Хлопоман
رفتن به کانال در Telegram
Історико-культурний проєкт просвітницького спрямування Голова каналу: @Bilous_Yevhen Віце-голова: @ka_ri_sh_a
نمایش بیشتر311
مشترکین
اطلاعاتی وجود ندارد24 ساعت
اطلاعاتی وجود ندارد7 روز
+530 روز
در حال بارگیری داده...
کانالهای مشابه
ابر برچسبها
اشارات ورودی و خروجی
---
---
---
---
---
---
جذب مشترکین
سپتامبر '26
سپتامبر '260
در 1 کانالها
اوت '26
+9
در 1 کانالها
Get PRO
ژوئیه '26
+6
در 2 کانالها
Get PRO
ژوئن '26
+5
در 1 کانالها
Get PRO
مه '26
+3
در 1 کانالها
Get PRO
آوریل '26
+3
در 1 کانالها
Get PRO
مارس '26
+15
در 2 کانالها
Get PRO
فوریه '26
+3
در 1 کانالها
Get PRO
ژانویه '26
+3
در 1 کانالها
Get PRO
دسامبر '25
+5
در 1 کانالها
Get PRO
نوامبر '25
+3
در 0 کانالها
Get PRO
اکتبر '25
+9
در 2 کانالها
Get PRO
سپتامبر '25
+3
در 1 کانالها
Get PRO
اوت '25
+4
در 1 کانالها
Get PRO
ژوئیه '25
+4
در 1 کانالها
Get PRO
ژوئن '25
+3
در 1 کانالها
Get PRO
مه '25
+13
در 2 کانالها
Get PRO
آوریل '25
+6
در 4 کانالها
Get PRO
مارس '25
+4
در 4 کانالها
Get PRO
فوریه '25
+8
در 2 کانالها
Get PRO
ژانویه '25
+7
در 1 کانالها
Get PRO
دسامبر '24
+6
در 0 کانالها
Get PRO
نوامبر '24
+4
در 1 کانالها
Get PRO
اکتبر '24
+20
در 2 کانالها
Get PRO
سپتامبر '24
+10
در 3 کانالها
Get PRO
اوت '24
+24
در 1 کانالها
Get PRO
ژوئیه '24
+18
در 1 کانالها
Get PRO
ژوئن '24
+16
در 0 کانالها
Get PRO
مه '24
+11
در 5 کانالها
Get PRO
آوریل '24
+17
در 9 کانالها
Get PRO
مارس '24
+35
در 7 کانالها
Get PRO
فوریه '24
+36
در 5 کانالها
Get PRO
ژانویه '24
+19
در 1 کانالها
Get PRO
دسامبر '23
+170
در 1 کانالها
| تاریخ | رشد مشترکین | اشارات | کانالها | |
| 06 سپتامبر | 0 | |||
| 05 سپتامبر | 0 | |||
| 04 سپتامبر | 0 | |||
| 03 سپتامبر | 0 | |||
| 02 سپتامبر | 0 | |||
| 01 سپتامبر | 0 |
پستهای کانال
🌎ООН підтримала нову карту світу. Чому Україна утрималась?
Генеральна Асамблея ООН підтримала перехід від традиційної карти світу, що відображається через проєкцією Меркатора, до мапи з проєкцією Equal Earth.
Сам документ ініціювало Того за підтримки інших держав Африканського союзу. Взагалі, питання щодо заміни стояло досить давно, адже проєкція Меркатора спотворювала відображення на площині, роблячи сушу ближчою до полюсів набагато більшою, ніж та є реально. Ось тому, зокрема, Гренландія на такій карті була співмірна з Африкою, хоча в реальності острів приблизно у 14 разів менший, ніж континент.
