкаунтери теж немаленькі, і бійка проти десяти ворогів одночасно на високій складності – це абсолютна норма 🥱 Але бойова система (а вона тут в реальному часі з тактичною паузою) робить ці битви швидкими та зручними. Навіть на геймпаді мікроконтролити неважко, а купа налаштувань паузи та ШІ напарників допомагають контролювати весь цей хаос. За всю гру в мене жодного разу не виникло відчуття, що бійки нудні чи несправедливі. Кожен енкаунтер був веселим і не перетворювався на дроч 🍒 За відчуттями гра нагадує навіть більше Shin Megami Tensei, ніж Baldur’s Gate. Якщо в BG3 якийсь Hold або Charm часто вже вирішує результат бою, то тут десятки дебафів і контролю в обидві сторони – це норма. Вороги активно ламають життя твоїй паті, а успішна домінація дракона на десять секунд ще зовсім не означає перемогу 🐶 Любителям мінмаксингу теж буде де розгулятися. Сотні унікальних шмоток, система покращень, купа перків і здібностей у кожного класу. Я проводила години в інвентарі та на респеках персонажів, щоб зібрати найкращі білди. І воно того вартувало. В ендгеймі моя рога різала супербосів секунд за десять, поки фронтлайн танкував, а маги тримали контроль 😎 Єдиний великий мінус – консольний порт. На PlayStation доступна лише версія для PS4, тому доводилося терпіти завантаження по 30–60 секунд. Плюс купа багів і краші приблизно кожні пів години. За 150 годин гра вилетіла в мене разів сто точно 😢 Добре хоч постійні автосейви не давали втрачати прогрес. Технічний стан консольних версій десь 5/10, тому якщо є можливість – грайте на ПК. Коротше, не гра, а просто казка. 10/10. Шедевр на всі часи. Якщо вам подобаються RPG і ви досі не грали в Pillars of Eternity, то я взагалі хз як ви живете. Грайте негайно просто зараз 💃 #огляд