Храм поезії (🖤)

Цієї неділі виступаємо з прекрасною 22 у просторі відновлення військових і цивільних "Гарт". Буде трохи космішна поетично-музична імпровізація та диджей сет. Реєструйтеся за посиланням — вам повідомлять адресу. Початок о 18:00, локація неподалік парку Мершавцева, грошів не треба.

кому цікаво, о 20:00 етер з Оксаною Приходченко

кіс кіс кіс а що в нас тут таке надрукувалося?

Людина людині щит і міцна броня, або слід на чернетці чийогось ліжка. В мене накипом у гортані слова, слова, що не день — відкашлюються гостріше, але тиша відвертіша, то ж давай мовчати. Гострі кути із близького кола формують чіткий квадрат: кожному по ребру роздав — собі жодного не залишив. Похрустує обладунок під вагою поспішних рішень. Діапазон чуттєвості глибший, ширший, не дістатися навпрошки. Шори на очі, під очі тугі мішки, в них і ховати зайве за необхідності. Діагоналі поглядів креслять пласкі хрести, в точках перетину лати тріскають. Розповзаються лоскути, з-під лахміття пунктиром спливає коло, в центрі — ти. Простирадла до скрипу випрані. @snigpoetry #мері

⚡️ Якщо хтось почне писати, що формули на афіші не мають нічого спільного з комбінаторикою, з вас штрафний донат) Тому пишіть, пишіть, пишіть. Тим більше, ми готуємо для вас дуууже крутий 68й випуск ПЕС. До мене в гості завітає експертка з поетичної комбінаторики, кандидатка наук економії зайвих слів у катренах, знавчиня формул написання крутих віршів – Оксана Приходченко. Чекаємо вас 24.10 о 20:00. Беріть конспекти та ручки!))) 💪 Цей стрім, як і усі інші – благодійний. Збираємо кошти на генератор та щоглу для антени для бійців 5 ПКШР (Ку**ський напрямок). Генератор потрібен для підзарядки пристроїв, а щогла - аби встановити антену та можна було ловити кращий сигнал від дронів. Долучіться донатом – подякуйте нам за етер! 💰 Донатити сюди: https://send.monobank.ua/jar/2GwpapXwLs 5375 4112 1884 6116 Paypal: veronikamovchann@gmail.com В коментарях «на генератор та щоглу для 5 ПКШР» 🤝 Просимо вас не забувати про лайки, коментарі та репости! 💙 Разом переможемо! 💛

До хижини діда Семена По течії стрімко несе мене  хвиля брудної води. Куди ж ти втекло ще сонне?  Сюди повертайся знову! Дитя з очима як зорі. (Тепер не такі вони.) У тіні заростей лісу  я майструвала списа для хижих почвар і риб. Картоплю у попелі літа під небом вечірнім відкритим жувала так само як всі. Плела, хоч і не майстерно, збираючи мудрість по зернах, характер свій і на продаж кошики із лози. Ловила у жабуринні,  руками від холоду синіми для каченяток скойки. Кривавника стебла зелені тримала міцно у жменях, на корм для курчаток малих. Я подорожника листя на збиті коліна зі свистом  і в перемішку з плачем наносила, бо ж пече. Ту аплікацію літа, водою холодною змити міг мені лиш дідусь. І зараз уже доросла,  вивчаючи спори та доста пізнавши штормів на шхуні. Нічого вже не боюсь. Але у його хатині  у спогади знов полинувши під дощок стареньких скрипи: "Ходи обійму, моя люба, маленький мій сонячний гриб" @katrin_tsymbal

усі готелі пахнуть однаково. кожен град, коли він трапляється, почуття викликає такі самі, хоч він застав тебе в школі, хоч в університеті, хоч в офісі. якщо з неба падає лід — усі йдуть дивитися: ти, твої однокласники, однокурсники і колеги, вчителі, професора і твій шеф. жодна праця нічим не відрізняється від домашнього завдання. тільки предмет може бути або улюблений, або — ні. памʼятаєш, ти верталась додому пішки з додаткових занять з англійської? небо було рожевим, трасою біля Епіцентру летіли машини, в навушниках були російські пісні. ти відчуєш це ще раз — усе так само, вертаючись трамваєм з чергової randki. бо змінюється усе — спосіб пересування, колір неба, мова, навіть країна. ти — ні. @gkruk_wirszi #крук

