Розвиваємо дітей разом 💗

Малюнки послідовності

Четвертий зайвий

Третій зайвий

Що зайве?

Професії та їх інструменти

Що спочатку? Що потім?

Розвиток мовлення. Дієслова

Хто ж де живе? Дидактичні картки

Їстівне - Неїстівне! 🥪 Проста та знайома всім гра, яка допомагає малюкові пізнавати наш світ. - Вирізаємо картки з предметами та продуктами - Можна приклеїти на них та на ігрове поле липучки - Перемішуємо картки - Малюк витягує картку та визначає, до якої категорії її віднести

Домальовуємо картинки та розфарбовуємо їх.🎨

Легше-важче Розвиток мовлення, логічного мислення. Важливо ☝️ дитина повинна сказати не тільки що легше, що важче, але й обґрунтувати свою відповідь повним реченням.

Назвіть нові для малюка слова, що вони позначають. Складіть план оповідання. Наприкінці запропонуйте розповісти, що зображено на малюнках. Ті оповідання на яких зображено "погано" обов'язково закінчіть, як можна вчинити інакше та виправити ситуацію.

Гра: "Що добре, а що погано". Розгляньте з дитиною картинку, обговоріть, що вона бачить на ній. 👇

Алгоритми складання оповідання за схемами 🗣

Сьогодні спробуємо популярну закордонну гру "Саймон каже"! ❤️ Вона стимулює розвиток загальної фізичної форми, розвиває увагу, слух та лідерські якості дитини. Але варто уточнити, що для гри потрібно зібрати невелику групу людей щонайменше з 4 осіб, включаючи ведучого. І ось самі правила гри: У групі гравців вибирається один гравець на роль "Саймона" – провідного гри. Саймон дає команди, завдання інших гравців – дотримуватися його інструкцій. Однак є одна умова! 😉 Гравці повинні виконувати лише ті команди, які починаються зі слів "Саймон каже…". Будь-хто, хто слідує команді без початкових слів "Саймон каже…", залишає гру. Гра триває доти, доки не залишиться лише один гравець. Цей останній гравець оголошується переможцем, а потім він отримує можливість стати Саймоном у наступній грі! 🤩

Розвиток зв'язного мовлення 🗣 придумай оповідання з картинок

🧮 І ще хочу окремо поговорити про задачі. Бо іноді одна маленька задачка може показати, що саме відбувається в голові дитини, коли вона розв’язує. 🔍 Розв’язання задачі фактично є моделлю інтелектуального акту. Дитині потрібно розібратися в умові задачі, зрозуміти, що саме потрібно знайти, обрати стратегію розв’язання і вже відповідно до цієї стратегії виконати необхідні дії. Саме тому задачі дуже часто використовують під час діагностики - і дітей, і дорослих. Особисто я це дуже люблю 😄😄 Особливо показовими вони можуть бути там, де ми припускаємо слабкість програмування та контролю. Наприклад, візьмемо просту задачу: 🙄🥸 Спочатку відлетіло 2 пташки, потім ще 3. 👿👿👿 Скільки пташок відлетіло всього? Здавалося б, відповідь очевидна: 2 + 3 = 5. Але для деяких дітей ця задача може виявитися зовсім не такою простою. Чому? Тому що дитина вже звикла до певного стереотипу: «відлетіли», «взяли», «пішли» → треба віднімати. І коли вона бачить слово «відлетіло», автоматично запускається знайомий спосіб дії. Але тут потрібно зупинити цей стереотип і ще раз розібратися в умові: спочатку відлетіло 2 пташки, потім ще 3 — скільки пташок відлетіло загалом? Тобто потрібно не просто згадати знайоме правило, а заново зорієнтуватися в умовах конкретної задачі. Такі задачі називають конфліктними. Слово або формулювання в них ніби підштовхує дитину до однієї математичної дії, але правильне рішення вимагає виконати іншу. І саме тут дуже важливою стає здатність загальмувати автоматичну реакцію, не піддатися знайомому стереотипу та перебудувати спосіб дії відповідно до реальної умови задачі. А цей відхід від уже сформованого стереотипу часто є одним із найскладніших моментів. Тому іноді звичайна на перший погляд задачка може дати спеціалісту дуже багато інформації про те, як саме дитина мислить і де виникає збій. 🔍 Ну що, звичайна задачка? А от і ні 😂 Для дитини - кілька цифр і одна відповідь. Для спеціаліста - «Так, стоп. А чому саме вона зробила ось так?» 🤨 Бо іноді математика - це взагалі не лише про математику. Одна помилка може розповісти набагато більше, ніж здається. Головне - вміти її прочитати. 🧠😉 На цьому з дискалькулією все. Сподіваюся, тепер цифри трохи менше лякають, а спеціалістам - навпаки, стало цікавіше їх розглядати 😊😊

