ПЛАЙ
رفتن به کانال در Telegram
Це вам не естрада https://laboratory.ua/products/tse-vam-ne-estrada-krutymy-stezhkamy-radyanskogo-ukrpopu Книга - у Довгому списку Книги року ВВС 2025 Ілюстрація на головній: Дарія Луцишина
نمایش بیشتر4 244
مشترکین
اطلاعاتی وجود ندارد24 ساعت
اطلاعاتی وجود ندارد7 روز
-2830 روز
در حال بارگیری داده...
کانال‌های مشابه
ابر برچسب‌ها
هیچ داده‌ای
مشکلی وجود دارد؟ لطفاً صفحه را تازه کنید یا با مدیر پشتیبانی ما تماس بگیرید.
اشارات ورودی و خروجی
---
---
---
---
---
---
جذب مشترکین
اکتبر '26اکتبر '26
اکتبر '26
+2
در 0 کانال‌ها
سپتامبر '26
+14
در 0 کانال‌ها
Get PRO
اوت '26
+28
در 0 کانال‌ها
Get PRO
ژوئیه '26
+14
در 0 کانال‌ها
Get PRO
ژوئن '26
+19
در 0 کانال‌ها
Get PRO
مه '26
+29
در 1 کانال‌ها
Get PRO
آوریل '26
+32
در 0 کانال‌ها
Get PRO
مارس '26
+25
در 1 کانال‌ها
Get PRO
فوریه '26
+21
در 0 کانال‌ها
Get PRO
ژانویه '26
+25
در 0 کانال‌ها
Get PRO
دسامبر '25
+50
در 0 کانال‌ها
Get PRO
نوامبر '25
+27
در 0 کانال‌ها
Get PRO
اکتبر '25
+30
در 0 کانال‌ها
Get PRO
سپتامبر '25
+44
در 1 کانال‌ها
Get PRO
اوت '25
+40
در 0 کانال‌ها
Get PRO
ژوئیه '25
+36
در 0 کانال‌ها
Get PRO
ژوئن '25
+30
در 0 کانال‌ها
Get PRO
مه '25
+46
در 1 کانال‌ها
Get PRO
آوریل '25
+36
در 1 کانال‌ها
Get PRO
مارس '25
+70
در 0 کانال‌ها
Get PRO
فوریه '25
+84
در 1 کانال‌ها
Get PRO
ژانویه '25
+62
در 0 کانال‌ها
Get PRO
دسامبر '24
+32
در 0 کانال‌ها
Get PRO
نوامبر '24
+114
در 4 کانال‌ها
Get PRO
اکتبر '24
+51
در 0 کانال‌ها
Get PRO
سپتامبر '24
+87
در 0 کانال‌ها
Get PRO
اوت '24
+175
در 2 کانال‌ها
Get PRO
ژوئیه '24
+82
در 1 کانال‌ها
Get PRO
ژوئن '24
+78
در 0 کانال‌ها
Get PRO
مه '24
+43
در 1 کانال‌ها
Get PRO
آوریل '24
+79
در 1 کانال‌ها
Get PRO
مارس '24
+160
در 1 کانال‌ها
Get PRO
فوریه '24
+135
در 5 کانال‌ها
Get PRO
ژانویه '24
+71
در 0 کانال‌ها
Get PRO
دسامبر '23
+67
در 3 کانال‌ها
Get PRO
نوامبر '23
+43
در 0 کانال‌ها
Get PRO
اکتبر '23
+99
در 3 کانال‌ها
Get PRO
سپتامبر '23
+201
در 0 کانال‌ها
Get PRO
اوت '23
+289
در 0 کانال‌ها
Get PRO
ژوئیه '23
+245
در 0 کانال‌ها
Get PRO
ژوئن '23
+1 419
در 0 کانال‌ها
Get PRO
مه '23
+713
در 0 کانال‌ها
Get PRO
آوریل '23
+58
در 0 کانال‌ها
Get PRO
مارس '23
+17
در 0 کانال‌ها
Get PRO
فوریه '23
+29
در 0 کانال‌ها
Get PRO
ژانویه '23
+181
در 0 کانال‌ها
Get PRO
دسامبر '22
+107
در 0 کانال‌ها
Get PRO
نوامبر '22
+40
در 0 کانال‌ها
Get PRO
اکتبر '22
+332
در 0 کانال‌ها
Get PRO
سپتامبر '22
+20
در 0 کانال‌ها
Get PRO
اوت '22
+18
در 0 کانال‌ها
Get PRO
ژوئیه '22
+23
در 0 کانال‌ها
Get PRO
ژوئن '22
+41
در 0 کانال‌ها
Get PRO
مه '22
+126
در 0 کانال‌ها
Get PRO
آوریل '22
+59
در 0 کانال‌ها
Get PRO
مارس '22
+4
در 0 کانال‌ها
Get PRO
فوریه '22
+6
در 0 کانال‌ها
Get PRO
ژانویه '22
+12
در 0 کانال‌ها
Get PRO
دسامبر '21
+12
در 0 کانال‌ها
Get PRO
نوامبر '21
+10
در 0 کانال‌ها
Get PRO
اکتبر '21
+14
در 0 کانال‌ها
Get PRO
سپتامبر '21
+25
در 0 کانال‌ها
Get PRO
اوت '21
+2
در 0 کانال‌ها
Get PRO