півфіналісти: Юлія Шинкарук Лана д'Арк Іра Божко Таня Удод Даймонд Сраний Олександра Хопта Гортензія Лора Данилюк Оксана Мовчан пані Лисичка Маша Чекарьова Ліля Кілдунчик Олеся Репа Аля Гулієва Таня Осіпенко Онофріюк Кудлатий Арсен Леді У Іра Квазар Олександра Дорога @art.miss_ua Лізочка Федько Мар'я Терція @staasiavolk @warrior_road1 @lskrypal Оксана Приходченко Юрій Іванов Раміна Солнцева Каріна Коваленко @mxm_si @sorokina_shovkova @alina_rudnychenko @weronibbka Летаргія @n.litvinova_poetry Яся Сонячна @marolle_virshi @stasya_shynkar @olhamatso @virshi_v_shuhlyadu @maksym_odariuk_writer @defin_itsiia @alina_tsybenko_ @folirun Юля Масюра @svitlana_yankova @tvoyaa_a @dracena72_natalka Ірина Чала Катря Цимбал Темінь Оля Ритик завдання: написати вірш на тему пам'ять, кількість символів, стандартний допис інстаграму. Дедлайн: включно по 30 листопада. 10 учасників з найбільшою кількість балів потраплять у фінал відбірковий етап судили: Тата Пі та Анастасія вірші оцінки

​Це відбувалося точно у декорі La belle epoque, Коли ми з тобою, вдвох П'янкі та п'яні — Торкались стегон одне одного, Кружляли, як Сатурн та його кільця. Простора та пишна зала Чернівецького вокзалу, Манила відблиском мармуру, Сяяла сяйвом свічок, І я ґальопом, у файній маринарці Марширую, як армія на пляці. Веду тебе за руку, Мацаю на зап'ясті пульс. Торкнувся твоїх вуст Сповнених поезії Франка І ладен був втонути... А потім ляскав я твої сідниці, Наче морські хвилі пірс далекого берега. Перса твої оберігаю, Сукенку твою шовкову, Граалю твого покров Знімаю. Граю вар'ята, бавлюсь в невинність, Поведення це поволеньки ламаю. Повала вкрита люстрами, Ми смакуємо садовину із раю, Смородина розтікається тіла твого згинами. А потім, чорною рукою Гаврила Принципа Безпринципно розпочинаю Велику Війну. Прошелестую увесь перемишлянський ліс, Щоб потім, перевальцем, послати Передовий загін на Чортківську офензиву. Вир, ейфорія, екстаз та грація. Констернація від того, яка прекрасна мить. Поволічка ложа нашого вже мокра, Що аж потічком стікає в Полтву, Повноводить її ручаями. Руками впинаюсь у сідниці твої, Манірно перетікаю у партер, Стелюсь попід тобою. Відтягую момент нашого розпарцелювання. Нехай усі боги кохання Позаздрять. Бамбетель рипить. Жевріє натомлена свічка. Ніч огортає сутінками. Ми цмулимо лакомі цигарки з моєї файки. Так файно ніколи не буде. А більше вже й не треба. Кудлатий #кудлатий

