8 716
مشترکین
+124 ساعت
-167 روز
-3530 روز
در حال بارگیری داده...
کانالهای مشابه
ابر برچسبها
اشارات ورودی و خروجی
---
---
---
---
---
---
جذب مشترکین
سپتامبر '26
سپتامبر '26
+37
در 2 کانالها
اوت '26
+108
در 4 کانالها
Get PRO
ژوئیه '26
+75
در 5 کانالها
Get PRO
ژوئن '26
+85
در 4 کانالها
Get PRO
مه '26
+47
در 7 کانالها
Get PRO
آوریل '26
+19
در 2 کانالها
Get PRO
مارس '26
+122
در 3 کانالها
Get PRO
فوریه '26
+1 020
در 2 کانالها
Get PRO
ژانویه '26
+1 005
در 9 کانالها
Get PRO
دسامبر '25
+1 057
در 5 کانالها
Get PRO
نوامبر '25
+66
در 7 کانالها
Get PRO
اکتبر '25
+81
در 4 کانالها
Get PRO
سپتامبر '25
+94
در 5 کانالها
Get PRO
اوت '25
+62
در 1 کانالها
Get PRO
ژوئیه '25
+184
در 5 کانالها
Get PRO
ژوئن '25
+217
در 11 کانالها
Get PRO
مه '25
+221
در 10 کانالها
Get PRO
آوریل '25
+401
در 13 کانالها
Get PRO
مارس '25
+141
در 9 کانالها
Get PRO
فوریه '25
+90
در 5 کانالها
Get PRO
ژانویه '25
+155
در 6 کانالها
Get PRO
دسامبر '24
+116
در 4 کانالها
Get PRO
نوامبر '24
+205
در 12 کانالها
Get PRO
اکتبر '24
+333
در 7 کانالها
Get PRO
سپتامبر '24
+129
در 7 کانالها
Get PRO
اوت '24
+175
در 16 کانالها
Get PRO
ژوئیه '24
+26
در 1 کانالها
Get PRO
ژوئن '24
+336
در 2 کانالها
Get PRO
مه '24
+47
در 4 کانالها
Get PRO
آوریل '24
+82
در 6 کانالها
Get PRO
مارس '24
+75
در 3 کانالها
Get PRO
فوریه '24
+43
در 3 کانالها
Get PRO
ژانویه '24
+51
در 7 کانالها
Get PRO
دسامبر '23
+37
در 1 کانالها
Get PRO
نوامبر '23
+24
در 0 کانالها
Get PRO
اکتبر '23
+145
در 3 کانالها
Get PRO
سپتامبر '23
+25
در 0 کانالها
Get PRO
اوت '23
+54
در 0 کانالها
Get PRO
ژوئیه '23
+32
در 0 کانالها
Get PRO
ژوئن '23
+22
در 0 کانالها
Get PRO
مه '23
+41
در 0 کانالها
Get PRO
آوریل '23
+51
در 0 کانالها
Get PRO
مارس '23
+22
در 0 کانالها
Get PRO
فوریه '23
+50
در 0 کانالها
Get PRO
ژانویه '23
+195
در 0 کانالها
Get PRO
دسامبر '22
+60
در 0 کانالها
Get PRO
نوامبر '22
+169
در 0 کانالها
Get PRO
اکتبر '22
+270
در 0 کانالها
Get PRO
سپتامبر '22
+105
در 0 کانالها
Get PRO
اوت '22
+312
در 0 کانالها
Get PRO
ژوئیه '22
+87
در 0 کانالها
Get PRO
ژوئن '22
+99
در 0 کانالها
Get PRO
مه '22
+305
در 0 کانالها
Get PRO
آوریل '22
+79
در 0 کانالها
Get PRO
مارس '22
+99
در 0 کانالها
Get PRO
فوریه '22
+103
در 0 کانالها
Get PRO
ژانویه '22
+337
در 0 کانالها
Get PRO
دسامبر '21
+605
در 0 کانالها
Get PRO
نوامبر '21
+696
در 0 کانالها
Get PRO
اکتبر '21
+534
در 0 کانالها
Get PRO
سپتامبر '21
+417
در 0 کانالها
Get PRO
اوت '21
+154
در 0 کانالها
Get PRO
ژوئیه '21
+45
در 0 کانالها
Get PRO
ژوئن '21
+117
در 0 کانالها
Get PRO
مه '21
+275
در 0 کانالها
Get PRO
آوریل '21
+121
در 0 کانالها
Get PRO
مارس '21
+57
در 0 کانالها
Get PRO
فوریه '21
+163
در 0 کانالها
Get PRO
ژانویه '21
+336
در 0 کانالها
Get PRO
دسامبر '20
+5 684
در 0 کانالها
| تاریخ | رشد مشترکین | اشارات | کانالها | |
| 15 سپتامبر | +1 | |||
| 14 سپتامبر | +3 | |||
| 13 سپتامبر | 0 | |||
| 12 سپتامبر | +1 | |||
| 11 سپتامبر | 0 | |||
| 10 سپتامبر | +2 | |||
| 09 سپتامبر | +2 | |||
| 08 سپتامبر | +2 | |||
| 07 سپتامبر | 0 | |||
| 06 سپتامبر | +5 | |||
| 05 سپتامبر | +1 | |||
| 04 سپتامبر | +5 | |||
| 03 سپتامبر | +5 | |||
| 02 سپتامبر | +7 | |||
| 01 سپتامبر | +3 |
پستهای کانال
У цьому відношенні його доля схожа на долю Юрія Шевельова - але Шевельова від подальших контактів із чекістами врятувала німецька окупація Харкова.