ژوئیه '21
+20
در 0 کانال‌ها
Get PRO
ژوئن '21
+37
در 0 کانال‌ها
Get PRO
مه '21
+12
در 0 کانال‌ها
Get PRO
آوریل '21
+8
در 0 کانال‌ها
Get PRO
مارس '21
+14
در 0 کانال‌ها
Get PRO
فوریه '21
+14
در 0 کانال‌ها
Get PRO
ژانویه '21
+357
در 0 کانال‌ها
| تاریخ | رشد مشترکین | اشارات | کانال‌ها | |
| 05 اکتبر | 0 | |||
| 04 اکتبر | 0 | |||
| 03 اکتبر | +1 | |||
| 02 اکتبر | 0 | |||
| 01 اکتبر | +1 |
پست‌های کانال
1996-й рік став для “Соколів” переломним. Харизматичний співак Іван Мацялко переїжджає до Тернополя, де починає сольну кар’єру. Головною вокалісткою в гурті стає дружина Михайла Мацялка, Марія Шалайкевич.
Музиканти оновлюють лук: замість вишиванок – різнокольорові костюми в стилі DEVO. Саунд також зазнає змін, тяжіючи до синті-попу. У 98-му “Соколи” видають альбом “Усі ми прагнемо любові”, на який потрапляє однойменний бенгер.
На сьогодні пані Марія залишається єдиною учасницею із “золотого складу” “Соколів”. Іван Мацялко помер у 2007-му від раку. Михайла Мацялка не стало 30 березня 2026 року.
Віддамо цим музикантам належне: вони опинилися в потрібному місці в потрібний час. Якби не навала російської попси, цей час міг би тривати довше. Але навала минула, а про “Соколів” згадують і досі.
https://www.youtube.com/watch?v=ZZyVGG3ukL8&list=RDZZyVGG3ukL8&start_radio=1
| 2 | У часи, коли “Смерічка”, “Кобза”, “Ватра” та інші наші топові естрадні ансамблі вже збирали аншлаги, Михайло Мацялко працював лабухом по дрогобицьких ресторанах. Маючи солідний бекграунд у виконанні чужих пісень, провінційний музикант чудово розумів, чого бракує тогочасним українським зіркам. Відчував, що не довго ще “совку” корчитися в передсмертних муках. А отже, як і заповідала матір, прийде його час!
Роки потому Михайло згадуватиме, що у січні 90-го обирав неймінг для гурту з майже 200 варіантів. Були серед них і відверто кріпові, як-от “Горішня брама”. Зрештою зупинилися на назві “Cоколи”, яку підказав львівський журналіст Роман Пастух.
Авжеж, “Соколи” були не першими, хто грав український фольк-рок. Але саме вони одними з перших повернули на велику сцену заборонені за радянських часів повстанські пісні. У 1992-му навіть влаштували всеукраїнський тур до 50-річчя УПА! Не кажучи вже про закордонні гастролі, музичні телефільми та застілля з Кучмою. POV: ура-патріотичний самограйка-core.
https://www.youtube.com/watch?v=48UeMbUiWso&list=RD48UeMbUiWso&start_radio=1&t=755s | 473 |
| 3 | У часи, коли “Смерічка”, “Кобза”, “Ватра” та інші наші топові естрадні ансамблі вже збирали аншлаги, Михайло Мацялко працював лабухом по дрогобицьких ресторанах. Маючи солідний бекграунд у виконанні чужих пісень, провінційний музикант чудово розумів, чого бракує тогочасним українським зіркам. Відчував, що не довго ще “совку” корчитися в передсмертних муках. А отже, як і заповідала матір, прийде його час!