А як мозок взагалі «працює» з математикою? 🧠🧮 Робота з числами не забезпечується якоюсь однією ділянкою мозку. Це складна система взаємодії різних зон і функцій, які включаються залежно від того, яке саме математичне завдання виконує дитина. Наприклад, під час роботи з числовою інформацією можуть бути задіяні: 🔵 структури, пов’язані зі швидким розпізнаванням символів; 🔵 гіпокамп та системи довготривалої пам’яті - коли потрібно пригадати вже засвоєну інформацію; 🔵 тім’яні відділи - зокрема при роботі з кількістю та числами; 🔵 префронтальні відділи - коли потрібно планувати, контролювати та послідовно виконувати дії. І цікаво, що діти під час виконання математичних операцій можуть активніше залучати префронтальну кору, ніж дорослі. Це логічно: доросла людина багато математичних операцій виконує вже автоматизовано, а для дитини майже кожна нова тема - це ще один алгоритм, який потрібно зрозуміти, запам’ятати та навчитися застосовувати. Чому дитина «знає», але не може розв’язати? 🫠 У шкільній математиці постійно з’являються нові способи дії. Сьогодні дитина вчить один алгоритм, через кілька уроків - наступний. І для дитини з регуляторною слабкістю це може бути серйозним навантаженням. Особливо складним стає не саме обчислення, а те, що відбувається до нього. Наприклад, дитині дають задачу. Вона повинна: прочитати → зрозуміти умову → визначити, що відомо → зрозуміти, що потрібно знайти → встановити зв’язки → обрати спосіб розв’язання → побудувати послідовність дій. І ось саме на цьому етапі може виникнути проблема. Дитина сидить і дивиться на задачу, поки інші вже починають її розв’язувати. З боку це може виглядати як: «Неуважний». «Не хоче думати». «Лінується». Але якщо дорослий організовує її дії, ставить правильні запитання, допомагає виділити ключову інформацію - дитина раптом розуміє, що потрібно робити, і самостійно виконує завдання. Тобто проблема може бути не в самому математичному знанні. Труднощі виникають на орієнтовному етапі діяльності - коли потрібно самостійно проаналізувати завдання та організувати подальші дії. І це дуже важлива діагностична відмінність. 🔎 А як тоді діагностувати математичні труднощі? 🧩 Є різні підходи. У логопедичній практиці використовуються різні діагностичні завдання та комплекси, запропоновані різними авторами. Існують також зарубіжні стандартизовані методики. Але далеко не всі такі інструменти адаптовані до нашого освітнього та мовного середовища. Тому найбільш інформативним є комплексний підхід: 🧩 нейропсихологічна діагностика; 🧩 спеціальні завдання для оцінювання математичних навичок, зокрема тих, що дозволяють виявити специфічні труднощі; 🧩 аналіз того, як дитина засвоює програмовий матеріал відповідно до свого віку та класу. Тоді спеціаліст може визначити не лише «що дитина не вміє», а й механізм виникнення труднощів. А це вже дозволяє скласти індивідуальний маршрут допомоги. 🌱 Наприклад 👇 Запит: «Дитина неуважно читає умови задач і робить помилки через неуважність». Це саме по собі не означає дискалькулію. Якщо дитина в цілому розуміє математичний матеріал, але губить інформацію через труднощі довільної уваги, планування та контролю, корекційна робота може бути спрямована насамперед на розвиток відповідних ВПФ. Тобто працювати потрібно не просто «над математикою», а над механізмом, який заважає дитині виконувати математичне завдання. А от інша ситуація. Якщо дитина у 2 класі й старше: 🔵 продовжує активно рахувати на пальцях; 🔵 має труднощі навіть у межах першого десятка; 🔵 плутає або неправильно читає числа; 🔵 має виражені труднощі із засвоєнням складу числа; 🔵 довго не переходить від конкретного перерахунку до більш автоматизованого оперування числами; - тоді вже варто уважніше розібратися, чи не маємо ми справу зі специфічними математичними труднощами. І тут краще не чекати, поки дитина «сама дозріє». А що можна розвивати ще до школи? 🎒 Про робочу пам’ять до школи батьки часто навіть не замислюються. А дарма. Для майбутнього навчання важливі не тільки знання цифр та вміння рахувати. Велику роль відіграють: 🧠 робоча пам’ять - утримувати інформацію та одночасно працювати з нею; 👁 зорово-просторові функції - орієнтуватися у просторі, співвідносити частини та ціле, розуміти просторові відношення; 🗣 мовлення - розуміти інструкції, математичні терміни та складні мовні конструкції; 💭 мислення - встановлювати зв’язки, порівнювати, узагальнювати, робити висновки; 🎯 увага - виділяти важливе та утримувати його під час виконання завдання; ⚙️ довільна регуляція - планувати власні дії, діяти за алгоритмом, перевіряти результат; 🔄 міжпівкульна взаємодія - забезпечувати узгоджену роботу різних функціональних систем; 📈 серійна організація рухів і дій - підтримувати послідовність, темп та своєчасне переключення між операціями. Усе це в підсумку впливає на те, наскільки швидко та якісно дитина може опрацьовувати інформацію. Тому розвиток математичних здібностей - це значно більше, ніж навчити дитину рахувати. Математика - це ціла система взаємопов’язаних функцій. І важливі не лише окремі «ділянки мозку», а й те, наскільки добре вони взаємодіють між собою. Саме тому, коли ми бачимо труднощі в математиці, важливо не поспішати з висновком: «Вона просто не дружить із математикою».

