Олег Мудренко

И теперь именно он принимает решение, работать вам рядом или нет Жизнь вообще очень любит иронию. Только она не мстит, а просто дает людям возможность снова встретиться. При других обстоятельствах. Открою вам секрет, россияне - Каждый человек, которого вы унижали, продолжал жить дальше. Дитя гор училось, работало и училось, набиралось опыта и строило свою жизнь так, чтобы больше от вас не зависеть. Понаехавшие знакомились с людьми, налаживали связи и кооперировались с такими же «зверьками» как сами. Вы же, россияне, были уверены, что мы навсегда останемся теми самым безымянным людьми Карма имеет странное чувство юмора: вчера ты владелец бизнеса, а сегодня ты ищешь подработку, ибо весь твой бизнес сгорел, а ты не то что не можешь выйти в ноль - тебе б за товар рассчитаться с поставщиком и банку денег вернуть Ты мечтал жить на Бали?) ебало завали и не втыкай в телефоне на работе, мамкин ты бизнесмен - арбуз сам себя не продаст Кстати, тебе штраф, ваня. За то, что на рабочем месте в гейском инстаграме сидишь. Нахуй твой блог, пицца сама себя не доставит В смысле ты не ваня? Для меня вы все на одно лицо. Будешь ваней. Я так решил. Не нравится - продавай почку, чтобы с банком рассчитаться. И да, если не сможешь выговорит мое имя отчество, пшел нахуй с работы - я ж не виноват, что мама с папой твои сделали тебе русскоговорящую челюсть, которая сложные слова не может выговаривать В смысле ты не хочешь лопатой работать? А ты кто? Блохер? Бло Гер? Ой, да перестань, ты просто хер с лопатой. Бери два ведра с бетоном и занимайся «саморазвитием», ваня (Если что, я прекрасно знаю, что ты Олег - мне просто пииииздец как радостно от того, что ты так на это реагируешь) Мораль. Меня зовут Ашот и вам пизда, россияне. Смеялись с Равшана и Дмамшута? Чего теперь не смеётесь? Не смешно к Ашоту на работу устраиваться?) И это… если ЗСУ еще пару складов сожгут, я даже собаку научу вас унижать, россияне. «Чурки» - они ж злопамятные, вам ведь об этом говорили не раз Конец Текст фашик донецкий

