Храм поезії (🖤)

📝▸ Рецепт задоволення Пориви свідомості ставлять свої лихі запитання, Шукаючи шлях до блаженства, що втіхою б їх полонив, Руйнується щастя життям, бо доля таки невблаганна, І похапцем падає настрій - не втримають землю слони. Алкоголь чи кохання надають тимчасовий притулок, ЗалишИвшись надовше - потонеш у незбагненній пітьмі, Надія тріпочеться, а реальність лиш тихо зітхнула, З неї рвуться слова, та вони давно уже стали німі. Напруження падає, один подих лишився від смерті, Насолода по Фрейду, невже радий відчувати її? Задоволення центри врешті стали до тебе відверті, Дофаміну молекули раптом струмом по тілу пройшли. @liliums_swamp #yrboo_вірші

Друзі, відкриваємо сезон літвечорів у новому 2024 році🌸 2 березня вже цієї суботи о 20:00 проведемо літвечір у голосовому чаті на цьому каналі 🎤 Читатимемо улюблені вірші інших авторів та/або свої про почуття, кохання, жінок/чоловіків та інтим, а також співаємо❤️‍🔥 На одного учасника до 5 віршів💋 В кінці вечора буде вільний мікрофон тому готуйте більше улюблених віршів 👌 Можно просто прийти послухати 🥰 Пишіть хто дуже хоче і буде 👇

Коли  кожен куточок нашого світу  зімкнеться  за подобою твоїх губ, Обірвавши останнє слово на самому початку, Я лежатиму біля тебе, вичавлюючи з уже мертвих легень  залишки  повітря. Щоб наша історія не залишилася недосказаною... Але залишаються лише подряпини  на стінках  легень. Думки сплітаються  в клубок і, не вимовлені, застрягають у горлі: Лоскочуть, Царапають, Тиснуть. Випльовую їх, мов той кіт, котрого ти підібрала з вулиці на початку нашого міту Про кохання Чи просто зустрічі? Де спершу стислися куточки твоїх губ, Потім моє серце  І весь світ, Обмежившись твоїми особистими кордонами,  які щільніші  за мою свободу. Немає чим дихати І єдиний спосіб не померти від асфіксії — піти  по-англійськи. Бо я ж джентльмен! І як кіт —  втікаю від тебе,  бо не вмію бути щасливим. Зализую рани, витягуючи з них нові шерстинки і знову  давлюся ними. Вдар мене, Бо інакше я вдарю тебе Або вдарюся в релігію, щоб більше не бачити яскравих кольорів, Бо я ж усе повторюю за котом. То може він і є —  бог, Що дав мені одне зі своїх життів?

а мені б одну кохану людину

А вас хтось любить?

Прикол 20 метрів або наймасштабніше відродження етерів! Зібрали цікавих авторів та розумних суддів (і це не різні люди), які посудять роботи з конкурсу «Ініціація» від Храму поезії. Долучайтеся!

🗺️🍃👇 Я падаю з мороку в точку на мапі світу, в те місце, де море торкається мокрих повік, у місто, застелене шумом ротів і доріг, повз місяць, фарбований шлейфом птахів перелітних. Візьми мою руку, міцніше стискай, не пускай, бо я така дивна, крий боже, ще й вирватись можу і вірші прикласти до скронь, мов до ран подорожник, і «вічність» складати із кубиків льоду, як Кай. На сукні – трояндові сутінки й пальці-шипи, якими я зчісую всі протиріччя до лоскоту. Я хочу, щоб сни зігрівали й губилися вдосвіта, лишаючи промінь на стелі медово-липкий. Полагоджу тіло сплетінням з кохання і вправ, що, віриш, в потоках із поту ще здатні зцілити. Хороший той день, у якому є місце молитві. Із подихом вітру вриваюсь у свій тихий храм. Я вибрала світло у затишку мапи світу.  #олена_галунець

— грішити зі своїм дорослим «я» немов востаннє у своєму житті та ні про що не шкодуючи абсолютно — пакостити зі своєю внутрішньою дитиною немов їси кіндер-сюрприз псуючи апетит перед маминою вечерею господибожесантамарія — дякую всесвіту що я здатен жити з цікавістю це життя для нікого існують правила ні для кого нема заборон допоки я дихаю —                                   я молюся за смерть безтурботну у старості в імʼя дітей наших склавши руки під голову бо так просто мʼякше @cryofmysoul_vlad

