Pink Freud
رفتن به کانال در Telegram
Цікаві книги, статті і факти, пов’язані з психологією та психотерапією. запис на консультацію @MagiccMaya
نمایش بیشتر1 182
مشترکین
اطلاعاتی وجود ندارد24 ساعت
-47 روز
-1230 روز
در حال بارگیری داده...
کانالهای مشابه
ابر برچسبها
اشارات ورودی و خروجی
---
---
---
---
---
---
جذب مشترکین
ژوئیه '26
ژوئیه '26
+7
در 0 کانالها
ژوئن '26
+6
در 0 کانالها
Get PRO
مه '26
+13
در 1 کانالها
Get PRO
آوریل '26
+10
در 1 کانالها
Get PRO
مارس '26
+17
در 2 کانالها
Get PRO
فوریه '26
+13
در 0 کانالها
Get PRO
ژانویه '26
+17
در 2 کانالها
Get PRO
دسامبر '25
+11
در 0 کانالها
Get PRO
نوامبر '25
+11
در 1 کانالها
Get PRO
اکتبر '25
+12
در 0 کانالها
Get PRO
سپتامبر '25
+16
در 0 کانالها
Get PRO
اوت '25
+23
در 1 کانالها
Get PRO
ژوئیه '25
+12
در 0 کانالها
Get PRO
ژوئن '25
+15
در 1 کانالها
Get PRO
مه '25
+14
در 2 کانالها
Get PRO
آوریل '25
+23
در 1 کانالها
Get PRO
مارس '25
+11
در 0 کانالها
Get PRO
فوریه '25
+20
در 1 کانالها
Get PRO
ژانویه '25
+46
در 1 کانالها
Get PRO
دسامبر '24
+62
در 1 کانالها
Get PRO
نوامبر '24
+94
در 7 کانالها
Get PRO
اکتبر '24
+78
در 3 کانالها
Get PRO
سپتامبر '24
+74
در 1 کانالها
Get PRO
اوت '24
+54
در 2 کانالها
Get PRO
ژوئیه '24
+43
در 3 کانالها
Get PRO
ژوئن '24
+83
در 8 کانالها
Get PRO
مه '24
+73
در 3 کانالها
Get PRO
آوریل '24
+64
در 4 کانالها
Get PRO
مارس '24
+95
در 10 کانالها
Get PRO
فوریه '24
+174
در 8 کانالها
Get PRO
ژانویه '24
+69
در 3 کانالها
Get PRO
دسامبر '23
+85
در 1 کانالها
Get PRO
نوامبر '23
+68
در 3 کانالها
Get PRO
اکتبر '23
+50
در 0 کانالها
Get PRO
سپتامبر '23
+50
در 0 کانالها
Get PRO
اوت '23
+28
در 0 کانالها
Get PRO
ژوئیه '23
+78
در 0 کانالها
Get PRO
ژوئن '23
+46
در 0 کانالها
Get PRO
مه '23
+62
در 0 کانالها
Get PRO
آوریل '23
+41
در 0 کانالها
Get PRO
مارس '23
+67
در 0 کانالها
Get PRO
فوریه '23
+50
در 0 کانالها
Get PRO
ژانویه '23
+57
در 0 کانالها
Get PRO
دسامبر '22
+72
در 0 کانالها
Get PRO
نوامبر '22
+86
در 0 کانالها
Get PRO
اکتبر '22
+60
در 0 کانالها
Get PRO
سپتامبر '22
+48
در 0 کانالها
Get PRO
اوت '22
+57
در 0 کانالها
Get PRO
ژوئیه '22
+27
در 0 کانالها
Get PRO
ژوئن '22
+77
در 0 کانالها
Get PRO
مه '22
+62
در 0 کانالها
Get PRO
آوریل '22
+40
در 0 کانالها
Get PRO
مارس '22
+141
در 0 کانالها
Get PRO
فوریه '22
+74
در 0 کانالها
Get PRO
ژانویه '22
+62
در 0 کانالها
Get PRO
دسامبر '21
+46
در 0 کانالها
Get PRO
نوامبر '21
+118
در 0 کانالها
Get PRO
اکتبر '21
+77
در 0 کانالها
Get PRO
سپتامبر '21
+505
در 0 کانالها
| تاریخ | رشد مشترکین | اشارات | کانالها | |
| 16 ژوئیه | 0 | |||
| 15 ژوئیه | 0 | |||
| 14 ژوئیه | 0 | |||
| 13 ژوئیه | 0 | |||
| 12 ژوئیه | 0 | |||
| 11 ژوئیه | 0 | |||
| 10 ژوئیه | +1 | |||
| 09 ژوئیه | 0 | |||
| 08 ژوئیه | 0 | |||
| 07 ژوئیه | +3 | |||
| 06 ژوئیه | +1 | |||
| 05 ژوئیه | +1 | |||
| 04 ژوئیه | +1 | |||
| 03 ژوئیه | 0 | |||
| 02 ژوئیه | 0 | |||
| 01 ژوئیه | 0 |
پستهای کانال
НЕНАВИСТЬ ТА ЇЇ МІСЦЕ У ТЕРАПЕВТИЧНИХ ТУПІКАХ
На думку Х. Спотніца, психіка людини з нарцисичними розладами постійно перебуває під тиском негативних афектів, значну частину яких становить свідома, погано диференційована та несвідома (інкапсульована) ненависть.
