Листи Примарного Автора

Поставила друк. Це звісно по вже налаштованому файлу, з минулих разів, але запустити його, це не кнопку натиснути... Зараз пішов перший слой, і поки все добре. Сподіваюсь все надрукується, і через 8 годин я зможу щось показати.

Якщо коротко, у художниці яка малювала арти Ліни, Селіни та Еш, зараз дуже непроста ситуація і вона швидко має освоювати нові уміння. Побажаймо їй успіхів

Сліпий побачив, як безногий пішов. Париж. Це місто лише недавно отримало статус фешн столиці та міста кохання. Довший час це було місце, яке гнітило своїх мешканців. Столиця Франції довгий час славилася такою прекрасною річчю, як Gibbet of Montfaucon. Це була одна з найбільших шибениць Європи, де за одну страту могли повісити декілька десятків людей. А вішати було кого. В Парижі реально спалахували масові бійці, плодилися банди, шахраї та вбивці. Ну і Парижський університет теж був одним із джерел беззаконня, завдяки своїй студентам. Але було і одне справді виняткове місце, яке ділилося на фоні всього мороку парижських вулиць. Двір чудес. Так називали декілька особливо небезпечних кварталів, куди ніхто при здоровому глузді не насмілювався туди ходити. Міська варта туди сунула носа лише при крайній потребі. А це було не часто. Таку назву Двір чудес отримав через доволі цікаве явище. В день вулиці були забиті каліками: сліпі, без ногі і так далі. Деякі заможні громадяни, щоб заспокоїти свою совість, кидали цим злиденним людям милостиню. Проте, як тільки темрява вкривала місто, а остання монетка була кинута жебракам, вони… «сцілювадтся». Сліпі починали бачити, храмі ходити рівно та впевнено, а хворі кашлі зникали. І всі колишні нужденні починали займатися звичайним злодійським ремеслом всю ніч, щоб з рану знову окалічіти, та чекати на милостиню. Дива та й годі. #Гісторія #історія

Ранку всім роботягам. Ось вам нова версія появи тих дивних малюнків з середньовічних книг. #творчість

Ми покидаємо Захват. Завтра в нас нове сумнівне місце. Всім надобраніч

🎬 Хочеш дивитися фільми, але твій телефон не любить зайвих мегабайтів? 😅 Приходь до нас на канал КІНОᴴᴰ+ 🇺🇦! Ми стискаємо фільми до розміру, який не з'їсть всю пам'ять твого смартфона! 📱🍿 Дивись, насолоджуйся і не переживай за місце – у нас завжди є щось цікаве! КІНОᴴᴰ+ 🇺🇦

пост на правах реклами

Нагадую про пост візитівку. Якщо хтось хоче допомогти з пошуком нових читачів, репостніть і я побачу в статистиці який канал це зробив і зроблю так само

Атлантида, як вона є. Проблема міст та держав, які керуються ідеологією, це їх вроджена помилковість. Одні факти ігнорують, а інші вигідно перекручують. Це робить побудову будь якого місця на основі ідеології, приреченим на провал. І чим менш продумана ідеологія, тим гірший крах. Місто Захват, підводне диво геніального промисловця та візіонера-ідеаліста Ендрю Раяна. Він захотів створити рай для твоорців, геніальних промисловців, вчених, артистів та інших видатних представників різних професій. Але що сталося, коли всі сильні світу цього отримали ігровий майданчик? Коли їм сказали, що моральні тут нема, лише прогрес? А почався триндець. Перша проблема, яка вилізла майже одразу, це нерівність. Хотілки так званих творців та й саме місто мав хтось обслуговувати. І як завжди цю ношу поклали на плечі простолюду, який сюди прийшов у пошуках кращого життя. А місто, яке побудоване для роскоші та зневаги до посередності, роботягам важко жити. Далі почалася криміналізація міста завдяки діяльності Френка Фонтейна. Закон і вседозволеність погано поєднуються і він це швидко зрозумів. Контрабанда та інші незаконні речі легко проверталися, через слабкість органів влади. Френк Фонтейн не створював проблем міста, він просто скористався тріщинами у фундаменті ідеології та закону підводного міста. Місто б повільно і впевнено сповзало б в анархію, але одне відкриття прискорило процес. Плазмід. Морський слимак, із якого виділили Адам, речовину, яка давала неймовірні сили та сцілення. Почалися дослідження, які неймовірно швидко перетворилися в кошмар. Адаму потрібно було багато і для цього почали викрадати маленьких дівчаток у бідних людей. Дослідження в усіх галузях, але ціною було стрімка втрата всього людського в жителях міста. Люди підсіли на Адам, ніхто не бачив обмежень для свого егоїзму. Нема моралі, нема закону, можна робити все що завгодно. Так місто дуже швидко скотилося в анархію. Тепер розкішні зали наповнені маніакальними наркоманами з ломкою, мутантами, пастками, та наслідками генетичних експериментів «творців». І це вже не кажучи про те, що системи міста не обслуговуються, і будь якої миті якийсь зал чи будівлю може затопити вода. Тут нема нічого, крім захопливого і стрімкого падіння тих, хто вважав себе богами. #творчість #фантастика

Ранку всім роботягам Ще лише вівторок.

