books'n'talks
前往频道在 Telegram
874
订阅者
无数据24 小时
无数据7 天
+830 天
正在加载数据
相似频道
标签云
进出提及
---
---
---
---
---
---
吸引订阅者
十月 '2610月 '26
十月 '26
+9
在1个频道中
九月 '26
+18
在0个频道中
Get PRO
八月 '26
+13
在3个频道中
Get PRO
七月 '26
+12
在1个频道中
Get PRO
六月 '26
+10
在1个频道中
Get PRO
五月 '26
+8
在1个频道中
Get PRO
四月 '26
+10
在0个频道中
Get PRO
三月 '26
+23
在1个频道中
Get PRO
二月 '26
+14
在1个频道中
Get PRO
一月 '26
+11
在0个频道中
Get PRO
十二月 '25
+21
在1个频道中
Get PRO
十一月 '25
+11
在0个频道中
Get PRO
十月 '25
+30
在1个频道中
Get PRO
九月 '25
+13
在1个频道中
Get PRO
八月 '25
+42
在1个频道中
Get PRO
七月 '25
+12
在2个频道中
Get PRO
六月 '25
+10
在5个频道中
Get PRO
五月 '25
+23
在5个频道中
Get PRO
四月 '25
+17
在0个频道中
Get PRO
三月 '25
+56
在15个频道中
Get PRO
二月 '25
+31
在1个频道中
Get PRO
一月 '25
+17
在1个频道中
Get PRO
十二月 '24
+23
在1个频道中
Get PRO
十一月 '24
+8
在2个频道中
Get PRO
十月 '24
+30
在1个频道中
Get PRO
九月 '24
+19
在3个频道中
Get PRO
八月 '24
+49
在6个频道中
Get PRO
七月 '24
+12
在0个频道中
Get PRO
六月 '24
+16
在1个频道中
Get PRO
五月 '24
+13
在1个频道中
Get PRO
四月 '24
+28
在1个频道中
Get PRO
三月 '24
+34
在3个频道中
Get PRO
二月 '24
+21
在3个频道中
Get PRO
一月 '24
+19
在0个频道中
Get PRO
十二月 '23
+11
在1个频道中
Get PRO
十一月 '23
+532
在0个频道中
| 日期 | 订阅者增长 | 提及 | 频道 | |
| 17 十月 | +1 | |||
| 16 十月 | 0 | |||
| 15 十月 | +1 | |||
| 14 十月 | 0 | |||
| 13 十月 | +1 | |||
| 12 十月 | 0 | |||
| 11 十月 | 0 | |||
| 10 十月 | 0 | |||
| 09 十月 | 0 | |||
| 08 十月 | 0 | |||
| 07 十月 | 0 | |||
| 06 十月 | +1 | |||
| 05 十月 | 0 | |||
| 04 十月 | +1 | |||
| 03 十月 | +1 | |||
| 02 十月 | 0 | |||
| 01 十月 | +3 |
频道帖子
#анонси_2026
"Локальна історія" готує до друку книгу Клаудії Вебер Пакт. Сталін, Гітлер та історія вбивчого альянсу 1939–1941
В ній розкривається суть співпраці Третього Райху та СРСР протягом 1939–41 рр. І, як показує авторка, це був не просто тактичний союз. Насправді СРСР активно доклався до розвитку німецької воєнної машини
Коли "Локальна історія" анонсувала цю книгу, я подумав: "Ця книга про минуле, яке, на щастя, не повернеться!"
Але ось зараз Дональд Трамп уклав щось дуже схоже... Формально, торгівельну угоду (як СРСР і Райх 19 серпня 1939), але вже видно, що вона супроводжується таємними протоколами...
Що ж, ось так книга про події 85-річної давності стала гостро актуальною...
| 2 |  #новинки_2026
😅 Для роботи і загального розвитку маю довгий список читання. Але ось виходить книга про історичний період, який мене цікавив ще з часів школи... І далі все в тумані
ℹ️. Це друга книга автора в сімейній бібліотеці. Перша — про військове мистецтво грецьких міст держав півдня України
Але що з ними сталося, коли Рим почав розширювати свою владу на схід?