Зважаючи на те, що цей масив ненависті надзвичайно складно витримувати та опановувати, психіка розгортає систему захистів, що суттєво виснажує крихке Я.
На етапі аналізу, коли терапевт стає трансферентною фігурою, Спотніц пропонує бути особливо уважним до проявів ненависті саме у перенесенні. Він виділяє два основні напрями дослідження:⬇️
1️⃣ Опір усвідомленню ненависті
Якщо аналізант зовсім не переживає жодних негативних почуттів до аналітика, Спотніц пропонує дослідити цю "тотальну позитивність" за допомогою серії запитань. Водночас він наголошує на необхідності великої обережності, щоб самим способом розпитування несвідомо не спровокувати ворожість.
На думку Спотніца, неспроможність виражати або навіть відчувати злість пов'язана з особливостями ранньої комунікації з первинними об'єктами, у якій агресивні імпульси були пригнічені, заборонені чи навіть каралися. Цей досвід у подальшому впливає на формування переконання, що власна ненависть є "непробачною".
Як наслідок, єдиним безпечним способом зберегти стосунки стає:
▪️ відмова виражати та навіть відчувати будь-які негативні емоції щодо інших;
▪️ розворот негативу проти себе у формі самозвинувачень, самознецінення, суіцідальних імпульсів тощо.
2️⃣ Терапевтичний саботаж як прояв непробачної ненависті
Якщо ранній досвід стосунків був переповнений взаємною ненавистю, людина може плекати "непробачну ненависть" до тих, хто її не любив. Ненависть нерідко стає складовою сценаріїв пошуку справедливості та різних форм несвідомої/прихованої "помсти".
В терапіі це можуть бути сценарії терапевтичних невдач, у яких аналітик, яким би професійним він не був, що б не робив і як би не намагався допомогти, незмінно фіксується як той, хто не здатний допомогти.
Спотніц позначає цей маневр як відігрування "непробачної ненависті", де розгортається несвідома потреба відплати та психічного "вбивства" об'экта.
Помста терапевту та його поразка стають важливішими за власне одужання. Аналізант несвідомо прагне "вбити" аналітика як професіонала, саботуючи терапію та позбавляючи терапевта задоволення від терапевтичних успіхів чи успішного завершення аналізу.
Аналізант може залишати терапевтів одного за одним (за принципом таліону - "око за око"), щоб кожен із них пережив поразку. Успіх терапії для такого аналізанта рівнозначний перемозі терапевта, чого він не може допустити.
Цей супротив є захистом від масивного болю порожнечі, безпомічності, самотності та водночас спробою психіки хоча б частково врівноважити досвід поразки, пережитий у ранніх стосунках.
Терапевтичною складністю є не лише ненависть, а й складність бути у взаємодії з хорошим об'єктом...
Клінічний психоаналіз не-невротичних пацієнтів
Ніна Кокойло
| 2 |  Супервізійна група англійською для тих, хто працює в гештальт підході і не тільки!
Наша група це простір, де можна говорити про найскладніші випадки з практики, про сумніви, про моменти, коли щось у контакті з клієнтом не складається, і робити це англійською, без тиску говорити ідеально.