Цікавою деталлю стало голосування. Серед низки країн США — єдині проголосували проти, а Україна, Грузія, Молдова, Литва, Естонія та Сербія утримались, і постає питання "Чому?". Щодо українського моменту Постійний представник України при Організації Об'єднаних Націй Андрій Мельник відповів таким чином:
Карти «Equal Earth» зображують частини території України, які були тимчасово окуповані Росією, що є кричущим порушенням Статуту Організації Об'єднаних Націй та міжнародного права, у спосіб, який є абсолютно неприйнятним.Йде мова насамперед про Крим, де на політичній мапі було представлено півострів кольорами, які позначають російську територію, при цьому маючи виноску щодо "спірності" Криму між Україною та рф. Щодо інших країн, окрім Сербії, можна припустити, що утримавшись від остаточного вибору, вони беруть досвід контакту з російською агресією. Своєю чергою, Сербія вбачає, можливо, через момент з Косово. Загалом, резолюція не забороняє використання проєкції Меркатора, проте ставить пріоритет у відображенні карти світу та поширенні знань про нього. Підписатися
| 2 | بدون متن... | 71 |
| 3 | بدون متن... | 0 |
| 4 | 🏦1 гривня, виготовлена компанією "Canadian Bank Note Company" у 1992 р. Уведена в дію 2 вересня 1996 р.
Взагалі, підготовка до виготовлення банкнот, їх транспортування в Україну та введення в обіг були спецоперацією українських безпекових служб під кодовою назвою "Щит України". Причому перші партії грошей до центральних сховищ НБУ доставляв спецпідрозділ СБУ "Альфа". Так, канадську партію везли у 105 контейнерах двома кораблями.
Проте була ще мальтійська партія, яка друкувалася британською компанією "Thomas De La Rue". У цих грошах номінал валют був вищим - 50 та 100 грн.
Підписатися | 131 |
| 5 | 😭У селі Зеленому на Добропільщині росіяни знищили маєток Генріха Судермана — один із небагатьох палацових комплексів цього краю та важливу частину спадщини німецьких менонітів Донеччини.
Генріх Судерман був німцем-менонітом. Разом із дружиною Марією та дітьми він оселився на цих землях і створив велике господарство.
Будівництво садиби почалося у 1887 році, а двоповерховий маєток завершили у 1914-му. Будинок не був надто розкішним, але мав свій характер: арочний декор над вікнами, високий ґанок і колони, які надавали йому величного вигляду. Цікаво, що меноніти використовували цеглу власного виробництва. Цегла з літерою S означала Судерманів, а з літерою К — їхніх сусідів Классенів.
Навколо садиби існувало ціле маленьке господарське містечко. Тут працювали кузня, олійниця, паровий млин, стайня, були будинки для працівників. Судермани займалися землеробством, розводили худобу та породистих коней, а у ставках вирощували рибу. До сьогоднішнього дня там збереглися зберігалися й інші споруди — будинок прислуги та господарські будівлі, водонапірна вежа. А за житловим будинком був ставок незвичайної форми — у вигляді підкови, який оминав територію садиби. Та, мабуть, найцікавішим свідком минулого був 140-річний дуб біля будинку прислуги.
Сам Судерман недовго прожив у своєму маєтку. У жовтні 1918 року його розстріляли більшовики на станції Чаплине. Що сталося з іншими членами родини, достеменно невідомо. За радянських часів тут створили комуну «Зірка». Будівля поступово занепадала, але все ж збереглася. У 2008 році її почали відновлювати і пізніше відкрили для туристів.
Маєток пережив революцію і дві світові війни, але не пережив російське вторгнення.
Підписатися | 138 |
| 6 | Садиба німця-меноніта поміщика Генріха Судермана в селі Зеленому Донецької області. 1897-1914.
Підписатися | 115 |
| 7 | Донецьк на початку ХХ століття — на кольорових поштівках. На них — вугільні шахти, коксові печі, робітничі поселення та забудова міста.
А на останньому фото — репродукція картини із зображенням будинку Едвіна Джеймса Вільямса, який наприкінці ХІХ століття працював інженером на шахті.
Підписатися | 107 |
| 8 | 🌻Іловайськ, Дебальцеве, Ізваринський котел: хто в цьому винен?
Насправді цей список можна розширити. Просто це одні з найвідоміших і найтрагічніших сторінок російсько-української війни.
Якраз сьогодні, 29 серпня, ми згадуємо вихід українських військових з оточення під Іловайськом у 2014 році та вшановуємо пам’ять захисників України. Але хотілося поговорити про менш відомий Ізваринський котел. Так, це той, звідки Михайло Драпатий вивів із оточення 72-гу окрему механізовану бригаду, але зараз не про це.
