books'n'talks
رفتن به کانال در Telegram
Привіт! Мене звуть Данило Судин, я соціолог (викладач, науковець, дослідник). Автор подкасту "Правила гри" Це канал з дуже суб'єктивною підбіркою книг. Художня література, нон-фікшн, прочитане, недочитане, закинуте. Про людей, ідентичності і так далі ;)
نمایش بیشتر866
مشترکین
-124 ساعت
-17 روز
+330 روز
در حال بارگیری داده...
کانالهای مشابه
ابر برچسبها
اشارات ورودی و خروجی
---
---
---
---
---
---
جذب مشترکین
سپتامبر '26
سپتامبر '26
+2
در 0 کانالها
اوت '26
+13
در 3 کانالها
Get PRO
ژوئیه '26
+12
در 1 کانالها
Get PRO
ژوئن '26
+10
در 1 کانالها
Get PRO
مه '26
+8
در 1 کانالها
Get PRO
آوریل '26
+10
در 0 کانالها
Get PRO
مارس '26
+23
در 1 کانالها
Get PRO
فوریه '26
+14
در 1 کانالها
Get PRO
ژانویه '26
+11
در 0 کانالها
Get PRO
دسامبر '25
+21
در 1 کانالها
Get PRO
نوامبر '25
+11
در 0 کانالها
Get PRO
اکتبر '25
+30
در 1 کانالها
Get PRO
سپتامبر '25
+13
در 1 کانالها
Get PRO
اوت '25
+42
در 1 کانالها
Get PRO
ژوئیه '25
+12
در 2 کانالها
Get PRO
ژوئن '25
+10
در 5 کانالها
Get PRO
مه '25
+23
در 5 کانالها
Get PRO
آوریل '25
+17
در 0 کانالها
Get PRO
مارس '25
+56
در 15 کانالها
Get PRO
فوریه '25
+31
در 1 کانالها
Get PRO
ژانویه '25
+17
در 1 کانالها
Get PRO
دسامبر '24
+23
در 1 کانالها
Get PRO
نوامبر '24
+8
در 2 کانالها
Get PRO
اکتبر '24
+30
در 1 کانالها
Get PRO
سپتامبر '24
+19
در 3 کانالها
Get PRO
اوت '24
+49
در 6 کانالها
Get PRO
ژوئیه '24
+12
در 0 کانالها
Get PRO
ژوئن '24
+16
در 1 کانالها
Get PRO
مه '24
+13
در 1 کانالها
Get PRO
آوریل '24
+28
در 1 کانالها
Get PRO
مارس '24
+34
در 3 کانالها
Get PRO
فوریه '24
+21
در 3 کانالها
Get PRO
ژانویه '24
+19
در 0 کانالها
Get PRO
دسامبر '23
+11
در 1 کانالها
Get PRO
نوامبر '23
+532
در 0 کانالها
| تاریخ | رشد مشترکین | اشارات | کانالها | |
| 15 سپتامبر | 0 | |||
| 14 سپتامبر | 0 | |||
| 13 سپتامبر | 0 | |||
| 12 سپتامبر | 0 | |||
| 11 سپتامبر | 0 | |||
| 10 سپتامبر | +1 | |||
| 09 سپتامبر | 0 | |||
| 08 سپتامبر | 0 | |||
| 07 سپتامبر | 0 | |||
| 06 سپتامبر | 0 | |||
| 05 سپتامبر | +1 | |||
| 04 سپتامبر | 0 | |||
| 03 سپتامبر | 0 | |||
| 02 سپتامبر | 0 | |||
| 01 سپتامبر | 0 |
پستهای کانال
Третій допис про Свонвіка, але скоро буде і про джинів 😅
Одна з речей, яка може збентежити: чому оригінальне Stations of the Tide перетворилося на Паломництво припливу?
Хіба не простіше сказати "станції"?
Насправді, справа складніша: слово "station" може означати дійсно відмітки (точки відліку, зупинки) самого Припливу. Але в християнській традиції це ж слово позначає і етапи Хресної дороги — важливого обряду. Це також зупинки, але вже Ісуса на шляху до Голгофи
Таким чином назва роману містить двозначність: чи йдеться просто про фіксування Припливу, який має затопити всю поверхню планети, чи йдеться про зупинки на шляху до певної сакральної мети?