Хто встановлює діагноз і хто може допомогти? 🧮 Діагноз встановлює лікар-психіатр, враховуючи результати обстежень, висновки відповідних фахівців та інформацію про труднощі дитини в освітньому середовищі, зокрема зі школи. Але тут є важливий нюанс. 👇 Сам факт встановлення діагнозу ще не означає, що дитина автоматично отримує якусь одну «готову» програму корекції. Допомога залежить від того, які саме механізми та функції порушені у конкретної дитини. Якщо, наприклад, на першому плані є тяжкі порушення мовлення - потрібна робота логопеда. Якщо є затримка психічного розвитку та відповідні труднощі - може бути необхідна допомога спеціального педагога. Але батьки не завжди готові до встановлення додаткового діагнозу або взагалі не хочуть іти цим шляхом. Тому незалежно від формального діагнозу важливо насамперед зрозуміти: Що саме дитині важко робити? Де виникає збій? І чому він виникає? 🔎 Хто може працювати з дитиною? 👨‍🏫 З математичними труднощами можуть працювати: 🔵 спеціальний педагог / дефектолог; 🔵 нейропсихолог / корекційний психолог; 🔵 логопед; 🔵 інші фахівці, які дійсно спеціалізуються на корекції математичних труднощів. І я спеціально наголошую на останньому. Тому що просто мати професію «логопед», «дефектолог» чи «нейропсихолог» - ще не означає глибоко володіти напрямом корекції дискалькулії. Це досить складний напрям. У різних дітей математичні труднощі можуть мати зовсім різний механізм і різні прояви. Комусь складно зрозуміти кількість. Комусь - просторові співвідношення. Комусь - утримувати умову задачі. Комусь - запам’ятати алгоритм. А комусь важко одразу за кількома напрямами. Тому корекція труднощів навчання вимагає від спеціаліста не лише знань про математику, а й розуміння вищих психічних функцій, закономірностей їх розвитку, особливостей діагностики та корекції труднощів читання, письма й математики. А тепер - трохи про мозкові механізми 🧠 Я зараз не буду читати лекцію і розбирати всі можливі варіанти дискалькулії. Але щоб зрозуміти, чому математичні труднощі можуть виникати з дуже різних причин, достатньо побачити загальну картину. ❤️. Зорово-просторові функції 👁 Починається все набагато раніше, ніж із цифр. Схема власного тіла → орієнтація в навколишньому просторі → просторові відношення → квазіпросторові конструкції. У нейропсихологічному підході важливу роль тут відіграють тім’яно-скронево-потиличні відділи кори - ТРО-зона, пов’язана зі складною переробкою зорово-просторової інформації. Олександр Лурія називав такі асоціативні зони своєрідною «зоною синтезу синтезів». І на практиці ми нерідко бачимо, що разом із математичними труднощами у дитини є певні слабкості й у руховій сфері: 🔵 недостатньо сформована схема тіла; 🔵 труднощі з відчуттям положення частин тіла; 🔵 особливості пропріоцептивного сприймання; 🔵 труднощі просторової