«До себе» | Психологія | Саморозвиток

6. Компульсивна турбота про інших — це втеча від себе. Іноді ми так затято рятуємо весь світ лише тому, що панічно боїмося залишитися наодинці зі своїм власним болем. 7. Вміння відмовляти — це не егоїзм, це базове налаштування регуляції нашої психіки. 8. Ми плутаємо прив'язаність і самопожертву. Якщо у стосунках ми змушені постійно наступати собі на горло, щоб не бути покинутими — це не любов, це травматичний зв'язок. 9. Тіло не обманути. Мозку наші виправдання може й здаватимуться слушними, але біль чи хвороба не відступлять від «треба ще трохи потерпіти», «у інших ще гірше», «це вже востаннє, обіцяю» 10. Зцілення починається з правди. Одужання (і ментальне, і фізичне) неможливе без визнання того, що нам насправді погано, страшно або боляче. Це не соромно, це необхідно для здоровʼя (і ментального, і фізичного).

10 думок із книги Ґабора Мате «Коли тіло каже "ні"», які змушують замислитись: 1. Буває, що хвороба це не випадковість. Наші тіла не зраджують нас на рівному місці. Часто захворювання чи хронічний біль — це крайня міра нашого тіла, щоб ми зупинились. 2. Токсична хорошість небезпечна. Люди, які ніколи ні з ким не сваряться, завжди готові допомогти і ставлять чужі потреби вище за власні, перебувають у хронічному стресі. 3. Емоції та імунітет — дуже повʼязані. Емоційний дистрес змінює наш гормональний фон і послаблює здатність організму захищатися. 4. Коли людина не може висловити гнів, тіло починає спрямовувати цю руйнівну енергію всередину на власні клітини. 5. Дитячі адаптації дуже впливають на доросле життя. Бути «слухняною дитиною, яка не завдає клопоту» — це чудовий спосіб вижити з непередбачуваними чи небезпечними батьками. Але коли вам 35, ця ж стратегія веде до надмірного виснаження ресурсів власного тіла. (продовження далі)

👀 Хочу, але не роблю | Самосаботаж

Самосаботаж — це поведінка, яка свідомо або підсвідомо перешкоджає досягненню власних цілей та бажань.  Частіше за все – несвідомо. 

Поведінка вважається самосаботажною, коли вона створює проблеми у повсякденному житті та заважає досягненню довгострокових цілей.  Важлива ремарка: самосаботаж — це не слабкість характеру і тим паче не лінь.  Поширені типи самосаботажу включають прокрастинацію, перфекціонізм, складнощі вийти з неякісних стосунків, нескінченне відкладання, небажання думати або говорити про щось, невпорядковані фінанси і ще багато всього.  Що з цим робити? Розповіла психологиня сервісу «Твій психолог» Юлія — у новенькому відео: https://youtu.be/7mjPLh_FGcE Приємного перегляду!

Причина конфліктів у стосунках часто в тому, що партнер говорить одне («Давай домовимось витирати стіл після прийому їжі»), а інший чує щось своє («Ну ти і криворукий/а»). Що з цим робити? Уявимо, що ситуація, описана вище, реально трапилась. Якась побутова фраза ніби активізовує стару рану — де прохання партнера/рки (сказане спокійно, з повагою і доброзичливістю) зробити щось інакше сприймається як послання "з тобою таким/ою, який/а ти є, щось не так". Що зазвичай роблять люди? Ніби "включаються" у старий сценарій: "Якщо мені сказали, що зі мною щось не так (хоча на ділі було сказано інше), я буду захищатись". І тут людина може розгніватись — здавалося б, через просте побутове прохання, яке у її свідомості таким не є. Що варто було б зробити? 1️⃣ Взяти паузу перш ніж реагувати звичними автоматизмами. От прям видихнути і спинитись. 2️⃣ Подумки спитати у себе: яку історію я розповідаю собі про це? — Давай домовимось витирати стіл після прийому їжі — *беру паузу* [яку історію я розповідаю собі про це?] І так, тут може вскритись, що "я чую, ніби мені вказують на мої недоліки, ніби зі мною щось не так". 3️⃣ Чи правда партнер/ка сказав/ла мені саме це? Якщо взяти паузу, то можна зрозуміти, що насправді ні. Він/вона просто висловила побутове прохання.