15 Тема: «Втікачі» Частина I. Загарбники По землистих шматках, по рядках на пергаменті розтягають князівство і нас. В ущелинах з новими порядками шершаво-болотні істоти радяться: — Вбити всіх чи не всіх? — Замкнути в голодному шалі, аби не хотіли свободи, масної ельфійської мови, а тільки жерти й вижити. — Спершу їх треба скалічити, бажано зґвалтувати. Бажано, щоб вони забули про свою давню міць, щоб вони стали крихкими, як наст. Жертовно шукали нашої приязні, співали пісень мороською мовою. Бажано! — Треба відрізати їхнім дітям огидні листоподібні вуха! Ельфи мають їх соромитися, ховати в розхристаних хатах перехоплені хмари наших настанов, мов святиню. І боятися! Боятися бути собою! — Скоро накреслимо на мапі світів Імперію величної Мороковії, розчинимо це поріддя в черлених потоках, червивості зрад, черговій зневірі. — Пречудово! Частина ІІ. Втікачі Смолоскип затремтів, і пломінь від нього накинувся гризти темряву, що тебе сповивала й хотіла сховати від мене. Листоподібні вушка, липоцвітне волосся й очі кольору морського спокою за день до шторму… О, ельфійська князівно! Мороковці тебе не знайшли, ми втекли крізь портал заборон і тремтливих пожеж. Лиш обпікся, та ти вже зцілила мене, мов вода з джерела всіх початків. Зачатки свободи в тобі: замість сотні князів станеш ти крізь роки гуртувати народ. Будуть ельфи в зневірі опісля червоних заграв, гостроту своїх вух заховають, у роти запихатимуть мову загарбників-вбивць, щоб давитися, але хоча б вижити. Жити! Саме ти знову навчиш їх жити! А поки рости, я віддам тобі все, щоб змогла розчинити поріддя убивць, і на мапі світів відновились прадавні кордони могутності ельфів.

Якби мені на плечі замість снігу впала можливість врятувати світ Ніби: — Ооось! Наш герой! Зовсім скоро він кинеться в бій! Я би склався вдвоє         Втроє (Більше восьми не вдається...) Після сотого разу сонечко шкрябає моє серце... А я лагідно ховаю його собі до кишені. Я не сонечко...я не вмію літати...мій останній сон був про мрію втекти зі шкільного свята І тримати тебе за мізинця. І я лоскотав піднебіння космосу Тепер ясно чому він чхав на нас і зірками розлетівся над куполом Трилітрової банки. Не кусай мої пальці...бо я знову опинюся... Зранку. І так, це та сама ніч перед Різдвом. — Де ти нипав чотири роки? Я складався до сотні, щоб зняти цілунок із мороку. І моєю останньою правдою стала історія про сплетіння мізинців. І варена бараболька. Недосолена. Пам'ятай, ми з тобою це пара синонімів слова "Галактика" І нам варто скотитися сходами до класу за парту І сміятися. Давай я прокинуся і буду тебе лоскотати. Витягну з вух клаптики солодкої чи то скловати. І не буду казати ані слова. Просто цьомаю. Ти казала... — Слово не горобець... — Але слово, це точно пташка! Бо коли воно відлітає, то спадають пір'їнки. З них народжуються історії про шкільну вечірку і першу спійману (за пальця) зірку. І якби я працював Я би точно був істориком... Писати про старе, артефакти шукати у спогадах. Але, знаєш Це не ще один вірш про сумну Нещасливу історію. Бо я не пишу про спогади. Я їх створюю. @maLvaaaaaaaaa

Кубики льоду повільно танцюють на вигинах спраглого тіла, Я плавлюся воском від хтивого руху і краплями падаю в ліжко; Пекуча вологість залишить на шкірі свій доторк, а пальці нишком Дозволять зробити мені усе, чого я давно хотіла. Шибарі стискає мене в обіймах і ти мій одвічний ідол, Котрому я буду старанно молитись під звуки своїх оргазмів; Від лоскоту ніжно-болючого струму забуду про все одразу, І пошепки буду благати тебе, аби ти продовжив діло. Шаную моральні закони здебільшого через оральні ласки, Суспільство плюється, бо як так можна? Від лукавого це, мабу‌ть; Та я до тремтіння знаю, якими ласкавими ці табу Бувають, якщо ти порушила їх, бо спокуса є надто ласа. @sadlovawrites