Як і Шевельова, Пріцака після війни держбезпека захоче знайти - щоб відновити зв'язок.
Далі буде.
ГДА СЗРУ.
| 2 |  Історія Омеляна Пріцака. Продовження (попередні частини в попередніх постах).
І ось 5 червня 1941 року, після зізнань у контактах з ОУН, Омелян Пріцак дає підписку про співпрацю. Псевдонім - "Галичанин". Підписку прийняв Олександр Шаров, який у ті роки працював з іншими вченими-агентами - Віктором Петровим, Петром Курінним, Олександром Оглоблиним (останньому після війни МГБ в Німеччині навіть передавало "вітання від Шарова", хоча насправді той давно був у відставці).
Підписка, до речі, російською, знання якої Пріцак напевно покращив у армії. Ну і Шаров з ним точно говорив російською - лише кілька років тому його перевели до Києва з Росії.
Жодних донесень "Галичанин" тоді не написав (покази дав про людей, які вже були засуджені), завдань не отримав. Бо далі були війна, полон та еміграція (у деяких довоєнних документах КГБ взагалі описував це так: вербувальні заходи не були завершені через початок війни). | 539 |
| 3 |  +5- На першій зустрічі з кишені Пріцака стирчала газета «Правда» - такою була інструкція від Єднорога. Незнайомий член ОУН промовив пароль: «Чи це “Комуніст”?», вчений відповів: «Так, це найновіше число газети».
- Самі зустрічі відбувалися на Новому єврейському цвинтарі, що зараз є частиною Янівського.
- Йому дали почитати книжечку під назвою "Пашні буряки". Насправді це був замаскований під сільськогосподарську літературу посібник із конспірації, написаний майбутнім командиром УПА Василем Куком.
Невдовзі почалися ті самі вересневі арешти, і всі контакти Омелян Пріцак обірвав, присягу члена ОУН скласти не встиг.
Далі буде.
Протокол допиту: ГДА СЗРУ. | 661 |
| 4 |  +9Продовження історії Омеляна Пріцака (початок у попередньому дописі).
Минає 8 місяців після того, як в НКВД дізналися про нього як про члена ОУН. Пріцак тепер служить у Білій Церкві, і одного дня (це був початок червня 1941 року) його везуть до Києва нібито в якихось армійських справах. Насправді - до НКГБ на допит.
І на допиті 22-річний червоноармієць розповідає про свої політичні погляди, про те, як погодився на пропозицію приятеля Богдана Єднорога вступити до ОУН (сам Єднорог на той момент отримав смертний вирок у "Процесі 59-ти", його розстріляють у тюрмі на Лонцького наприкінці червня, перед тим, як радянські війська залишать Львів), як зустрічався з невідомими йому членами організації та погодився налагоджувати для неї зв’язки в Києві.
Цікаві деталі: | 646 |
| 5 | До створеної Мироном-Орликом «трійки», окрім Пріцака, нібито входили студентка Київського університету Людвига Малащук та співробітник Львівської філії Академії наук і Ветеринарного інституту Юрій Стефаник (син письменника Василя Стефаника). У цьому дописі - фрагменти допиту Максиміва з ГДА СЗРУ (плюс скани збірки “Мазепа” з “Діаспоріани”).