Тобто ви вчитесь чути свого партнера/рку тут і зараз, а не реагувати зі своїх ран та обирати діяти з того, що відбувається зараз, а не відбулось колись.

Хоча я б рекомендувала також звернути увагу на те, коли, як часто активізується ось ця рана "зі мною щось не так". Бо це і справді може починати боліти щоразу, як ви отримуєте фідбек на роботі / від партнера про те, що було б добре змінити наступного разу. Навчитись чути, що говорить партнер/ка, та справлятись із конфліктами, а не потрапляти у глухі кути допоможе наша лекція "Конфлікти у стосунках: 8 кроків до порозуміння". Ідеально для перегляду у такі холодні вихідні) Доступ одразу після оплати і назавжди, а ціна всього 11євро: 👉🏻 Дізнатись більше

Люди з уникаючим типом прив'язаності уникають не вас. А тих частин себе, які активізуються у контакті з іншими. Люблю наводити таку метафору: уявіть, що у вас є дім, там багато кімнат, і от в одну з них ви запхали весь свій біль та ті частини себе, свого минулого, з якими ніби не хочете мати справу. Закрили туди двері — і живете щасливо, ніби цієї кімнати і нема. Але є нюанс. Якщо вам сподобається якась людина, вона може зайти у ваше життя виключно через цю кімнату. І коли вона заходить, двері з кімнати відкриваються — і все, що ви туди помістили, починає випадати назовні 👀 👉🏻 Людині з уникаючим типом прив'язаності треба зробити вибір: а) нарешті розібратись із цим, стикнутись із тим болем, із тими переживаннями, зі страхом бути вразливим/ою — щоб дозволити собі мати стосунки б) знову закрити двері у ту кімнати — але тоді і не допустити цю нову людину у своє життя. 👉🏻 Людині, якій сподобався хтось з уникаючим типом прив'язаності, також треба зробити вибір: а) змиритись із тим, що ваші потреби у контакті з цією людиною не будуть повністю задоволені (звучить так собі) б) дослідити, а чому мене штовхає до людей, у стосунках з якими холодно і самотньо. Зробити перший крок до 2 варіанту допоможе відео психологині сервісу "Твій психолог" Валерії (6 хв) https://youtu.be/ziLTQZcLbWA Приємного перегляду!

💔 Коли ви ревнуєте партнера/рку до його/її минулих стосунків, випитуєте деталі про них, можливо, навіть сталкерите сторінки минулих партнерів/рок у соцмережах — це ретроактивні ревнощі. При цьому для вашого партнера ця минула історія може бути давно "закритою»; минуле — в минулому, але ви ніби маєте якусь потребу: випитувати "винюхувати" шкодувати і порівнювати — ваші нинішні стосунки та його/її минулі.

Це виливається у напругу — вашу внутрішню; виснаження, роздратування. Також так чи інакше можуть виникати сварки; а навіть якщо ні, у стосунках може відчуватись емоційна напруга, настороженість. А там, де напруга, не хочеться бути — і це погіршує стосунки у парі 😔

Розібратись, чому ці ревнощі виникають, чому виникає потреба порівнювати себе та ваші нинішні стосунки з історіями з минулого свого партнера, та власне залишити минуле в минулому — і будувати своє радісне зараз ви можете у роботі із психологом / психотерапевтом 💛

Якщо ви читаєте цей допис, можу припустити, що ви вже пробували "здолати" ретроактивні ревнощі: старались "просто не думати про це", відволікатись, робити вигляд, що для вас це неважливо, але рука так і тягнеться ще раз поскролити соцмережі його/її колишніх.

