Протоієрей Олександр Клименко

❗️⚖️Апеляційний суд скасував висновок релігієзнавчої «експертизи» Статуту УПЦ і зобовʼязав ДЕСС її переробити. 6 квітня 2026 року Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову у справі №320/26027/23 за позовом Київської Митрополії Української Православної Церкви до Державної служби України з етнополітики та свободи совісті та її голови Віктора Єленського. Суд апеляційної інстанції частково задовольнив апеляційну скаргу Української Православної Церкви, скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким визнав ключові доводи Київської Митрополії обґрунтованими. У своїй постанові суд прямо констатував незаконність бездіяльності державного органу. Зокрема, зазначено: «Визнати протиправною бездіяльність Державної служби України з етнополітики та свободи совісті щодо нерозгляду заяви Київської Митрополії Української Православної Церкви від 10.01.2023 № 0029 про відвід членам Експертної групи… та неприйняття відповідного рішення за результатом такого розгляду». Суд наголосив, що нерозгляд заяви про відвід є істотним порушенням процедури, яке ставить під сумнів неупередженість проведеної експертизи. Більше того, суд окремо зауважив, що відсутність чіткої процедури у законодавстві не звільняє орган влади від обов’язку забезпечити справедливість процесу. У зв’язку з цим суд дійшов принципового висновку про дефектність усієї процедури експертизи: «Встановлене судом порушення процедури є істотним, оскільки зумовлює дефектність як висновку релігієзнавчої експертизи, так і оскаржуваного наказу ДЕСС…». На підставі цього апеляційний суд визнав незаконними і подальші дії посадової особи державного органу. У постанові зазначено: «Визнати протиправними дії голови Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Віктора Єленського щодо затвердження Висновку… за умов нерозглянутої заяви… про відвід…». Ключовим наслідком розгляду справи стало скасування самого рішення державного органу: «Визнати протиправним і скасувати наказ Державної служби України з етнополітики та свободи совісті від 27.01.2023 №Н-8/11…». Таким чином, суд фактично підтвердив, що проведена раніше релігієзнавча експертиза була здійснена з істотними порушеннями процедури, які вплинули на її результат і правомірність. Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду набрала законної сили з моменту її ухвалення.

Відійшов до Господа колишній митрополит Філарет (Денисенко) Ім’я, яке неможливо вимовити без внутрішньої напруги. Ім’я, яке для одних — патріарх. Для інших — митрополит Філарет, екзарх України. Для третіх — символ трагічного церковного розділення. Але в будь-якому разі — це людина масштабу. Він прожив довге, складне, суперечливе життя. Життя, в якому були влада і служіння, визнання і відторгнення, вірність і розлом. Він був людиною великої сили, праці й волі — і це відчували навіть ті, хто не приймав його шлях. В останні роки свого життя він звершив труд, який важко не назвати подвижницьким: переклав українською мовою творіння святих отців і богослужбові тексти. Те, що не зникає. Те, що продовжує жити в Церкві поза всіма суперечками. І водночас — його ім’я для багатьох залишалося пов’язаним із важкою темою: анафемою, розривом, перебуванням поза церковним спілкуванням. Для одних він стояв біля престолу, для інших — за церковною огорожею. І ось тепер, коли його земний шлях завершено, особливо сильно звучить спокуса — почати підбивати підсумки. Розставляти оцінки. Ділити життя на «подвиг» і «падіння». Але є межа, яку християнин не має права переступати. Ми не знаємо останньої години людини. Не чуємо останньої молитви. Не бачимо останнього покаяння. А саме там — вирішується все. Недаремно отці говорили: не поспішай судити життя людини, поки не побачиш, як вона його завершить. І згадується Голгофа. Двоє розбійників поруч із Христом. Один — з ожорсточенням. Інший — з покаянням: «Пом’яни мене, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє». І цього виявилося достатньо. Тому сьогодні — час молитися. І це — не просто благочестиві слова. Це і є та найвища любов, про яку говорить Христос: «З того знатимуть усі, що ви Мої учні, якщо будете мати любов між собою». Не в суперечках. Не в осудженні. Не в спробі винести останній вирок. А в молитві. Бо молитва за спочилого — це любов, яка вже не шукає свого, не доводить, не виправдовується і не звинувачує. Вона просто віддає людину в руки Божі. А все інше — не наше. Упокой, Господи, душу спочилого раба Твого. І сотвори йому за Твоєю милістю, а не за нашими словами. Віктор, архієпископ Арцизький, намісник Свято-Успенського та Свято-Іллінського Одеських чоловічих монастирів, духівник Свято-Архангело-Михайлівського жіночого Одеського монастиря.