Вже другий сезон нашої групи де мова стає не бар’єром, а ще одним інструментом бути ближче до професії, до колег з інших країн, до текстів і провідних тренерів, які впливають на наш професійний розвиток. Тут можна помилятись, шукати слова, сміятись над цим разом і водночас працювати з тим, що приносите на групу.
Англійська тут не про рівень і не про іспит. Вона можливість бути в контакті з собою і групою, навіть коли доводиться формулювати думку не рідною мовою.
Якщо відчуваєте, що готові спробувати, напишіть мені в особисті, розкажу більше про формат і як приєднатись📩 | 103 |
| 3 | #психоаналітичне_читання
Фройд цікавився розумінням явищ, що потенційно перебувають на межі
символічного представлення, не лише через механізми витіснення, розщеплення, відкидання чи інтелектуального
заперечення, а й тому, що вони водночас пов’язані з чимось глибоко
руйнівним у психічній сфері, що прориває здатність розуму стримувати це.
Концепт Фройда про потяг до смерті
висунув на перший план існування потягу, який не відповідає жодній репрезентації,
але виражається у своїй негативній формі через примус до повторення.
Це лежить в основі формулювань Гріна щодо негативного — порожніх просторів без уявлень, психічних структур, де уявлення зникли, залишивши в психіці лише чорну діру.
Британська психоаналітикиня Розін Перельберг ставить питання: чи допомагає поняття роботи негативу та
негативного зрозуміти жахливі, моторошні явища: війни, Холокост- те, що перебуває на межі можливостей уявлення?
Пригадаємо вислів Адорно:
«Вічне страждання має таке саме право на вираження, як і катована людина має
право кричати; отже, можливо, було неправильно стверджувати, що після Аушвіца вже не можна писати вірші. Але не є помилкою поставити менш культурне
питання: чи можна після Аушвіца продовжувати жити — особливо чи може той, хто врятувався випадково, той, кого за
за законом мав би бути вбитий, може продовжувати жити».
Це суворі й важкі слова, та вони виражають стан душі багатьох тих, хто вижив. Це питання пам’яті та репрезентації, коли руйнуються саме традиційні форми зображення. Адорно саме це виявив в поезії Пауля Целана - його поезія просякнута почуттям сорому. Тут творчість
не здатна ані пережити, ані сублімувати страждання. Моторошне не досягає репрезентації, а невимовний жах через мовчання перетворює зміст істини на
негативну якість.
Негатив …
Як можна пояснити те, що не можна уявити?
«Психоаналітична робота з не-невротичними пацієнтами». | 133 |
| 4 | — Стабілізація: фізична безпека (повноцінне харчування, медичний нагляд) і психологічна стабільність (заземлення, навички контейнування, стабільні стосунки з терапевтом).
— Травмо-інформована допомога при харчових розладах: розуміння того, як травма формує стосунки з їжею й тілом та уникнення ретравматизуючих втручань.
— Прийняття всіх частин особистості: визнання, що різні частини можуть мати різні стосунки з їжею, тілом і безпекою, а також робота з ними: розуміння їхніх функцій, побудова внутрішньої комунікації й співпраці, допомога всім частинам сформувати безпечніші стосунки з їжею й тілом.
📌 Адаптований переклад з: www.allianceforeatingdisorders.com | 134 |
| 5 | Перетин розладів харчової поведінки та дисоціативного розладу ідентичності
За даними досліджень, майже половина людей з дисоціативним розладом ідентичності (ДРІ) також мають розлад харчової поведінки (РХП). Через нестачу інформації, стигму й хибні уявлення ця тема рідко піднімається публічно.
Дисоціація - це відчуття відірваності від власних думок, почуттів, спогадів, оточення чи ідентичності. Вона існує у спектрі: від легкого «зависання» в думках до амнезії та розщеплення особистості.
ДРІ - складний дисоціативний стан, при якому в людини присутні два або більше окремих особистісних стани (їх називають «частинами» або «альтерами»), кожен зі своїми почуттями, рисами характеру й спогадами, а між станами часто трапляються суттєві провали пам'яті.
Розлад розвивається як реакція на важку, повторювану травму в дитинстві: дисоціація тут є адаптивним механізмом виживання, коли психіка не може «переварити» досвід як єдине ціле й розділяє його на частини.
ДРІ трапляється частіше, ніж прийнято думати, він поширеніший за біполярний розлад і шизофренію разом узяті, охоплюючи приблизно 1–3% населення, хоча залишається значно недооціненим і часто хибно діагностованим.