Роки потому Михайло згадуватиме, що у січні 90-го обирав неймінг для гурту з майже 200 варіантів. Були серед них і відверто кріпові, як-от “Горішня брама”. Зрештою зупинилися на назві “Cоколи”, яку підказав львівський журналіст Роман Пастух.
Авжеж, “Соколи” були не першими, хто грав український фольк-рок. Але саме вони одними з перших повернули на велику сцену заборонені за радянських часів повстанські пісні. У 1992-му навіть влаштували всеукраїнський тур до 50-річчя УПА! Не кажучи вже про закордонні гастролі, музичні телефільми та застілля з Кучмою. POV: ура-патріотичний самограйка-core.
https://www.youtube.com/watch?v=48UeMbUiWso&list=RD48UeMbUiWso&start_radio=1 | 1 |
| 4 | Насамперед хочу подякувати організаторам за подію. По фактажу все ок, слухати пана Ярка було цікаво. І все ж це більше нагадувало лекцію (хай і в незвичному форматі), ніж екскурсію.
Будинок Івасюка; Чернівецький університет, де Назарій Назарович працював аспірантом на геофаці; Театральна площа, де вперше прозвучала Червона рута; філармонія, що стала притулком для Смерічки - всі ці і не тільки ці місця можна було б показати. Але, на жаль, тролейбус не робив зупинок.
Організатори кажуть, що це не остання така подія, тож можна пофіксити на майбутнє. | 966 |
| 5 |  "Стожари" у виконанні В'ячеслава Дворського | 976 |
| 6 |  Трохи чернівецьких краєвидів і фан-факт про Смерічку: Дворський написав гімн футбольного клубу "Буковина", але наразі запис втрачено | 900 |
| 7 |  Костюм, у якому Яремчук співав Стожари. Оріджинал | 901 |
| 8 |  Імпозантний пан Ярко, екскурсовод | 910 |
| 9 |  Всередині ретро-тролейбусу. На такому ще Смерічка каталася. Не дивно, що пан водій постійно бігав поправляти штангу 😅 | 1 046 |
| 10 |  Приїжджаю я додому у відпустку, а там отаке!
Тож завтра чекайте на контент зі смерекового траліка 😉 | 1 479 |
| 11 | Ваш дідо в тіктоці не сидить, того й не відав, що там є цілий акаунт на 15к з відосами Смерічки.
Є там і такі архівні перлини, як Гуцулка Ксеня, яку Назарій Яремчук і Павло Дворський лабають на двох під гітарку на діаспорній хаті у Вашингтоні. Текст, до речі, оригінальний, із найпершої, не спотвореної совітами версії
https://www.tiktok.com/@smerichka.music/video/7660513978317163783?is_from_webapp=1&sender_device=mobile&sender_web_id=7665458195918390804 | 1 259 |
| 12 |  Думав, це буде гарно тут | 1 490 |
| 13 | Франик. Картонки. Івасюк 🥰 | 1 406 |
| 14 | “Суспільне Культура” зняли концерт до 95-річчя Олександра Білаша.
Я вже й забув, що колись логотипом цього каналу була Скіфська пектораль, а його програма передач не сильно відрізнялася від етикетки снодійного. Та цей канц мені, на жаль, нагадав.
Шанована Галина Бабій в якості конферансьє. Оперні та народні співаки в якості вокалістів. Симфонічний оркестр Українського радіо в якості акомпаніаторів. Все і всі начебто на своїх місцях, але від того і нудно.
Де несподівані кавери від сучукрмузу? Де гурт “МОВА” чи ВІА “Квартирник”, які б точно дали собі раду в незлих і при цьому наближених до оригіналу ревіталізаціях естрадного класика? Де, врешті-решт, Василь Байдак, з яким “Суспільне” вже мало досвід співпраці під час Нацвідбору і який запросто розворушив би своїми жартами це сонне царство?
Думаю, власне Олександру Івановичу такий триб’ют мав би сподобатися. А от зумери не зацінять.
https://www.youtube.com/watch?v=P6_-jd0nvRU&list=RDP6_-jd0nvRU&start_radio=1 | 2 353 |
| 15 |  Супергурт здорового естрадника
ВІА Квартирник х МОВА х Кобза х Світязь...