Людвигу Малащук під час «Процесу 59-ти» засудили до розстрілу, але Верховний суд СРСР замінив страту на десять років таборів. Юрія Стефаника арештували у вересні 1940-го, звільнили в травні 1941-го. У листопаді 1940-го року його завербували як агента НКГБ із псевдонімом «Гуцул». Але в цій ролі Стефаник-молодший проявив себе як «дворушник», тобто жодної цінної інформації не надавав. Під час війни емігрував, помер у Канаді.
А от дістати Омеляна Пріцака в НКВД УРСР одразу не вийшло: якраз у жовтні 1940-го його забрали до армії. За ним таки прийдуть, але трохи пізніше.
Далі буде.
PS: Чи була Любов Комар знайома з Омеляном Пріцаком, чи знала вона, що той теж був пов’язаний з ОУН, чи говорили вони про це, ми не знаємо. Вона померла в Нью-Йорку 2007-го, він - у Бостоні роком раніше.
Ця історія також увійшла до моєї книжки “Агент з ведмедиком”. Замовити її ви можете безпосередньо в автора. З автографом та безкоштовною доставкою. Посилання на замовлення тут. | 838 |
| 6 |  +5Максимів на допиті не зміг згадати ім’я молодого львів’янина, який мав розбудовувати осередки ОУН у Києві (оскільки саме туди нещодавно вступив до аспірантури) та на сході України. Проте Максимів навів деякі деталі: той молодик працював асистентом у Львівському університеті та знає арабську мову. І головне: його стаття є у двотомному збірнику про Івана Мазепу.
Наступного дня підозрюваному принесли в тюрму цю книжку, видану у Варшаві минулого року. І ось та сама публікація: «Іван Мазепа і княгиня Анна Дольська», сторінка 103, автор - Омелян Пріцак.
Учений, певно, й гадки не мав, у який спосіб чекістів зацікавила одна з перших його публікацій.
За словами Максиміва, Пріцак був членом ОУН, який виконував завдання відомого діяча націоналістичного руху Дмитра Мирона-Орлика (на Опері в Києві висить меморіальна дошка). | 741 |
| 7 | Серед них була й авторка спогадів, яку в публікації позначили ініціалами Л. К. Любов Комар. До ОУН її, 20-річну, завербував Іван Максимів. За півроку, 3 вересня 1940 року його арештували. Під тoртyрами Максимів розповів про інших членів організації. 11 вересня схопили і Любов Комар.
З опублікованих в “Сучасності” спогадів:
“А незабаром після того пішли серед членів ОУН чутки, що Максимів “сипле”. Я не йняла цьому віри, не дозволила народитися сумнівові. У мене він провідник, і я не могла допустити його падіння.
Тому глибоке розчарування й біль наповнили мою душу, коли під час мого допиту у Замарстинівській тюрмі, енкаведисти ввели в кімнату Максимова для очної ставки зі мною. Як дуже він змінився! Видовжене, набрякле, сіре обличчя, поросле рідкою щітиною. Постава зігнута, недбала. Я знала, що він був слабкого здоров’я і тому його нужденний вигляд ще більше ранив мою душу”.
Попри те, що Максимів співпрацював зі слідством, погодився стати агентом НКВД та виступив на суді з покаянною промовою, його розстріляли.
Любов Комар теж отримала смертний вирок, але їй, як і багатьом іншим фігурантам, страту замінили на десять років таборів. Того ж року дівчина втекла з Бердичівської тюрми. Стала радисткою та зв’язковою УПА. З 1944 року жила в еміграції. Вийшла заміж за відомого діяча визвольного руху (і члена редколегії «Сучасності») Мирослава Прокопа.
Але до чого тут Омелян Пріцак? | 642 |
| 8 |  Професор Омелян Пріцак напевно мав прочитати дев'ятий номер діаспорного журналу “Сучасність” за 1981 рік.
Принаймні через те, що там вийшла його стаття про 1500-ліття Києва, відзначати яке готувалася радянська влада. “Цей ’’ювілей”, базований на звичайній неправді, є не на славу Києву й Україні”, - стверджує автор. Втім, мова зараз не про дату заснування нашої столиці (кому цікаво - ось журнал, почитаєте).