От про це і очікую знайти в книзі
🤯 Хоча мене постійно бентежить, коли автор пише слово "імперія" з великої літери. Навіть якщо це Римська імперія, яка розпалася тисячоліття тому | 201 |
| 3 |  🤯 Мексиканські хроніки Макса Кідрука включили до шкільної програми
🫠 Одразу гадую афоризм Всеволода Нестайка:
Якщо хочете, щоб ваші книги зненавиділи діти, то включіть їх до шкільної програми!
🧐 Цікаво, як зараз такі твори вивчають в школі... Чи формат вивчення та обговорення змінився?
😅 Щодо Кідрука, то цієї книги я не читав, а тому мені аж цікаво: наскільки твір пасує шкільній програмі? | 275 |
| 4 |  На "Читомо" вийшов чудовий матеріал про те, як дають собі раду українські видавці та перекладачі з росіянами в перекладних текстах
ℹ️ Ось лінк: https://chytomo.com/bez-tolstoho-j-samovara-iak-sohodni-perekladachi-pratsiuiut-zi-zhadkamy-pro-rosiiu-u-knyzhkakh/
🤯 Деякі західні автори дуже розчарували | 303 |
| 5 |  🗓 На календарі — неділя, а це означає, що в ефірі традиційна рубрика:
❓ #що_читаєте_сьогодні, дорогі підписники та підписниці?
📖 Я дочитав Набої для розстрілу Гелія Снєгірьова (Комора, 2024). І це друга з "анти-радянського циклу" книг про переосмислення радянської історії. Не знаю, як краще описати ці тексти: написані людьми, народженими в СРСР, вони є критикою радянського режиму — і його політики пам'яті. Першим є, звісно ж, Бабин Яр Кузнєцова
❤️🩹 Текст Снєгірьова особливий. З одного боку, це розслідування "справи СВУ", яка була повністю сфабрикована радянською владою. І — що вражає! — Снєгірьов це робить на основі відкритих матеріалів. З іншого, це політичний маніфест, який ключовою ідеєю нагадує Силу безсилих Гавела: тоталітарній владі завжди можна — і треба! — опиратися!
😅 Сподіваюся, про Снєгірьова я напишу розлогіший огляд найближчим часом
❓ А що сьогодні читаєте ви?
✏️ Діліться в коментарях фото чи назвами книг!
❤️ Адже забагато цікавого читання не буває! | 307 |
| 6 |  +1🤒 Поки я хворію, вирішив подивитися кілька серій серіалу Slow Horses: стільки галасу довкола нього, що якось ніяково не знати, що за звір
😍 І одразу втягнувся: лише одна акторська гра Ґарі Олдмана вже достатня підстава дивитися серіал
🤓 А далі я подумав: оце вийшов цікавий кросовер! Адже Олдман знявся в Tinker Tailor Soldier Spy (2011) в ролі Смайлі — вірного, кмітливого і скромного агента МІ5. А тут він вже Чарльз Лемб — пряма протилежність Смайлі. Або ж Смайлі, який після завершення Холодної війни відчув себе непотрібним, спився і став Лембом
😅 Аж виявилося, що творці серіалу так і задумували його: офіційний слоган — Drinker. Thinker. Rebel. Spy. І це явна і неприхована відсилка до фільму 2011 р.
🧐 В обох випадках маємо справу з екранізаціями книг — Джона Ле Карре (який писав анти-Бондівські шпигунські романи) та Міка Геррона, який пише романи, що є діалогом з Ле Карре
ℹ️ І романи Геррона зараз видає "Фабула". Два перших з циклу вже вийшли!