Когось забув? 🤔 | 2 454 |
| 16 | “Червона Рута: 10 років потому” – здавалося б, чудова ідея із гарантованим профітом. Чудова, але, на жаль, не життєздатна – з огляду на те, скільки води утекло в естрадному Черемоші за той час.
Золотий склад “Смерічки” розпався. Яремчук став головним вокалістом (згодом – керівником) ансамблю, а ображений на нього Зінкевич перебрався до луцького “Cвітязя”. Володимир Івасюк загинув “за нез’ясованих обставин” у травні 1979-го. Софія Ротару після смерті свого головного сонграйтера почала позирати ласим поглядом у бік москви. Та попри це у 1981-му всі три головних героїв оригінальної “ЧР” на підписуються на продовження. На відміну від Романа Олексіва, якого в режисерському кріслі замінив Борис Небієрідзе – майбутній шоуранер нині призабутого українського серіалу 2000-х “Роксолана” (той, що з Ольгою Сумською в головній ролі) та всілякого третьосортного телемила для росіян.
“10 років потому…” мав би стати прямим продовженням оригінального мюзиклу. Цікаво ж, як все склалося у шахтаря Бориса та гуцулки Оксани. Але сюжету тут немає. Взагалі! Замість нього – набір не пов’язаних між собою кліпів у гірських пейзажах, сшитих спогадами Яремчука та Зінкевича про те, як воно колись було. Спогади абсолютно прісні і, здається, не цікаві навіть самим спікерам, які ніби по команді монотонно читають їх із листочка, говорячи лише те, що “треба”. І то – російською! Слідами не загоєних ран Василь Іванович ще й не втрачає нагоди зверхньо потролити Назарія Назаровича, називаючи його “зовсім юним” на момент приходу до “Cмерічки” (різниця у віці між вокалістами - якихось шість років!).
Із Софією Михайлівною все ще гірше. Та взагалі відмовилася ностальгувати на камеру і в кадрі “10РП” лише співає, та й то двічі – русняве “Ожиданіє” і “Край” Мозгового у ще не спотвореному буремними 90-ми диско-аранжуванні. Зараз можна було б припустити, що продюсери просто не потягнули гонорар зірки, але тоді…Невже Ротару не було чого згадати про Івасюка? Не хотіла чи…боялася за кар’єру?
Чи не єдине, що вдається “10 років потому…” – це шоукейс пізньої “Cмерічки” 80-х. Як не дивно, після розколу співочого дуету Яремчука-Зінкевича ансамбль досі в хорошій формі і навіть здатний тішити слухачів незлими шлягерами від Павла Дворського та Віктора Морозова. Особливо раджу зацінити сексі-неосоул “Ти - мов сонечко” та баладу “О, панно Інно” на вірші Павла Тичини.
Що ж до Назарія Назаровича та Василя Івановича, то вони тут співають радше на правах special guests. Перший репрезентує хітові “Cтожари” під культовий відеоряд із Кримських гір, другий розпиляє над галявиною нині меметичну “Забудь печаль”. Наприкінці обидва все ж зустрічаються на одній сцені, щоб нещиро потиснути руки та вимучено виконати Івасюкову “Червону Руту” під фонограму десятирічної давнини.
Тож навіщо було посягати на святе десять років потому? Мій варіант відповіді вам не сподобається. Після трагічної і загадкової смерті Володимира Михайловича партія конче потребувала бодай якогось, – хай навіть халтурного, – пруфу для публіки, що в українській естраді нічого особливо не змінилося. Типу, шо вам не так, ось дивіться – і старі артисти на місці, і нові хороші є, та й пісні теж пишуться, – всьо ж нармальна! Ні, не нормально. Бо без Івасюка все це хоч і продовжувало працювати, але зовсім не так, як раніше. А тепер вгадайте, скільки разів його прізвище згадується за ці 30 хвилин...
https://www.youtube.com/watch?v=m_vcKsR9mTc&list=RDm_vcKsR9mTc&start_radio=1 | 1 165 |
| 17 | Влітку в український прокат вийде чи то продовження, чи то переосмислення “Червоної Рути” під егідою “Укрзалізниці”. Не знаю, чому і навіщо, але в оригінального мюзиклу вже був один сиквел, якого ніхто не просив.