Дослідження стабільно показують високий рівень співіснування ДРІ та РХП:
— від 30% до 50% людей з ДРІ також відповідають критеріям розладу харчової поведінки;
— 13% людей з розладами харчової поведінки повідомляють про патологічні дисоціативні симптоми (Vanderlinden, 2015);
— харчова патологія (переїдання, очищення, обмеження) може ставати способом дисоціюватися від травматичних переживань (Briere & Scott, 2007).
Коли дитина переживає хронічне насильство, занедбаність чи непосильний стрес, психіка й тіло формують стратегії виживання - серед них дисоціація та харчова поведінка.
🔹 Травма і тіло. Пережите насильство порушує зв'язок людини з власним тілом, яке перестає відчуватися безпечним. Харчова поведінка може ставати способом заглушити нестерпні емоції, повернути відчуття контролю або покарати себе. У людей з ДРІ ця динаміка посилюється: різні частини особистості можуть мати абсолютно різні стосунки з тілом, їжею й безпекою.
🔹 Різні частини - різні стосунки з їжею. Одна з найважливіших клінічних особливостей цього перетину те, що різні частини особистості можуть мати різну харчову поведінку, харчові вподобання й стосунки з тілом. Одна частина обмежує їжу, інша переїдає, дитяча частина визнає лише «безпечні» продукти. Для терапевта чи дієтолога така поведінка може виглядати як непослідовність і плутанина, але це є відображенням того, як травма фрагментувала внутрішній досвід людини.
🔹 Дисоціація під час епізодів харчової поведінки. Багато людей з харчовими розладами описують стан «відключення» під час переїдання, обмеження чи очищення. У людей з ДРІ такі епізоди можуть відбуватися повністю в іншій частині особистості, тобто людина може взагалі не пам'ятати, що сталося. Це породжує глибокий сором і сплутаність: людина може щиро не знати, що вона їла чи не їла.
Через прихований характер розладу, брак обізнаності серед фахівців та часті помилкові діагнози, люди з ДРІ в середньому проводять 6–12 років у системі психічного здоров'я, перш ніж отримують точний діагноз. Причини:
— Діагностичне «затінення». Фахівці, що працюють з харчовим розладом, можуть зосереджуватися на фізичній стабілізації й поведінкових симптомах, не помічаючи дисоціацію і навпаки, травмотерапевти можуть не звертатися напряму до харчової поведінки.
— Сором і приховування. Обидва стани супроводжуються сильною стигмою, тому люди звикають приховувати свій досвід.
— Складність прояву. Коли харчова поведінка різниться між станами ідентичності, вона не завжди вписується в чіткі діагностичні критерії одного розладу.
— Хибна атрибуція. Симптоми ДРІ (провали пам'яті, сплутаність ідентичності, дисоціативні епізоди) іноді помилково пояснюють «когнітивними наслідками виснаження», а не окремим станом.
Важливо розуміти: РХП неможливо ефективно лікувати без роботи з ДРІ. Ігнорування ролі травматичної дисоціації обмежує ефективність лікування харчового розладу. Ключові принципи інтегрованого підходу: | 138 |
| 6 | «У нарцисичній сім'ї на дітей покладається тягар задоволення потреб батьків. Там, де батько – кокаїно-залежний, і дружина, і діти танцюватимуть навколо батька, догоджатимуть, щоб не викликати конфлікту. Там, де мати перебуває у межовому стані, подібного роду танець виконують чоловік і діти. В інцестуальній сім'ї діти не захищені від ґвалтівника, оскільки матір не протистоїть тому, що відбувається. Дружина проблемного батька вкладає енергію на підтримку становища, що склалося, і заспокоєння його або дітей, на шкоду дітям.
У нарцисичній сім'ї поведінка дитини оцінюється не по тому, як вона може характеризувати дитячі почуття чи переживання, але лише з тієї точки зору, як вона впливає на батьківську систему. Наприклад, у здоровій сім'ї, якщо дитина принесла в щоденнику низьку оцінку, то батьки сприймають це як сигнал про проблему. Ситуацію розбирають і намагаються зрозуміти, які потреби дитини, з якими труднощами розвитку вона зіткнулася: чи завдання занадто важке, чи дитина відчуває напругу, можливо, вона потребує допомоги, послуг репетитора, підтримки, чи чогось ще? Навпаки, в нарцисичній сім'ї та сама проблема досліджується з погляду труднощів для батька чи матері: може бути дитина неслухняна, або лінива, сором'язлива, або намагається привернути до себе більше уваги.