З вами все окей: просто для того, щоб і справді з цим впоратись, потрібен інший підхід 😌 Якісно "змінити налаштування" допоможе робота із психологом / психотерапевтом. У команді нашого сервісу "Твій психолог" 23 перевірених фахівця, з яких 12 мають вільні години для нових клієнтів у найближчі дні ✨ Обирайте самостійно на сайті або залишайте заявку у @tviypsy. Ми уточнимо ваш запит, побажання по віку / статі психолога та запропонуємо 2-3 кандидатури, щоб вам було легше обрати 😌

Якщо ви хоч раз у житті стикались із ситуацією, де людина ніби проявляє до вас інтерес, але недостатній (до прикладу, довго переписується, натякає на можливі почуття, але навіть на каву не кличе або регулярно кидає вогники на сториз, але ніби і не намагається вести повноцінний діалог), вітаю: можливо, ви мали справу із breadcrumbing-ом:

Breadcrumbing (розкидання хлібних крихт) — це вид маніпуляцій (свідомих або ні), при яких людина приділяє вам мінімальну кількість уваги, щоб тримати вас «на гачку».

Суть breadcrumbing — щоб інша людина залишалась поруч, але у розвиток стосунків можна було не вкладатись — ні емоційно у першу чергу, ні часом, ні фінансово. Причини breadcrumbing: чому люди так маніпулюють? 1️⃣ «Запасний варіант»: «ну якщо з іншими не вигорить, я повернусь сюди» 2️⃣ «Люблю підживлювати своє его; приємно, коли хтось у мені зацікавлений» 3️⃣ «Та я сам/а не знаю, чого хочу, тому буду ось так періодично з’являтись «про всяк випадок» 4️⃣ «Не хочу / не вмію справлятись зі складними емоціями, незручністю, якщо мені відмовлять, тому замість чесної розмови буду тримати на гачку» Що робити, якщо ви стикаєтесь із таким, та що робити, якщо ви та людина, яка так робить? Розповіли у статті. >>>>ЧИТАТИ

Вже не вперше помічаю, що коли людина не вміє давати раду своїм емоціям, вона поспішає "вилити", "виплеснути" це на іншу людину.

Наприклад, щось людину зачепило / обурило — і замість того, щоб це опрацювати, вона спішить написати про це подрузі / мамі / сестрі / у соцмережах.

Коли якась ситуація виникає, ніби "всередині" це помістити, це ВИТРИМАТИ [поки що] неможливо, тож треба "віддати" це комусь іншому: побомбитись у чаті з подругами / родиною / просто тредс-родиною. З одного боку, я це розумію: хочеться з кимось розділити, отримати співчуття, підтримку. З іншого — ніби інші люди стають "зливними бачками" для нашого негативу, бо ми самі не можемо його "утилізувати": ✅ усвідомити, що відбулось ✅ усвідомити, що саме я відчуваю, яку емоцію ✅ чому я її відчуваю ✅ нормалізувати її для себе, дозволити їй бути ✅ прожити її і відпустити І вже потім, якщо захочеться, поділитись цією ситуацією з іншими людьми. Але і справді, тоді, скоріше за все, так багато "бомбитись" вже не захочеться) Можливо, навіть вдасться подивитись на ситуацію спокійно / з гумором, а не емоційно заряджено.

Дружба — не зливний бачок для негативу.

А навчитись давати раду своїм емоціям у корисний для вас та ваших стосунків з людьми спосіб ви можете на Практикумі емоційної рівноваги: ✅ 6 змістовних відеоуроків без води у записі (база про емоції + по уроку на кожну з емоцій) — зручно проходити будь-коли ✅ 36 вправ та практик, щоб не просто «слухати» про емоції, а саме вчитись з ними справлятись — в одному робочому зошиті. Обирайте ті, які відгукуються. ✅ Доступ одразу після оплати і назавжди ✅ Можливість поставити питання авторці та отримати відповідь і підтримку 😌 ✅ Доступна ціна: весь Практикум — за ціною однієї консультації із психотерапевтом 👉🏻Долучайтесь 🔥

Вже не вперше помічаю, що коли людина не вміє давати раду своїм емоціям, вона поспішає "вилити", "виплеснути" це на іншу людину.

Наприклад, щось людину зачепило / обурило — і замість того, щоб це опрацювати, вона спішить написати про це подрузі / мамі / сестрі / у соцмережах.

