Ейдос

​​Друзі! Конкус завершено і обіцяна книга відправляється до переможця у місто Кропивницький! Дуже сподіваюся, що наступний великий крок у розвитку каналу не змусить нас довго на себе очікувати, і я зможу влаштувати новий розіграш вже зовсім скоро 😊

​​#хвилинкадизайнера У сьогоднішній хвилинці дизайнера я розповім вам про Адольфа Жана-Марі Мурона, більш відомого під псевдо А. М. Кассандр. Видатний художник, графічний дизайнер та, як це не дивно, уродженець міста Харкова. Чому він крутий (дуже!) і ми маємо про нього знати? Кассандр народився в сім’ї французьких емігрантів у Харкові, де провів перші 14 років свого життя. У деяких джерелах його характеризують саме як «українсько-французького митця». Але із початком Першої Світової війни разом із батьками переїздить у Париж. Там він навчається образотворчому мистецтву (авжеж, хіба не всі в Парижі навчаються живопису?!) і вже у 20-х стає відомим і присвячує себе дизайну плакатів, вбачаючи саме в цьому виді творчості чи не єдиний засіб комунікації митця та суспільства. В 30-х він деякий час працював у США і створив серію плакатів для «Форд», а у 60-их розробив логотип для відомої французької марки одягу Yves Saint Laurent. Він також заснував спілку графіків Франції. На фото — моя улюблена робота Кассандра, де автор із примітивів будує неперевершену атмосферу епічності та дарує відчуття стрімкого прогресу. Якщо цей плакат вам резонує обов’язково запитайте в гугла: «Кассандр плакати» й обіцяю, що ви отримаєте безліч задоволення від його шедеврів графічного дизайну.

​​Друзі, ми дісталися позначки в одну тисячу підписників на каналі! Я дякую всім, хто доєднався до нас нещодавно й тим, хто читає цей канал давно. Для мене найвища нагорода — це бачити, як аудиторія поступово зростає і, що мій контент вам резонує. Кожну велику віху в розвитку каналу «Ейдос» я планую відзначати приємним сюрпризом для моїх читачів. І сьогодні я підготував розіграш корисної, цікавої та красивої книги для дизайнерів. The Wall Street Journal Guide to Information Graphics, by Dona M. Wong — книга, що навчить організовувати складні масиви даних у зрозумілі, охайні та прості графіки. І я хочу, щоби ця книга потрапила до рук тих, хто дійсно того бажає, тож для участі в розіграші треба буде зробити один додатковий рух — заповнити гугл форму. Звісно, треба бути підписником каналу й мати краплинку вдачі, бо книга одна і відправиться до того, хто буде обраний випадковим чином.

​​Література та дизайн для мене йдуть пліч-о-пліч. Я бачу щільність їхнього поєднання, бо мені пощастило бути дизайнером і в робочі години рухати пікселі, але й водночас письменником, який кожну вільну хвилинку приділяє тексту чергового оповідання, статті, або ж наступного розділу роману. Але я переконаний, що цей спільний рух дизайну та літератури мають бачити також і видавці. Далеко не всі з них розуміють, наскільки дизайн є важливим складником для успіху книги. Особливо, якщо ми хочемо популяризувати читання та зробити український видавничий бізнес успішним, а український літературний простір багатшим. Дизайн пронизує весь матеріальний світ навколо нас. Кожна річ проєктується дизайнером, щоби забезпечити максимально комфортний та зручний досвід її використання. Кожна річ оформлюється дизайнером, щоби привернути до себе увагу, виграти конкуренту боротьбу. І книга не є винятком. Її макет та верстка забезпечують зручність читання, а обкладинка та графічне оформлення — це не просто щось, що має бути, але те, що має книгу продавати. Її дизайн може ласкаво й солодко прошепотіти до потенційного читача: «Погортай мене», або ж авпаки прокричати: «Дивись, яка я гарна та цікава!», й просто не залишити іншого варіанту, як узяти ту книгу до рук, погортати її, почути та відчути її дух. За посиланням мій аналіз ситуації з дизайном українських книг та перспективи її розвитку у дописі для блогу Книгарні «Є». А на фото одна з моїх найулюбленіших книжкових обкладинок для роману Ернеста Гемінґвея «Прощавай, зброє», від української студії Art Studio Agrafka для українського «Видавництва Старого Лева».

