Гайдукевич

Принагідно дякуючи усім, хто привітав з новоріччям мене і "Справу Громад", вертаємося до поточних викликів. Ви наративних. Ви помітили, як старий кдбшник Лавров чи клинічний алкоголік Медвєдєв, або посіпаки дрібніше рівня Мединського, останням часом відвертіше озвучують їхні цілі? Ніяке там не НАТО причина чи ресурси, чи бажання поляризувати світ - то все похідне. Головна і первинна причина - існування незалежної, суб'єктної самостійної в рішеннях і політиці України унеможливлює існування РосІмперії. Просто самим своїм фактом. Оце от "Україна не Росія" - є клінічний фантомний біль Москви - їм потрібно, що було "як Росія". За те і війна - геноцидна за своєю суттю. Саме тому московитам так потрібні російськовмовні українців - кожен із Вас, хто відкриває рота в пабліку, на вулиці, в магазині, кафе деінде, дед присутніє більше, ніж Ваше персональне вузьке коло - Ви живите і легітимізуєте російську агресію. Бо Ви стаєте аргументом і поясненням - чому Росія сюди преться. Ви даєте підстави для наративу "українці, це також росіяни, тільки трохи інакші і то випадково". Те саме стосується споживачів російської музики, книг, опери, балету і будь-якого надрач... еммм, намолювання на "наш внесок в здобутки СРСР". Ніт - нам буде дуже дорого і довго пояснювати світові ці відтінки. Часу нема. Колись - так, варто забрати своє собі. Зараз - може не розпорошувати ресурс, а зосередитися на підкресленні і просуванні більш фактурних і безумовно наших речей? Зараз Росія активно формує свідомість молодих і маленьких. При чому не лише на своїй території - регулярно російські наративи ідентифікуються в підручниках країн Європи. Там негативне ставлення до України і українців прошивають з рівня парти. Це гра дуже в довгу. В неї Москва грає десятиліттями. А що робимо ми? Когнітивна війна не має запаху крові, в ній не жужать шахеди і вибухають КАБи. В ній "виграв-програв" визначається задовго, як починають звучати постріли. Можливо постріли і починають звучати тоді, коли когнітивна (сенсова \ наративна) інтервенція досягла результатів? Хто в Україні думає про ці виклики і формує наші відповіді? Боюся відповіді на це питання. 10 днів тому Тиждень опублікував інтерв'ю із Крістін Дюґуен-Клеман, авторкою книги «Геополітика російського втручання: стратегія хаосу». В інтерв'ю пані Дюґуен-Клеман зокрема вказує, де ми програємо свідомість молодого покоління. Цитую: "Зараз з’являються інші проєкти, зокрема на Roblox і Minecraft, які будуть орієнтовані на значно молодшу аудиторію — підлітків та ще менших. Тут ми бачимо намір (Росії) вплинути на свідомість наймолодших, спрацювати на крок уперед, а то й на два кроки... ...Також росіяни використовують кіберспорт. Є змагання для 16–18-річних, які відтворюють штурм Маріуполя через підземні тунелі в частині гри Squad 22: ZOV. Дійсно ведеться робота, спрямована на створення меморіальних зачіпок у пам’яті, які відповідатимуть історичній інтерпретації Кремля. Кіберспорт також використовують для виявлення талантів, які потенційно можна буде потім залучити собі на користь." (с)

