Обмаль питань

Мем в підтримку Колі Пацюка

Чудом живі, вибрались з завалів, цілі. Квартиру завалило, машина згоріла, в машині була гітара і педалборд, не знаю чи шось вціліло вдома ...

Перебування у навчальному центрі нагадує дитячий табір (в якому я ніколи не був) тільки для дорослих: життя за розкладом, навчання дисципліні, поблажки новобранцям, знайомства з людьми з різних регіонів та професій. І це ми ще не бачили зброї! Її очікую найбільше :) Я відчуваю, що це все мені дуже подобається, і водночас лякає. Страх інколи виринає, і одразу тікає на фон, коли дивлюсь на тих, з ким сюди прийшов (на фото Ігор та Вадим). Надзвичайно радий, що нам вдалося здійснити задумане: мобілізуватися одночасно і потрапити сюди разом. Самому йти страшно. Я б пішов все одно, але не так рішуче. Розумію кожного та кожну, хто вагається, або прийняв рішення не йти, перечекати, чи втекти. Це теж непросто. Це теж складний вибір. Страх на фоні буде завжди. Це еволюційне надбання Homo sapiens. Він може бути важким переживанням, але не можна допускати зараженням ним, наче вірусом, усіх фібр душі. Він виїсть її, і залишить лише порожнечу. Якщо боїшся, але ситуація потребує дій — дій боячись.

Обновочкі 💜

Країна Мрій, Ботсад Гришка

Воно записано, невдовзі буде зведено, іще помозкуємо над дистрибуцією і будемо заливати на платформи - десь вочевидь у першій половині липня буде доступним для всього світу! А ми паралельно записуватимемо EP і постараємося його випустити до кінця літа!

Що пацани скоро реліз

Коли нарешті дотягнув свій величезний педалборд до студії