Mannerheims son

https://www.pravda.com.ua/articles/2024/06/6/7459381/ Крінж піздєц

Т-щи пропагандисти, ви б з'ясували перш ніж писати як в зсу працюють переводи між оперативними командуваннями, а тим паче між родами військ

Половина людей, які оновили дані в резерв + це військові, які зайшли дізнатись про себе, що він солдат в розшуку, коли в реальності вже начальники штабів і комбати

А що цей ваш резерв бонус плюс має показувати? У мене пише: на обліку. Може йому сказать?)

Критика полягає не лише в одній оцінці. Не можна засуджувати одну тактику, якщо не можеш вказати на іншу — кращу. Карл Клаузевіц «Про війну »

#Заметки_с_поля_боя Замолвите слово об хороших окопах. Или о наболевшее о фортификации. Фортификация, как известно, одна из самых древних элементов военной науки, она невероятно актуальна и по сей день с времен римской империи. Ведь как только легионы заходили в какие-то новые для себя земли, всё начиналось с обустройство полевых баз и оборонительных фортификаций. Но это небольшое лирическое отступление. Система инженерного обеспечения СОУ во всех родах войск, как правило, состоит в ведомстве бригады / батальона закрепленных за полосой и районом обороны. Как мы все знаем, согласно БС, глубина обороны механизированной бригады это приблизительно до 12 км в глубину и до 25 км по фронту. Естественно эти цифры не являются какой либо догмой и они могут различаться по тем или иным причинам (например, с состава бригады в оперативное подчинение ТГр или другого временного формирования передали какой либо из батальонов, ослабив оборонительные и наступательные возможности бригады в полосе её обороны) Давайте начнём от меньшего. Батальон, как правило состоит из 3-4 механизированных (мотопехотных, пехотных, стрелковых) рот, миномётной батареи, роты огневой поддержки + отдельные взвода и батальонный медпункт. Его нормативы район БРО до 5 км по фронту и до 3 км в глубину. За инженерное обеспечение в батальоне ответственный непосредственно командир батальона, заместитель командира батальона по боевой подготовке и командир инженерно-сапёрного взвода. Так же командиры рот на своих ротных опорных пунктах с командирами взводов несут ответственность за состояние позиций и их оборудование (улучшение) в инженерном отношении. То есть, в среднем на 2-3 км по фронту и 2-3 км в глубину за состояние минно-взрывных и невзрывных инженерных заграждений отвечает аж целый инженерно-сапёрный взвод! Много это или мало? Наверняка те, кто сталкивались с вопросом организации инженерного обеспечения знают, что этого не то что, недостаточно, этого критически мало. ИСВ постоянно задействуется для проверки магистралей подрыва, состояния инженерных заграждений и т.д, потому они просто банально могут не успевать заниматься оборудованием отведенных участков. В большинстве же случаев, слабый должностной контроль со стороны должностных лиц приводит и к тому, что просто "забивают" на свои обязанности и работу. Теперь к более интересному: иногда бывает так, что некоторые позиции меняют за пару месяцев по 2-3 подразделения, которые зная частоту этих смен и ротаций не занимаются должным оборудованием тех или иных позиций в районе обороны. Ситуация интересная, не так ли? Идём дальше. То, чем обладает бригада: как правило, это инженерно-сапёрная рота и привлекаемые в целях помощи им люди с отдельных взводов, рот или батальона обеспечения. Бригада обладает (зачастую) большими ресурсами и средствами, такими как: инженерная техника, инженерное оборудование и т.д, что существенно расширяет операционные возможности. Но как писалось выше, бывает так, что с "неопасных" направлений, инженеры в срочном порядке откомандировываются с этих самых бригад на другие "опасные" направления, а на "неопасных" ничего ровным счётом не копается, или же копается с крайне низкой интенсивностью. Что касается ОУВ, ОТУ, ОСУВ - у них нет своих отдельных инженерных подразделений. Есть прикомандированные с каких либо бригад. По состоянию инженерных заграждений в Харькове: произошло всё то, что я описал выше. Инженерные заграждения, фортификация и т.д там действительно есть, но она оборудована крайне неоднородно и разобщённо. Где-то она действительно хороша, где-то всё очень плохо. (без конкретики на направлениях). Пока ОУВ / ОТУ будет отвечать за инженерное обеспечение - такое будет происходить. Пока вся полнота ответственности за фортификацию не возляжет на плечи бригад - так будет происходить.

К сожалению, проблема не в людях и не в средствах. А в менеджменте и системе организации инженерного обеспечения. ОСУВ/ ОТУ / ОУВ / ТГр не должно заниматься строительствами районов обороны на которым нужно обороняться бригадам, это должны делать бригады для себя и под себя, потому что, часто - густо, "Залётные" инженеры копают просто лишь бы выкопать.