Звісно, перші 100 сторінок роману буде здаватися, що перше трактування правильне. Але потім Свонвік — як приплив! — почне занурювати нас в інший шар історії. І тут релігійна конотація слова "stations" вийде більш доречною
Тому рішення перекладача та видавця передати назву як Паломництва припливу дуже вдале, бо зберігає цей шар смислу
| 2 |  #анонси_2026
Не зміг не почати читати Свонвіка, попри те, що читаю Кларка, М'євіля і Бредбері. На цьому тлі що та четверта книга змінить 😅
І побачив, що Видавництво Жупанського має серйозні плани на Свонвіка! Повністю видати Драконову трилогію!
😅 Тепер ясно, чому я досі не прочитав Доньку залізного дракона: чекаю, поки буде весь цикл
ℹ️ Насправді, другий том циклу не пов'язаний з першим, тому можна так не переживати, що між читанням томів буде пауза | 200 |
| 3 |  Вирвалися сім'єю нарешті на #bookforum
Оце одна з книг, заради якої і йшлося на книжковий ярмарок
📖 Майкл Свонвік. Паломництво припливу
🔥 Обкладинка натякає, а анотація лише підсилює відчуття, що це має бути атмосферно, сюрреалістично і цікаво
Раз на сто років більшість суходолу Міранди затоплює океан, змушуючи її населення покидати обжиті місця. І ось напередодні великого Ювілейного припливу, коли місцеві мешканці готуються до нового етапу свого життя і проводять своєрідні прощальні карнавали – веселі, сумні, дивні, – на планету прибуває урядовець, щоб відшукати чи то місцевого могутнього чаклуна, чи то хитрого ошуканця, або ж навіть позасвітового злочинця. Версії щодо того, ким насправді є Альдебаран Григорян, доволі сильно різняться. Зрозуміло лише одне – завдання буде дуже непросто, якщо взагалі можливо, виконати
😍Хіба не краса?
😍 Загалом, на Форумі купили ми ще трохи книг (якщо бути точним, то 7⃣)
😅 Тому готуйтеся: цей тиждень буду постити придбанки — і цьому каналі і більш соціологічному | 216 |
| 4 |  На #bookforum знову не був (заняття до 18:10)
😅 Але приїхала ще одна посилка
❓ Читалисте?
😊 Діліться враженнями! | 249 |
| 5 |  Дорогі підписники та підписниці, як проходить ваш #bookforum у Львові?
Щось цікаве купили?
Які цікаві події відвідали?
⚠️ На фото книга, яку я замовив онлайн, але вона приїхала саме в перший день Форуму 😅 | 341 |
| 6 |  #bookforum
😅 Як зрозуміти, що у Львові починається Форум видавців?
🌧 Тепла золота осінь миттєво перетвориться на осінні нуарні дощі, які минуть одразу після завершення Форуму 🤣
❓ Дорогі підписники та підписниці, плануєте відвідати Форум?
❓ Які цікаві події в програмі радите відвідати? | 306 |
| 7 |  🤣 Натрапив на жарт про "Гаррі Поттера":
🫠 Навіть в світі Гаррі Поттера інфляції не вдалося уникнути
😅 Насправді, історики давно під таким кутом вивчають художні твори минулого
🧐 Наприклад, якщо почитати Одіссею, то можна помітити, що Одіссей щодо своєї команди не є повноцінним командиром, чиї накази не обговорюються: команда може з ним сперечатися, не погоджуватися, ігнорувати його накази, навіть потайки красти його майно. Так само на Ітаці Одіссей — цар, але не такий, як ми собі уявляємо: він перший серед рівних, інші женихи також є правителями, причому вони спокійно можуть ігнорувати накази Одіссея.
Адже в часи Гомера самодержців в сучасному розумінні слова не існувало. Влада "царів" була ближчою до племінних вождів: не автократори, а просто люди, які мають авторитет, бо до їхньої думки прислухаються, але вимагати повної покори підданих вони не можуть
🧐 Особливо мені подобається епізод Маятника Фуко Умберто Еко, де він показує труднощі в читанні історичних документів. Але це хіба іншим дописом 😅 | 390 |
| 8 |  🗓 На календарі — неділя, а тому в ефірі традиційна рубрика:
❓ #що_читаєте_сьогодні, дорогі підписники та підписниці?