❓ А ви читали/дивилися Повільних коней? Які Ваші враження? | 279 |
| 7 |  Як ви, мабуть, вже знаєте:
🎉 Goodreads додав опцію ставити ½ і навіть ¼ бала!
І вже є статистика:
🔵 Читачі одразу взялися переоцінювати книги!
🔵 І основні оцінки 3½, 3¾, 4¼ і 4½
Останнє, як на мене, дуже цікаве!
1⃣ 4,75 не виявилася не дуже поширеною оцінкою. Тобто основна "битва" була для оцінок 4, які читачі та читачки ділили на чисте 4 і 4 з "хвостиком" (4¼). А от "5" ділили на чисте 5 і 4½, але не 4¾!
2⃣ Нижче 3 переоцінок було не так багато: якщо книгу оцінили нижче середнього, то там чверті і половини бала не такі критичні...
😅 Я ще поки цією опцією не користувався, бо не встиг прочитати книги, з якими важко поставити цілий бал...
❓ А ви вже ставили дробові бали на goodreads?
😅 Зате книга Пономарьова отримала рейтинг нижче 1, адже тепер є оцінки 0,25, 0,5 та 0,75. Раніше менше одиниці ви не могли нічого поставити... | 288 |
| 8 |  🗓 На календарі — неділя, а тому в ефірі традиційна рубрика:
❓ #що_читаєте_сьогодні, дорогі підписники та підписниці?
📖 Я продовжую читати Бабин Яр Кузнєцова: роман про життя окупованого нацистами Києва в 1941–43 рр.
І виникає все більше бажання прочитати Хрещатий Яр Докії Гуменної, але ціна від "Фоліо" просто на корені зарубує будь-які поривання
❤️🩹 Книга важка, але вона вартує прочитання: і як історія Другої світової війни, і як документ, який засвідчує суть радянського режиму
❓ А що сьогодні читаєте ви?
✏️ Діліться фото чи назвами книг в коментарях!
❤️ Адже забагато цікавого читання не буває! | 386 |
| 9 |  没有文字... | 427 |
| 10 |  #memory
💔 Сьогодні День пам'яті трагедії Бабиного Яру
💔 А на фото — на мою думк — одна з найважливіших книг, написаних в 1960-х в Україні
❤️🩹 В це ж десятиліття на Заході відбувається переосмислення відповідальності та пам'яті. Найбільш гостро воно відбулося в Західній Німеччині, де молодь ставить питання про відповідальність
💔 В Україні покоління, народжене наприкінці 1920-х, ставить схожі питання, але про два тоталітаризми — нацизм та сталінізм
💔 І Кузнєцов одним з перших починає писати про подвійний геноцид: спершу нацисти знищили євреїв фізично, а потім радянська влада знищила пам'ять про них
❤️🩹 Це надзвичайно важлива книга. І, на жаль, всього лише друге видання українською мовою. Перше вийшло ще 2009!
🔥 В цьому виданні — як і у всіх після 1970 — позначено фрагменти, які були вилучені радянською цензурою в 1965 р. Тому це не лише свідчення про трагедію Голокосту, але й про радянський режим
❤️🩹 Ось таке буде моє читання найближчим часом
❤️🩹 І дуже важливо, що книгу було перевидано! | 408 |
| 11 |  #ґібсон
Видавництво "Видавництво" зробило допис про (пере)видання Ґібсона
Якщо коротко:
🔵 "Кіберпростір" перевидавати не будуть;
🔵 "Трилогію Мосту" довидадуть, але проєкт не є пріоритетним для видавництва, а для книговидання ризики зараз дуже великі, тому терміни видання поки невідомі
😢 Шкода, звісно. Але є імовірність, що Ґібсона видаватиме хтось інший. Принаймні так випливає з допису "Видавництва" | 316 |
| 12 |  #лі_йондо
В ось цьому дописі я розкритикував Серця наґів Лі Йондо.