Це відбувалося точно у декорі La belle epoque, Коли ми з тобою, вдвох П'янкі та п'яні — Торкались стегон одне одного, Кружляли, як Сатурн та його кільця. Простора та пишна зала Чернівецького вокзалу, Манила відблиском мармуру, Сяяла сяйвом свічок, І я ґальопом, у файній маринарці Марширую, як армія на пляці. Веду тебе за руку, Мацаю на зап'ясті пульс. Торкнувся твоїх вуст Сповнених поезії Франка І ладен був втонути... А потім ляскав я твої сідниці, Наче морські хвилі пірс далекого берега. Перса твої оберігаю, Сукенку твою шовкову, Граалю твого покров Знімаю. Граю вар'ята, бавлюсь в невинність, Поведення це поволеньки ламаю. Повала вкрита люстрами, Ми смакуємо садовину із раю, Смородина розтікається тіла твого згинами. А потім, чорною рукою Гаврила Принципа Безпринципно розпочинаю Велику Війну. Прошелестую увесь перемишлянський ліс, Щоб потім, перевальцем, послати Передовий загін на Чортківську офензиву. Вир, ейфорія, екстаз та грація. Констернація від того, яка прекрасна мить. Поволічка ложа нашого вже мокра, Що аж потічком стікає в Полтву, Повноводить її ручаями. Руками впинаюсь у сідниці твої, Манірно перетікаю у партер, Стелюсь попід тобою. Відтягую момент нашого розпарцелювання. Нехай усі боги кохання Позаздрять. Бамбетель рипить. Жевріє натомлена свічка. Ніч огортає сутінками. Ми цмулимо лакомі цигарки з моєї файки. Так файно ніколи не буде. А більше вже й не треба. © Кудлатий

@inspiration_style_ua: Привіт, любі🙌 Знову долучаюсь до командного збору і очікую вашої підтримки 🖤🖤🖤 Моя ціль - 2000, а там скільки встигну до зібрання потрібної суми(закріплена в шапці/біо профілю) Ціль моєї команди - 2,350,000 моя монобанка *INFINITY БАНКА - допоміжна банка без цілі, на яку збиратимуться кошти до закриття основного збору. Якщо хочеш також відкрити банку і допомогти - пиши мені, або @incredible_dmytro МІСІЯ: «СТАЛЕВА ХМАРА» НАД АЗОВОМ Я — Тиловик і я відкриваю збір на РЕБи. Азовці міцно стоять на захисті нашої країни і щоденно ризикують найціннішим — своїм життям. Тож найменше, що ми можемо зробити — це забезпечити Героїв доступом до сучасного радіоелектронного захисту. РЕБ — це збережені життя. А ще — це захищені автомобілі, бронетехніка, позиції, командні пункти та склади боєприпасів. Ти теж можеш стати Тиловиком! Для цього реєструйся в чат-боті телеграм tylovyky_bot і отримуй необхідну інформацію для збору. Слідкувати за ініціативою на сторінках @tylovyky @che.darja @mzhnsk_ @ask.merry *Ініціатива затверджена єдиною офіційною платформою по забезпеченню Бригади НГУ «АЗОВ» @azov.one

КАЗКА ПРО СПАЛЕНУ ШКІРУ а переведи мене через ліс у твоєму горлі там у темносиній траві гуляють мурахи по жовтих кістках і блискучі суниці постають із мертвеччини розливаючи солод а пусти мене по суниці господи я так хочу лишитись живою не дихай не говори ти дівчинко що приручила Степового Вовка хіба тобі не казали що не треба палити шкіру де твій суко червоний скальп іди познімай липкі його обіцянки на чорних покручах минулих дерев хіба ти не могла його збудити коли він заснув із жуйкою в роті а то вже був апокаліпсис бери тепер слоїк зціджуй отруйне своє молоко на холодного первістка той хто не знає доріг ніколи не заблукає я вишкрябала дороги у тебе на спині коли починала кінчати а шрами лишила собі хай не осудять тих кому судилася смерть хай осудять мене венозну артеріальну твою… заблукай мене заблукай я так стомилася повертатись… у тридесятому царстві жив хлопчик із ямочкою на підборідді із воронкою посеред грудей із комахами в голові: одна півкуля – за маму інша – за тата грав собі на сопілочку складав пташок у коробочку а від музики його потойбічної дикі ягоди проростали щось тихе та непомітне наче народження пилу назріває у ті години коли ти мене відпускаєш дощ нарешті стає дощем і щасливо тікає під землю пісок хитро ворушиться ловить губами взуття вишитий хрестиком вовк прибитий над ліжком як охоронець доки знову не стрепенусь а переведи мене через ліс музика рвалася билася шаруділа терпка безкінечна музика йшла із пташиних очниць у замкнений простір а тому хто її посіяв не могли зупинити кров Анна Малігон #малігон