📖 Насправді, я "гризу" Венеційську трилогію Бредбері. Але оскільки вчора приїхала куплена новинка, то яка різниця, якщо і то Бредбері, і це Бредбері не можу не показати її
🤓 Геловінське дерево — YA історія. Але досвід читання РДБ змушує мене скептично ставитися до "класифікацій" його творів. Кульбабове вино теж "дитяча" чи "підліткова" історія, але ми ж знаємо, що це зовсім не так: РДБ завжди пише багатошарові історії, які по-різному розкриваються з часом чи для різних аудиторій
😅 Але я обіцяв не писати багато про РДБ
🫠 І якби 🔟 років тому мені хтось сказав, що я із таким захопленням читатиму Бредбері, я б тільки покрутив пальцем біля скроні. Але справа в "маркетингу" самого РДБ. Та про це іншим разом
❓ А що сьогодні читаєте ви?
✏️ Діліться фото чи назвами книг?
❤️ Адже забагато цікавого читання не буває! | 294 |
| 9 |  #фкд
❤️🩹 Ще одне поповнення сімейної бібліотеки
😍 Мій улюблений роман Діка. Гостро усвідомив, що хочу його перечитати, бо це це нетиповий Дік: він ґрунтовно опрацював історичні матеріали — і створив реалістичну картину альтернативного майбутнього
🇯🇵 А ще тут шикарні спостереження і міркування про японську культуру — і її протиставлення американській
❓ А у вас є улюблені твори Діка?
✏️ Діліться в коментарях! | 281 |
| 10 | #бредбері #midnight_review
Адже Бредбері — прабатько cosy fantasy: ця книга — повністю comfort reading на початку. Її читаєш заради атмосфери. Але потім історія розгортається — і починаєш розуміти авторський задум.
Бредбері вважав, що пише "Різв'яну пісню в прозі", але про Геловін
І хоча це порівняння дещо несподіване, але воно правдиве. З єдиною відмінністю: Діккенс пише про страх смерті, який має спонукати жити повноцінне життя. Бредбері наголошує, що треба жити повноцінне життя, прийнявши смерть як невід'ємну його частину.
І від цього розгалужуються бічні лінії, які меланхолійні, але життєствердні. І, звісно, осуд сучасного Бредбері суспільства, яке "вигнало" смерть зі своєї свідомості, чим прирекло себе на втрату частини радості життя...
Химерно читати цей твір в Україні, де смерть є поруч кожної ночі і кожного дня. Але, водночас, твір Бредбері сприймається як рука підтримки.
"Із праху посталі" — темний брат "Кульбабового вина". Разом вони творять чудову пару, яка розповідає одну історію. І ця історія — про радість життя.
Адже ми лише постояльці в домі Смерті | 381 |
| 11 |  #бредбері #midnight_review
Наше світ — Дім Смерті. Але чи це достатній привід, щоб не радіти життю?
Один з останніх творів Рея Бредбері. Хоча й створений довкола пів дюжини оповідань, які виходили пів століттям раніше. І вони як опорні стовпи, довкола яких Бредбері добудовує стіни та перекриття. Спершу здається, що всі ці прибудови — з гіпсокартону: легенько вдар по них — і розламаєш.
Але ближче до завершення книги розумієш, що не все так просто. Як завжди, Рей Бредбері дивує — і вислизає з пасток будь-яких читацьких очікувань.
Звісно, книга неоднорідна: давніші оповідання, довкола яких вибудовується повість, мають інший настрій та іншу тональність.
Але твір вийшов більш-менш цілісним: Бредбері розповідає історію Сім'ї. І ця загальна рамка творить "фонове оповідання". Структура книги породжує прогалини: ким є Батько та Мати? Чому Сесі з'явилася в Будинку раніше за них, але вважає їх своїми батьками? Чому Неф — мумія, яка то може пересуватися, то ні...
Але ці недоліки другорядні. На них заплющуєш очі | 344 |
| 12 |  😅 Вчора я писав, що не зловживатиму дописами про #бредбері, але сьогодні дочитав книгу на фото — і тому чекайте через деякий час короткого відгуку
❓ Вгадаєте книгу? Діляться здогадками в коментарях 😊 | 276 |
| 13 |  🗓 На календарі — неділя, а тому в ефірі традиційна рубрика:
❓ #що_читаєте_сьогодні, дорогі підписники та підписниці?
😅 В мене триває читання Бредбері
😍 Нарешті придбав собі Венеціанську трилогію — і поволі її читаю. Наразі насолоджуюся Смерть — діло самотнє. Після Чендлера отримую ще більше задоволення від тексту Бредбері, бо бачу омажі і водночас легкі підсміювання
😍 А взагалі цієї осені планую "подорож" до Жовтневого Краю (October Country) Бредбері
❤️🩹 І щоб підтримати українських видавців, купив ще дві книги Бредбері і одну — Філіпа Діка. І думаю купити Свонвіка
😅 Але обіцяю дописами про РДБ не зловживати
❓ А що сьогодні читаєте ви?