У цьому прикладі здорова сім'я реагувала б занепокоєнням щодо почуттів дитини та інтерпретуючи її низьку оцінку не як особисту невдачу, але як проблему, яку необхідно вирішувати. У нарцисичній сім'ї, проте, реакції батька (ів) вказують дитині, що її почуття мають лише невелику важливість або взагалі нічого не означають. Не у дитини проблема, а вона сама проблема. Пройшовши на один крок далі, ми побачимо таку картину: у такій сім'ї не визнають наявність у дитини необхідності (лікування затримки мови, занепокоєння, затримки психічного розвитку, депресії тощо), а вішають на неї ярлик (ти лінивий, дурний, клоун у класі, невдаха, і далі). Першорядне значення мають не дії дитини, в які наслідки для батька(ів).
З часом у цих дітей формується висновок, що їхні почуття мають невелике значення або є шкідливими. Вони починають відокремлюватися від почуттів, втрачати контакти з ними. Часто таке заперечення почуттів зручніше для дитини, оскільки вираження почуттів лише підливає олії у вогонь. Замість розуміння, визнання та утвердження своїх власних потреб у цих дітей розвивається перебільшене відчуття значущості свого впливу на потреби їхнього батька (ів). І справді, вони стають відображенням емоційних потреб їхніх батьків. Потреби батьків стають рухливою мішенню, на якій вони щосили намагаються зосередитися. Оскільки вони почуваються відповідальними за виправлення ситуації, не маючи при цьому необхідної влади та контролю, щоб здійснити це, у дітей розвивається відчуття невдачі. Більше того, вони не можуть навчитися утверджувати свої власні почуття та задовольняти власні потреби. Через якийсь час у дітей виникає стан постійного напівоціпеніння почуттів. Ставши дорослими, ці люди можуть бути не в силах визначити, що вони відчувають, за винятком різних ступенів розпачу, смутку та незадоволеності.
Шлях до відновлення ... складається з п'яти окремих стадій. У ході відновлення пацієнтам необхідно зрозуміти, що вони не відповідали за дії батьків у дитинстві і не мали можливості керувати їхніми діями. Другим необхідним компонентом розуміння є те, що, будучи нині дорослими, вони мають владу керувати своїм відновленням і справді відповідальні за це. Іншими словами, дитина з дисфункціональної сім'ї формується дисфункцією, але коли вона стає дорослою, їй більше не потрібно підкорятися їй» (з книги Стефані Дональдсон-Прессман, Роберт М.Прессман «Нарцисічна сім'я: діагностика та лікування»).
#psychology_education | 159 |
| 7 | 🎓Хочете поглибити свої знання з психіатрії?
Запрошуємо пройти безкоштовний курс лекцій від Цюрихського університету «Сучасний погляд на психіатрію».
📚 На вас чекають 12 лекцій українською мовою про сучасні підходи до психопатології, діагностики та терапії. Ви дізнаєтеся більше про:
🔸 суїцидальність
🔸психосоматичні розлади
🔸депресію
🔸обсесивні розлади
🔸ПТСР
🔸роботу в екстрених випадках
🔸психіатричну допомогу підліткам
💻 Курс буде корисним лікарям-психіатрам, інтернам, студентам, фахівцям у сфері психічного здоров'я, а також усім, хто цікавиться психіатрією. Лекції можна проходити у зручному для себе темпі, а після завершення — отримати сертифікат.
🤝 Скористайтеся цією можливістю та діліться нею з тими, кому вона також може бути корисною.
🔗 Посилання на курс в закріплених коментарях.
🇺🇦🇨🇭Курс було створено за підтримки Embassy of Switzerland in Ukraine / Посольство Швейцарії в Україні та Міністерство охорони здоров'я України.
Пройти курс: https://edu.mh4u.in.ua/courses/lektsiyi-tsyurykhkoho-universytetu/ | 158 |
| 8 |  بدون متن... | 189 |
| 9 | Шлюб не руйнується за один день.
Рідко буває так, що все було добре, а потім раптом кінець. Найчастіше любов втомлюється повільно. Від дрібниць, які повторюються щодня. Від слів, які ранять. Від мовчання, яке з часом стає холоднішим за сварку. Від байдужості, яку спершу виправдовують втомою, а потім уже й не помічають.