Знову оголошую тиждень Української музики на каналі. Почну з своєї творчості. Премʼєра першої пісні з нового альбому «Шляхи Долі». Пісня «Твій час минає». https://youtu.be/KxIz8AM2kCQ?si=BBbkrbTJkcPQISat

Неквапно устами святими Ітиму по стинах інтиму. По гусячій шкірі - пустелі, Зволожуючи епітелій, По ліктях, рельєфних колінах, По спині пройдусь, як пір'їна, І по мармурових ключицях... Я - та, що кохатись навчиться! По травах і хащах волосся, Дузі підборіддя і носі, По мушлях вушних, по повіках, Вразливих місцях чоловіка. Ітиму по схилах на стегнах І #щастя в цій хвилі я тегну! У пошуках прянощів вогких, У роті не гасячи вогник, В шалені обійми вогнИська Ітиму, схиляючись низько, У пошуках цукру і меду По стежці, що будить комету... Взаємне кохання - мій стимул. Ітиму по стинах інтиму. Наталка Меленишин #інтимнірядки

привіт, ти ше спиш чи, може, ти здох? а може, лежиш десь у комі? колись обіцяв одне небо на двох і ліжко у спільному домі.. колись говорив ти красиві слова про гойдалку, сад, надвечір'я.. та казка твоя - безпонтова трава, і в подушці - вата, не пір'я. привіт, ти ше спиш чи, може, ти здох? вже сонце їбошить в фіранку, я тут відгрібаю по повній за двох.. вставай, суко, доброго ранку! Коли усі кричали Вона – мовчала І я казав, що більш такої не знайти "Ти помиляєшся " вона мені сказала. Коли усі кричали Ти знов мовчала, Та тиша, й досі в мене в голові. Юрко Іздрик

Спека доводить рідúни до точки кипіння. Промені сонця підсмажують кожну клітину. Ти викладаєш сьогодні "Культуру Трипілля". Я ж перетнути волію межу допустиму. Голос вібрує, лоскоче розпечене тіло. Рухами зваблюєш: лектор чи хтивий спокусник? З ранку й до нині поводилась чемно й несміло. Кілька хвилин — і віддамся бажанням розпусним. Збуджуєш поглядом; чую в міжніжжі напругу. Пара скінчилась — нарешті з тобою самі ми. Скинь-но костюм, одягай портупею нагрудну. Флогер тримаю: корися, слухняний сабмісив! Крики не спúнять, благання заводять сильніше Тіло здригається — вибухнеш вже за хвилину... Любий, радієш найкращому з прийнятих рішень: Серед студенток знайти ненаситну дружину? @sashkonehrych #інтимнірядки

Це місто як палкий нелюб Несамовите вологе Алеї стеляться під скошені ноги Шепочуть "стерпиться" Шепочуть "ти не станеш щасливою Можливо Тимчасово задоволеною" Щось у мені  радісно занотовує Щонайменще скорочення дистанції Сипле прислів'ями "Не купуй оптом - незручно вЕсти на деокуповане" Зачитує віршами "Щось є у мені І це щось у мені ламається" Це щось вкладало мене у ліжко З багатьма іншими Йшло кішкою по своє одинацтво Це щось казало що треба їсти Хоч ти трісни Не знаєш чи витягнеш ситне завтра Це щось зустрічало колись не друзів Там де всі присутні Говорили рідною з рідними Це щось просило ідентифікувати його За родом числом і способом дії. Отже Щось є у мені І це щось у мені ламається І з того надлому Невідомо що потім вигнеться Прислухаюся Чутно ГострИться Моя безстрашна Ніж- Ність. @fialkashostam

🔴СЬОГОДНІ 🍓 🔥Прямий ефір😍 🔴17:30 🕟 🥳Дізнаємося результати марафону #інтимнірядки 🍓❤️ https://www.instagram.com/poetry_ua?igsh=MXM4NHU2eHcxNW9pZQ== Буде Оля ❤️ Багато поезії і коментарів 🔥

Чарівні новиночки від instagram.com/inspiration_style_ua

Чарівні новиночки від instagram.com/inspiration_style_ua