У червні українське командування наказало наступати вздовж українсько-російського кордону, щоб відрізати ЛНР і ДНР від росії та перекрити надходження зброї й підкріплень. Сама по собі ідея була логічною, але ось її втілення викликає питання.
Для цієї операції створили угруповання «Кордон» у складі 79-ої, 72-ої, 24-ої, 51-ої окремих механізованих бригад та представників ДПСУ. Українські війська просувалися вперед і поступово утворили довгий вузький виступ — так звану «південну кишку», шириною місцями лише 8–10 км. Фактично військові опинилися далеко попереду, а позаду залишився один вузький коридор, яким мали йти пальне, боєприпаси, їжа та підкріплення. І саме цей коридор противник почав перерізати.
Важливіше було б спочатку закріпитися на території та захистити фланги, проте тут у гру вступила політична ситуація, адже українській стороні потрібно було показати швидку «перемогу», мовляв, українська армія відрізала бойовиків від кордону з рф. Крім того, противника недооцінили. До 5 липня значні сили противника були зосереджені у Слов’янську, де тривали важкі бої, і якраз цього дня було звільнено місто і сили ДНР вийшли з міста, а тоді вже їх перекинули на інші напрямки.
11 липня росіяни завдали удару по українському табору під Зеленопіллям, внаслідок чого загинули десятки військових. Згідно з розслідуванням Belligcat загалом, окрім району Зеленопілля, було здійснено 149 зафіксованих обстріли з території рф.
Далі були бої за ключові населені пункти Далі ситуація лише погіршувалася. 15 липня була втрачена Степанівка, 16-го — Маринівка. Постачання фактично паралізували. Один із бійців тоді писав:
«Від командування ми отримували один наказ — триматися. Нам постійно розповідали, що 30-а бригада пробиває нам коридор і везе боєприпаси». Інший згадував: «Ми ще її називали “міфічною 30-ю бригадою”».
А найстрашніше — те, що відбувалося всередині цього оточення.
«Ми відступаємо вже четвертий день. Команди виводити нас — ні… Командир бригади сказав стояти… Від повної роти залишилося 35 осіб, одиниця техніки, а має бути десять одиниць техніки та 90 осіб».
4 серпня частина українських військових вимушена була перейти кордон з рф, як вимушений відступ, адже не розуміли куди відходити і були позбавлені матеріалу для ведення бойових дій. Це сталося біля Червонопартизанська зі 1-м батальйоном 72-ї бригади. Щоб вийти, бригаду поділили на дві групи: одна мала прориватися до своїх, друга — прикривати відхід вогнем. Група прикриття вела бій, доки не скінчилися боєприпаси, а тоді відступила — і опинилася притиснутою просто до кордону з Росією, біля прикордонного пункту Гуково Ростовської області. Це стало проблемою для української сторони, адже рф публічно подала це як "здачу" і відкриття "гуманітарного коридору" для тих, хто нібито відмовився воювати. Цей наратив було підхоплено низкою міжнародних агентств, що стало окремим інформаційним сюжетом про війну.
Та найскладнішм питанням щодо загальної оцінки Ізваринської трагедії — це втрати. Досі достеменно не відомою є загальна кількість втрат під час операції "Кордон". Ветеран та учасник 79-ї бригади у власному інтерв'ю агенству "Апостроф" зазначив, що під Зеленопіллям за оф. даними було всього 19 загиблих і 93 поранених, але за його спостереженнями його бригада втратила 38 осіб (вбитими).
І ось тут виникає питання: хто винен?
Так, російська агресія, артилерійські удари з території росії та підтримка незаконних збройних формувань. Але чи знімає це відповідальність із українського вищого командування за власні рішення?
Це питання залишаємо на роздуми кожному…
Підписатися | 145 |
| 9 | У Слов’янську було зруйновано історичну будівлю, відому як «Друкарський двір»
Її історія почалася ще у 1890-х роках. Спочатку це був одноповерховий будинок, який називали Домом Грушка, адже початкове будівництво пов’язують із Петром Грушком Припускають, що власник міг займатися торгівлею мануфактурою, а позаду будинку було господарське подвір’я.