​​#кухняOLX Як проходить співбесіда на посаду дизайнера продукту в OLX? В OLX процес найму на роботу ідентичний стандартному в усіх великих IT-компаніях. Тобто наразі процес доволі пекельний. Перша співбесіда завжди з HR. Це — перевірка на адекватність. Тобі телефонують, дають розуміння щодо компанії та посади, ви спілкуєтесь про погоду, про те, яке чудове місто Берлін і дуже коротко про попередній досвід роботи. Наступний етап — дзвінок на 30 хвилин, під час якого відбувається спілкування з майбутнім керівником. Це так само перевірка на загальну адекватність, на співпадіння вайбів та, звісно, на базову професійну профпридатність. Якщо обом сторонам усе подобається, ви рухаєтесь далі. Ці два етапи доволі короткі та можуть відбутися протягом одного тижня. Головне завдання — просто бути собою й показати, що ти цікава й різностороння людина, з якою приємно працювати, а також звісно й те, що твого досвіду достатньо для занурення у детальне тестування навичок роботодавцем. Наступна частина: велика онсайд-співбесіда, розділена на кілька етапів протягом дня. І якщо кандидат паралельно працює, краще взяти вихідний день, адже в офісі потенційно нового роботодавця потрібно бути з ранку до вечора. Продакт-дизайнери проходять інтерв’ю з представниками кількох департаментів. Спочатку продакт-дизайнер старшого рівня дає на вирішення UX-задачу. Іноді навіть не одну, а декілька. Це — whiteboard challenge. Далі декілька інтерв’ю з представниками різних спеціальностей. Наприклад, фронтенд девелопери оцінюють, як ти працюєш з розробниками, як передаєш мокапи, чи вмієш користуватися необхідними інструментами. Потім інтерв’ю з іншими продакт-дизайнерами щодо робочого процесу. Якщо на першому етапі дивилися, як ти вирішуєш конкретні користувацькі проблеми, то тут звертають увагу на побудову робочого процесу, підхід до дизайну продукту загалом, вміння проводити дослідження та розуміння їх типів. Це більш розлога перевірка, яка стосується дизайн-процесів. Також варто бути готовим до співбесід з керівниками певних департаментів. Зі мною говорив Head of Product, тому що сініор дизайнери мають велику зону відповідальності в OLX. Розмова стосувалася софт-скілів на кшталт вміння вирішувати конфлікти. І це ще не все. Останній етап – критик-сесія. Кандидат та ведучий сесії дістають свої смартфони. Обидва дивляться, які додатки мають на першому екрані телефонів. Обирають перший цікавий, що є у обох. Зазвичай, це Spotify, Uber чи ще щось доволі популярне. Потім людина, що проходить співбесіду, ділиться думками про те, наскільки добре працює застосунок. Важливий момент – показати, що ти думаєш не суб’єктивними категоріями естетики і не просто поняттями «зручно – незручно». Варто мислити бізнес-кейсами та висувати гіпотези, чому зроблено саме так, а не інакше, і як можна поліпшити досвід користувача. Людина, яка проводить сесію, перевіряє, наскільки конструктивно ти підходиш до оцінки продукту та дизайну. Секрет проходження whiteboard challenge Ніхто не очікує від кандидата ідеально намальованого інтерфейсу на дошці, але роботодавця цікавить методологія мислення: чи збираєш ти попередньо інформацію про користувачів, чи питаєш, які дослідження були зроблені та які дані вже є у розпорядженні. Коли починаєш виконувати задачу, найголовніше – озвучити, чому робиш саме так і за допомогою дошки показати систематичне, засноване на аналізі даних, мислення. Наразі такий тест — найдієвіший спосіб протестувати досвід роботи з цифровим продуктом та наявність дизайн-мислення.