Коли якась ситуація виникає, ніби "всередині" це помістити, це ВИТРИМАТИ [поки що] неможливо, тож треба "віддати" це комусь іншому: побомбитись у чаті з подругами / родиною / просто тредс-родиною. З одного боку, я це розумію: хочеться з кимось розділити, отримати співчуття, підтримку. З іншого — ніби інші люди стають "зливними бачками" для нашого негативу, бо ми самі не можемо його "утилізувати":

А ви знали, що існує 7 видів відпочинку? Фізичний, сенсорний, психічний, духовний, соціальний, емоційний та творчий, Детальніше про те, чому не виходить відпочивати, як дозволити собі відпочинок та з чого почати, розповіла психологиня нашого сервісу "Твій психолог" Євангеліна у відео: 👉🏻 ДИВИТИСЬ ВІДЕО Євангеліна — психологиня, що працює у методі 📍РЕПТ (раціонально-емоційно-поведінкової терапії). РЕПТ — це «старший брат» КПТ; підхід, який вчить людину помічати і змінювати ірраціональні переконання, щоб керувати своїми емоціями та діями більш здоровим і реалістичним способом. Робота з фахівчинею у цьому методі допоможе навчитись справлятись із тривожністю та соціальною тривогою, долати депресивні стани та апатію, впоратись із перфекціонізмом, прокрастинацією, вигоранням і самокритикою. Євангеліна також працює із запитами стосовно низької самооцінки, особистих кордонів, покращення стосунків (з партнером та/або батьками). У співпраці зі спеціалісткою клієнти також можуть навчитись приймати рішення, які будуть відповідати їх цінностям, справлятись із почуттями провини та сорому та прийняти себе. Вартість консультації – 700 грн. Деталі та записатись тут.

«Працювати» над стосунками я не хочу: у мене вже є робота. Так я сказала своєму чоловіку на початку стосунків. Якщо, перебуваючи у стосунках, ви у хронічному стресі, бо постійно треба щось вирішувати, терпіти, шукати компроміси, контролювати себе чи партнера, у цих стосунках щось не так.

Я думаю, що єдина робота, яку ми можемо робити для благопочуття стосунків, — це робота над собою.

Зі сторони обох партнерів. І ось одна дієва рекомендація, яку я хотіла б дати. ⚡️Працюйте над власними реакціями 90% успіху у стосунках — у здатності обох не робити і не говорити дурню на емоціях. 90% успіху у стосунках — у здатності обох давати собі відчуття безпеки навіть у сварці. 90% успіху у стосунках — у здатності обох творити і відчувати позитивні емоції у контакті з партнером. 90% успіху у стосунках — у здатності обох відстояти себе і бути асертивними. І я можу продовжувати цей список. 😌 Плекати всі ці навички для покращення стосунків ви можете за допомогою Практикуму емоційної рівноваги — нашого продукту, який допомагає навчитись не робити під впливом емоцій руйнівних речей, про які ми потім жалкуємо 💔 та покращити навички емоційної регуляції. ✅ 6 змістовних, конкретних відеоуроків у записі — дивіться будь-коли ✅ 36 вправ та практик, щоб не просто "слухати" про емоції, а вчитись з ними справлятись — в одному робочому зошиті, який завжди під рукою ✅ Доступ одразу після оплати ✅ Можливість поставити питання авторці та отримати відповідь і підтримку 😌 ✅ Доступна ціна: весь Практикум — за ціною однієї консультації із психотерапевтом Долучайтесь: ПРАКТИКУМ ПРАКТИКУМ ПРАКТИКУМ

🎤 Психологічна гра, у яку я граю, щоб «розхитувати» негативні думки і переконання та впроваджувати нові Це скарб, яким я вже ділилась тут — тож негрішно і нагадати 😊

Situationship / Недостосунки / Тимчасунки Якщо ви знаходите себе у ситуації, де "ну ми класно проводимо час, він/вона такий/а веселий/а та комфортний/а, але я насправді не розумію, що між нами відбувається і куди це все рухається", можливо, ви у тимчасунках. Про те, чому вони виникають, які переваги та недоліки такого типу стосунків — та що з ними робити далі розповіла психологиня нашого сервісу "Твій психолог" Роксолана у відео (10 хв). 🔥 ДИВІТЬСЯ ТУТ P.S. Роксолана та інші 21 фахівець нашого сервісу працюють із цим запитом та залюбки допоможуть вам розібратись, чому ви опиняєтесь у такому типі стосунків, чому обираєте партнерів, з якими [на даному етапі життя] неможливо побудувати щось серйозне. 👉🏻 Як працювати із психологом 👉🏻 Як обрати психолога 👉🏻 Який метод психотерапії обрати