У радянський період до будинку добудували другий поверх, а сама споруда стала одним із центрів друкарської справи Слов’янська. Саме звідси виходили «Слов’янський керамік», «Енергія», «Арматурник», «Голос хіміка» та інші газети.
Будівля пережила радянську епоху, розпад СРСР, незалежність України, окупацію Слов’янська у 2014 році. Після звільнення міста тут знову друкували книжки й газети. У 2023 році її історію навіть почали збирати для фільму «Друкарня у Слов’янську. 100 років загубленої історії», який все-таки вдалося зняти.
Цей авіаудар ще один доказ, що росія воює не тільки проти українських міст та людей, але й української культури та історії.
Підписатися | 194 |
| 10 | 🌎А що, якщо Америку відкрили полінезійці ще за 300 років до Колумба?
Батат, курка й черепи одного зниклого бразильського племені мали це довести, але всі три "докази" за 15 років або спростувалися, або перетворились на наукову війну.
Однак одне таки витримало перевірку: ДНК живих людей показала слід контакту полінезійців із Колумбією близько 1200 року.
📍Хто до кого приплив і скільки разів, а також інші нюанси — у дебютному записі серії подкастів "Доколумбове "відкиття" Америки"!
Підписатися | 272 |
| 11 | Прагнення України здобути незалежність за прикладом Нідерландів
У Варшаві, в Архіві давніх актів, знайшли оригінал документа за квітень 1671 року. Польський єпископ Анджей Ольшовський писав канцлеру Міхалу Пражмовському, що представники гетьманського уряду Петра Дорошенка «хочуть зробити народ руський і край руський окремим і незалежним (udzielnie et indepenter) за прикладом Голландії». Документ був опублікований доктором наук Тарасом Чухлібом у Facebook.
#україна #руськілюди
Історія | Хамона 🔱 | 107 |
| 12 | 🇺🇦Олексій Гарань про 35 років Незалежності: від "відрубаних пальців у Києві" до ракет на Москву
Уривок з інтерв'ю (Оригінал на сайті "ЦензорНЕТ"):
- Горбачовський референдум 17 березня 1991 року "про збереження СРСР" – помітний чинник і спроба загальмувати процес. Москва на нього винесла питання про "оновлену федерацію, де будуть збережені всі права людей, незалежно від національності".
- Тобто питання референдуму абсолютно маніпулятивне. Я вчу своїх студентів на цьому прикладі: ось зразок маніпулятивного питання на референдумі. Більшість українців сказала "так" оновленій федерації. Але… українці ж хитрі, і на той момент вже з'явилося так зване націонал-комуністичне крило на чолі з Леонідом Кравчуком. Неформально вони з'єдналися з "Рухом" і придумали цікавий хід. Україна тоді не могла оголосити референдум, не було такого поняття як республіканський референдум. Натомість Президія Верховної Ради України сказала, що проведуть опитування. У ньому було таке питання: "Чи згодні ви, що Україна має бути у складі Союзу Радянських суверенних держав на засадах Декларації про державний суверенітет України?".
А Декларація попри те, що за неї голосували переважно комуністи, була побудована на тому, чого вимагав "Рух". І якби союз був створений на основі цієї декларації, то це б означало, що Радянського Союзу як федерації вже немає. Натомість була б аморфна конфедерація.
У результаті такого кроку більшість населення УРСР відповіла "так" і на питання горбачовського референдуму, і окремо відповіла "так" в республіканському опитуванні. Це березень 1991 року, а в кінці року вже всі голосують за незалежність.
- Тобто, це було ситуативне об'єднання націонал-комуністів та рухівців, чи були певні домовленості, можливо?
- Це означало, що те керівництво Комуністичної партії, яке сиділо у Верховній Раді, вже сприйняло гасла "Руху". Фактично в Компартії України з'явилися два крила. Одне – те, яке сиділо тоді на Банковій, бо саме там був ЦК Компартії України на чолі з першим секретарем Гуренком. Що цікаво, Спілка письменників України була якраз напроти. Така іронія долі.
А Кравчук сидів у Верховній Раді. Він наче і комуніст, але вже не може спиратися на ЦК. Він мусить спиратися на тих, хто сидить у сесійній залі. А там вже не тільки комуністи, там вже сидять рухівці, націонал-демократи, а навколо Ради ходять демонстранти.