Був у тому ж номері ще один матеріал, який Пріцак, думаю, перечитував не один раз, багато думаючи та згадуючи свою молодість. Тема була далекою від кола його наукових інтересів - але описані події торкнулися і його. Торкнулися, на щастя для видатного вченого, лише злегка, інакше його доля могла скластися зовсім інакше. Про ту сторінку свого життя Омелян Пріцака ніколи публічно не згадував - ані в еміграції, ані в незалежній Україні.
Це спогади «У сорокові роковини процесу 59-и». У січні 1941-го у Львові судили членів ОУН, переважно студентів. | 725 |
| 9 | +6 Професор Омелян Пріцак напевно мав прочитати дев'ятий номер діаспорного журналу “Сучасність” за 1981 рік. Принаймні через те, що там вийшла його стаття про 1500-ліття Києва, відзначати яке готувалася радянська влада. “Цей ’’ювілей”, базований на звичайній неправді, є не на славу Києву й Україні”, - стверджує автор. Втім, мова зараз не про дату заснування нашої столиці (кому цікаво - в комeнтах є той журнал, почитаєте).
Був у тому ж номері ще один матеріал, який Пріцак, думаю, перечитував не один раз, багато думаючи та згадуючи свою молодість. Тема була далекою від кола його наукових інтересів - але описані події торкнулися і його. Торкнулися, на щастя для видатного вченого, лише злегка, інакше його доля могла скластися зовсім інакше. Про ту сторінку свого життя Омелян Пріцака ніколи публічно не згадував - ані в еміграції, ані в незалежній Україні.
Це спогади «У сорокові роковини процесу 59-и». У січні 1941-го у Львові судили членів ОУН, переважно студентів. Серед них була й авторка спогадів, яку в публікації | 1 |
| 10 |  На Абук вийшла аудіоверсія "Агента з ведмедиком"!
18 годин голосом Матвія Ніколаєва, який озвучував для Абук і "Архіви КГБ", а також книжки Радомира Мокрика, Павла Белянського та Стівена Кінга.
(якби це робив я, то кожну примітку виділив би словами "примітка/кінець примітки", а тут це зроблено не всюди, зокрема в перших реченнях першого розділу похід Віктора Петрова за орденом до Верхової Ради переривається додатковою інфою про Петра Толочка).
Купляти за посиланням: https://abuk.com.ua/catalog/books/8320
Також нагадаю, що ви можете купити в мене паперовий примірник із підписом. Доставка безкоштовна. Замовляти тут:
Купити мої книжки з підписом:
https://eduarda40.monobazar.com.ua/ | 7 182 |
| 11 |  Адміністративний відділ ГПУ УСРР дуже просить.
ГДА СЗРУ. | 1 679 |
| 12 |  +5щоб зрозуміти, про що ці документи, спочатку прочитайте текст у дописах вище | 1 555 |
| 13 |  +8بدون متن... | 1 328 |
| 14 | Історії про підслуховування Іларіона Терещенка та Володимира Заболотного увійшли до моєї книжки "Агент з ведмедиком. Шпигунські ігри Віктора Петрова (Домонтовича)". Також у ній я більше розповідаю про агентів “Нагорного” (про нього та його дружину, агентку “Євгенію”, взагалі великий розділ) та “Вершиніна”, чекістів Сєкарєва та Шевка.
Ви можете замовити собі примірник книжки безпосередньо в автора, тобто в мене. З підписом. Тепер з'явилася можливість зробити це за допомогою платформи “Монобазар” від Монобанку. Легко, швидко, без потреби вводити свої дані на сторонніх платіжних платформах та з безкоштовною доставкою. Також ви можете замовити і мою попередню книжку “Архіви КГБ. Невигадані історії” та обидві книжки разом. Посилання на замовлення:
https://eduarda40.monobazar.com.ua/ | 770 |
| 15 | Насправді у квартирі Шевків лишилися сам Шевко та Сєкарєв. Вони зробили все, щоб їх не почули: зняли взуття, кинули на підлогу підстилки. І притулилися вухами до дверей, щоб почути через коридор, про що говорять у квартирі навпроти.
«Нагорний»-Міньківський не знав, звідки саме та в який спосіб їх слухають, а «Вершинін»-Лазаревський - що їх слухають узагалі.