Найбільше шкодить стосункам те, що здається дрібним. Лінь бути уважним. Підозра, яка витісняє довіру. Насмішка, яка ранить тихо, майже непомітно. Образи, які роками складають усередині, замість того щоб проговорити. Суперечки, у яких важливіше перемогти, ніж зрозуміти партнера.
Чесність тримає шлюб разом. Коли вона замовкає, люди починають чекати, що інший здогадається сам. Фінансові секрети, емоційні зв’язки на стороні, брехня «щоб не сваритися» поступово ставлять між людьми стіну. Спочатку маленьку. Потім таку, крізь яку вже не видно одне одного.
Стосунки зберігають не подвиги, а щоденні маленькі рішення. Сказати правду. Обійняти першим. Не добивати словом. Почути біль іншого. Попросити пробачення. Обрати любов.
Щаслива сім’я-це двоє, які не перестають берегти одне одного навіть після сварки. ❤️ | 250 |
| 10 | «Психоаналіз — це пригода і досвід, що полягають для суб’єкта в тому, щоб давати собі раду з тим, чого він про себе не знає, “майструвати” якомога краще, аби проступило те, чого він про себе не знає. Йдеться про те, щоб майструвати з підручного матеріалу нашого психічного життя, складати оповідь із того, що ми знаємо і чого не знаємо про самих себе, ліпити своє психічне життя з того, що вислизає від нас. Цей бріколаж — сила й водночас крихкість аналітичного методу».
Лорі Лофер «Несвідоме» | 258 |
| 11 | Коли клієнти говорять, що бояться смерті, терапевт може зазвичай попросити їх сповільнитися і розгорнути відчуття. З чого вони складається? Який саме страх присутній? Бо коли на сесії відбувається дослідження цих почуттів, виявляється, що сама смерть як стан лякає рідко кого. Більшість лякає те, що передує їй: біль, який може стати нестерпним, тіло, яке перестає слухатися, а іноді і думка про те, що в останній момент людина будемо зовсім одна. Не просто фізично самотня, а самотня у своєму досвіді, недосяжна для тих, хто любить і хоче допомогти, але не може розділити з нею саме це. | 301 |
| 12 |  нічого святого для мене😁 | 293 |
| 13 | Є одна сторона "медалі": люди йдуть до чата гпт як до терапевта / доброзичливого конфідента / друга. Як за відсутності, так і за присутності особистого терапевта, надійного конфідента і доброго друга.
І з тим чатом можна добряче регресувати і втамувати спрагу по конфлюенції.
Друга сторона цієї ж "медалі" (щойно сформулювала на власній супервізії):
люди тепер очікують від терапевта, що він поведеться, як чат гпт.😢
Добра новина: не всі люди цього очікують.
Ганна Федосова | 315 |
| 14 |  лекція вже цієї суботи, хто хотів бути присутній ще є можливість приєднатись: | 285 |
| 15 |  збираюсь на інтенсив😁 | 281 |
| 16 | Згідно з систематичним оглядом, опублікованим у журналі Frontiers in Psychiatry у 2019 році, існує стійкий та клінічно значущий зв'язок між розладами харчової поведінки (РХП), розладами аутистичного спектра (РАС) та синдромом дефіциту уваги та гіперактивності (РДУГ).
📊 Дослідження показало, що в середньому 4.7% пацієнтів з діагнозом анорексії, булімії або компульсивного переїдання мають також діагноз аутизму, що значно перевищує показник у загальній популяції, який становить лише 1.7%. Найтісніший зв'язок виявлений між аутизмом та анорексією, особливо її рестриктивним типом. Водночас поширеність РДУГ серед пацієнтів із РХП коливається від 1.6% до 18%, причому РДУГ значно частіше діагностується при булімії та очисному підтипі анорексії, ніж при класичній рестриктивній формі.
Якщо дивитися на зворотний зв'язок, то дослідження показують, що жінки з діагнозом РДУГ мають довічний ризик розвитку розладу харчової поведінки на рівні до 21.8%, що є надзвичайно високим показником. Автори огляду пояснюють це перекриття трьома основними механізмами.