Декларація за державний суверенітет і опитування – це був яскравий приклад того, як ці дві течії де-факто з'єдналися. А потім було рішення про те, що союзний договір підписувати зарано, а потім – голосування за Незалежність України.
Я завжди згадую Левка Лук'яненка. Він сказав так: "Комуністи, які хочуть творення незалежної України, - це наші союзники на цьому етапі творення історії". Це сказала людина, яка провела 27 років у таборах, поселеннях і була засуджена до смертної кари. Лук'яненко тоді очолював першу опозиційну партію – Українську республіканську партію, засновану на базі Української Гельсінської спілки.
До речі, коли я спілкуюся з африканцями, то наводжу біографію Лук'яненка. Ненасильницькі методи, агітація за вихід з гнітючого Союзу, засуджений до смертної кари, 27 років у в'язниці, автор декларації про незалежність. Вам когось це нагадує? "Так, - кажуть вони. - Нельсона Манделу".
З цього приводу у Драча був жарт. Він питав: чому весь світ знає про Манделу, але не знає про Лук'яненка? - А тому, що Мандела чорний. Боролися з расизмом і Радянський Союз, і Європа, і навіть у США був рух за громадянські права. Тому всі знають, хто такий Нельсон Мандела. А про Лук’яненка тоді знали лише в діаспорі та фахівці.
📖Повний текст інтерв'ю за посиланням.
Підписатися | 120 |
| 13 | Запрошений як гість на Установчих зборах "Руху" Леонід Кравчук, тодішній завідувач ідеологічного відділу ЦК КПУ | 79 |
| 14 | 🇺🇦Олексій Гарань про 35 років Незалежності: від "відрубаних пальців у Києві" до ракет на Москву
Уривок з інтерв'ю (Оригінал на сайті "ЦензорНЕТ"):
- Горбачовський референдум 17 березня 1991 року "про збереження СРСР" – помітний чинник і спроба загальмувати процес. Москва на нього винесла питання про "оновлену федерацію, де будуть збережені всі права людей, незалежно від національності".
- Тобто питання референдуму абсолютно маніпулятивне. Я вчу своїх студентів на цьому прикладі: ось зразок маніпулятивного питання на референдумі. Більшість українців сказала "так" оновленій федерації. Але… українці ж хитрі, і на той момент вже з'явилося так зване націонал-комуністичне крило на чолі з Леонідом Кравчуком. Неформально вони з'єдналися з "Рухом" і придумали цікавий хід. Україна тоді не могла оголосити референдум, не було такого поняття як республіканський референдум. Натомість Президія Верховної Ради України сказала, що проведуть опитування. У ньому було таке питання: "Чи згодні ви, що Україна має бути у складі Союзу Радянських суверенних держав на засадах Декларації про державний суверенітет України?".
А Декларація попри те, що за неї голосували переважно комуністи, була побудована на тому, чого вимагав "Рух". І якби союз був створений на основі цієї декларації, то це б означало, що Радянського Союзу як федерації вже немає. Натомість була б аморфна конфедерація.
У результаті такого кроку більшість населення УРСР відповіла "так" і на питання горбачовського референдуму, і окремо відповіла "так" в республіканському опитуванні. Це березень 1991 року, а в кінці року вже всі голосують за незалежність.
- Тобто, це було ситуативне об'єднання націонал-комуністів та рухівців, чи були певні домовленості, можливо?
- Це означало, що те керівництво Комуністичної партії, яке сиділо у Верховній Раді, вже сприйняло гасла "Руху". Фактично в Компартії України з'явилися два крила. Одне – те, яке сиділо тоді на Банковій, бо саме там був ЦК Компартії України на чолі з першим секретарем Гуренком. Що цікаво, Спілка письменників України була якраз напроти. Така іронія долі.
А Кравчук сидів у Верховній Раді. Він наче і комуніст, але вже не може спиратися на ЦК. Він мусить спиратися на тих, хто сидить у сесійній залі. А там вже не тільки комуністи, там вже сидять рухівці, націонал-демократи, а навколо Ради ходять демонстранти.
Декларація за державний суверенітет і опитування – це був яскравий приклад того, як ці дві течії де-факто з'єдналися. А потім було рішення про те, що союзний договір підписувати зарано, а потім – голосування за Незалежність України.