Як і домовлялися, Міньківський мимохідь спитав Лазаревського, чи той уже снідав. Той мав відповісти негативно та піти нібито на сніданок, щоб залишити гостей удвох. Але, напевно, «Вершинін» щось наплутав - і двічі відповів ствердно. Але потім усе зрозумів та озвучив інший привід, щоб піти, - мовляв, треба терміново здати матеріал для газети.
«Нагорний» мусив поступово та ненав’язливо вивести розмову на тему самостійності України. Спочатку нічого не виходило: розмова не повертала в потрібне русло, чоловіки «від нудьги» наспівували пісні, Терещенко прагнув вийти на балкон, а Міньківський «затягував» його назад у кімнату.
Нарешті Терещенка вдалося розговорити на теми, цікаві для вух по той бік коридору. І хоча чоловік говорив тихо, вуха все ж дещо розрізнили. Один із двох чекістів швидко записував почуте на папір.
Із рапорту: «Терещенко намагався переконати джерело (тобто агента “Нагорного” - Е.А.) в необхідності відділення України від Радянського Союзу та разом із тим вказував, що для здійснення «самостійності» України українському народу необхідна висока національна свідомість, єднання та усвідомлення ідеї незалежної державності.
Відповідаючи на питання «Нагорного» з приводу практичного здійснення ідеї відділення України від СРСР, Терещенко заявив, що це можливо за прямого сприяння Англії та Америки, які, за словами Терещенка, “зацікавлені в політичному послабленні Росії”».
Але на найцікавішому місці повернувся «Вершинін» - раніше, ніж домовлялися. У його присутності Терещенко вже не наважувався на відвертість.
Згодом усі разом пішли гуляти. «Нагорний» та Терещенко пробули в квартирі трохи більше години. Оскільки «Вершинін» замкнув вхідні двері будинку на висячий замок, Шевко та Сєкарєв вилазили через вікно.
Ще цікава деталь: Терещенко, спілкуючись із Лазаревським, цікавився життям відомих українців на еміграції. Зокрема Лазаревський-“Вершинін” звітує: “Розпитував Терещенко дуже детально про Василя Вишиваного і ніби як трохи був невдоволений, коли я відгукнувся про нього, як про авантюриста” (дивіться останній аркуш цих документів). Так от, півстоліття потому його син Юрій Терещенко досліджуватиме життя Василя Вишиваного та стане співавтором монографії “Український патріот з династії Габсбургів”.
Невдовзі після цієї операції з санкції наркома держбезпеки УРСР Савченка «Нагорному» оголосили офіційну подяку, ще й вручили три тисячі рублів з нагоди 20-ліття співпраці. Агент відповів листом на ім’я майора держбезпеки Якова Герсонського, в якому повідомляв: увага наркомату його глибоко розчулила, він просить передати Савченку про свою вдячність та запевнення в готовності й далі працювати на користь справи Леніна-Сталіна.
Комбінація з підслуховування Терещенка сподобалася чекістам, тож вони вирішили її повторити. Тепер з архітектором Володимиром Заболотним.
У читача може виникнути логічне питання: ну отримали з такими складнощами підтвердження, що Терещенко за незалежну Україну - далі що? Такий компромат був дамокловим мечем: у будь-який момент з Москви могла надійти команда на “реалізацію” таких справ, як «Последыши», тобто арештів їхніх фігурантів. Як було, наприклад, влітку 1941-го, коли поспіхом схопили тих, кого роками розробляли. Але Терещенку, Заболотному та майже всім представникам української інтелігенції, яких розробляли час війни та після неї, можна сказати, пощастило: команду так і не дали (винятки - діячі єврейської культури, що стали жертвами антисемітських кампаній - наприклад, Давид Гофштейн, та “повторники” - такі, як Борис Антоненко-Давидович). | 623 |
| 16 | Спочатку переповім цю історію у вигляді тексту, а документи викладаю окремими постами нижче.
Як чекісти підслуховували людей, коли техніки для цього ще не було (принаймні в потрібній кількості)? Могли буквально тулитися вухами до дверей, поки їхні агенти провокували об'єкт на потрібні розмови. Як у цій операції з документів ГДА СБУ.
Українська Уфа, 1943 рік. Українська - тому що вже майже 2 роки тут працює евакуйована з Києва Академія наук УРСР. Співробітники НКВД, які опікуються науковцями (і діячами культури, яких теж влаштували до АН) - теж з України.
