в травні роби все, що тобі подобається

воскрес!

стою в коридорі, спілкуюся з учнями і запитую, який у них наступний урок. учениця відповідає, що географія, а її однокласник каже, що йому фізика корисніша, а географія не потрібна. перепитую в нього чому? він відповідає: «ну ось коли летить шахед, я можу приблизно за звуком розуміти, наскільки він близько або далеко від мене…» а я йому кажу, що географія теж корисна, бо допоможе орієнтуватися в карті, що моніторить шахеди, і розуміти, у якому напрямку вони летять. він погодився зі мною. ось такі освітні навички в українських реаліях

на одеських зупинках гриби не ростуть

євген коновалець вас вітає

в старших класах теж малюємо вусатих мужиків, портрети яких можуть бути на екзамені це типу спосіб більш весело запам’ятовувати обличчя минулої епохи

взагалі, у мене є неймовірно-жахлива фотографія, на якій під час посвяти в «козачата» учень сьомого класу віддає честь шкільній поліцейській, а та дивиться на нього згори вниз із таким карикатурним виразом обличчя, наче з радянського плаката. фотографію поки не показуватиму, але повірте: там такі орвеллівські вайби, що я кілька днів охуївав.

розмова з директоркою:

— чому ти дозволяєш 11-класникам виходити з класу? вони сидять у коридорі, дивляться відео на телефоні й сміються. — те саме вони роблять у класі й заважають іншим. — але їх не можна просто відпускати!

опцією безперешкодно вийти з класу користувалися лише четверо учнів, для яких навчання не потрапляє навіть до найменш важливих життєвих пріоритетів. не всіх можна зацікавити на уроці, особливо в контексті примусової освіти. старшокласники достатньо суб’єктні, щоб самостійно вирішувати, наскільки важливою є для них освіта. перетворення загальної середньої освіти на обов’язок призводить до знецінення навчання. як і будь-якому державному закладу, школі важливе не навчання, а імітування навчання. подібна опція «вільної ноги» повертала право на освіту та покращувала освітній процес: ніхто не заважав мені викладати, а інші учні й учениці краще зосереджувалися та не відволікалися на білий шум від нудьгуючих однокласників. лібертарно? для державної школи — занадто, тому шкільна поліцейська наскаржилася директорці на мене.

— кажи мені прізвища учнів, які виходять з уроку. — не скажу. — мені все одно поліцейська скаже, вона їх запам’ятала. — не сумніваюся.

учнівські малюнки в стилі єгипетських богів, ч. 2 мій фаворит, звісно, бог майнкрафта

учнівські малюнки в стилі єгипетських богів, ч. 1

бро боїться звуків винищувача та вибухів, тому разом з дітьми спустився в укриття

Іванка — це казка, добра казка, де смілива дівчина виривається з регламентованого життя та спішить назустріч пригодам. Вона була носійкою кращого альтернативного буття. Здавалося, що в неї стільки життя, що вистачить на всіх нас. Навіть війна не здатна була позбавити її доброти, яку вона в собі зберігала. І ділилася з нами. Її доброта була казковою — у нашому світі такого не знайти. Вона була такою справжньою, вільною, сильною. Ідейна шукачка пригод, дослідниця навколишнього, велотоваришка, фанатка мумі-тролів. Іванка велику частину свого життя присвятила роботі з дітьми, але вона не вважала себе ані вихователькою, ані тьюторкою — вона була «подругою дітей». Комусь обов’язково доведеться написати казку про Гайку, щоб Іванка й надалі залишалася подругою дітей. Будь ласка. Але я точно знаю, що Іванка зараз у мумі-долині, катається на велосипедах із мумі-тролем та його друзями й готується до нових пригод. Нам лише залишається вічно чекати вісточки від неї. 💔🏴

це я тобі помніш розповідала про мумі-кухню. проект готування їжі разом з дітьми. нещодавно ми їздили на запорізьк напрямок і взаємодіяли з малими отак оформляю коробочкі