​​#хвилинкадизайнера За останні 10 років я встиг попрацювати в декількох продуктових компаніях та парі агенцій. На двох континентах у трьох країнах. Запустити власний стартап в Україні. І мені дуже пощастило, що з цієї доволі великої низки компаній, першою в моїй кар’єрі була київська компанія MacPaw, відома своїми цифровими продуктами для macOS. Це була чудова професійна школа, яка задала дуже високу планку якості. Водночас тепер я трохи страждаю, бо тримати цю планку в інших компаніях майже неможливо 😄 Крім того, MacPaw чи не єдина компанія, керівництво якої не лише каже про прагнення змінити світ на краще, як це заведено серед усіх IT підприємців, але й робить це. Компанія вкладає гроші, час власних співробітників і сили в різні соціальні активності: від простого прибирання території і промоції сортування сміття до інвестування робіт із благоустрою території та створення венчурного фонду, що допомагає IT-стартапам. Вчора MacPaw запустила новий продукт — ClearVPN. І це чергова «цукерка» з точки зору візуального дизайну та зручності використання продукту. До того ж він ще й на часі, бо проблема захисту даних у мережі вже встигла стати однією з найбільш нагальних проблем сучасності. А ви користуєтесь VPN для захисту даних?

​​#хвилинкадизайнера #дизпсих Нещодавно ми з вами з’ясували основні принципи гештальтпсихології, що дизайнери використовують у своїй роботі. Базуючись на цьому фундаменті сприйняття людиною візуальної інформації, були виокремлені також різноманітні закони, що на практиці допомагають нам у проєктуванні якісних інтерфейсів та у створенні графіки. Їх доволі багато, але ось один із найцікавіших: Закон спільної долі (або загальної історії): люди сприймають візуальні елементи, які рухаються з однаковою швидкістю і / або напрямком, як частини одного цілого. Тобто незалежно від того, наскільки далекими є одні елементи від інших, або наскільки несхожими вони є, але якщо вони рухаються або змінюються разом, вони сприймаються групою, як пов’язані між собою. Цей закон використовується в дизайні при розробці складних меню, що розширюються (акордеонів), підказках, повзунках, паралакс ефектів та різноманітних індикаторів.

​​Правильна відповідь Часто на це питання відповідають, що першою мобільного грою був Тетрис. І хоча він був розроблений ще на початку 80-их і був доступний на консолях, популярним саме на мобільних пристроях гра стала завдяки першому GSM-телефону від компанії Siemens лише в 1994 році. Тетрис можна було запустити, якщо ввести спеціальний код. Змійка (Snake) стала популярною ще пізніше в 1997 на телефонах Nokia і була встановлена на кожну модель завчасно. Але найпершою мобільною грою була Scramble. Вона працювала на найпершому мобільному телефоні Simon Personal Communicator, розробленому компаніями IBM і BellSouth. Водночас це був перший в історії тачфон (зі стилусом). Подивитися на цю гру можна в цьому відео. А на фото — модель Simon. Той ще гігант — він навіть міг прийняти факс!

#хвилинкадизайнера Автівка як у Фантомаса, що може розігнатися на звичайній дорозі та злетіти в небо? Здається, ця казка стане дійсністю вже геть скоро — у найближчі 5 років. Проте ціна такого задоволення обіцяє бути доволі високою — 500 тис. євро. PAL-V Liberty — авто розробки нідерландських інженерів, що вміє літати, здобуло дозвіл на пересування європейськими дорогами. Отримання ліцензії та дозволів на польоти очікується до 2023 року, а отже, вже незабаром ми будемо спостерігати не лише за літаками, що борознять повітряний простір, але й за автівками, що будуть раптово залишати затори й здійматися вгору. Подивитися як літає PAL-V Liberty можна тут.