Врагу- по русски: My name is Ashot. Кармическое Меня зовут Ашот и я жду тебя, россиянин. Да, я тот самый чурка в повседневной жизни и «брат», когда нужно сдохнуть где-то. Я та грязь под ногтями, которая торгует помидорами и любит плов Но я умею терпеть. Умею жить на хлебе и воде. И пахать. В отличие от вас, бледнолицых русскоговорящих уебков, я умею работать и по 16, и по 18 часов в день. Я не ною из-за отсутствия латте на кокосовом молоке, из-за невозможности купить новый айфон «вовремя». Я тот, кого вы не знаете, не узнайте и предпочитаете не видеть (мы ж все одинаковые для вас, для россиян). Я обслуживающий персонал, без имени, без фамилии Хотя… вру - меня часто зовут -эй ты, иди сюда-. Ну или -какого хуя так долго?-. Но я не обижаюсь, ведь прекрасно знаю, что вся эта показуха у русских на самом деле из-за страха получить от меня пизды Но да ладно. Я не злопамятный. Я просто умею ждать И вот пришел мой час - вас, россиян ну очень много обанкротилось, а часики тикают - скоро вам придется отдавать долги (банк что ли вам должен ставить ПВО -? Странные люди) Скоро вы, россияне, начнете искать работу или подработку. Любую. Не потому, что вы вдруг полюбили труд, не-а. Просто кредиты не умеют сочувствовать, а банкам безразличны ваши рассказы о «великой державе». Да и коммунальные платежи не принимают оплату «патриотическими» лозунгами (холодильник вообще оказался удивительно аполитичным, прикиньте?) Когда вы пойдете искать работу, чтобы платить по счетам, тогда мы снова встретимся. Только теперь уже не на рынке, где вы брезгливо отворачивались, проходя мимо моего прилавка, и не в службе доставки, где вы были уверены, что курьер - это мебель, которая должна появляться по щелчку пальцев. И даже не на стройке, где вы называли меня не по имени, а тупо Джамшут, ведь это было для вас «прикольно» Мы встретимся совсем в другом месте. В одном коллективе. В одном кабинете, за соседними столами. Ну или на собеседовании, где вы будете пытаться доказать работодателю, что вы лучше меня, поэтому вам надо больше платить, но… Но он выберет меня. А вы попиздуете дальше, под звуки звонков из банков, которым вы должны И да, вы, россияне, никогда, даже сейчас, во время финансовых проблем, не поймете одну очень неприятную вещь - у обслуживающего персонала тоже есть память Да, у тех самых людей, которых вы годами не замечали - у тех самых дворников, строителей, у тех самых грузчиков, продавцов овощей, курьеров или таксистов. У тех самых «чурок», над которыми было так весело шутить в компании друзей. Мы, «чурки», все помним. Мы давно мечтали о мести, хоть и улыбались вам в глаза. Мы не забыли годы, когда нас словно не существовало, когда с нами не здоровались, смотрели сквозь нас, говорили так, будто мы не люди, а часть интерьера. Ну или когда нам можно было без причины нахамить, унизить, сорваться именно на тебе, потому что ты промолчишь Да, мы молчали. Потому, что надо было кормить семьи, а родители учили терпению. Потому что у нас была работа, а не время доказывать каждому россиянину, что мы тоже люди. Но молчание никогда не означало того, что мы все забудем. Каждое слово откладывалось в копилке. Взгляд. Ухмылка. Каждое «понаехали», «валите домой» и т д. Вы же были уверены, что это все исчезает через пять минут. Не-а. Штанга. Как орешник по гаражам в Киеве Это осталось у нас в памяти на годы. Парадокс в том, что наши родители, как всегда, были правы - надо было просто подождать. Смотрите, россияне, как жизнь сделала то, что она умеет лучше всего - поменяла людей местами И вот уже вы приходите устраиваться на работу, садитесь напротив человека, которого вчера даже не удостоили взглядом Просите больше работы, просите помочь, научить, подсказать. А в это время у вас красный телефон - от вас все хотят денег… И вдруг вы понимаете, что купил в Китае, брендировал в Китае, перепродал - так себе бизнес 👇👇👇 Оказывается, что тот самый «обслуживающий персонал» прекрасно знает свое дело - чурка давно стал мастером и открыл свой бизнес. Ну или возглавил бригаду и получил должность, о которой вы даже не задумывались

Загадка природи: чим більше пафосу й понтів, тим менше яйця. На першому відео — президент Польщі. На другому — кумедні хлопчики в трусиках, очевидно, його виборці. Один до тремтіння злякався реагувати на ракетний удар по своїй країні. Інші, за необхідності, розбіжаться від одного обмежено придатного ветерана з одним веслом і одним пультом) Ми все пам’ятаємо. І сотні танків від Польщі влітку 2022 року, і «Краби», і подвиг їхніх волонтерів. Ми вдячні й готові сусідити з взаємною повагою. Але робити з нас унтерменшів — ми не дозволили навіть термоядерному рейху. І тим більше не дозволимо якимось переляканим бюргерам і пафосним жиголо з піною біля рота. Без крику й понтів, без права на славу — мовчки, без гніву й жалю.

як же тужливо відступати...

Слова, які гріють душу кожному добровольцю. Разом, пане Головком – до кінця. До порожньої Москви.

Был обычный тихий питерский вечер. Прекрасен ты, Петра творенье! Доброе утро, город на Неве. Поребрика вам в ленту.

Україна сьогодні - лабораторія сучасної війни. Місце, де формується новий військово-технологічний компонент світу. Говорили про це на круглому столі "UK-Ukraine Industrial Cooperation" в рамках міжнародного авіасалону Фарнборо-2026. Сучасна війна яскраво демонструє, як відносно невеликі та недорогі боєприпаси успішно діють на дальність у тисячі кілометрів. Критична інфраструктура та енергетичні об'єкти стають особливо вразливими. У більшості країн вони абсолютно беззахисні перед такими ударами. Тож завдання урядів сьогодні - забезпечити необхідні озброєння не лише для армії, а й майже для всієї економіки. Ніхто раніше цього не робив, але саме це зараз робить Україна. Наш досвід у сфері БПЛА, РЕБ, автономних систем та штучного інтелекту має формувати розвиток оборонних технологій у країнах НАТО.