👉🏻 Якщо звернути увагу на житіє преподобної Марії Єгиптянки, то можна побачити, що в V-VI ст. в Єрусалимській Церкві зберігалася первісна практика і ще не причащали за сучасною формулою зі згадуванням імені. Скоріше за все Причастя відбувалося за апостоло-Яківською [і не тільки його] формулою:

Пресвітер: Тіло Христове! — Вірний: Амінь! Диякон: Кров Господня, Чаша життя! — Вірний: Амінь!

Інакшим логічним чином пояснити, чому ієромонах Зосима одразу не дізнався імені йорданської подвижниці, не можу.

#практика #корисне #богослужіння #полезности ⚡️ ⚡️ ⚡️ Неправильна практика цілування верхнього з п’яти хлібів на літії до того, як хліби були благословенні, є однією з найчастіше спостережуваних помилок під час звершення святкового всенічного бдіння. Це не нове явище: воно спостерігається вже багато десятиліть і давно привертало увагу благоговійних літургістів (найбільш виразно, мабуть, про цю помилку прямо писав протопресвітер Валерій Лук’янов). Коли священник наприкінці літії підходить до столу, на якому лежать п’ять хлібів, пшениця, вино та єлей, він бере верхній хліб і, тримаючи його у правій руці, мовчки осіняє ним хресним знаменням стіл. Після цього він повертає його на тацю до інших хлібів, не цілуючи його. Потім священник читає молитву благословення хлібів, простягнувши праву руку долонею догори у бік таці; але при цьому він не звершує традиційного благословляючого знамення рукою «IC XC» і знову не осіняє хліби хресним знаменням у сам момент виголошення благословення, оскільки в цій молитві він звертається до Господа з проханням: «Сам благослови хліби ці, пшеницю, вино і єлей». Після завершення молитви, коли священник, як це заведено після кожного виголосу, осінить себе хресним знаменням, він тоді бере головний хліб у праву руку, підносить його до уст і цілує його на знак благоговіння перед благословенням, яке він тепер уже має, після чого знову кладе його поверх інших, не використовуючи його повторно для осінення інших хлібів хресним знаменням. Неправильна практика — цілувати хліб до того, як він був благословенний, або осіняти ним інші хліби хресним знаменням після того, як вони вже були благословенні, — свідчить про нерозуміння самої природи благословення. Священники повинні з особливою уважністю дотримуватися правильного порядку звершення цього чину. ©️протоієрей Димитрій Гарчук

Уся Грузія прощається зі своїм святим патріархом!🕯️

Слава Богу, друзі. Сьогодні в перший день весни хочу поділитися з Вами новим відео. Пам'ятаєте пісню "Ромашка", яку співали чи не всі церковні колективи останні десятки років? Знайомий мені і дуже талановитий юнак Арсеній Данилюк запропонував записати його власну україномовну версію цієї пісні і ми разом із ним здійснили цей його задум. Як на початок весни, то це справді добра і актуальна пісня. Пишіть свої враження і під відео в ютубі і тут. Приємного перегляду і прослуховування! https://youtu.be/waaFKgzbXgs?si=j-5EG_q9tLSTpeq_

«Про повернення УПЦ в юрисдикцію Московського Патріархату не може бути й мови», – архієпископ Сильвестр Про це він розповів в інтерв’ю сербському виданню VREME, повідомляє Телеграм-канал “Правблог”. “У відносинах з Московським Патріархатом точка неповернення вже пройдена, і про повернення УПЦ в юрисдикцію Московського Патріархату не може бути й мови. Сьогодні наша Церква існує як повністю незалежна організація. Ми самостійно відкриваємо єпархії та висвячуємо єпископів, самостійно звершуємо богослужіння, відкриваємо парафії за кордоном, де сьогодні перебувають мільйони українців. У нас уже є досвід самостійного вирішення всіх питань внутрішнього церковного життя. Необхідно лише, щоб інші Помісні Церкви визнали цю незалежність”,– зазначив архієрей.

У мережі з’являються нові факти руйнування українських храмів через недогляд Міністерства культури. На тлі резонансних рішень Міністерства культури України щодо переведення діючих храмів і монастирів УПЦ у статус світських музеїв у січні 2026 року в інтернеті з’явилося відео про занедбаний стан релігійних споруд на Львівщині, догляд за якими, як зазначається, має забезпечуватися відповідними органами державної влади. Активісти з різних регіонів України продовжують звертати увагу на проблеми у сфері збереження духовної та культурної спадщини. Про це повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ з посиланням на відкриті джерела. Посилаючись на нібито неналежне дотримання умов збереження пам’яток сакральної архітектури як на підставу для розірвання угод із громадами УПЦ щодо користування храмами, саме Міністерство культури впродовж десятиліть, як стверджується, не забезпечує належного догляду за десятками старовинних культових споруд і не несе за це відповідальності. Докладніше, фото.

