Храм поезії (🖤)

місто стишене моститься на крилі, несе у собі слова: дай пережити цю ніч мені та моїм далеким не дай і дня без цієї нестерпно солодкої гравітації наше стишене серце настільки ж велике, наскільки й чудовне наше стишене серце б'ється настільки граційно рівно під небом, керованим авіабомбами, що створюваних вібрацій точно стане з лишком ще на один вечір а ти вже оформив підписку на незламність? будьте ласкаві, мені без решти — на весь кеш, на всі вірші, що кружляють тут поряд з рукою смерті, стиснені у обіймах, та вислизають у повний ахуй, в липкий делірій, в мою слабку голову, де без ладу, без виходу, без турбот відбувається найцікавіше

🦊: Сьогодні придбала книжку «Пиши сильно» від Літосвіти з цікавими практичними порадами у вигляді ворк-буку. Розіграємо її за донати для збору для брата Олі Ритик🔥 Найближчим часом опублікуємо розіграш💚🧡

вранці          ти більше не впізнаєш себе                                    в альбомі зі старими фото.          лишаться спогади та голоси                               в голові          чи назовні? «терпи» «навіщо пручаєшся» «ти ж хочеш як всі» «в чому твоя проблема?» «ні? звідки така вперта?» стьобана сумка через плече,          вирушиш шукати вітра в                  полі, забувши, що часто чужі слова це просто слова. * час – то білосніжне ромашкове видноколо від світанку до заходу сонця за ходою годинникової стрілки          і назад.                   і назавжди. ніщо не перекриває повітря ласкавіше за ласо з його тендітного стебельця, не звʼязує руки міцноніжніше за бажану прикрасу          для тих, кому відсутність свободи стає найбільшою свободою.          для тих, хто самі обрали відсутність вибору. «заповідна зона», «збір рослин заборонено»,          але так хочеться торкнутися при/х/марного майбутнього! попестиш пелюстки, полестиш їм своєю увагою /збудеться-не збудеться/, і піднесена легковітровим поривом чергова хвилегодина життя, відділена від серцевинки, понесеться за обрій. перетвориться на купчасто-дощову гостю, на купу часто до щему гірких новин, хоча синоптики обіцяли безхмарний день. хто витримає такий атмосферний тиск? тому ти обережно обірвеш останню пелюстку і обереш більше не обирати, бо врешті-решт, у зірваної квітки лише одне майбутнє. @poetkapilotka

Я і книжка в чудовій компанії ☺️ Хто хотів замовити збірку «Радіохвилі», але все відкладав, даю знак, що час настав🧚‍♀️ Завтра надсилатиму чергову партію замовлень, тож ви можете долучитися. 📔Для замовлення книжки заповніть гугл-форму: https://docs.google.com/forms/d/18GTrFCpE50cPlQ9HAWszp_sZfWAoktgvYvSqfGUbrV0/edit

Запрошуємо шанувальників поезії відвідати поетичну битву «POETRY CLASH». 7 квітня – день, коли в столиці зберуться талановиті сучасні поети з різних куточків України, щоб поборотися за звання найсильнішого та грошовий приз 🏆💰 Присутність на цьому заході – можливість зануритися у світ мистецтва слова і стати його частиною, бо саме глядачі разом із досвідченими суддями обиратимуть переможця🥇 🗓️ 7 квітня о 17:00 📍вул. Велика Житомирська 20 (CITY-ZEN cafe&bar) 💸 вхід – донат від 200 грн Частина зібраних коштів – на пришвидшення перемоги 🇺🇦 Реєстрація: @yanafs