організації рухів. Це не означає, що кожна дитина з математичними труднощами матиме такі прояви. Але перевірити їх під час комплексної діагностики важливо. ❤️. Програмування, регуляція та контроль ⚙️ Математика — це далеко не завжди просто: «побачив приклад → порахував». У багатьох завданнях потрібно: зрозуміти умову → визначити, що саме потрібно зробити → обрати спосіб → побудувати послідовність дій → виконати її → перевірити результат. А це вже значною мірою пов’язано з функціями програмування, регуляції та контролю діяльності, у яких важливу роль відіграють префронтальні відділи кори. Особливо добре це видно в завданнях, де є кілька послідовних кроків: 🔵 складні приклади; 🔵 рівняння; 🔵 множення в стовпчик; 🔵 ділення кутком; 🔵 текстові задачі; 🔵 завдання, де потрібно самостійно визначити алгоритм розв’язання. Саме тому дітям із труднощами регуляції так часто допомагають чітка структура, покрокові алгоритми, пам’ятки, візуальні опори та багаторазове закріплення способу дії. ❤️. Внутрішньотім’яна борозна 🔢 Є структури мозку, які особливо активно залучаються під час роботи з числами. Зокрема, внутрішньотім’яна борозна бере участь в обробці числової інформації та виконанні рахункових операцій. Але математика не зводиться до роботи однієї «ділянки мозку». Це складна система, у якій взаємодіють різні функції. ❤️. А ще - мовлення 🗣 Задача може містити лише кілька речень. Але якщо дитина має труднощі з розумінням мовлення, це безпосередньо може впливати й на математику. Наприклад: «На скільки більше?» і «У скільки разів більше?» Відрізняються лише кількома словами. А математичний зміст - абсолютно різний. Тому дитині потрібно не просто знати арифметичну дію. Потрібно зрозуміти мовну конструкцію, втримати її зміст і співвіднести його з математичною дією. ❤️. Слухомовленнєва та робоча пам’ять 🧠 І ось тут дуже важливе поняття - робоча пам’ять. Дитині потрібно одночасно: ↘️ почути або прочитати умову; ↘️ втримати необхідні дані; ↘️ виконати одну дію; ↘️ не загубити початкову інформацію; ↘️ перейти до наступного кроку; ↘️ отримати та перевірити результат. Якщо інформація швидко «випадає» з оперативного утримання, навіть добре зрозумілий алгоритм може розсипатися під час виконання. І саме тому я не хочу зводити все до одного слова - «дискалькулія». Математичні труднощі можуть мати різні механізми, різні причини та різні поєднання слабких ланок. У когось на першому плані буде числова обробка. У когось - просторовий компонент. У когось - мовлення. У когось - робоча пам’ять або регуляція діяльності. А іноді поєднується одразу кілька факторів. Тому грамотна допомога починається не з питання: «Яку вправу дати дитині, щоб вона краще рахувала?» А з питання: «Що саме заважає цій дитині опановувати математику?» 🔎 І вже після цього можна будувати корекційну роботу.