Дійові особи:
- Іларіон Терещенко - начальник фінансової частини Академії наук (і батько сучасного українського історика Юрія Терещенка). За ним уважно спостерігають, оскільки є дані від агентури, що Терещенко - прибічник незалежності України. Справа агентурної розробки, де він фігурує, має назву, яку складно перекласти українською - «Последыши».
- Олександр Міньківський - хоровий диригент, музикознавець, майбутній керівник Капели бандуристів УРСР та Народний артист СРСР. Агент НКВД “Нагорний”, співпрацює з чекістами вже 20 років.
- Гліб Лазаревський - літературознавець із видатної династії, агент НКВД “Вершинін”. Повернувся в Україну 4 роки тому, перед тим 9 років проживши у Польщі (їхав за завданням ГПУ, мав удавати неповерненця та розробляти УНРівську еміграцію, проте в певний момент чекісти вирішили, що він про це розповів емігрантській контррозвідці та перейшов на її бік; щоб повернути “Вершиніна” до СРСР, його дружину та сина відправили до таборів).
Та їхні куратори:
- Володимир Сєкарєв - 25-річний старший лейтенант держбезпеки, який встиг стати фактично головним фахівцем із вербування та розробки української інтелігенції. Кілька місяців у 1941-му був куратором Віктора Петрова (Домонтовича) та запропонував йому відправитися з завданням за лінію фронту (пропонував і Міньківському, але той відмовився). На початку 1990-х був проректором Київського університету.
- Анатолій Шевко - кілька років потому мав завдання розробляти Максима Рильського, але заприятелював із ним, за що був звільнений.
Про всіх, крім Терещенка, я писав раніше, можете пошукати на каналі за прізвищами.
«Нагорний» кілька разів повідомив про Терещенка як про “самостійника”. Але чекісти іноді прагнули перевіряти таку інформацію - раптом агент щось перебільшив, перекрутив, а то й зовсім вигадав? Тим більше рік тому “Нагорний” отримав догану за неефективність - мовляв, майже нічого не робить, тільки на письменницьких вечірках тусить (до всього там ще й аморалка була, але зараз не про це).
І щоб перевірити донесення про Терещенка, Сєкарєв із Шевком розробили та втілили таку комбінацію за участю агентів.
Уранці 30 травня 1943 року Міньківський зустрів Терещенка з маленькою донькою в їдальні Академії наук. Поснідали, потеревенили, пішли прогулятися вулицею. Тут «Нагорний» «згадав», що має забрати якусь книжку у Лазаревського, який саме живе поруч. Можна завітати разом - Терещенку буде цікаво з ним познайомитися, адже Лазаревський - така непересічна людина.
Завітали. Просто забрати книжку та піти не вдалося. Почалася люб’язна розмова втрьох (у звіті наголошується: українською мовою), під рукою доречно опинилося трохи горілки із закускою (насправді це теж підготували заздалегідь).
Сусідка з квартири навпроти разом із дитиною пішла у своїх справах, попросивши «Вершиніна» зачинити вхідні двері на гачок, а якщо той кудись піде - лишити ключ там, де й завжди. Говорила голосно - щоб усі почули, що в будинку (точніше, у маленькому флігелі на три квартири), окрім трьох чоловіків, нікого не лишається.
Узагалі там ще жила власниця квартир, перукарка Колпакова. Але її якраз того ранку спеціально відвели в міліцію на якийсь «допит» - щоб не заважала. Донька Терещенка в цей час гуляла у дворі.
Сусідку, яка пішла, звати Ольга Шевко. Вона була дружиною Анатолія Шевка. Їхня родина справді жила поруч із «Вершиніним», тож цю обставину використали в операції. | 791 |
| 17 | +6 Уранці 30 травня 1943 року Міньківський зустрів Терещенка з маленькою донькою в їдальні Академії наук. Поснідали, потеревенили, пішли прогулятися вулицею. Тут «Нагорний» «згадав», що має забрати якусь книжку у Лазаревського, який саме живе поруч. Можна завітати разом - Терещенку буде цікаво з ним познайомитися, адже Лазаревський - така непересічна людина.
Завітали. Просто забрати книжку та піти не вдалося. Почалася люб’язна розмова втрьох (у звіті наголошується: українською мовою), під рукою доречно опинилося трохи горілки із закускою (насправді це теж підготували заздалегідь).