Цього місяця замість підбірки статтей підбірка книг, які я прослуховувала останнім часом: 1. "Чоловік на Ім'я Уве" (Фредерік Бакман) — 8/10. Зворушлива і тепла історія про те, як людина потребує іншу людину. 2. "Записки кирпатого Мефістотеля" (Володимир Винниченко) 7,5/10. Чудове враження від книги трохи звіяв, як на мене надто поспішний фінал. 3. Трилогія "Літопис Сірого Ордену" (Павло Дерев'янко) 8,5/10. Мені втішило наскільки точно передає автор процес розщеплення особистості внаслідок травми. І хоча це фентезі, шляхи і характеристики героїв, до мурах правдоподібні. Писала огляд тут: https://www.instagram.com/p/DWiixHIDZ6q/?igsh=djBqaGlsc3ljb2Ez Ану розповідайте, що читаєте/слухаєте ви?

Помітила таку цікаву тенденцію: на наші закриті етери найчастіше приходять українці, які проживають за кордоном 💛 Думаю, це пов'язано із тим, що хочеться поговорити "зі своїми", українською, отримати розуміння і підтримку. Тоооож пропоную підтримуючий онлайн:

Вже цієї суботи 11 квітня зустрінемось на онлайн-зустрічі (час ще визначаємо — або 13.00, або 16.00 за Києвом) для учасників Практикуму емоційної рівноваги. Ви зможете поставити питання по тому уроку Практикуму емоційної рівноваги (про гнів, тривогу, сум, сором, страх або радість), з яким найбільше питань / труднощів, а я допоможу 💛

Що взагалі таке той Практикум, про що він, з чим допомагає, кому підійде і що за зустрічі — розповіла тут.

Вам знайоме відчуття, коли перед знайомством, виступом або навіть дзвінком колезі раптом починає сильно калатати серце? З’являється думка: «А раптом я скажу щось не те?» Це може бути соціальна тривога. Соціальна тривога — це страх оцінки, осуду або приниження в ситуаціях соціальної взаємодії. Це може проявлятися у сильному хвилюванні перед виступами, знайомствами або навіть звичайним спілкуванням на роботі. Людина може переживати, що інші помітять, як тремтить голос або тіло. З’являється страх, що люди засудять, принизять або вкажуть на недоліки. Часто тривога починає сильно зростати ще до події, яка лякає. Серце починає калатати, тіло напружується. Іноді людина може впасти в ступор і просто мовчати. Як проявляється та як допомогти собі впоратись із соціальною тривогою — у відео фахівчині сервісу "Твій психолог" Світлани: https://www.youtube.com/watch?si=m7_Fc1u4CVisDVDR&v=xq0UDvmdPMw&feature=youtu.be Обрати психолога | Instagram | YouTube

У вас правда "ідеальні стосунки" — чи ви просто уникаєте говорити про невдоволення, щоб десь не стикнутись із негативними емоціями, а також зекономити собі сили на розмову, на те, щоб почути партнера і передомовитись?

Уникнення — одна з 5 стратегій поведінки у конфліктах, у якої є плюси (економія сил і часу, ілюзія, що "у нас все добре", уникнення негативних емоцій).

Але за рахунок того, що ви не говорите про невдоволення, то потреби обох партнерів у стосунках не задовольняються. І з часом стосунки можуть перетворитись... на співмешкання / сусідство, але аж ніяк не на люблячу пару. Оскільки ми нікуди не рухаємось із точки невдоволення, потреби обох партнерів залишаються незадоволеними. А якщо у стосунках не задовольняються наші потреби, ми будемо відчувати у них менше близькості.

Тому що близькість ми якраз відчуваємо за рахунок того, що поруч з іншою людиною ми реалізовуємо свої потреби.