Відібраний у громади УПЦ храм у Бучі тепер нікому не потрібний. У мережі з’явилася інформація про історію одного з храмів Української Православної Церкви у місті Буча, який раніше силоміць перевести до ПЦУ. Як стало відомо, після усунення законної релігійної громади та священника приміщення фактично залишилося без повноцінного молитовного життя і нині перебуває під загрозою втрати свого сакрального призначення. Про це повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ з посиланням на соцмережі. За наявною інформацією, події розгорнулися у 2023 році, коли за участі місцевої влади були організовані так звані «збори громади», на яких питання зміни юрисдикції храму вирішували люди, що не були його парафіянами і не брали участі у богослужбовому житті. Попри категоричну позицію настоятеля та реальних вірян, кілька десятків сторонніх осіб, зібравшись у нецерковному приміщенні, проголосували за перехід до ПЦУ. Після цього справжня громада разом зі священником була витіснена, а храм, який парафіяни УПЦ роками власноруч облаштовували з колишньої господарської будівлі, залишився порожнім. Згодом стало відомо, що у нової структури не знайшлося постійного клірика для служіння у цьому храмі. За словами очевидців, замість регулярних богослужінь у приміщенні перебувала цивільна особа, яка лише продавала свічки та приймала записки за пожертви, передаючи їх до іншої церкви. Як повідомляють джерела, організатори такого «переходу» не врахували і юридичної сторони питання. Будівля храму є власністю великої державної компанії та перебувала в оренді. За часів служіння громади УПЦ орендна плата у розмірі близько 9 тисяч гривень на місяць справно сплачувалася за рахунок пожертв парафіян і меценатів. Після зміни керівництва у документах юридична особа формально залишилася тією самою, а отже зобов’язання за договором оренди збереглися. Водночас за майже три роки діяльності новоутвореної громади накопичився значний борг, який неможливо покрити випадковими пожертвами. Нині ситуація наближається до критичної. Через несплату орендних платежів громаді, яка існує переважно на папері, загрожує ліквідація. У результаті власник приміщення — державна компанія — може повернути будівлі статус складу або переобладнати її під комерційні потреби.

Владика Вона пише правильно, хоча на це, звісно ж,ніхто не зважатиме. Також погоджуюсь з ним,що сам закон про заборону УПЦ ймовірно протягували через хабарі.

У Львові вже кілька років поспіль заборонено купання у водоймах на Водохреща (Йордан), оскільки міська влада та медики наголошують на небезпеці для здоров'я непідготовлених людей та відсутності сертифікованих місць для зимового пірнання, акцентуючи на духовному аспекті свята, а не на "екстремальних очищеннях". Підтримую повністю. З мого досвіду у священстві - ті, хто купаються на Водохреща у водоймах, як правило, в храм не ходять. І в цей день також. Або вкрай рідко. Аж до одного - двох разів на рік. Однак, достеменно мають тверде переконання, що це окунання носить містичний характер якогось магічного очищення душі від гріхів без принесення покаяння перед Богом. Просто в силу пірнання... Це і є справжня проблема. Глухе марновірство. :( З чим і боремось. Такі речі швидко підхоплюють маси, бо це легший шлях. Глибоке вивчення і спроба розширити пізнання власної культури чи релігійної традиції потребує значно більше ресурсів, аніж наслідування масовим формам народного культу, що лиш ледь-ледь прикривається фіговим листочком християнської віри. Отже, давайте спробуємо з'ясувати - окрім глінтвейну, шашлику, шкірних емоцій від занурення, можливості всім розповідати про свій "подвиг" у морозну днину і т.і. - є ще щось, що виправдовує існування хрещенських купань? Нам наче купальських мало :(

«Господь близький до тих, хто кличе Його в істині.» (Пс. 144:18)