Десять тисяч мільйонів бригад ми створили і ще стільки ж на підході Одна з проблем нашого войська з якою ми зіштовхнулися — проблема росту, в 22 нам треба було швидко масштабуватись з мирного часу на штати воєнного часу і розгорнути нові підрозділи. Першими кроками стало розгортання кількох бригад резерву з ОР 1 і ОР 2, заповнення на 100% існуючих бригад, але далі цього готовності не було. Розгортання ТрО призвело до створення великої кількості стрілецьких підрозділів укомплектованих однією лиш мінометною батареєю, в які за іронією долі потрапили найбільш мотивовані цивільні. Управління ж підрозділів ТрО, які в часи до повномасштабки вважались пристанищем списаних офіцерів, було не найвищому рівні. В наш час бригадне управління ТрО задіюється рідко (кількість бригад ТрО, що тримають смугу в зоні активних бойових дій в кращому випадку на пальцях 2 рук) і по суті є просто великою кількість офіцерів, що зашарились забезпечують повсякденну діяльність напівпустого підрозділу, поки батальйони, а іноді й роти цього підрозділу воюють в підпорядкуванні інших бригад, що можуть забезпечити ефективне управління і всебічне забезпчення. Характерно що більшість ТрОшних батальйонів є також окремими і потребують чималу кількість офіцерів для здійснення управління, коли звичайний мехбат механізованих бригад має офіцерів за штатом меньше. Натомість висновки зроблені не були: замість розширення і переформатування існуючих досвідчених підрозділів та з метою збереження статутного: батальйон-бригада-корпус/оперативне командування почалось безконтрольне створення нових підрозділів, управління для яких набрати було об'єктивно ніде, тож станом на 24 рік ми маємо старешнний кадровий голод і людей на командних посадах, які за жодних умов не мали туди потрапити. Вищезгадане ТрО взагалі пускають під ніж як структуру неефективну та таку, що сучасним викликам та задачам не відповідає. Який був вихід? Про це легко говорити зараз, але доцільніше було застосовувати російську дивізійну систему з дивізій, що в своєму складі мають лінійні полки на велику кількість рот. Це значно зменшило б потребу в офіцерах та довзволило би розгорнути +- ту саму кількість особового складу навколо ефективного та злагодженого кістяка офіцерів. Ми не мали б настільки різких перепадів в боєздатності різних бригад, а старі ефективні бригади, що стоять в смузі фактично з лютого 22, мали б більшу глибину в плані власних резервів і не воювали б без кінця приданими. Підставою для написання цього посту стало інтерв'ю командувача СВ ЗСУ, можливо правильна оцінка вже пророблених дій дозволила б не повторювати старі помилки.

Цар-мангали Хоча цар мангали, що найчастіше з'являються в смузі 59 бригади на Донецькому напрямку виглядають трешово, але слід розуміти, що це є певна еволюція засобів захисту відповідно до наших засобів ураження. І еволюція досить успішна, адже класичні фпв чи навіть джавеліни не здатні ефективно ці цар-мангали (які ще й під навісом везуть піхоту) вражати. З нашого боку на поле бою неочікувано вертається ПТРК 2 покоління (Стугна, Корсар і т.д.) , які дозволяє уражати танки противника в незахищені місця, а також акцент зміщується на дистанційне мінування та блокування шляхів під'їзду не вибуховими загородженнями. Тактика противника в застосуванні цих одиниць бронетехніки досить проста: якнайдалі заїхати і закинути піхоту, порушити систему управління та наші бойові порядки. Окрім згаданих мною засобів ще одною відповіддю могло б бути висування бронегрупи з числа танкових рот/батальйонів для ураження цих цар-мангалів, але це вже якісь прямі танкові бої та й ломи треба відшукати на складі серед списків того, що не застосовується з осені 22.

Крайній пост на тему 67 омбр Отут, колишня вже бригадна мпзшниця бідкається, що їм дали 1000 людей. Наче так хотіли втопить бригаду. Так, ви все правильно зрозуміли, в світі де розподіли на місяць на штурмові бригади іноді виглядають як: 1 в/сл, колишнє вже, слава богу, командування з числа ПС бідкається, що дали людей, БК, танкобат, пушки, але не дали космодесант і зірку смерті, і тому, це політика і спроба втопить доброльців. В принципі у мене на цьому було б все, але та ж 67 омбр через внутрішню двіжуху виділила на свій 1 ошб, який є більш-менш боєздатною одиницею, аж 0 людей з отриманої тисячі.