Трохи повернемося до економічного спротиву. Як я раніше писав, команда економічного спротиву стиснулася з 20 000 людей у 2022–2023 роках до 300–400 людей зараз. Ми продовжуємо бути децентралізованими, тому важко точно оцінити кількість залучених. Але люди, які залишилися, працюють більше в юридичній площині та в площині зливу інформації після ОСІНТу спецслужбам різних країн. Зараз це найефективніше застосування зусиль. Тому назовні виходить мало результатів, бо підтримка широких кіл не потрібна. Але дуже дякую за те, що ви досі надаєте нам багато різної інформації на вході (пишіть мені, я все відправляю, куди потрібно).
Але за цей час у нас вималювалася спеціалізація, тож я сфокусувався на економіці й не дивлюся на те, що відбувається на болотах у суспільстві. Останній тиждень я трохи поспілкувався з людьми, які за цим слідкують та навіть потроху впливають. Там теж цікаво, і я впевнений, що там може бути серіал для Нетфлікса, ще цікавіший, ніж у нашому економічному блоці.
Що зараз дуже цікаво — це «казус Доліної». Ми всі спостерігаємо за його впливом на ринок нерухомості, і це важливо, цікаво та перспективно. Але більшість наших людей не розуміють, що там відбувається глибше. Ми знаємо, що на болотах суспільство поголовя розділено на два сослів'я — бояре та кріпаки. І вони живуть у різних світах. Бояре живуть поза законом, і державний апарат (включаючи суди) завжди їх захищає, іноді створюючи правові колізії. Рано чи пізно це мало призвести до кризи, і зараз це сталося.
Доліну захищають не як громадянку, а як людину, яку записали в бояре. Та кейс, у який вона потрапила, виявився дуже показовим, а люди, які їй допомагали, виявилися недалекоглядними і поставили під удар інститут приватної власності. І процес пішов дуже далеко, навіть інституційно.
Зараз «казус Доліної» — це не просто кейс, а кейс у Верховному суді, який для тих, хто розуміє, виглядає як «кастова система проти інституту приватної власності». Приватна власність взагалі на болотах — дуже умовна історія. І тут я трохи повернуся до цікавої теми: що таке Real Estate.
Після 1066 року, коли настав розквіт феодалізму в Британії, вся земля та нерухомість належала королю. Він наділяв еліту (баронів, лордів та інших) тимчасовим правом володіння виключно в обмін на вірність королю. Ба більше, формально це в деяких країнах збереглося — титул корони над володінням. Але є країна, яка формально цього не має, але фактично вся власність у країні належить суверену, і він може на свій розсуд, чи на розсуд його посіпак, цю власність перерозподіляти. Що і відбувається. Так, ця країна — болота.
Але це право власності тирана/диктатора/фюрера поширюється виключно на великі статки, а на приземленому рівні право власності серед челяді працює. Тобто, як феодали, вся еліта володіє своїми статками виключно на умовах вірності сюзерену; якщо ні — все відбирається та перерозподіляється. З 2022 року до відданості та лояльності додалася ефективність. Ресурсів для розподілу стало мало, тож красти (входити в право власності) можна за умови не тільки відданості, а ще й на умовах ефективності та користі для системи (читай сюзерена). Тож якщо ти неефективний як феодал, у тебе забирають власність, а з нею — свободу та іноді життя. З правом власності йде можливість бути над правовою системою, тож будь-яка чернь програє тобі в суді та взагалі.
Але на низовому рівні плюс-мінус працює право власності, і на ньому базується велика частина економіки та, що важливо, добробут челяді.
Ці світи іноді перетинаються, але загалом живуть кожен окремо. Проте перетини приносять елементи кризи в систему та регулюються вручну — компромісом з боку еліти чи пресингом челяді, яка потрапила під роздачу.