✏️ Діліться в коментарях фото чи назвами книг!
❤️ Адже забагато цікавого читання не буває! | 288 |
| 14 | #midnight_review #нуар #еллрой
🧐 Попри те, що романи Чендлера написані в 1930-і, він виглядає прогресивнішим за Еллроя, який пише в 1990-і...
1⃣ Жіночі персонажі в Еллроя — просто копія стереотипів 1950-х. Вони позбавлені суб'єктності: існують або як жертви, або як "призи" для чоловіків. Деколи переходять в режим "пиляння" чоловіка. І це жалюгідно та огидно. Найбільш суб'єктна — Лінн Брекен, але... Сама вона в щоденнику пише, що змогла усвідомити себе особистістю після того, як Екслі її "відлюбив" (в тексті вживаються міцніші слова, але я не Еллрой). Це троп, від якого хочеться зробити фейспалм: жінка усвідомлює себе особистістю після того, як в їх тіло проникне чоловік...
2⃣ Расизм автора проявляється в етнічному профайлінгу: афроамериканці та латиноамериканці присутні або як злочинці, або як безсловесна агресивна маса.
😅 Раніше я думав, що в такий спосіб Еллрой критикує поліцію Лос-Анджелеса. Але під час цього прочитання поцікавився його політичними поглядами. Що ж...
⚠️ Еллрой вважав, що і в минулому LAPD робили все правильно. І після цього зображення ним поліцейського насильства щодо не-білих має зовсім інші конотації...
3⃣ Моральний порядок Еллрой навіть не намагається відновити. Його персонажі приблизно однаково паскудні, просто деякі паскудніші. Справедливість — риторичний прийом всіх персонажів твору. І, звісно, "відгортання завіси": Еллрой зображує світ Лос-Анджелеса як сповнений пороку, розпусти та продажності... Зоофіл, який грає музику для дитячих мультфільмів? Це не найгірше, що ризикує дізнатися читач чи читачка роману.
І паралельно — демонічний вчений-хімік, який винайшов і супернаркотик, і антидот до сироватки правди, а тепер очолює злочинну організацію... Якщо до цього додати вульгарний фройдизм, роман перетворюється на трилер класу В.
На тлі цього Чендлер набагато цілісніший. І сучасніший: і стилем письма, і образами персонажів, і атмосферою часу. Та навіть критикою тропів нуарівських детективів!
Тому з Еллроєм я прощаюся. І, на жаль, не можу сказати, що це читання принесло користь чи задоволення
PS. Найсмішніше, що Еллрой виявляється дуже повторюваним: з роману в роман в нього кочують схожі сюжетні повороти і образи злочинців. Тобто в кожному романі має бути порнографія, в кожному злочинцем є маніяк, якому автор придумує химерну передісторію... | 392 |
| 15 | #еллрой #нуар #midnight_review
❤️🩹 Після російських атак на українське книговидання я гостро відчув за обов'язок купити і прочитати два романи Реймонда Чендлера, видані українською "Вавилонською бібліотекою"
🤓 І от поки я чекав на посилки з Глибоким сном та Високим вікном, то пригадав, що ще до ковіду я придбав на розпродажі два романи Еллроя українською, але прочитав тоді лише Чорну жоржину, яка мене розчарувала. Втім, це було друге прочитання. Перше мене вразило, хоча вже тоді я відчув, що твір має "прогалини"
Може, вся справа в романі? — подумав я. — Адже і фільм "Чорна жоржина" такий собі
📽 А от "Секрети Лос-Анджелеса" я дивився двічі чи тричі — і це чудовий фільм. Тому я припустив, що й літературне першоджерело має бути вражаючим
😊 З таким настроєм я взявся за цей роман Еллроя.
😅 І що ж тут скажеш... Швидке читання — до приїзду книг Чендлера — тяглося так повільно, що я встиг прочитати два романи Чендлера, а Еллроя дочитав, бо просто змусив себе
⚠️ Фільм набагато кращий: в нього стрункий сюжет, чіткі герої, виразна атмосфера. В книзі цього всього немає.
1⃣ Сюжет розвивається "стрибками": "жваві" частини чергуються з "філерами". Формально, всі деталі потім складуться в розв'язку, але відчуття "топтання на місці" переслідувало мене більшість книги.