🇺🇦 Загинула Іванка «Гайка» Куценко Уночі 1 жовтня стало відомо, що під час артилерійського обстрілу загинула наша товаришка Гайка. Їй було 33 роки. Анархістка, феміністка, веганка, освітянка, морська піхотинка, наша добра товаришка й подруга. Вона була втіленням натхнення і спротиву: щирою, впертою, живою. «Я відчувала, що буду лупити далі цю скалу, і це дасть якийсь результат». Досвід Гайки залишився задокументованим у багатьох інтерв’ю, лекціях і розмовах. В червні, на дні народження «Колективів Солідарності» вона разом з іншими антиавторитаріями розповідала про свій досвід в армії: про сексизм, житлові проблеми, веганство, логістику та повсякденне життя на службі. Вона не боялася кидати виклик системі й власним прикладом підтримувала та мотивувала товаришок, які хотіли долучитися до лав Збройних сил. Її активістський шлях проходив крізь різноманітні антиавторитарні проєкти та ініціативи в Харкові, Одесі, Києві, Львові та поза містами. Вона виступала з лекціями, писала статті і казки, займалася самвидавом, фриганила, досліджувала сміттєзвалища та життя на них. Іванка багато мандрувала і жила активізмом. На початку повномасштабного вторгнення вона працювала в гуманітарних проєктах, допомагаючи жінкам і дітям із прифронтових територій, а згодом сама долучилася до збройного спротиву. Гайка проклала свій шлях морської піхотинки крізь упередження та сексистські перепони армійської системи, щоб зрештою бути нарівні зі своїми побратимами на важких бойових виходах. Гайко, нам тебе дуже бракуватиме. Наші щирі співчуття близьким, друзям, товаришам, побратимам і посестрам. Ми повідомимо про прощання, щойно матимемо більше інформації. Наразі дата поховання невідома. 🇬🇧 Ivanka “Hayka” Kutsenko was killed On the night of October 1, we learned that our comrade Hayka had been killed during an artillery strike. She was 33 years old. An anarchist, feminist, vegan, educator, marine, our dear comrade and friend. She was an embodiment of inspiration and resistance: sincere, stubborn, full of life. “I felt that I would keep hammering away at this rock, and eventually it would bring results.” Hayka’s experience has been documented in many interviews, lectures, and conversations. In June, at the birthday event of Solidarity Collectives, she spoke together with other anti-authoritarians about her experience in the army: sexism, housing problems, veganism, logistics, and everyday life in military service. She was never afraid to challenge the system, and through her own example she supported and encouraged other comrades who wanted to join the Armed Forces. Her activist path ran through a wide range of anti-authoritarian projects and initiatives in Kharkiv, Odesa, Kyiv, Lviv, and beyond the cities. She gave lectures, wrote articles and fairy tales, was involved in self-publishing, practiced freeganism, and researched landfills and the lives of people around them. Ivanka travelled a lot and lived through activism. At the beginning of the full-scale invasion, she worked on humanitarian projects, helping women and children from frontline areas, and later joined the armed resistance herself. Hayka carved out her own path as a marine through prejudice and the sexist barriers of the military system, eventually serving alongside her comrades as an equal on difficult combat missions. Hayka, we will miss you deeply. Our sincere condolences to her loved ones, friends, comrades, and fellow soldiers. We will share information about the farewell as soon as we know more. The date of the funeral is not yet known.

рівень дискусії: боб блек

тримаємо планку 🤝

після хоктайду середньовічне літо починалося зі святкувань травневого дня — час, коли кохалися, а моральні заборони послаблювалися. до світанку сільська молодь, іноді зі старшими і навіть духовенством, разом «приносили травень» — ходили в ліс зрізати дикі квіти, зелень та гілки глоту. іноді вони й ночували в лісі. у романі «гійом де доль» у XIII столітті описується святкування травневого дня у майнці, «дуже веселому місті». «як велить давній звичай», містяни проводять ніч у лісі, а зранку «проносять травень» містом, співаючи й вішаючи зелень на вікнах та балконах. вибирали молодих лорда та леді травня, які керували іграми й танцями.

сподіваюсь ця вчителька пройшла сертифікацію. брати за педагогічне кредо цитату, що проголошує вчителів найкращим пропагандистським інструментом — це потужно

слил сертифікацію, ніяких 20% доплати не бачити мені……… тупі педагогічні ситуації, треба бути краще заскриптованим вчителем мда, оце я лох кнш

нагадую, що я показував на обласному педагогічному конкурсі мені тоді ще 3 місце віддали і премію виплатили аахахахахахаха