✔️По-перше, це спільні когнітивні патерни: для анорексії та аутизму характерна так звана слабка центральна когеренція – схильність бачити деталі, а не загальну картину, ригідність мислення та труднощі з соціальним пізнанням, тоді як для булімії та РДУГ спільною рисою є імпульсивність та порушення в системі винагороди мозку.
✔️По-друге, значну роль відіграють спільні супутні стани, зокрема депресія, тривожні розлади та обсесивно-компульсивні риси, які часто супроводжують усі три групи розладів і можуть створювати ілюзію прямого зв'язку там, де насправді працює спільний коморбідний фон.
✔️По-третє, автори припускають, що РАС та РДУГ можуть виступати як нейророзвиткові фактори вразливості: вони діагностуються в дитинстві та створюють певне підґрунтя, а пубертатний період із його гормональними змінами, соціальним тиском та стресом стає пусковим гачком для маніфестації РХП у підлітковому віці.
🔹Важливо зазначити, що автори огляду закликають до обережності: не кожен пацієнт із РХП має РАС або РДУГ та багато спільних симптомів, таких як соціальна ізоляція або труднощі з концентрацією, можуть бути вторинними наслідками недоїдання, депресії чи хронічного стресу. Тому ключовим є проведення ретельної диференційної діагностики з використанням валідних інструментів. Для практичної роботи це означає, що пацієнти з анорексією, які демонструють виражену ригідність, стереотипії, соціальну наївність або труднощі з розумінням метафор та соціальних ситуацій, потребують скринінгу на РАС. Пацієнти з булімією або очисною анорексією, які скаржаться на імпульсивні вчинки, хаотичність, труднощі з плануванням та увагою, потребують скринінгу на РДУГ. Стандартна когнітивно-поведінкова терапія може бути недостатньо ефективною без адаптації до нейророзвиткових особливостей пацієнта, наприклад, без урахування потреби в чітких структурах при аутизмі або без компенсації труднощів з утриманням уваги при РДУГ. Для пацієнтів та їхніх родин це означає: якщо ви або ваша близька людина отримали діагноз РХП, але при цьому з дитинства відчували себе «не такими, як усі» – надмірно зацикленими на деталях, соціально незграбними, уникаючими змін, або навпаки – дуже імпульсивними, неуважними, такими, що не встигали за шкільною програмою через хаос в голові, варто обговорити з психіатром можливість додаткового обстеження на РАС або РДУГ. Це не змінює основний діагноз, але дозволяє підібрати більш точну та персоналізовану стратегію терапії та підтримки.
✔️Національна асоціація лікарів та психологів наголошує про важливість не ігнорувати цей зв'язок та інтегрувати знання про нейророзвиткову коморбідність у щоденну клінічну практику, адже розлади харчової поведінки рідко бувають «просто харчовою поведінкою» – часто за ними стоять особливості роботи мозку, закладені з самого дитинства.
Maya Grishtchuk | 324 |
| 17 | Розвиток присутності
У контексті гештальт-практики та зустрічі, особливо з трансперсональної точки зору, присутність означає одночасно і перебування в «теперішньому», і процес, що розгортається, вашого буття в унікальному, універсальному та вічному сенсі — відчуття присутності себе без жодних обмежень. Такий вид присутності розглянуто в книзі Мартіна Бубера «Я і Ти». «Я-Ти»-відносини є інтегруючим досвідом присутності у зустрічі двох автентичних людей без оцінювання та суджень щодо того, якими вони є. Відносини «Я-Ти» жодним чином не обмежуються ані розумовим процесом, ані будь-якими концепціями — їх замінює досвід вічності та універсальності, що виникає. Незважаючи на те, що такі стосунки дуже складно описати, такий спосіб буття з іншим досить легко відтворити.
Одна з головних ідей стосунків «Я-Ти» полягає в тому, що людські істоти здатні осягнути справжню природу свого перебування у стосунках. Згідно з Бубером, люди можуть існувати у двох модусах стосунків — «Я-Воно» або «Я-Ти». У першому випадку я ставлюся до іншого як до «Воно», окремої від мене людини, інструментально, як до об’єкта. У такій ситуації «Воно» є окремою сутністю, річчю, відокремленою від мене якимись межами. Навпаки, у стосунках «Я-Ти» ми з іншим перебуваємо в спільних для нас обох межах. Існування «Я» у стосунках «Я-Воно» радикально відрізняється від існування у стосунках «Я-Ти», оскільки останні є справжніми інтерсуб’єктивними стосунками.