2⃣ Захаращеність роману персонажами, про яких ми знаємо лише імена. І ці імена зринають і зринають, адже це злочинці, частина з яких пов'язана з сюжетом, а частина — " червоні оселедці", які мають нас відволікати. Запам'ятати всі ці десятки імен просто нереально. Найгірше, що всі вони — однотипні герої: сутенери чи дилери. Їх навіть за "ролями" не запам'ятати!
3⃣ Детективна загадка дуже... млява. Одного з лиходіїв ми бачимо в пролозі. Тому коли у фіналі автор каже: "Ось головний поганець!", — хочеться знизати плечима: так це ж нам показали на 10-ій сторінці роману.
І це б дурниця, адже в романі є три великі злочини, про які ми дізнаємося поступово протягом роману. Тобто градус напруги мав би наростати! Але ні
🫠 Автор досягає такого ефекту, бо головні герої не особливо переймаються цими злочинами
❓ Якщо їм байдуже, то чому має бути цікаво читачам?
4⃣ Персонажі картонні. Трійця головних героїв нагадує Цербера: наче три різні чоловіки, а за характером — одна людина. Якби автор не нагадував, що один з них — наркоман в зав'язці, інший стає френзі, коли бачить насильство над жінками, а третій — син олігарха, то їх взагалі не розрізнити. Хоча тут я трохи упереджений: ці риси таки визначають головних героїв — як мономанії. Щоправда, дуже непослідовні. Коли автору треба, мономанія аж буяє, коли не треба — зникає. І дешевий фройдизм: автор все підганяє під психологічні травми. Які теж доволі непослідовні
5⃣ Автор розказує, а не показує. З якогось моменту стає незрозуміло: дія відбувається в 1950-і чи в 1930-і? Якби автор не подавав дат, то було б незрозуміло. І саме місто: яке воно? Автор просто не вміє створити картинку.
Все це було б просто сумно, але автор робить крок назад порівняно з Чендлером, через що сильно дратує | 337 |
| 16 |  +1#бредбері
🥳 20 серпня день народження Рея Бредбері, але його ніхто не привітав
😍 З цієї нагоди "Богдан" зробив тиждень знижок на книги Бредбері
🤨 І я виявив, що "Венеціанська трилогія", більш відома в нас як "Трилогія смерті", зазнала незворотних змін, спричинених власниками авторських прав на твори РДБ, які вимагають видань творів Бредбері з конкретним шрифтом...
🧐 Поки що зміна зачепила лише другий том — Цвинтар для божевільних
❓ Як ви ставитеся до нового дизайну? Який вам подобається більше?
✏️ І взагалі, діліться враженнями, якщо ви читали цей цикл чи його частини! | 337 |
| 17 |  #новинки_2026
"Локальна історія" готує цікавий двотомник
І про це видавництво ще не написало ні слова, але автор вже "засвітив" обкладинки | 362 |
| 18 |  #дюна #гумор
В грудні в прокат виходить третій фільм про Дюну-Арракіс Дені Вільньова
😅 І оце соцмережі вже закидають мене тематичним гумором
❓ Робимо перекличку в коментарях, хто читав "Дюну"?
❓ І який том саги Герберта Вам найбільше подобається? | 337 |
| 19 |  #незалежність
І в продовження попереднього допису
Мій колега з Канади професор Джеффрі Степніцький прислав привітання з Днем Незалежності — і долучив фото мосту в Альберті
🇺🇦 Щороку на наш День Незалежності його підсвічують в синій та жовтий кольори
ℹ️ Фото минулорічне, бо зараз в Канаді ранок | 326 |
| 20 |  🥳 З Днем Незалежності!
3⃣5⃣ років — це не жарти!
Зараз ми й не можемо уявити собі, як це доводити собі та світові, що ми існуємо
Але ось книга Ендрю Вілсона — відомого західного дослідника українського націоналізму кінця ХХ ст.
В оригіналі — Unexpected Nation, тобто нація, існування якої ніхто не очікував. Вілсон написав її в 2000 р. На той час — попри майже 10 років незалежності! — Україна й далі була для Заходу unexpected. Звісно, їм легше було думати про СРСР, який можна називати Russia — і не перейматися підкореними народами
🤯 Навіть більше: у 1980-х на Заході рефреном звучала думка, що українці русифіковані і скоро ось-ось зникнуть як нація
😍 Попри все, Україна існує
😍 Зараз — завдяки Силам Оборони України!
❤️ Тому давайте привітаємо іменинницю з днем народження 😊 — донатом чи й кількома на потреби захисників та захисниць! | 322 |