Говорити про невдоволення у стосунках (як би це не звучало) = ключ до близькості. Як? Розповідаємо на лекції 💛

Я росла у родині, де що мама, що бабуся мали схожу модель поведінки у конфліктах: вони мовчали-мовчали про своє невдоволення, а потім трапляється якась дрібниця (яка стає останньою краплею) — І ВИБУХАЛИ! Починався СРАЧ, крик, гвалт. При чому обидві починали "викатувати" прям СПИСОК, а що не так. І великим відкриттям (і навіть здивуванням) дорослого життя стало те, що виявляється: а) можна не доводити себе до "точки кипіння", а говорити про невдоволення одразу, коли воно виникло, і попросити партнера, до прикладу, змінити поведінку. б) один конфлікт за раз. По-перше, так просто ефективніше — і це теж спосіб не перетворити конфлікт у срач. По-друге, коли у вас вже накопичилось багато образ, невдоволення, якихось невиражених емоцій, то (можу припустити) все, що хочеться, — це випустити цей біль назовні, щоб не було так погано. І так, можливо, вам стане легше, якщо ви виговоритесь, викричитесь (?), але дуже важко пам'ятати і про повагу до партнера, і про прагнення до конструктивного діалогу, коли ви маєте таку сильну емоційну реакцію. в) можна (і варто, скажу вам з досвіду) БРАТИ ПАУЗУ між емоційною реакцією та дією. Наприклад, ваш партнер сильно запізнився на вечерю, яку ви з турботою готували, ви весь цей час його чекали, зголодніли, а він не попередив. І от він приходить — і ви з порогу, до прикладу, кричите на нього. Це автоматично перетворюється у срач. При цьому я не пропоную вам "бути тєрпілою", я просто пропоную взяти паузу. Подихати, заспокоїтись, повечеряти. А потім на спокійну голову підняти питання того, щоб вам було сумно і неприємно, що він вас не попередив. Що "давай домовимось, що наступного разу ти попередиш, коли будеш бачити, що затримуєшся". Повірте, ось ця пауза і розмова саме після неї — творить дива.

"Конфлікти у стосунках: 8 кроків до порозуміння" — це лекція для тих, хто вже втомився від конфліктів, які лише заходять у глухий кут, залишають неприємний осад і напругу — і при цьому не призводять до вирішення і полегшення 💔

Після перегляду лекції ви навчитесь спілкуватись у парі так, щоб чути потреби і побажання одне одного, знаходити рішення, які задовольняють обох, та лише зміцнювати і поглиблювати стосунки через конфлікт 💛 👉🏻 Лекція тут

Проблема не в емоціях. Немає жодної проблеми в тому, що ви гніваєтесь чи тривожитесь.

Проблемою стає наша поведінка під впливом емоцій.

Наприклад, моя мама використовує одну модель поведінки, коли гнівається: вона кричить. Гучно і страшно. А ще може обзиватись не надто приємними словами, які в дитинстві мене дуже ранили. Ну знаєте: важкувато жити, коли ти "дрянь". Звісно, потім вона "випускає пар" і навіть може попросити вибачення, але деякі рани це вже не стирає. Тим більше, що я у дитинстві та у підлітковому віці я завжди знала, що це точно повториться. І у цьому не помилялась. Звісно, мою маму ніхто не вчив "виражати емоції": вона робила це, як могла. Але наше покоління вже має достатньо інформації для того, щоб знати, що можна не ранити іншу людину своєї поведінкою. Достатньо: 🔺навчитись розуміти: а що я зараз відчуваю і чому? 🔺дозволити (!) собі цю емоцію, не тікаючи від неї і не намагаючись її неодмінно замінити на "позитивну" 🔺прожити та виразити — без шкоди собі та іншим, не ранячи нікого 💖 З усім цим ми допомагаємо на Практикумі емоційної рівноваги, який охоплює 6 відеоуроків про емоції (у записі у чудовій якості — по уроку на кожну емоцію) та 36 вправ на знайомство та опанування різних емоцій (щоб ви обрали ті, які вам подобаються найбільше). Ще й підтримка від авторки, щоб ви точно не були сам на сам із труднощами і питаннями 💛 Ціна — золото: всього як 1 сесія із психотерапевтом. Деталі тут, долучайтесь ✨