Я завжди згадую Левка Лук'яненка. Він сказав так: "Комуністи, які хочуть творення незалежної України, - це наші союзники на цьому етапі творення історії". Це сказала людина, яка провела 27 років у таборах, поселеннях і була засуджена до смертної кари. Лук'яненко тоді очолював першу опозиційну партію – Українську республіканську партію, засновану на базі Української Гельсінської спілки.
До речі, коли я спілкуюся з африканцями, то наводжу біографію Лук'яненка. Ненасильницькі методи, агітація за вихід з гнітючого Союзу, засуджений до смертної кари, 27 років у в'язниці, автор декларації про незалежність. Вам когось це нагадує? "Так, - кажуть вони. - Нельсона Манделу".
З цього приводу у Драча був жарт. Він питав: чому весь світ знає про Манделу, але не знає про Лук'яненка? - А тому, що Мандела чорний. Боролися з расизмом і Радянський Союз, і Європа, і навіть у США був рух за громадянські права. Тому всі знають, хто такий Нельсон Мандела. А про Лук’яненка тоді знали лише в діаспорі та фахівці.
📖Повний текст інтерв'ю за посиланням.
Підписатися | 1 |
| 15 | 🇺🇦Як український прапор зупинив олімпійський матч
27 липня 1976 року в Монреалі проходили Олімпійські ігри. На футбольному полі зустрічалися збірні СРСР та НДР.
Посеред матчу на поле раптом вибіг 20-річний Данило Мигаль - канадець українського походження. У руках він тримав синьо-жовтий прапор, вигукував «Свобода Україні!» і просто посеред поля почав танцювати гопак. Гру довелося зупинити, а глядачі зустріли його вчинок гучними оплесками.
Але Данило був не єдиним. Ще під час матчу понад 150 молодих українців Канади розгорнули на трибунах 30-метровий український прапор. Вони були у вишиванках із написом «Freedom Ukraine!».
Сам Мигаль пізніше пояснював свій вчинок тим, що хотів показати, що в українців є власний національний прапор - не радянський, а синьо-жовтий. У СРСР цей матч показували у записі, тому не дивно, що радянська цензура просто вирізала цей момент із прапором та гопаком.
За свій вчинок Данило був затриманий поліцією. Його навіть намагалися переконати, що такі протести можуть зашкодити канадсько-радянським відносинам, а хлопцеві погрожували депортацією до СРСР. Втім, уже за кілька годин його відпустили. Цікаво, що одним із тих, хто допоміг звільнити Данила, був Андрій Бандера — син Степана Бандери.
Підписатися | 249 |
| 16 | بدون متن... | 229 |
| 17 | Вторгнення військ Варшавського договору в Чехословацьку Соціалістичну Республіку під керівництвом Радянського Союзу для придушення «Празької весни» очима чеського фотографа Мілана Лінхарта
Підписатися | 112 |
| 18 | 💋 Поцілунки біля мерця? Так, і це теж було частиною похоронної обрядовості
Якщо «Лопатки» вас здивували, то деякі інші ігри під час нічного пильнування біля небіжчика можуть здивувати ще більше.
Окрему групу становили забави з жартівливим, а подекуди й еротичним підтекстом. Молодь отримувала можливість робити те, що в повсякденному житті було не зовсім прийнятним: відкрито проявляти симпатію, жартувати з поцілунками та навіть змушувати одне одного цілуватися.
Однією з таких ігор була «Пекти гусака». Гра починалася з діалогу:
— Що робиш?
— Печу гусака.
— А коли його спечеш?
— Коли масть потече.
— А коли масть потече?
— Коли та, а та, поцілує.
Після цього називали дівчину, яка мала поцілувати «пана», що «пік гусака». Але відмовитися було непросто. Якщо дівчина не хотіла цілувати, її могли вимащувати сажею — своєрідне покарання за відмову.
А ви чули про подібні ігри під час нічного пильнування? Можливо, у вашому селі вони мали іншу назву або зовсім інші правила? 👇
Підписатися | 115 |
| 19 | 🇺🇦21–22 серпня у Києві відбудеться фестиваль «Кримський інжир / Qırım inciri» – знакова культурна подія, що об’єднала письменників, істориків, журналістів, правозахисників, дослідників, перекладачів і музикантів навколо питань Криму, кримськотатарської культури, деколонізації, пам’яті та сучасної української літератури.
