Листи Примарного Автора
رفتن به کانال در Telegram
Творчий канал, українського автора, який розповідає про фентезі, історію та різні штуки з творчої кухні. Зараз працюю над своєю другою книго,"дзвінкий меч, гостре перо". Буду радий, якщо ви завітаєте. https://www.threads.com/@mishakosiuk?igshid=NTc4
نمایش بیشتر561
مشترکین
+124 ساعت
+77 روز
+1230 روز
آرشیو پست ها
+3
Якщо коротко, я вчора продовжував експериментувати з обкладинкою.
Помітив цікаву річ. Як тільки я нагадував про оригінальний арт художниці, Ші не тільки проти моїх вказівок повернув елементи, як то зброя чи патронаж, але вони і перестали бути кривими.
Надіюсь, художниця не образилась що я згодував арт Ші, для генерації.
Як вам?
Фото до того ж я зробив. Надіюсь, що зможу самому собі зробити фотосесію завдяки штативу в блютуз кнопці в ньому
Ранку всім роботягам.
Зараз трохи важко хоть щось робити з такою погодою в дома, тому я трохи вибрався на природу.
Життя дивна штука. Воно підкидає іноді вільний час і робить його максимально нестерпним.
Я точно не єдиний хто останнім часом погано спав через жару.
Що ж, всім вдалих вихідних.
#творчість
Так роботяги, завтра останній день голосування.
Усім надобраніч, а я оклигувати.
Ну і всякі динамічні сцени і тому подібне краще і не намагатися генерувати. Виходить не ах ті
з мого досвіду, який я маю скажу дуже дивну і інтуїтивне не завжди очевидне. для хорошої генерації ші, вам так чи інакше потрібен арт, і бажано живої людини. Арт від ші в цьому питанні гірший. тому, повністю відмовитися від художників не вийде, та і не варто. якби міг, я б частіше платив художникам а не генерив у ші.
Ось невеличкий результат моєї діяльності, де референсом виступив арт художниці та карта таро Жриця.
Я не вважаю себе Ші художником, і навіть близько не визнаю це право ні в собі ні інших.
Але це чисто моя думка.
Як вам результат.
жара витягла з мене всі сили. настільки витягла, що нині майже нічого не можу робити. що ж іду хоча б погенерю дещо в чат гпт
Що ж, я забув, що в нас має бути голосування за тему тижня.
Ценз на мінімум 60 голосів зберігається. Закінчуємо в неділю вечором.
Держава дурдом.
Хочемо ми цього чи ні, але Росія, на жаль поки наш сусід. І нам, для знання свого ворога, треба і знати, як він став таким. Тим баче, що за межами мкаду та північний боліт, божевілля ніколи не було особливо прикрите фасадом цивілізації. Там був тру хардкор. І зараз я вам трохи привідкрию кролячу нору.
Перші про кого ми поговоримо це хлисти. Секта радикальних ортодоксальних з елементами язичницьких ритуалів, як ходження колом і можливо нічні оргії. Але при цьому є багато свідчень про радикальний аскетизм.
Крім цього хлисти вірили в реінкарнацію і те, що серед них може бути Христос, Богородиця та інші персонажі святих текстів. Тому не рідко в них зʼявляється такі персонажі в живу.
Чарські жандарми їх не любили, бо по факту, вони повністю заперечували одну з основ Російської імперії. Православну церкву. Вони мали свою організацію, духовних лідерів і трактуванням святого письма.
Навколо них багато дивних і суперечливих свідчень, одне з яких це звʼязок з Распутіним.
Інші, не менш дивовижні люди, це Скопці. Це секта купців-кастратів. Лідером цієї секти був чоловік, який одночасно вважав сете і Ісусом Хрестом та Петром третім.
Їх догмати були прості та жорстокі. Всі гріхи та нещастя людства від сексуального потягу.
Вони вважали всі статеві органи слідами первородного гріха. І тому вони їх просто відрізали. Так вони надіялися очиститись від гріха і стати ближчими до Бога.
Крім цього багато скорців були успішними купцями, підприємцями та харизматичними лідерами. І вони непогано організовані, та тяглися до самоврядування.
Є ще свідчення, що бували випадки використання людей з метою добровільного- примусового видалення слідів гріха.
Царська влада не дуже любила скопців, бо вони пропонували самокаліцтво, були при цьому харизматичними та успішними. Це призводило до того, що їх часто засилали в Сибір.
Як не дивно, висновок такий, що навіть архі шизи не хотіли взаємодіяти з владою на болотах.
Дозвіл на інтим.
Я по трохи виходжу їх ще одного письменницького блоку. І напевно варто поговорити про деякі шкути в моїй творчості.
Сьогодні тема нашої розмови це целібат.
В книгах, які я пишу, і буду писати, я по більшій мірі уникатиму такої штуки, як примусовий целібат.
В нашій реальності, целібат в католицькій церкві був продиктований банальним прагматизмом, жадібністю та банальною лінню канцелярії святого престолу.
Церква мала у своїй власності багато майна, і остання, що вони хотіли це його втрачати, через розділення його між нащадками чинів різних рівнів. А найлегше це було зробити прямою забороною на інтим і всяке таке.
Особливо для мене це жахливий спосіб вирішення проблеми в такій структурі. Особливо якщо воно продиктовано саме вигодою.
З іншого боку це можливість для мене в своїх творах порефлексувати на те тему того, чим ще може бути целібат для віруючого служителя церкви. Бо як не як, я створюю релігію в своїй світах чуть більш ідеалістичною, і відмова чи прийняття чогось це вибір кожного.
Целібат мої персонажі можуть приймати по різним причинам: погане трактування догм, відданість обовʼязку та навіть жахливий досвід, який їх штовхає на таке рішення.
А ваша думка яка? Чи це взагалі важливо і що на вашу думку ще варто підняти з такого?