Кислотою азотною Як Ной намиваю золото. На стороні зворотній Тече доброта азотна, Скорботою безтурботною Із вістря мого розколотого. І все кислотою азотною Як Ной намиваю золото. Куди не подивляться очі, Скрізь тінь моя простяглася. Ревнивим карбує почерком, Куди б не сховалися очі, Життя під владою точки. На дійсність накинуто ласо, Куди не подивляться очі. Скрізь тінь моя простяглася. На межі мерехтливій свідомого Багаттям виблискують чари. Сімома світанковими ґронами Зорить джерело свідомого. Розбіглись далеким гомоном Лякливі, спустошливі марення. На межі мерехтливій свідомого Багаттям виблискують чари. Між кінцем і новим початком: Стріла ось-тут-існування Знімає сьому печатку. Перед новим «все спочатку» Буде байдужість до чартів. Осадить квапливі бажання Між кінцем і новим початком Стріла ось-тут-існування. Година прийде´ бездоганна На нулі абсолютно завмерлім. От Уран, (↔) Наруто,                                     і ранок – Година твоя бездоганна. Ходи-но, твоя бездна Ганни На стелі розсипала перли. Година прийде бездоганна На нулі абсолютно завмерлім. І троє волхвів амплітуди Зійдуться у тризуб Венери, Де хрест не розколює груди Від дихання амплітуди Під тиском на гілку Іудою. Звільняться висхідні сфери І троє волхвів амплітуди Зійдуться у тризуб Венери. Все те, що я маю-тримаю: Мені ніщо не належить. І пер-           ла, і зла-                          то,                                й пра                                        мати. Все те, що я маю-тримаю: Мало           істотні                       при                              мари. Лиш вибір і воля – безмежні. Все те, що я маю-тримаю І все не моє не належить. Суєтна маска діяльності Сховає вогонь споглядальний. Від пустотілих лояльностей Активний образ діяльності І антипатії лап цупких. В апостеріорних повчаннях Суєтна маска діяльності Сховає вогонь споглядальний. Дивись, білий всесвіт схилився І ніжно когось колисає, Спокоєм повним налитий. Увесь білий світ прихилився. Пейнтбольні вибухи свята У погляді вірному сяють. Дивись, білий всесвіт схилився І ніжно тебе колисає. Енергії чисте золото Всередині тіла і зовні. Відкритими стоять двері. Тобі міжзоряний нерет, І девʼяти сонць булава – Прощавай, моя королево! Вітаю, королево моя!

Чари ночі Сміються, плачуть солов'ї І б'ють піснями в груди: "Цілуй, цілуй, цілуй її, — Знов молодість не буде! Ти не дивись, що буде там, Чи забуття, чи зрада: Весна іде назустріч вам, Весна в сей час вам рада. На мент єдиний залиши Свій сум, думки і горе — І струмінь власної душі Улий в шумляче море. Лови летючу мить життя! Чаруйсь, хмелій, впивайся І серед мрій і забуття В розкошах закохайся. Поглянь, уся земля тремтить В палких обіймах ночі, Лист квітці рвійно шелестить, Траві струмок воркоче. Відбились зорі у воді, Летять до хмар тумани... Тут ллються пахощі густі, Там гнуться верби п'яні. Як іскра ще в тобі горить І згаснути не вспіла, — Гори! Життя — єдина мить, Для смерті ж — вічність ціла. Чому ж стоїш без руху ти, Коли ввесь світ співає? Налагодь струни золоті: Бенкет весна справляє. І сміло йди під дзвін чарок З вогнем, з піснями в гості На свято радісне квіток, Кохання, снів і млості. Загине все без вороття: Що візьме час, що люди, Погасне в серці багаття, І захолонуть груди. І схочеш ти вернуть собі, Як Фауст, дні минулі... Та знай: над нас — боги скупі, Над нас — глухі й нечулі…" ……………………………………….. Сміються, плачуть солов'ї І б'ють піснями в груди: "Цілуй, цілуй, цілуй її — Знов молодість не буде!" Олександр Олесь

Сьогодні мені 21 і я не забрала всіх котів із холодних вулиць зірки виявилися гарячими і попекли мої руки виявилось, що заплутані стежки теж кудись приводять хоч по дорозі розгубила всі значки й шпильки але вдалося знайти светр м'якіший за той,що з дитинства вдалося навчитися вимовляти букву «р» вдалося перебороти страх темряви і між клаптиками вітань, довгих столів, родичів, маминого торту й залишків снігу здається, що я була дитиною #мисля

От і все. Поховали старезного діда, закопали навіки у землю святу. Він тепер вже не встане і ранком не піде із косою під гору круту. І не стане мантачкою тишу будити, задивлятися в небо, як гаснуть зірки. Лиш росою по нім буде плакати жито і пливтимуть над ним непомітно віки. От і все. Поховали хорошу людину, повернули навіки у лоно землі. Та невже ж помістились в тісну домовину всі турботи його, всі надії, жалі! Та невже ж то йому все віднині байдуже — чи світитиме сонце, чи ніч напливе! Біль у душу мою закрадається вужем, відчай груди мені розпанахує, рве. Я готовий повірити в царство небесне, бо не хочу, щоб в землю ішли без сліда безіменні, святі, незрівнянно чудесні, горді діти землі, вірні діти труда. Хай шалені гудуть над планетою весни, хай трава пнеться вгору крізь листя старе… Я не вірю, що дід із могили воскресне, але вірю, що ні — він увесь не умре. Його думи нехитрі додумають внуки, і з очей ще віки пломенітимуть в них його пристрасть і гнів, його радощі й муки, що, вмираючи, він передав для живих.