Як відповідати на вітання «Христос народився!» 25 грудня Намісник Київського Свято-Троїцького Іонинського монастиря архієпископ Обухівський Іона: «У різних Помісних Православних Церквах існують різні традиції. Одні Церкви відзначають свята за григоріанським календарем, інші за юліанським. За григоріанським календарем Різдво святкують також католики і протестанти. І мені здається, що заради любові Христової, якщо вас вітають зі святом, авжеж потрібно сказати у відповідь: "Спаси Христос, вас також вітаю". Або "Славімо Його!" Або так, як прийнято там, де ви живете. Тобто обов’язково з любов’ю відповідайте на привітання. Цим ви нічого не порушуєте, своєї віри не зраджуєте. А зайвий раз привітати з втіленням Христа, Сина Божого, точно не зашкодить».

https://send.monobank.ua/jar/5fF6nx7Hr7 4874100020355346

#матижиття#одеськаєпархіяупц БЛАГОДІЙНА АКЦІЯ Щорічно в Україні народжується до 20000 передчасно народжених дітей, які потребують надання інтенсивної сучасної допомоги, довготривалої респіраторної підтримки. Особливість формування патологічних розладів у передчасно народжених дітей є асоційований характер розладів на фоні глибокої морфо-функціональної незрілості. Завдяки високо технологічній меддопомозі такі діти мають шанс на виживання. Дихальні розлади, дихальна недостатність супроводжують майже всі патологічні стани у маленькіх пацієнтів, тому сучасні апарати дихальної підтримки - це реальний шанс на виживання і збереження здоров'я та якості життя в подальшому. Але підтримка життедіяльності самого обладнання є дуже важливим питанням на сучасному етапі, особливо під час війни. Розхідні матеріали у вигляді дихальних контурів, трубок для контурів, кисневих датчиків дороговартісні і потребують постійного оновлення і заміни. Звертаємось до вас з проханням допомоги в придбанні цих розходних медичних засобів.

✨ Ладан зі Святої Гори (монастир Дохіар) 🙏🏻 Виготовляється та пакується в самому монастирі — руками монахів, у молитві та тиші. 🌿 В наявності різні аромати на будь-який смак: від квіткових і солодких до глибоких смолистих та пряних. 📦 Доступні фасування: • 50 г — 225 грн (72 шматочки) • 200 г — 695 грн (291 шматочок) • 500 г — 1335 грн (828 шматочків) • 1000 г — 2385 грн (1474 шматочки) 💡 Обирай 👆🏻 та залишай «+» у коментарях 👇🏻 — ми надішлемо список ароматів і допоможемо з вибором.

У Лейпцигу відбулася зустріч української православної молоді. З 31 жовтня по 2 листопада 2025 року у місті Лейпциг (Німеччина) тривала регіональна зустріч української православної молоді Західної Європи. Про це повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ з посиланням на vzcz.church.ua. Захід був організований стараннями групи молоді парафії УПЦ в Лейпцигу. Програма з’їзду включала обговорення та низку лекцій про те, як залишатися християнином в щоденному житті, про будування сімейних стосунків на основі християнських цінностей, про питання Промислу Божого в житі людини тощо. Запрошеними гостями та лекторами стали священники з України, а також місцеві професори німецьких університетів – Франк Лютце з університету м. Лейпциг та Карл Нібур з університету м. Єна. З’їзд завершився в неділю 2 листопада урочистою Божественною літургією, яка відбулася на Свято-Троїцькій парафії УПЦ в Лейпцигу. Після Літургії відбувся урочистий концерт, під час якого виступив український народний хор «Славія», на чолі з керівником Костянтином Козакевичем. Також з піснею «Я дякую Богу за маму і тата» виступила дівчинка з парафії УПЦ в м. Гера Ольга Жабченко. Окрасою заходу став виступ переможця шоу «Голос Країни» 2017 року протоієрея Олександра Клименко. Під час концерту були зібрані кошти на потреби ЗСУ. На сайті, фото.

⚡️⚡️⚡️Суд знову запроторив під варту митрополита Арсенія попри його важкий фізичний стан. Ввечері 3 листопада, близько 21:00, після засідання Соборного районного суду Дніпра, на якому було ухвалено рішення про продовження тримання митрополита Святогорського Арсенія під вартою ще на 60 днів, архієрей звернувся до вірян зі словами підтримки й настанови. Під час промови митрополит Арсеній подякував пастві за молитви та підтримку, підкресливши, що саме вони допомогли йому витримати останні півтора року слідства та тримання в СІЗО.

«Господь кріпость людям Свою дасть, Господь благословить людей своїх миром. Вашими молитвами і силою вашого духа, і любов’ю вашою ми, архієреї, живемо».

Він також підкреслив, що чиста совість є для нього найважливішим свідченням правди:

«Не думайте, що сьогодні ми програли. Ми з Богом залишилися і з совістю чистою. Це наша головна перемога».

Докладніше.