​​#хвилинкадизайнера #дизмат Є такі речі, дизайн яких був створений сотні, або ж навіть тисячі років тому. Звісно, не обійшлося без апдейтів, але ми й досі користуємося ними в повсякденному житті, майже в такому самому вигляді, що вони дістали за своєї появи. ✂️ Наприклад, ножиці. Перші знайдені археологами ножиці датуються 5 тисячоліттям до н.е. Перші екземпляри були зроблені цільно й вимагали застосування фізичної сили для розрізання предметів, але доволі швидко вони отримали гвинт, що поєднував два леза між собою посередині. Далі вже змінювалися матеріали та оздоблення, але фундаментально це такі самі ножиці, що були 4-5 тис. років тому. 👓 Окуляри. Перші прототипи відомих нам окуляр з’явилися наприкінці XIII ст., проте їм бракувало однієї важливої деталі — дужок, щоби тримати їх на обличчі. Цей елемент додався до окулярів лише у XVIII ст. І вже понад двохсот років конструкція окуляр не змінювалася. 🎻 Музичні інструменти. Наприклад, скрипка, що вперше зазвучала у XVI ст. лунає так само й сьогодні. За 5 століть гриф став довшим, форма інструменту стала більш витягнутою, додалися деякі деталі для більш комфортної гри музиканта. Жодних кардинальних змін.

​​#кухняOLX Я розпочинаю серію постів про роботу дизайн-команди OLX, мою безпосередню роль у створенні продукту та розповім про історію ребрендингу платформи. Що за звір OLX? Коли я жив в Україні, то був впевнений, що OLX — це українська компанія, яка утворилася на базі маркетплейсу «Slando». Якщо ви також думали так само, тоді я поспішаю зруйнувати цю ілюзію:D OLX Group одна з компаній холдингу Prosus. У портфоліо останньої: Avito, Delivery Hero, Udemy, PayU, mail.ru та багато інших разом з OLX Group. Prosus на свою чергу належить компанії Naspers. Naspers придбав марктеплейс Slando, перетворив на OLX у 2014 році й із цим вийшов на український ринок. Наразі OLX працює в Аргентині, Бразилії, Колумбії, Еквадорі, Перу, Південній Африці, Португалії, Румунії, Боснії та Герцеговині, Болгарії, Польщі, Україні, Казахстані, Узбекистані, Індії та Індії. Основні технічні центри, що ведуть розробку основного продукту, знаходяться в маленькому місті Познань, у Польщі, а також у Берліні, Німеччина. Дизайн команда OLX OLX Group не завжди можна було назвати design centric компанією і старий дизайн, що не змінювався саме з 2014-го року це наочно демонстрував. Але за останні роки філософія змінилася й OLX Group зібрав першокласних дизайнерів продукту та UX-дослідників: у Берліні маємо 4 дизайнера та 2 UX дослідника, у Познані — 4 дизайнера та 2 UX дослідника. Кожен дизайнер маю свою зону відповідальності та працює з однією, або кількома крос-функціональними командами над окремими фічами продукту. Хто такий дизайнер продукту в OLX? В OLX дизайнер продукту — це спеціаліст, що має досить багато повноважень, широку зону відповідальності та працює з різними командами над різними фічами. Для дизайнерів новачків саме старший дизайнер продукту стає ментором. У нас немає рівня lead, менеджерські функції для всіх дизайнерів виконуються зусиллями Head of Design. Моя особиста продуктова зона — доставка OLX у різних країнах. Кожна країна має власні бізнес-моделі, партнерів із доставки та команду розробників із менеджером продукту на чолі. Дизайнери продукту не звітують менеджерам, ми є їхніми партнерами. По суті, ми є індивідуальними одиницями, що взаємодіють між собою задля досягнення найвищої якості продукту. На фото моє улюблене місце роботи в берлінському офісі (в до коронавірусні часи) — з видом на Александрплатц та чудові заходи сонця.