Пил осідає на шкірі, на одязі. Старенький пікап не шкодує сили. Я зачекалась. Сьогодні ти довго. Ну, де ж тебе, Клайде-чортяко, носило? Пил покриває колючки дорожні, зигзагом мчимо на кордон. Зброя в багажнику, сотня патронів. В нас часу-вузький коридор. Ніжки свої в черевиках червоних закинула я на панель. Крáйки в сап'янчику в'ються дорогою, між пальцями тліє "Camel". Барви Техасу однакові всюди, наїлися їх досхочу. Хочу туди, де нас вкутають джунглі, а очі твої хочуть сну. П'янко губами цілую у вушко, не втримуєш ти кермо. Кисть проковзнула і стиснула дужче оголене моє стегно. Згублені гроші заправних станцій і золото банків усе. Травень вдивляється досі холодним поглядом в моє лице. Крутяться кола пікапа так стрімко... В кюветі вони вже тепер. Адреналін, що у крóві від зіткнення, накриє мене і тебе. Злітає до біса у мене з ніжок взуття, наче вишні червоні. Випустиш дим, щоб сказати ніжно: "Моя неймовірна ти, Боні!" Дякую конкурсу Віршометріяhttps://t.me/ViRshoMETRiya за можливість написати

Починаємо о 20:00 Під цим дописом пишіть хто хоче зачитати на вечорі, таким чином утвориться черга виступаючих👇🏼

Прийом-прийом, акант викликає! Ми запланували наш наступний івент - Акант Квітневий, а зробити його крутим можеш саме ти. Що взагалі відбувається? (Ми не знаємо) Але думали-думали й вирішили, що ми хочемо дати можливість виступити авторам, які ще не брали участі в наших івентах, але хотіли б це зробити. Що для цього потрібно? Якщо ти хочеш стати частиною нашого поетичного дійства, заповнюй анкету учасника на “акант квітневий”. Там потрібно буде вказати улюблений кавер на пса патрона, додати три своїх тексти та коротке відео виступу. З усіх заявок ми дуже суб’єктивно відберемо 7 поеток та поетів, які й опиняться на афіші “аканту квітневого”. Що ще важливого? Подія відбудеться 20 квітня о 16:00 у Центральній бібліотеці Шевченка для дітей. Прохання для учасників реєструватися тільки в тому випадку, якщо впевнені, що зможете виступити в цю дату та час. Усіх інших ми також дуже чекаємо, тож бронюйте собі суботу другої половини місяця для якісної поезії. Акант квітне новими барвами!

Конкурс віршів на тему Інтиму «Храм Еросу» instagram.com/uapoets

Напишу про вас вірш за донат Я вперше відкриваю мінібанку, бо дуже хвилююсь за великий терміновий збір моєї подруги Олі. Її молодший брат служить на гарячому напрямку. Їм потрібен мотор для човна для евакуації поранених та постачання припасів на Донецький напрямок бригади 81 аеромобільної бригади 90 батальйону 2 роти. За донат від 200 грн ви отримаєте номер на розіграш. 400 грн - 2 номери, і тд. Пишіть в коментарях номери від 1 до 50, які обираєте. Потім я визначу переможця рандомайзером, і напишу йому/їй вірш. Якщо переможцем буде людина, з якою я не знайома особисто, то напишу вірш на будь-яку тему, яку обере переможець. Час на збір максимум тиждень. Моя мікробанка: https://send.monobank.ua/jar/35G52JxDWG Картка банки: 5375411215593307 Я дуже прошу долучитися, особливо тих, хто ще не донатив на збір Олі, бо ми збираємо всередині поетичного ком‘юніті, і там уже всі задонатили по третьому колу, тож якщо ви поширите збір своїм знайомим, то ви неймовірна сяюча ультрамаринова зірочка з величезним серцем.

Ранок