Ми покидаємо Бракмар. Завтра в нас новий пунк призначення.(так це кадр з мультика для дітей. Все нормально) Всім на добраніч #творчість

Що ж, цей тиждень натякає що я маю вибратися з письменницького блоку. Погнали. #творчість

Дах хабар, щоб дати хабаря. Світ дванадцяти. Сетинг, який виглядає як дитячий світ, із наповненням темного фентезі. Але є один куток, де темрява та зло, це частина життя. Бракмар. Місто- держава, а також одна із великих націй світу дванадцяти. Виглядає він як філіал пекла на землі, що по суті правда. Всюди тече розпечена лава, місто душать викиди від численних промислових підприємств і шахт що добувають корисні копалини. Зелену траву ви побачите лише на стадіоні де проводиться буфбол і змагання з корупції суд. Про фауну ми помовчимо, вона на жаль є. Бракмар є одним з найбільших розвинутих міст світу в плані промисловості, і це одна з двох основних статей експорту. Інша- це організована злочинність. Усі пристойні злочинні угруповання базуються тут та ведуть свої справи тут. Бракмар збудували демони шушу під час свого вторгнення у світ дванадцяти. Зробили вони це за день. За задумом демонів, місто мало розповсюджуватися жорстокість та ненависть у світі. Демонів вигнали, але їх справа живе, бо бракмарці пишаються своєю жадібністю та жорстокістю. Вони відкрито заявляють про будь які свої злочинні наміри, бо зло для них частина життя. Назвати Бракмар злочинною клуакою, це робити йому комплімент. Крім стандартного набору у вигляді казино, грабіжників, борделів, рекету, та інших атрибутів злочинних міст, Бракмар має ще дещо унікальне. Бракмар відкрито декларує , що їх органи державного врядування - це злочинне угруповання. У них є міністерство корупції, а на кожному кроці з вас вимагають платну. Навіть за те щоб стати в чергу, щоб занести платню. Держава тут рекетир і вона цього не соромиться, а пишається. Це вже не кажучи про сексизм в деяких місцях, бо жінок не пускають на спортивні змагання. І подібних законів у них багато. Загалом, не місто, а зло.

90% команди пішли з Аманоґави. Тепер ми тут і пояснюємо, що сталося. Ми провели міти щодо надважливих питань всередині команди, які назрівали місяцями — і ці питання не були вирішені. Одне з головних вимог абсолютної більшості з нас — фінансова прозорість і відкритість, адже патрони донатили на розвиток команди, а не одній людині, водночас доступ до фінансової інформації для команди був закритий. Яка склалась ситуація в останні 2 роки нашої роботи: - доступ до фінансів, фінансової інформації та загалом інформації був монополізований, - рішення, що стосуються команди, приймались без інформування та обговорення з командою, - інтелектуальні здобутки команди та «бренд» Amanogawa був привласнений — попри те, що спільнота створювалася колективно, - комунікація з боку «керівника» команди у бік інших була вкрай токсичною. Ми довго розмірковували, що робити з цією ситуацією, особливо останніми днями. Ми розуміли, що не можемо підвести наших підписників і патронів — певне це нас і тримало так довго і змушувало працювати далі в умовах, які нас не влаштовують. І поки це тривало, нас, 17 з 20 людей, одноосібно і без обговорень видалили і заблокували всюди в ресурсах Amanogawa. Це сталося пару годин тому. Враховуючи все, ми зрозуміли, що не можемо повернутися до старої системи — та й не маємо ні можливості, ні бажання. Саме тому зараз ми створюємо нове. Amanogawa — це не проєкт однієї особи. Це завжди були люди. Ми тримались і тримаємось один за одного, тому майже у повному складі тепер ми будемо творити та дублювати тут. Як саме працюватимемо — розкажемо згодом. Закликаємо всіх вас приєднуватись до каналу і наших соцмереж: Instagram TikTok X А далі? Далі буде.

Якщо коротко, я застав сходу ситуацію ще в давні часи, коли фандаб у нас був малим а вибір що подивитися українською було мізер. Ставтесь до фан дабу як хочете, але вони така ж частина українського культурного простору, як офіційні видавці для прикладу.

Ранку всім роботягам Почнемо наш тиждень проклятих та небезпечних міст. Вперше радію тому, що прокинувся нормально.

І так, дорогі роботяги. Ви вирішили зазирнути в дуже неприємні та небезпечні місця. Що ж, я маю дещо цікаве для вас. Не міста, а справжні втілення зла. Але це завтра. А поки усім надобраніч.

залишився один голос

залишилося дві з половиною години, до кінця голосування, а ценз у шістдесят голосів не пройдений

Якщо коротко, я вчора продовжував експериментувати з обкладинкою. Помітив цікаву річ. Як тільки я нагадував про оригінальний арт художниці, Ші не тільки проти моїх вказівок повернув елементи, як то зброя чи патронаж, але вони і перестали бути кривими. Надіюсь, художниця не образилась що я згодував арт Ші, для генерації. Як вам?