Сусідка з квартири навпроти разом із дитиною пішла у своїх справах, попросивши «Вершиніна» зачинити вхідні двері на гачок, а якщо той кудись піде - лишити ключ там, де й завжди. Говорила голосно - щоб усі почули, що в будинку (точніше, у маленькому флігелі на три квартири), окрім трьох чоловіків, нікого не лишається.
Узагалі там ще жила власниця квартир, перукарка Колпакова. | 3 |
| 18 | 1
Як чекісти підслуховували людей, коли техніки для цього ще не було (принаймні в потрібній кількості)? Могли буквально тулитися вухами до дверей, поки їхні агенти провокували об'єкт на потрібні розмови. Як у цій операції з документів ГДА СБУ.
Українська Уфа, 1943 рік. Українська - тому що вже майже 2 роки тут працює евакуйована з Києва Академія наук УРСР. Співробітники НКВД, які опікуються науковцями (і діячами культури, яких теж влаштували до АН) - теж з України.
Дійові особи:
- Іларіон Терещенко - начальник фінансової частини Академії наук (і батько сучасного українського історика Юрія Терещенка). За ним уважно спостерігають, оскільки є дані від агентури, що Терещенко - прибічник незалежності України. Справа агентурної розробки, де він фігурує, має назву, яку складно перекласти українською - «Последыши».
- Олександр Міньківський - хоровий диригент, музикознавець, майбутній керівник Капели бандуристів УРСР та Народний артист СРСР. Агент НКВД “Нагорний”, співпрацює з чекістами вже 20 років.
- Гліб Лазаревський - літературознавець із видатної династії, агент НКВД “Вершинін”. Повернувся в Україну 4 роки тому, перед тим 9 років проживши у Польщі (їхав за завданням ГПУ, мав удавати неповерненця та розробляти УНРівську еміграцію, проте в певний момент чекісти вирішили, що він про це розповів емігрантській контррозвідці та перейшов на її бік; щоб повернути “Вершиніна” до СРСР, його дружину та сина відправили до таборів).
Та їхні куратори:
- Володимир Сєкарєв - 25-річний старший лейтенант держбезпеки, який встиг стати фактично головним фахівцем із вербування та розробки української інтелігенції. Кілька місяців у 1941-му був куратором Віктора Петрова (Домонтовича) та запропонував йому відправитися з завданням за лінію фронту (пропонував і Міньківському, але той відмовився). На початку 1990-х був проректором Київського університету.
- Анатолій Шевко - кілька років потому мав завдання розробляти Максима Рильського, але заприятелював із ним, за що був звільнений.
Про всіх, крім Терещенка, я писав раніше, можете пошукати на каналі за прізвищами.
«Нагорний» кілька разів повідомив про Терещенка як про “самостійника”. Але чекісти іноді прагнули перевіряти таку інформацію - раптом агент щось перебільшив, перекрутив, а то й зовсім вигадав? Тим більше рік тому “Нагорний” отримав догану за неефективність - мовляв, майже нічого не робить, тільки на письменницьких вечірках тусить (до всього там ще й аморалка була, але зараз не про це).
І щоб перевірити донесення про Терещенка, Сєкарєв із Шевком розробили та втілили таку комбінацію за участю агентів.
(читати далі) | 1 |
| 19 |  +2بدون متن... | 1 |
| 20 | +3 1
Як чекісти підслуховували людей, коли техніки для цього ще не було (принаймні в потрібній кількості)? Могли буквально тулитися вухами до дверей, поки їхні агенти провокували об'єкт на потрібні розмови. Як у цій операції з документів ГДА СБУ.
Українська Уфа, 1943 рік. Українська - тому що вже майже 2 роки тут працює евакуйована з Києва Академія наук УРСР. Співробітники НКВД, які опікуються науковцями (і діячами культури, яких теж влаштували до АН) - теж з України.
Дійові особи:
- Іларіон Терещенко - начальник фінансової частини Академії наук (і батько сучасного українського історика Юрія Терещенка). За ним уважно спостерігають, оскільки є дані від агентури, що Терещенко - прибічник незалежності України. Справа агентурної розробки, де він фігурує, має назву, яку складно перекласти українською - «Последыши».
- Олександр Міньківський - хоровий диригент, музикознавець, майбутній керівник Капели бандуристів УРСР та Народний артист СРСР. Агент НКВД “Нагорний”, співпрацює з чекістами вже 20 років. | 1 |