Справа, якій ми присвячуємо усе життя, наповнена, перш за все, моральними принципами і цінностями, які формують честь. Честь, яка дорожча за будь-які посади і нагороди. Саме вона створює ідеї і шукає шляхи для їх реалізації. І саме це спонукає шукати людей, які з честю разом з тобою пронесуть свій важкий хрест. Ті, хто думає і робить інакше, завжди рано чи пізно отримають ганьбу. Новому головнокомандувачу Збройних Сил України буде дуже важко. Значно важче, ніж він собі уявляє. Проте Михайлу точно вже ніколи не буде соромно. Людина честі не має ідолу, тому йому немає що втрачати. Єдине, що він має, це лише обовʼязок. Слава Україні! Слава ЗСУ🇺🇦

На днях Валерій Федорович зустрівся з підлітками, які втратили своїх батьків на війні. Зараз ця молодь навчається на базі однієї з найпрестижніших приватних шкіл в Англії – Tonbridge School. Як бачите, Залужний талановитий скрізь: і на посаді Головнокомандувача ЗСУ, і на дипломатичній роботі. Я не знаю, як складеться доля Генерала у майбутньому. На все воля Вищих Сил та його особистий вибір. Але я впевнена, він сто відсотків потягне складнющу роботу Верховного. Для цього у нього вистачить всього: і хисту, і високого інтелекту, й терпіння.

Ірина Мудренко: У липні минуло два роки, відколи Валерій Залужний – посол України у Британії. Зеленський явно обрав для нього Лондон як політичне заслання. Наш Найвеличніший думав, як? Він відправить генерала послом у королівство – і той тишком-нишком сидітиме у своїй резиденції, і про нього забудуть? А ніфіга! Поки посли у Швейцарії та Болгарії займаються прокрастинацією і показують нульові результати, Залізний Генерал демонструє ефективну роботу. Ні, про Залужного не забули. На лихо всіх ефективних менеджерів на Банковій українці люблять і пам'ятають свого генерала. Поки колективний Подоляк штампує темники про Залужного, європейські політики в захваті від його Доктрини трансформації війни. Далі – деякі підсумки роботи Валерія Федоровича на посаді посла у Британії. Буде чесно, якщо я напишу, що їх підбив Борислав Береза на основі статей у західних медіа, фактів та цифр. Я вирішила їх розбавити власною інтерпретацією. А зараз – погнали. 📌 1. Залужний не лише Залізний генерал, але й блискучий дипломат. Валерій Федорович зміг об'єднати навколо України консерваторів та лейбористів. Про це в один голос пишуть The Times, The Guardian та The Telegraph. Політики у Британії, як і багато де у світі, люблять полярності. Якщо один табір «за», інший буде «проти». Але завдяки зусиллям Залужного вся політична еліта Британії – за Україну. 📌 2. Залізний генерал працював над кожним реченням Угоди про сторічне партнерство між Україною та Великою Британією. Зараз вона крок за кроком втілюється у життя. Фішка угоди в тому, щоб наша держава отримала не тільки всі плюшки від дружби з Об'єднаним Королівством, але і цих плюшок боялася росія. 📌 3. Британія – одна з країн-лідерок із передачі дронів для України. Із останніх новин, королівство планує відправити нашій державі ще 50 000 БпЛА. Ніби уже зрозуміло, що у королівстві буде інший прем'єр та інші міністри, але варто було представникам уряду Кіра Стармера поспілкуватися з нашим генералом – і Лейбористська партія сказала «так» черговим дронам для України. Ба більше! Протягом цього року Британія планує закупити та передати Україні 150 000 БпЛА. 📌 4. Сполучене Королівство надає Україні кругленькі суми фінансової допомоги. У грудні 2025 року Британія перерахувала Україні 600 мільйонів фунтів стерлінгів на посилення ППО. Спочатку пакет мав бути меншим, але нашому генералові вдалося переконати британців. Він пояснив: якщо Україна зараз отримає недостатньо фінансів на протиповітряну оборону, у майбутньому Британії доведеться виділяти для неї значно більше грошей. Але й це ще не все. У лютому 2026 року королівство заявило про надання Україні для посилення ППО екстреної допомоги на пів мільярда фунтів стерлінгів. 📌 5. Залужний переконав Британію долучитися до PURL. Так називається міжнародна програма із закупівлі для України американської зброї. Сполучене Королівство виділило під цю святу справу 150 мільйонів фунтів стерлінгів. 📌 6. У лютому 2026 року у Британії запрацював перший український завод з виробництва дронів компанії Ukrspecsystems. Чому ця подія важлива? По-перше, до підприємства не долетить жоден росіянський шахед чи ракета. По-друге, це символ взаємовигідної співпраці між Україною та Британією. По-третє, підприємство створює понад 500 робочих місць. 📌 7. У березні 2026 року Україна та Британія підписали меморандум про співробітництво в космосі. Залужний не раз наголошував: війна, її високотехнологічний характер та майбутні безпекові загрози сьогодні диктують необхідність негайного розвитку національних аерокосмічних технологій та обороноздатності. А цей меморандум якраз спрямований на розвиток інновацій та розширення комерційних можливостей для українського космічного сектору. 📌 8. Перелічене вище – далеко не всі досягнення Залужного у Британії. Посольство під його керівництвом приділяє увагу співпраці в енергетичній сфері, залученню фінансів на відновлення міст, лікуванню військових, роботі з нашою молоддю, яка приїхала до Британії. Щоб у цьому переконатися, варто читати фейсбучну сторінку Залізного Генерала. На ній багато цікавого.

