lllemonworld lovin' torture party

* * * Стою в штурханині поміж мертвими, живими і ненародженими. У мертвих лікті розтрощені, вивернуті, гарячі, у живих – як леза, гострі й холодні. Ненароджені відступаються, обережні, певні, що їм тут не будуть раді. Велика війна, велика. Війна не буває малою. І все написане дотепер - сухі пучечки волошок за іконами у спорожнілих домах. І якщо ти заговориш після пітьми - кого я почую на другому березі голосу? Стільки разів заговорювали до інших: захлинаючись диханням, ніби востаннє, ніби нам перед смертю від голоду раптом приносили хліба, ніби справді вже берег, де можна назавжди лишитися. Скільки разів озиралися потім на сказане: на мішанину досвідів і цитат, на інверсійні сліди любовей у чорнильній темряві серця - із роздратуванням і вдячністю, Із соромом, злістю, із тривожною тугою. Такі дорослі, аж частково паралізовані, люди, яким ще буває занадто відповідально, дійшли сюди. Твердо знаючи, як тонко і точно тепер буде усе почуто, як глибоко прокладає траєкторію в тілі куля речення зі зміщеним центром тяжіння. Дійшли аж сюди - сахатися одне одного. Як дорого коштують на війні звичайні речі. Як гостро ламається об війну вагоме і зріле. Але у мертвих забагато питань. У горлах живих клекочуть розпач і лють. У ненароджених не вміщається їхній плач. Усе це в мені. І коли вогняна ріка твого голосу вивільниться й потече - я перша спалю об неї слух, вуста і майбутнє. #катерина_калитко

Вже хочу назад до цих худих наглих котів, краєвидів, моря і стейків