Сонна Кошка

Подарки дарує

Ще я шукала, може десь будуть фотки какального щоденника, який був в них в Харкові, але я не знаходжу його шось. Це був зошит, який лежав в туалеті, і коли все пройшло успішно або ні, то можна залишити свій відгук або пожалітися 🚽

В мене такі залежи фото Іванки, що я гадаю треба ділитися.

Думки про Ваню постійні. Бо вона була не просто близькою, не просто подругою, а людиною, що вбудована у внутрішній світ та його відчуття. І її втрата зараз підняла це усвідомлення та загострила, змусила задуматися над багато чим.

Точно в книзі буде глава з Ванею про наше колядування та підготовка до нього в пустій школі в Покровську. Я ще думала чи писати про то, чи нє, а якщо писати, то як, а зараз вже без сумнівів.

Остання книжка, яку мені прислала почитати Іванка. А їй Наталя прислала почитати. Я ще не починала, але предвкушаю це.

На одній з таких роздач вдалося зібрати матеріал для репортажу про "Годівничку": https://commons.com.ua/uk/yizha-osnova-yaka-maye-buti-dostupna-vsim/

Оце Одеська ініциатива "САД" робить і мені це дуже відкликається. Я б хотіла, щоб "Годівничка" знову запрацювала. Я дуже любила допомагати Іванці з нею, коли приїжджала до Львова. Обожнювала різати овочі, чистити, мити, а на ранок це вона разом з кухарем перетворювала на смачнючій веганський обід.

Хтось дуже добре сказав замість мене.

Іванка — це казка, добра казка, де смілива дівчина виривається з регламентованого життя та спішить назустріч пригодам. Вона була носійкою кращого альтернативного буття. Здавалося, що в неї стільки життя, що вистачить на всіх нас. Навіть війна не здатна була позбавити її доброти, яку вона в собі зберігала. І ділилася з нами. Її доброта була казковою — у нашому світі такого не знайти. Вона була такою справжньою, вільною, сильною. Ідейна шукачка пригод, дослідниця навколишнього, велотоваришка, фанатка мумі-тролів. Іванка велику частину свого життя присвятила роботі з дітьми, але вона не вважала себе ані вихователькою, ані тьюторкою — вона була «подругою дітей». Комусь обов’язково доведеться написати казку про Гайку, щоб Іванка й надалі залишалася подругою дітей. Будь ласка. Але я точно знаю, що Іванка зараз у мумі-долині, катається на велосипедах із мумі-тролем та його друзями й готується до нових пригод. Нам лише залишається вічно чекати вісточки від неї. 💔🏴

Люблю тебе завжди

Єдина думка нова, яка мені раптово сподобалась, це усвідомлення того, чому вона мене навчила. Це дуже багато речей, які треба описати в окремому есеї пізніше. Наприклад, навіть тот же автостоп, спілкуватись з водіями — це вона навчила.

Кожен проживає, як може, одним словом

Вечір пам'яті через 10 днів після загибелі в рожевому дрес-коді, коли не було поховання. Що ви робите... може я чогось не розумію в цьому житті

Вона взагалі не транслювала такі особисті дані, а тепер воно розповзлося

Навіщо дурні медіа всюди використали її прізвище, те, звідки вона, де навчалась Особливо прізвище Просто піздец Невже недостатньо позивного

Це туди ти поїхала? Капец Ваня Он, значить, що ти робиш - шлеш кружки піддержуючі