Краснодар. Зараз. Між іншим! Мало хто розуміє стратегічне значення складів ВБ для логістики в РФ. Фактично, ця компанія забезпечувала значну частину внутрішньої логістики цієї величезної території. Швидко замінити її просто немає чим/ким. Лише тільки дрібних «селлерів» в цій мережі налічується більше 500.000 осіб! Додайте ще значну кількість юридичних осіб… Якщо процес знищення центрів ВБ триватиме й надалі, проблема може перетворитись з регіональної на національну. І це, звісно, надихає! Георгій Тука

Два генерали. ТВО міністра оборони та Головнокомандувач Армією. Працюємо далі в цій реальності -Москва сама себе не спалить.

wb склад краснодар

Нарешті читаю те, що бачу сам. Дякую Маруся Звіробій Обстановка на нашому напрямку без пропаганди. Костянтинівка, Дружківка, Краматорськ. Півтора роки тому ми стояли на позиціях в кармані від Констахи до Білої гори на лінії пілотів, попереду ще кілометрів до 5ти - піхота. Стояла там наша бригада разом з суміжниками досить ефективно, але все одно хоч і повільно, ворог наступав. Та коли, після російського прориву на покровському напрямку, нас вивели з того кармана, поміняли місцями з іншими бригадами, то ми зрозуміли, що Констасі кранти. Бо ми там знали кожен кущ і такі маневри вкинули там новачків одразу під втрати. Поки вони там кожен кущ вивчили, то відбувся посилений тиск російських військ і карман почав швидко сипатись. Бої в Констасі, про які багато пишуть в ЗМІ це щоденний відступ. ТОМУ ЩО НЕ ПОВИННО БУЛО БУТИ НІЯКИХ БОЇВ В КОНСТАСІ!!! Бої в Констасі само по собі вже означає, що ми промахали підступи до цього міста і його саме теж. Читати, що там ворог несе величезні втрати - просто смішно до гірких сліз, бо цією фразою прикривають щоденну втрату нашого впливу. Взагалі читати новини про фронт останнім часом було гидко до нудоти. Навчились називати війну миром, програш перемогою і наш відступ величезними втратами ворога, згнили б ви всі з вашими заголовками. Для збереження адекватного мислення рекомендую просто заходити в діпстейт і порівнювати лінію фронту місячної, піврічної і річної давності. Це все, що вам треба для об'єктивного розуміння наших "перемог". На сьогодні, якщо критично не поповниться постачанням і людьми наш напрямок, ми, окрім того, що майже втратили Костянтинівку очевидно не втримаємо ні Дружківку, ні Краматорськ!!! Не знаю, що там видно з диванів і важних крісел, а з цього пиздеця видно, що Краматорськ в зоні ризику не менше Констахи! Його буквально за останній місяць почали розносити молніями, фпв, кабами, шахедами з усіх сторін. З усіх! Тут нема частини міста більш безпечної. На всіх дорогах виїздів в будь який бік стоять спалені машини, багато цивільних. Сюди тепер заїхати і виїхати звідси це смертельно небезпечний квест. Тому заїжджих волонтерів в Крамі поменшало і вже стоїть ребром питання евакуації місцевих. На наших очах останні півроку все сипеться критично, евак з Констахи майже неможливий, евак з Дружківки став критично складним, евак з Краму розпочнеться вже в наступні пару місяців. Щодня й щоночі є влучання в автівки і будинки. Напишіть мені в коментах наскільки ця картина відповідає тому, що ви читаєте в новинах про цей напрямок. Думка пересічного солдата в цих краях така, що Донбас не можуть здати прямо, але здають "по красоті" і дуже ефективно. І цю думку формує два фактора - оперативна обстановка на цьому напрямку, в якій ми останній рік катастрофічно відступаємо і відсутність покарання за вкрадені на війні мільярди кентів президента. В парі ці два фактора дають зрозуміти, хто заробляє на війні і про що домовлялись з путіним. А ще, звідки така впевненість що восени можна провести вибори. Адже путін, подейкують, саме до осені поставив завдання дотиснути і забрати Донбас. Тільки ситуація з постачанням тут і зараз покаже що тут правда, а що вигадки, якщо в нас нічого не зміниться, значить пересічний солдат скоріш за все правильно розуміє розклад.