Також відбудеться Церемонія нагородження переможців VI Українсько-кримськотатарського літературного проєкту «Кримський інжир / Qırım inciri» — 21 серпня, 18:30.
❗️Місце проведення церемонії буде повідомлено після обов’язкової реєстрації.
✨Фестиваль «Кримський інжир / Qırım inciri»
21–22 серпня основна програма фестивалю відбудеться у книгарні «Сенс» (м. Київ, вул. Хрещатик, 34).
Вхід на активності фестивалю у книгарні «Сенс» — вільний.
Програма фестивалю
⚪️21 серпня, п’ятниця:
14:30 — Altı: Незмінне, нове, прикметне. Яким був шостий конкурс Кримський інжир / Qırım inciri?
Учасники: Алім Алієв, Іван Андрусяк, Катерина Калитко, Анастасія Левкова, Мамурє Чабанова. Модераторка: Марʼяна Савка.
16:00 — Yol: Протилежні шляхи: як впливає деколонізація і реколонізація на півострів?
Розмова про історичну пам’ять, деколонізацію Криму, російську політику реколонізації та майбутнє півострова.
Учасники: Володимир Єрмоленко, Гульнара Абдуллаєва, Олександр Алфьоров, Олексій Савченко. Модератор: Мартін-Олександр Кислий.
18:30 — Церемонія нагородження переможців шостого літературного конкурсу «Кримський інжир / Qırım inciri»
⚫️22 серпня, субота:
11:00 — Bizimkiler: Презентація п’ятої антології «Кримський інжир / Qırım inciri». Літературні читання
Учасники: Світлана Тараторіна, Джан Гуль, Віктор Шепелєв, Костянтин Мельников, Анастасія Бабаш, Зоряна Лісевич, Ада Єлагіна, Інеса Доленник, Юрій Ліщук, Мухтар Мухтаров, Євгенія Ялуніна, Тарас Яресько. Модератори: Алім Алієв, Анастасія Левкова.
12:30 — Ses: Як звучить Крим у світі?
Учасники: Петро Андрусечко, Павло Казарін, Наталка Гуменюк. Модератор: Богдан Логвиненко.
14:00 — İlham: Кримськотатарська література в умовах війни та окупації: де шукати
Учасники: Абібулла Сеїт-Джеліль, Сабріє Сластьон, Мустафа Аметов. Модераторка: Гульсум Халілова.
15:30 — Subet: Крихкий звʼязок та розмита оптика: наші люди у Криму та їх сприйняття в українському суспільстві
Учасники: Ольга Духніч, Наталія Кривда, Богдана Лаюк, Рефат Чубаров. Модераторка: Мавілє Халіл.
17:00 — Cenüp: Не тільки море й чібереки: південь в українській літературі
Учасники: Наріман Алієв, Надія Гончаренко, Світлана Поваляєва, Андрій Хаєцький, Рустем Халіл. Модераторка: Тетяна Терен.
19:00 — Музично-поетичний квартирник
Фестиваль завершиться камерним музично-поетичним вечором, під час якого фіналісти цьогорічного конкурсу «Кримський інжир / Qırım inciri» читатимуть свої твори у супроводі живої музики.
😊Також у межах фестивалю діятиме ярмарок кримськотатарських майстрів та серія майстер-класів: «Вибійка з кримськотатарським орнаментом» і «Вітражний розпис із кримськотатарським орнаментом» від організації Qadın Divanı.
Фестиваль реалізується командою Кримського інжиру спільно із Фундацією Множина, Видавництвом Старого Лева, ДП «Кримський дім», Міжнародним фондом «Відродження» та Програмою «Партнерство за сильну Україну».
👥Партнери фестивалю: книгарня «Сенс», KSE, ПЕН, Мусафір, ТаКава, Суспільне Культура, Qadın Divanı, Crimea Vox, Crimea Daily, Qırım Media, Кримський фронт та Ukraïner. | 375 |
| 20 | بدون متن... | 219 |