А саме цьому роману вручили премію — як потенційній класиці фентезі
😅 Не знаю, що й думати | 290 |
| 13 |  #ле_ґвін #соціологія
😅 Один з побічних наслідків вивчення соціології — неможливість читати художню літературу заради задоволення
🧐 Ось цитата з Ле Ґвін, яка дуже подобається реддіту
🤓 Але читаю Світ Роканонна — і просто жахаюся "орієнталістським" штампам в зображенні аборигенів
⚠️ Звісно, тоді не існувало поняття "орієнталізм", бо Саїд напише свою книгу через 13 років. І трохи химерно застосовувати його щодо вигаданих позаземних цивілізацій
🫠 Але які ж штампи!
🤔 І це в творі, який вважається новою хвилею у фантастиці! Тобто піднімає питання гуманізму, імперіалізму та інші "м'які" (чи антропологічні) питання...
🤯 Про ці штампи, можливо, напишу іншим разом. А зараз обмежуся найбільш очевидним. Фіналом твору є те, що планета отримує назву на честь Роканнона! Тобто в майбутньому буде використовуватися не місцева назва, а саме назва, дана "пришельцями"...
😅 І як тепер перечитувати улюблену фантастику дитинства?! | 350 |
| 14 |  🗓 На календарі — неділя, а тому в ефірі традиційна рубрика:
❓ #що_читаєте_сьогодні, дорогі підписники та підписниці?
😅 Я поки не знаю, чи вдасться викроїти часу на легше читання, але хоча б десяток сторінок треба здолати!
📖 Урсула Ле Ґвін. Світи вигнання та ілюзій (Богдан 2025)
Дещо ностальгічне читання, бо вперше Ле Ґвін я читав ще школярем. І, в принципі, після того до неї не повертався. Декілька разів перечитував Чарівника Земномор'я, але sci-fi не перечитував. Світ Роканнона був атмосферним, але... Все, що зараз пам'ятаю — довга подорож через океани, рівнини та гори... Планета вигнання — от за неї не скажу, бо вагаюся, чи не плутаю її з іншою.
Тому зараз настав час повернутися до фантастики Ле Ґвін 😅 З'ясувати для себе, що і чому я не прочитав в дитинстві
🔥 От оповідання Ле Ґвін я пам'ятаю краще! І це цікаво, бо донедавна я не був палким шанувальником короткої фантастики
❓ А що сьогодні читаєте ви?
✏️ Діліться в коментарях фото чи назвами книг?
😍 Адже забагато цікавого читання не буває! | 325 |
| 15 |  #новинки #альтернативна_історія
🔥 "Темпора" готує до друку черговий том пригод найкращого сищика Івана Підіпригори
🧐 Початок анотації максимально депресивний:
Іван Карпович Підіпригора переживає складні часи. Вигнаний з Польщі, заборонений у СРСР, він живе у будинку серед гір у чехословацькій Підкарпатській Русі
Все як в реальній історії
🤯 А далі...
Підіпригору запрошують розслідувати вбивство Володимира Винниченка
WHAT???
🤯 Але далі ще:
[він вилітає] до Вільного міста Києва, або просто
Міста, химерного державного утворення, що виникло внаслідок польсько-російської війни. Кордон між Республікою Польською та СРСР проходить по Дніпру, Місто ж має території на обох берегах Дніпра та автономію: власний уряд та законодавство
🧐 Оце тема для аналізу: чому українська альтернативна історія — це про поділ між двома імперіями? Київ (тричі — "Леобург", "Кіберджанк" і тут), Рівне ("Рівне/Ровно"), Дніпро ("Східний вал")...
😊 Було б цікаве дослідження: чому поділ? як йому дають раду українці? | 396 |
| 16 | #прочитане #лі_йондо
📖 Лі Йондо. Серця наґів (Bookchef, 2025)
[Перекладачка - Юлія Ковальчук]
➡️ початок
🧐 Втім, в роману є одна несподівана сторона: автор розкриває особливості корейської культури. Звісно, таких секретів не так багато, але вони є:
🔵 гуманізм vs дотримання правил. І виявляється, що в корейській культурі вибір простий: правила. Неодноразово в романі головні герої стикаються з викликами своїй людяності. І вирішують їх на користь правил. Один герой їсть живцем тварин, бо такий звичай його народу. Інший каже, що не може проливати крові живих істот.