Здивовано прочитав, як кілька військових пафосно відмовилися від нагород. Підпис на нагородному листі перестав влаштовувати. Мдя... Боєць, який отримав нагороду за мужність у бою. Офіцер - за тяжкість відповідальності та керівництво бійцями. Агент у тилу ворога – за назавжди спалені нерви та виконане завдання. Потім, кров'ю та нервами заслужені нагороди - ніхто в пилюку не кине. Підпис будь-якого Президента чи Генерала на нагородному листі – завжди нижче за герб Держави. Країна нагороджує, Система, а не хтось персонально- царів у нас немає. А ось паркетний шаркун, що нахопил хрестів за медійну балаканину - так, може. Ціну то нагородам не розуміє.

Федоров цей той, хто запропонував Армії образливий лохотрон під виглядом нових модних контрактів? Чи це просто однофамілець?

Коли офіційна сторінка Головнокомандувача пише про порятунок Києва та інших українських міст у 2022 році, без перебільшення хочеться поруч показати фото Валерія Залужного, Сергія Шаптали, Михайла Драпатого, Сергія Наєва, Сергія Кривоноса, Віктора Ніколюка, Дмитра Марченка, командирів бригад, батальйонів, рот, взводів і тисяч звичайних військових. Бо оборону України тоді тримала не одна людина. Її тримали всі, хто взяв на себе відповідальність у найважчий момент нашої історії. Я не применшую чиїхось заслуг. Але справедливість полягає в тому, щоб пам’ятати: перемоги не бувають одноосібними. За кожним успішним рішенням стоять десятки командирів і тисячі воїнів, які виконували накази, ризикували життям і часто платили за це найвищу ціну. Саме завдяки спільним зусиллям вдалося зупинити ворога під Києвом, відстояти Чернігів, Суми, Миколаїв та багато інших міст. Тому не треба робити вигляд, що це була заслуга когось одного. Це була заслуга всієї армії та всього українського народу. https://t.me/popovich_oleksandr

Найкращі. З ними - була віра в перемогу

Як зберегти бадьорість духу? Перед сном читайте щоденний звіт Командувача СБС пана Мадяра. Щодня. Засипати з гарним настроєм – корисно для здоров'я. Ми вистоємо. Москва ляже.

Складно переоцінити удар ЗСУ по складах wildberries. Адже WB- це основа, фундамент, головна розвʼязка десятків тисяч малих і середніх бізнесів, а значить і десятків мільйонів робочих місць. Від цього і тртильйони податків, які більшістю спрямовані путінським керівництвом на війну з Україною. Десятки мільйонів російських радісних двоногих, котрим «как хорошо, благодаря войнє у нас дєнєг стало только больше», залишаться без статків від своїх ресторанів/ перукарень, без роботи і без майбутнього. Але чхати на них. Головне- спустошення російського бюджету. А удар по WB- це контрольний в голову росії, після ударів по нафті і логістиці. А також це є мега- ударом по соціальній стабільності. АлавєрдЫ, московити! «Лучікі добра» вашого смердючого рузкого міра, з якими ви принесли в Україну море крові і горя, ми стократ повертаємо вам, росіяни. …. Особливо смакувала сьогодні ранкова кава працівникам Нової Пошти ☀️☕️ Автор - Лиляна Софронюк