​​#хвилинкадизайнера #дизпсих Коли ми роздивляємося вогонь, то можемо побачити в ньому якісь окремі силуети, що здаються знайомими, схожі на інші речі. Так само ми будуємо асоціації, роздивляючись хмари в небі, або гори. Саме у такий спосіб наші пращури дивилися на зоряне небо й давали імена сузір’ям. Так влаштований наш мозок — нова візуальна інформація завжди порівнюється з наявною в нашій пам’яті. Мозок структурує всі здобуті знання, розкладає їх полицями, а коли чогось бракує, прагне заповнити прогалини асоціаціями, проводить паралелі для створення цілісної картини. Принципи роботи мозку вивчає гештальтпсихологія. І знання цих правил дуже допомагає дизайнерам у створенні якісних робіт. Перше правило, що прийшло саме з гештальтпсихології та яке допомагає нам у створенні інтерфейсів — правило близькості. Елементи, які розташовані близько один до одного, сприймаються як більш пов’язані, ніж ті, що розташовані далі один від одного. Отже, різні елементи можуть розглядатися як група, а не окремо. Це правило всеосяжне: дизайнери використовують його в оформленні контенту, усіх інформаційних блоках, елементів навігації тощо. Крім правила близькості, нам у роботі допомагає низка інших принципів гештальту: 🎏 Схожість — об’єкти, що схожі за розміром, контурами, кольором мають тенденцію сприйматися разом 🧷 Цілісність — наше сприйняття візуальної інформації має тенденцію до спрощення та цілісності 🔗 Замкнутість — відображає тенденцію завершувати фігуру так, що вона набуває повної, завершеної форми 🗝 Сумісність — близькість стимулів у часі та просторі може визначати наше сприйняття, коли одна подія викликає іншу 🧶 Загальна зона — принципи гештальту формують наше повсякденне сприйняття нарівні з навчанням і минулим досвідом. Наглядний приклад можливості нашого мозку різнобічно інтерпретувати візуальну інформацію. Тож, що ви бачите на фото? Молода дівчина чи стара бабця? 😉

​​#хвилинкадизайнера Джонатан Айв залишив компанію Apple у 2019-му. Він присвятив їй 27 років життя й достовірної відповіді на питання: чому Айв пішов, досі немає. Ми знаємо лише те, що реальної роботи в Apple за останні 4 роки було небагато — його обов’язки зводилися до контролю роботи дизайнерів. Також відомо, що Тім Кук «незацікавлений» у тих процесах розробки продуктів, які були прийнятними раніше. Зрештою, Джонатан Айв заснував власну агенцію FromLove, до якої долучилися не лише цифрові дизайнери, але також архітектори та навіть письменники. Ця агенція поки не дала якихось гучних результатів своєї роботи, але очікування вкрай високі. Вони підігріваються також новинами на кшталт нових клієнтів — останнім із таких стала компанія AirBNB. Айв, який був посвячений у лицарі королевою Великобританії у 2012 році, є одним із найвідоміших, найвпливовіших та найзнаковіших дизайнерів сучасності. На його рахунку дизайн моделей iPhone, iPad, iMac і MacBook, створення Apple Watch та навіть долучення до проєктування нового кампусу компанії — Apple Park. Саме йому цифровий світ завдячує переходу від сквеоморфізму до плоского та мінімалістичного дизайну. На початку ідеї Айва видавалися користувачам божевільними, його звинувачували в примітивізмі. Але зрештою Айв створив справжню революцію в зовнішньому вигляді цифрових продуктів і вніс своє ім’я в історію світового дизайну. Його постать в Apple була настільки визначною, що акції Apple впали на 1 % після оголошення закінчення його співпраці з компанією. Чекаємо на кейси FromLove, а також на нові продукти AirBNB на чолі з Джонатаном Айвом. Це має бути вогник! 🙂