— То ти будеш їх їсти сирими, як ото перший персонаж? — запитують його друзі.
На що він:
— Я ж не дикун якийсь: я не їм сирого м'яса!
— ????
— Я їх запікаю в печі — без пролиття крові!
🤯 І ось тут європейці мали б здригнутися від жаху чи огиди.
Але герої Лі Йондо кажуть: "А, правила такі в їхнього народу. Що ж, поважаємо, поважаємо!"
Третій герой взагалі їсть розумних істот, які належать до іншої раси. І знову його супутники кажуть: "ЯК???" А він відповідає: "Таку я склав обітницю!" І... все. Така відповідь всіх влаштовує. Тобто цілісність особи визначається не гуманізмом, а дотриманням правил. Які б ці правила не були жорстокі та огидні, головна чеснота - дотримуватися їх
🔵 культ їжі. Про це я дізнався з інших книг про Корею, тому не впевнений, чи я не "приписав" це тексту. Але їжа в романі — універсальний код і друга за важливістю цінність. Поняття зради не існує, якщо ти це зробив заради їжі (і не порушив інших правил). Їсти мавп? Чому б і ні. З'їсти руку товариша? Якщо він не проти, то яка проблема?
От завершую цей огляд і розумію, що роман не такий вже й кепський, але якби він був хоч трохи тонший! | 346 |
| 17 | #прочитане #лі_йондо
📖 Лі Йондо. Серця наґів (Bookchef, 2025)
[Перекладачка - Юлія Ковальчук]
Історія, яка залишила мене абсолютно байдужим.
Чому так сталося? Ось приблизний перелік причин
1️⃣ Низькі ставки. Роман побудований за принципом квесту: група героїв повинні дійти до точки А, зустріти там четвертого героя, і з ним повернутися до точки Б.
Здавалося б, що тут може піти не так? Як виявилося, все!
Чому цей квест такий важливий? Якими будуть наслідки його провалу?
Чому в нього треба вирушити саме зараз? Що трапиться, як герої затримаються в дорозі?
Власне, сюди ідеально пасує принцип трьох C Дена Брауна:
🔵 Contract: автор має пообіцяти, що знає щось таке, що читачі дізнаються, прочитавши його роман. Фактично, це натяк, що історія має інтригу та розгадку;
🔵 Clock: високі ставки, які супроводжуються обмеженим часом головних героїв. Тобто рух має відбуватися постійно під тиском;
🔵 Crucible: головні герої не можуть "зіскочити" з історії, а давати раду обставинам, в яких вони опинилися.
От з цими пунктами в роману біда. Герої наче мають мотивації, але дуже слабкі: я так і не відчув, чому вони не можуть просто "вийти" з пригоди. Чому? Чим це їм загрожує? Оскільки їхній квест не має статусу порятунку світу, а ще й сприймається як виконання контакту, за який буде просто оплата праці, то... То я так і не зрозумів, чому вони не покинуть цей квест
(Хоча причина може бути в різниці культур — про що йдеться в другій частині відгуку!)
2️⃣ Картонні загрози. Герої постійно втрапляють в різні ситуації, але автор навіть не намагається налякати нас. Ясно, що герої долають всіх ворогів! Причому чи це люди, чи потойбічні істоти... Все відбувається буквально протягом десяти-двадцяти сторінок.
І визначальною є їхня реакція на халепи. Вона просто відсутня. На небезпеку вони реагують як ми — на прохання заварити чаю. Звична справа! Треба просто закип'ятити води і залити листя чаю окропом!
