Mannerheims son

Die Infiltration

Сучасні оборонні порядки батальйонів не представлені реальними ротними чи взводними опорними пунктами 2024 р

З плином часу ситуація не змінилась, а лиш викристалізувалась у систему: 1. Перший ешелон оборони батальйону представлений окремими позиціями по 2–3 в/сл, розтиканими в міру наявності особового складу в декілька ешелонів 2. Основним методом зупинки просування є стійке спостереження, ураження засобами БпЛА та артилерії 3. Переміщення, в тому числі до позицій БпЛА, відбуваються на нозі, окремі доставки НРК чи БпЛА 4. Основний спосіб вижити позиції — маскування і прийоми В'єтконгу (обладнання нір і тунелів під землею) Штурмові дії таких позицій для противника ускладнені. ШГр РОВ в 3 в/сл не має навіть локальної переваги над оборонцями, вразлива до ударів БпЛА, а укриття після проведення штурмових дій часто осипаються і лишаються непридатними в подальшому. Розуміючи це, противник на певному етапі перейшов до тактики інфільтрації. Історично зародження такої тактики дій належить німцям у Велику війну, де поле бою контролювали кулемети й артилерія, а війська були зосереджені в підготовлених в опорних пунктах. Штурмова піхота часто групами по 4–6 в/сл обходила укріплені ділянки і зосереджувалась на перерізанні шляхів сполучення, атаках у тил. Охопленого ж противника в опорних пунктах мали знищувати наступні ешелони, коли він буде блокований. Ідейно нічого не змінилось: точки опору синіх; сили червоних, які намагаються непомітно для засобів БпЛА вклинитись вглиб, зосередитись у достатній кількості за переднім краєм (в ідеалі в лісовому масиві чи забудові), розпочати подальшу зачистку тилів синіх. Приблизну схему таких дій червоних ви можете бачити на картинці. У разі успіху червоний може: «несподівано» в короткий проміжок часу зайняти основні підходи до піхоти синіх та оточити її; порушити всю систему спостереження, адже частина засобів буде переорієнтована на виявлення інфільтрованих груп, частина розрахунків триматиме кругову оборону свого бліндажа або терміново перекатуватиметься на запасні позиції; в подальшому противник, спираючись на створений хаос і досягнутий ефект шоку, з'єднається з основними силами, підтягне відповідно свої засоби БпЛА і запустить коло інфільтрації по новій. Окремі позиції "Подводнік", що в цих умовах стійко, для доповіді, утримують, у загальному ролі не грають. Їх обійшли і фактично вони стають лише тягарем у плані логістичного забезпечення. Протидії існує дві: 1. Збільшення кількості розрахунків БпЛА спостереження; 2. Збільшення кількості позицій і особливо окремих патрульних груп, що час від часу здійснюють прочісування міжпозиційного простору і можливих районів зосередження груп інфільтрації. В купу до цього сині зобов'язані знати всі укриття в тиловій частині БРО (з шарами в «Дельті», фотками і т.д.), а в ідеалі укриття мають бути або зайняті своїми, або знищені. Після того, як зосередження груп уже відбулось (або виявлено одну з інфільтраційних груп), контрдія полягає в застосуванні резерву (бажано груп швидкого реагування, які вже є в БРО) для блокування та ізоляції району червоних. В ідеалі, окрім резерву піхотного, має бути застосований і резерв БпЛА для збільшення кількості розрахунків, щоб не порушити систему спостереження за переднім краєм. Основною вразливістю груп інфільтрації є їх відірваність від своїх засобів спостереження, що дозволяє як проводити ураження засобами БпЛА, так і більш безпечно здійснювати переміщення піхоти з меншою ймовірністю виявлення. Для знищення окремих глибинних інфільтрацій можна і треба застосовувати бронетехніку. Звісно, у синіх вічний брак о/с, немає резервів. Але резерв ніколи й не з'явиться, якщо кожен окремий ізольований БП «Подводнік» утримується без тактичного сенсу. Противник здійснювати інфільтрації не перестане від браку о/с, тож тут командир підрозділу постає перед найтяжчим із завдань. Загалом тактика не нова, має ряд своїх мінусів та вразливостей, описаних вище. Трешачина розпочинається, коли шок і хаос, породжені інфільтрацією, призводять до втрати великих ділянок місцевості фактично без бою.