#мистецтво Бенксі створив нове графіті. 17-го жовтня він виклав у своєму інстаграмі фото нової роботи на вулиці Ноттінгема. На малюнку дівчинка крутить велосипедну шину-обруч, яку вона зняла (судячи з композиції) зі старого велосипеда без колеса, що був залишений поруч. Останні роботи Бенксі були на тему пандемії, а ця… Ця залишилася без пояснення й виглядає як забавка, наче відомий творець втомився від болючих соціальних тем і вирішив узяти паузу й погратися в дитячі забавки. Що мене насправді дивує в історії Бенксі — це його анонімність. Анонімність тривала й чим далі, тим більше міфів і таємниць навколо цього імені. Чи, можливо, бренду? Бо один із достеменно відомих фактів — у Бенксі є помічники. Але тим паче, як у XXI столітті можна залишатися невідомим, тікати від поліції вночі після нанесення чергово малюнка й водночас бути всесвітньо відомим митцем, що додав своїми творами вуличне графіті (за який штрафують і саджають) та стріт-арт до контексту сучасного мистецтва, що продаються на аукціонах за мільйони доларів? Лише уявіть собі таке: вночі ти під трафарет малюєш на черговій будівлі й за тобою вже женеться поліція, щоби схопити й кинути за ґрати за вандалізм, але наступного дня ти бачиш, як місцева влада встановлює скло на твою нову роботу й тисячі туристів фотографуються на тлі твого витвору.

#хвилинкадизайнера Андрій Федорів в одному з останніх випусків свого влогу взяв інтерв’ю в Баррі Катца — автора 6-ти книг із дизайну, професора двох видатних американських університетів та «fellow» в компанії IDEO. Коротко кажучи, це дуже крутий дядечко-дизайнер. Ось декілька з його тез із цього випуску, що зачепили струни моєї душі: «Дизайн починається там, де майстер переходить від речі до плану виробництва». «В XIX сторіччі майстер зробив би стілець, уже у XX він би зробив план для стільця й найняв би когось, щоби це зробити. Наразі дизайнери відокремлені від виробництва». «Дизайнер може отримати обвинувачення на власну адресу, що в нього бракує експертності для розв’язання глобальної проблеми» — це зумовлює необхідність розбудови власних зон експертності у T-shape форматі. «Те, чого люди бажають і те, що їм насправді потрібно — це можуть бути геть різні речі». Більше цікавинок від пана Катца за посиланням.

​​Чим насправді пахнуть книги? Звідки беруться всі ті запахи й чому старі технології стоять на варті нашого кохання до книг? Розповідаю про все це у моїй невеличкій статті для блогу книгарні «Є».

#мистецтво #фан Час трішки розважитися! Тест від «Ейдосу» — дізнайся, який ти стиль у художньому мистецтві 😉

#хвилинкадизайнера Що об’єднує логотипи IBM, UPS, Esquire, Ford та NeXT? Так, звісно, дизайнер, що їх створив. Якщо ви дизайнер, то ім’я Пола Ренда вам має бути відоме. Він — ікона графічного дизайну XX сторіччя. Ренд створив багато логотипів, що стали справді легендарними. Він керувався системним підходом у творчості, прагнув підкорити процес створення логотипу чітким процедурам і зрештою зміг розробити методологію, яка й наразі є універсальною для перевірки якості логотипу. Ренд запропонував оцінювати фірмові знаки за такими показниками: ✅ Унікальність ✅ Зручність читання ✅ Адаптивність ✅ Запам’ятовуваність ✅ Універсальність ✅ Позачасовість ✅ Простота

​​#хвилникадизайнера #дизмат Перші комерційно вдалі навушники були створені у 1910-му році в США, на кухні мормона Натаніеля Болдуіна. Винахідник навіть не запатентував свій виріб, бо вважав його простим і тривіальним. Проте ВМС США одразу звернули увагу на новинку і придбали винахід Болдуіна. За декілька років він заснував компанію Baldwin Radio Company, у якій уже у 1920-х працювало 150 співробітників, а щорічний прибуток становив 2 млн доларів. Неймовірні гроші на той час. Втім компанія проіснувала лічені роки. У 1924-му було оголошено про банкрутство. А річ у тім, що Натаніель Болдуін все-таки був спершу мормоном, а вже потім винахідником та бізнесменом. Він завзято боровся за права та свободи мормонів, інвестував багато грошей у мормонські фундаменталістські організації. Саме релігійний фанатизм занапастив його статки, бізнес та славу винахідника. На зображенні ті самі перші навушники Болдуіна, що здобули світову славу.