3️⃣ Персонажі-функції. Кожного з героїв можна описати одним реченням. Причому коротким. Якщо лекон, то запальний і нерозважливий. Якщо доккебі, то оптимістичний і грайливий. Якщо Кейган Драккар, то всезнаючий і врівноважений. За таких умов виявляється, що і пригоди з низькими ставками не виконують іншої функції — розкривати героїв. Адже в Толкіна це типовий прийом: ситуація не дуже загрозлива, але герої роблять щось, що розкриває їхні характери. Тут цього нема, тому пригоди стають ще простішими...
4️⃣ Схематичний світ. Автор уникає двох речей:
🔵 історії світу;
🔵 описів.
Щодо першого, то за весь роман ми так і не збагнемо, якою є організація континенту. Ясно, що є королівства людей, імперія наґів. Але якими є їхні історії? Чим одне королівство відрізняється від інших? Попри постійні пригадування давніх легенд, цей світ не має історії. Не кожне фентезі цього потребує (і Ле Ґвін цьому приклад!). Але тоді це треба компенсувати чимось іншим.
І цим можуть бути описи, які додають світові матеріальності. Але автор і тут вирішує не ускладнювати справи. Якщо ми бачимо руїни палацу, то автор так і пише: "Це були руїни давнього палацу, який колись зазнав слави та величі". І наче слів багато, а картинки немає перед очима. Хоча б деталі — про колони, зали, браму тощо... Ні, автор таким не заморочується. Тому дуже скоро пустеля і джунґлі сприймаються як один і той же порожній простір, де герої щось роблять.
І залишається остання причина!
5️⃣ Порожня мова. Це дратувало найбільше: герої говорять багато, автор постійно подає описи, але інформації в них дрібка. Один абзац мене так вразив, що я досі пам'ятаю загальну ідею:
Оскільки він не вмів плавати, то йому постійно до рота та носа потрапляла вода. І це недивно, адже він ніколи не вчився плавати. Бо якби він вчився, то знав би, як плавають у воді — і не зачерпував би воду ротом та носом!
Цитата не дослівна, але такий абзац в тексті є. Наче нічого такого, але якщо уважно придивитися, то маємо три речення, які можна "архівувати" в одне, витратити менше слів, але зберегти суть сказаного.
І так постійно!
Я просто прогортував цілі сторінки, бо якщо читати кожне слово, то кінця-краю тексту не буде!
➡️ завершення | 252 |
| 18 |  Угода є угода!
Вчора ви обрали відгук на Свонвіка. Тому сьогодні буде відгук на Лі Йондо! | 262 |
| 19 | #прочитане #свонвік
📖 Майкл Свонвік. Паломництво припливу (Видавництво Жупанського, 2026)
➡️ початок
🌊 І саме тут починаються мої клопоти
🌊 Автор залишає забагато вільного простору для інтерпретації. І через це для мене роман раптово втрачає смисл
🌊 Адже можна обмежитися поверховим прочитанням: це історія про завершення Холодної війни! Виданий 1991 року, цей роман критикує мислення тієї епохи: тотальне протистояння, всюдисущі спецслужби, подвійні агенти, засекречені об'єкти...
🌊 Але автор показує, як все це виявляється марнотою марнот
🌊 До речі, цим Свонвік дуже нагадує Ґібсона. Воно й не дивно: вони разом писали оповідання!
І в них обох такий самий настрій розгубленості і непевності
🌊 Але якщо шукати менш політичний, а більш універсальний сенс роману (антропологічний, екзистенційний тощо), то... Він мені постійно вислизав. З одного боку, наче "Серце пітьми" вирішив написати Філіп Дік, надивившись фільмів Пола Верховена. З іншого, багато відсилок, які нагадують головоломки, але їх так багато, що розгадувати кожну — як читати Джеймса Джойса: наче й цікаво, але так сповільнює читання... І невідомо, чи винагородиться!