∞ Безмежно… Сонні кільця розповзаються ранковою прохолодою, впускають у вушка голок новий день, перетинаються, зшивають перехрестя у хрестик нашої зустрічі, асфальтують минуле, гойдають - вгадують майбутнє, колються нескінченністю… Затягують у пастку. Стук…стук…стукіт… Біжу октавами по сходах, Чіпляючи підборами чорно-білі клавіші роялю, до дрібки псуючи звук. Стук…стук…стук… Тактом тактовика тахікардія. Грузну в болоті, Позаду сходи! Трохи ряски, і сіра твань, Бліді поганки спільних татуювань На місці чорної діри нашого Космосу. Ні, ні, ні!!! Неїстівні! Переходжу на білу смугу. Відкриваю наступну полосу. І так по колу двома колами на зустріч, бажану, як ніколи. В сповіщенні блискавкою: «Безмежно…» Перебираю в пам‘яті від 1 до ∞ невизначені одиниці відліку… @sarahwatsonrhymes #мовчан Вірш на фінал конкурсу «Вічний Вудсток»

Привіт! Вероніка Мовчан запросила мене на 68й випуск ПЕС (Поетичної електростанції). Які тільки комбінації не зустрічаються, та будемо намагатися підвищити шанси бути вечору цікавому та зібрати потрібні кошти. Чекаємо вас 24.10 о 20:00. Цей стрим, як і усі інші – благодійний. Збираємо кошти на генератор та щоглу для антени для бійців 5 ПКШР (Ку**ський напрямок). Генератор потрібен для підзарядки пристроїв, а щогла - аби встановити антену та можна було ловити кращий сигнал від дронів. Долучіться донатом – подякуйте нам за етер! Донатити сюди: банка https://send.monobank.ua/jar/2GwpapXwLs 5375 4112 1884 6116 Paypal: veronikamovchann@gmail.com В коментарях «на генератор та щоглу для 5 ПКШР» Просимо вас не забувати про лайки, коментарі та репости! Разом переможемо!

#Repost @buryanpoetry Над зап‘ястям у неї подряпина, з рани крапає всесвіт. Зірки і планети стікають на аркуш цупкого паперу. Підписує соту листівку - списалися ручки, зламалися пера; наклеїти марку, і вкласти себе у два речення, в десять слів; відправити - голубом, кінним гінцем, екіпажем, автобусом, баржею, шаттлом чи телепортом. Листи поза часом; своєю тривалістю горді. Листівки - хранителі посмішок, вартові вражень. Вона відпускає листівки удавано легко. “Летіть до чийогось далекого дому!” А потім чекає на відповідь довго. Ім‘я її - сотнею почерків і діалектів. Ми раді, мовляв, познайомитись, і - бережи себе. А вона береже тільки клаптики з іменем. Підписи з іншого боку Атлантики; тих, хто був їй ніким, і хто мають ніким залишитися. Час від часу вона пише тим, хто їй був кимось - марно; відповідь не прийде - ні скупа, ані щедра; втім, це її не зупинить - якщо написати іще раз, вибрати краще зображення, влучні слова, більше марок, то листівку доставлять - точно; і тоді, звісно, відповідь буде, не завадять ні сонний поштар, ані зламані скриньки; і два речення - ті, що розіб‘ють кригу; ті, що завжди шукала в листівках і в людях. Паперові птахи розлітаються понад землею. Слова, зафіксовані в вічності. Крапка. Я щодня зазираю у скриньку поштову - а раптом? І чекаю чекаю чекаю листівку від неї. @buryanpoetry #хопта