Вояк СС “Галичина”, дисидент, режисер студії “Укртелефільм”. Все це – про львів’янина Романа Олексіва, якого станом на початок 70-х вже знали як батю українських мюзиклів. На той момент в доробку Олексіва була комедія “Залицяльники” (1968) за участі львівського джаз-ансамблю “Медікус” та фольклорно-урбаністична стрічка “Cійся-родися” (1969) із сестрами Байко. Але головний хіт чекав Романа Васильовича попереду.
У 1971-му Олексів знімає у прикарпатському селі Яремче музичний фільм “Червона Рута”. Назва – нехитрий клікбейт на шлягер буковинського композитора Володимира Івасюка, із яким на всесоюзній “Пісні”-71 перевертають гру вокалісти ВІА “Cмерічка”, Назарій Яремчук і Василь Зінкевич. Вони ж – виконавці головних чоловічих ролей у мюзиклі. Головна жіноча роль дістається тоді ще маловідомій чернівецькій співачці та студентці місцевого музучилища Софії Ротару. Що було далі – ви знаєте...
https://www.youtube.com/watch?v=Av3FZVui6fQ&t=1239s | 1 183 |
| 18 |  Приїхав домів і ситуативно потрапив на канц із нагоди 50-річчя Творчої Діяльності Павла Ананійовича Дворського
До вашої уваги - "Стожари" 2026 едішн у виконанні Dvorsky&Sons ✨✨✨
Намагаймося не звертати увагу на аранж, підтанцьовку і все таке. Насолоджуймося моментом! ☺️ | 1 657 |
| 19 | Раптом ви в Києві і хочете послухати добрих каверів на Івасюка від моїх любімок МОВА, то ось, енджой 🙌
https://tyktor.event.net.ua/cart/event?id=10444 | 2 349 |
| 20 | У 1974 році сутінковий геній українського фольк-року Олександр Зуєв йде з посади художнього керівника на той момент вже суперпопулярної київської “Кобзи”, переходить до черкаської філармонії та засновує там новий ансамбль – “Калина”.
У 1976-му “Калина” випускає першу і єдину міні-платівку “Ровесники”, куди входять три композиції, вже знайомі слухачам із репертуару “Кобзи”: шлягерна “А ми удвох” (О. Зуєв – В. Кудрявцев), фольково-психоделічна “Три трембіти” (М. Скорик – О. Вратарьов) та, власне, однойменна “Ровесники” на музику Олександра Білаша та слова Олександра Підсухи. Остання, – вона ж перша у треклисті, – присвячена німецько-радянській війні 1941-1945 рр. І на фоні "вєлікоотєчєствєнного" пісенника більшості радянських ансамблів річ це зовсім не типова...
Якщо не зважати на те, що шанованого Олександра Івановича Білаша при роботі над музикою “Ровесників” наче вкусив лєв лєщєнко, від звучання пісні навіть можна отримати задоволення. Спробуйте-но розслухати поміж її тужливого вайбу джаз-рокові референси, симпатичне психоделічне соло на флейті, ба навіть несподівані в такому контексті ковбойські мотиви в стилі саундтреків Морріконе до вестернів Серджіо Леоне.
Але весь цимес тут у тексті. Бо “побєдобєсного” пафосу в ньому приблизно 0,01% (ну ок, слово “подвиг” один раз все ж звучить). Автор слів, Олександр Підсуха, на фронтах 1940-х встиг послужити і сапером, і автоматником, і воєнкором, тому знав, про що писав.
У "Ровесниках" йдеться про 23-річного сина, що вшановує пам’ять батька, загиблого на війні в його ж віці. І все, більше ніяких “за ценой нє постоім”! Лише скорботний смуток і обнадійлива обіцянка на майбутнє: “Ніколи знову!”. Важлива деталь в осмисленні травматичного досвіду, якою проходить принциповий водорозділ між “нами” і “ними”.
Цей допис мав вийти 8 травня, до Дня пам’яті та примирення. З об’єктивних причин він запізнився на кілька днів, але не запізнився на 81 рік. Бо для пам’яті не буває “пізно”. На відміну від примирення, про яке сьогодні стільки розмов…
https://www.youtube.com/watch?v=Ivb28RTgUTo&list=RDIvb28RTgUTo&start_radio=1 | 2 740 |