🌊 Адже місцями автор просто не розвиває запропоновані ним же теми чи сюжети. Наприклад, заборона передавати високі технології на планети за межами Землі. Чим не критика колоніалізму чи імперіалізму? Але в цей сюжет автор не особливо заглиблюється. Так, час до часу згадує. На сюжет це майже не впливає
🌊 Так само кіберпростір. Він — на відміну від Ґібсона — стає засобом поневолення! Але й тут автор не особливо розгортає твір. Хоча в нього є неймовірні передбачення!
З одного боку, влада використовує "інтернет" для контролю людей. З іншого — самі люди сприймають це як "комерційний" простір, де себе треба продати. Свонвік навіть описує трагедію місцевого "Титаніка". Велетенський корабель затонув посеред океану, а його трагедію вдалося задокументувати завдяки тисячам онлайн стрімів, які вели його пасажири. Причому вони просто стрімили — і не намагалися ні врятувати себе, ні допомогти іншим. "Але чому так?" — дивується головний герой. Для нього — як і для читачів Своніка в 1991 році! — така поведінка незбагненна. В 2026 році ми й не такі абсурдні стріми бачили.
І Свонвік пише в умовах, коли інтернет ще навіть не почався як слід: основна активність людей – це текстові повідомлення та форуми! Але посткіберпанк такий: він пророкує майбутнє, про яке ніхто не здогадується
🌊 Втім, сама історія не оперує персонажами, які викликають психологічний відгук. До жодного з них в мене не було співчуття чи співпереживання. Всі вони — функції в історії, сенс якої або занадто простий, або занадто складний
🌊 І тим не менше, після прочитання цього роману залишається відчуття, ніби я побачив лише фрагмент якоїсь ширшої історії. І найбільше заворожує ось що:
❤️ перегорнувши останню сторінку, я не мав відчуття, що історія світу Припливу завершилася.
🌊 Навпаки, Свонвік майстерно створює відчуття, що світ Припливу існуватиме незалежно від того, чи ми знаємо про його існування. І ця реальність оповіді — це перше ❤️ роману Свонвіка.
А друге ❤️ — це "післясмак": відчуття, що прочитана історія не є "прохідною" чи банальною. Знову ж таки, після роману — попри нерозуміння і місцями відторгнення! — залишається одне враження: я прочитав щось незвичне, але прекрасне. Щось, що залишиться зі мною і в майбутньому. Не до кінця розгадана загадка. Як в фільмі "Потік. Останній кіт на Землі": сумна, але світла історія, яку неможливо розшифрувати раз і назавжди. Та й не треба, адже інакше це зруйнує її чари
🌊 Тому це незвичний твір, який опирається однозначним оцінкам. На мою думку, його варто читати — хоча б заради осіннього настрою. Але це нішевий твір. І щоб зрозуміти, чи він вам сподобається, треба його прочитати самим | 284 |
| 20 |  #прочитане #свонвік
📖 Майкл Свонвік. Паломництво припливу (Видавництво Жупанського, 2026)
[Перекладач — Євген Кириченко-Годунов]
🌊 Я не знаю, які мої враження від цього твору. "Змішані" звучатиме як евфемізм негативного і критичного ставлення. Але вони дійсно змішані: їх не можна розділити на "ось цей елемент гарний, а цей поганий". Слабкі сторони випливають із сильних, сильні неминуче тягнуть за собою слабкі. Таким є стиль твору. Таким є стиль автора. Твір цілісний, але ця цілісність суперечлива...
🌊 Роман заворожує атмосферою. Світ, який має затопити Приплив (Ювілейний Приплив)... Причому схематичне (чи імперсіоністське?) зображення світу тільки додає йому реалістичності. Автор не впадає в надмірну деталізацію, яка ризикує "розсипатися" через внутрішні суперечності, але й не робить світ надто абстрактним, що у нього вже не віриш. Ідеальний баланс між деталізацією та енігматичністю
➡️ продовження | 295 |