«Я», яке не ставиться до іншого як до об’єкта-«Воно», набуває суб’єктності, єдиної з «Ти». Стосунки перестають бути суб’єкт-об’єктними, а стають стосунками взаємної суб’єктності та єдиного, спільного з іншим буття.
Посібник з гештальт-терапії в традиціях Діка Прайса. Джон Ф. Каллаган | 248 |
| 18 | “Безумство без маячні” або як психіатрія вперше побачила те, що не мала слів описати
На початку XIX століття французький психіатр Філіп Пінель зробив спостереження, яке тоді нікуди не вписувалось у існуючі рамки.
Він описував пацієнтів, які виглядали цілком розумово збереженими, без жодних ознак маячні чи психозу, але при цьому раз по раз здійснювали імпульсивні, саморуйнівні вчинки. Пінель назвав це “manie sans délire” — буквально “безумство без маячні”, або “розумне божевілля”. 
Це був момент, коли психіатрія вперше змушена була визнати: людина може повністю розуміти, що робить, і все одно діяти так, ніби розуміння їй не допомагає.
Тоді це нікуди не вкладалось. Адже вся логіка лікування психічних розладів ґрунтувалась на тому, що хворий не розуміє реальності. А якщо розуміє, то де хвороба?
З цього спостереження Піделя виросло те, що сьогодні ми називаємо розладами особистості. Знадобилось ще майже двісті років, щоб оформити це в діагностичні категорії. А питання “якщо людина все розуміє, чому вона продовжує?” залишається одним із найживіших у кабінеті досі. | 292 |
| 19 | Я та об’єктні стосунки
• internalized object — інтерналізований об’єкт
• inner critic — внутрішній критик
• self-cohesion — когезія Я
• fragmentation — фрагментація
• narcissistic injury / wound — нарцисична травма / рана
• mirroring — дзеркалення
• twinship — близнюковий перенос
• idealization (Kohut) — ідеалізація (Кохут) | 273 |
| 20 | Ти думаєш, що це туга за «ним, єдиним», а насправді це просто твій неокортекс б’ється головою об стіну, намагаючись розгадати ребус, на який немає відповіді.
До чого це призводить, якщо не закрити вкладку?
Якщо роками підгодовувати свій ефект Зейгарник, наслідки будуть цілком реальні і зовсім не романтичні:
1. Злив колосальної кількості енергії.Ти витрачаєш ресурс не на своє теперішнє життя чи кар’єру, а на обслуговування внутрішнього примари. Це як залишити ввімкненим обігрівач на повну потужність у порожній закритій хаті.
2. Синдром «ідеального колишнього».Оскільки стосунки обірвалися на злеті або посеред сюжету, мозок починає їх міфологізувати. Реальний Вася з його хропінням і звичкою кидати шкарпетки зникає. Замість нього з’являється трагічний романтичний герой. На тлі цього вигаданого напівбога будь-який реальний живий чоловік, який зараз поруч, завжди програватиме. «Він хороший, але... не Вася». Звісно не Вася, бо Вася в твоїй голові вже має німб.
3. Емоційний анабіоз.Ти ніби живеш далі, але однією ногою завжди стоїш у минулому. Справжньої близькості з кимось іншим не виникає, бо твоє серце зайняте... незакритим судовим засіданням п'ятирічної давнини.
Замість моралі: Як нарешті злити цю воду?
Дівчата, головна ілюзія ефекту Зейгарник полягає в тому, що нам здається, ніби для закриття цієї петлі нам обов’язково потрібен він. Що треба зустрітися, поговорити, почути вибачення або пояснення. Ні. Стосунки — це парний танець, але закриття сюжету у твоїй голові , це твоя одноосібна робота.
Він може ніколи не зрозуміти, що вчинив по-свинячому . Він може взагалі про це не думати. Твоє завдання — визнати: «Так, мене кинули. Пояснень не буде. Сюжет завершився ось так паршиво, без красивого фіналу. Це кінець».
Поки ти чекаєш від нього фінального аккорду, ти сама добровільно віддаєш йому пульт керування своїм настроєм. Може, пора вже натиснути кнопку «Видалити вкладку» і повернути собі свою пам'ять для чогось приємнішого? Наприклад, для думок про те, куди витратити наступну зарплату.
Наталя Хромих | 302 |