"...коли 3 вересня 1939 року Британія оголосила Німеччині війну у відповідь на вторгнення Гітлера до Польщі, британський уряд почав серйозно готуватися до неминучого бомбардування й наступу. Кодова назва "Кромвелл" мага сигналізувати про те, що наступ невідворотній, або вже розпочався. (тобто Британія почала готуватися до німецького вторгнення задовго до першої повітряної атаки Люфтваффе) Міністерство інформації (!) випустило спеціальну брошуру "Здолати окупанта", що розійшлася мільйонами домівок. І підготували її не для того, щоб заспокоїти людей (!). "У місці висадки ворога, - застерігала вона, - точитимуться найзапекліші бої". Читачам радили стежити за вказівками консультативних органів (!) щодо евакуації (!). "Коли розпочнеться напад, тікати буде вже пізно... Тримайтеся". (...тобто за місяці до прогнозованої атаки на острів, влада Британії поширювала інформаційні матеріали, де пояснювала громадянам, що атака дуже вірогідна, що до неї слід бути готовим і як саме слід готуватися. Британцям не обіцяли шашлик, не заспокоювали, а навпаки - пояснювали серйозність загроз) В усій Британії замовкли дзвони. Тепер дзвони мали забити на сполох тільки після оголошення "Кромвелла", коли окупанти будуть вже на порозі. Якщо лунали дзвони, це означало, що неподалік бучили десантний загін. (це оповіщення по найбільш поширеній мережі звуковидобувних пристроїв - церковних дзвінницях. ЄППО лише на 1939 рік) У такому (звучання дзвонів) випадку брошура настановляє "велосипед вивести з ладу і сховати, мапи знищити". Авто - вивести з ладу... З міст і сіл прибрали дороговкази, мапи продавали тільки людям, що мали виданий в поліції дозвіл. Фермери кидали в полях старі автівки і вантажівки, які б перешкоджали посадці планерів із солдатами на борту. Влада роздала (!) жителям 35 мільйонів (!) протигазів, які вони носили із собою на роботу, до церкви, а вночі тримали біля ліжка. (...тобто влада не лише морально готувала населення до вторгнення, а й навчала способам індивідуального захисту і протидії ворогові) Настрої панують не просто тривожні, - написав 7 травня 1940 року в щоденнику Гарольд Ніколсон, який невдовзі став парламентським секретарем у Міністерстві інформації. - Це цілком реальний страх. ...бомбардувальники все-таки долетіли до Лондона, вперше це сталося 10 травня 1940 року." (с) Ерік Ларсон "Велич і ницість. Історія про Черчилля, його родину та спротив під час Лондонського бліцу" Від того як стало зрозуміло - війна невідворотня до першого бомбардування минуло 8 місяців і 10 днів. Від того як Захід вперше попередив Київ про високу ймовірність повномасштабної атаки Росії, минуло також близько 8 місяців. Влада Британії попереджала громадян - попереду темні часи. Влада України... ну ви пам'ятаєте. А ще, усвідомлюючи воєнні часи, Британія переформатувала владу. Доволі консенсусно. Але про це в наступному уривку...

Вчорашня дата минула, в принципі, усі рефлексії були прогнозовані - і ті, хто згадував та обурювався "ми ж попереджали"... і ті, хто голосно і красномовно промовчали про досягнення і реалізацію передвиборчих гасел. Що і вимагалося довести - без змін в країні. Тим більш важливим, як на мене, варто додати фактів і паралелей в незручну дискусію про різні види і ступені зла. Можливо, найбільш виразним буде паралель на іншу країну, іншого лідера, інший політикум іншого суспільства і переддень іншої війни... Я спробую в дужках додавати наголоси і акценти, але передовсім будуть уривки:

Тема, в успіх котрої я вже практично не вірю. Просто бачу і знаю невичерпний рівень цинізму тих, хто перетворив НМВК на локацію розпилингу бабла, цинізму і уринотерапії в офтальмології суспільству. Але від того ще більша повага Дарія Гірна та @Тарас Іщик (якого вперто не бажає тегати Цукерберг) - за те, що від фаталіті "без надії сподіваюсь" намагаються докричатися до суспільства. Отже меморіальне військове кладовище - об'єкт національного значення, котрий мав би бути один із двох-трьох стовпів у побудові сучасного героїчного міфу, наративу захисту ідентичності, виховання поваги до Воїна... а ще виняткового стилю, тонкого плетива естетики і сенсів. Замість усього згаданого маємо локацію задоволення бажання влади якомога швидше "закрити для себе" неприємну і рейтингозагрожуючу тему. Тобто на наших очах коїться злочин рівня державної зради. При чому не ситуативно локальний, а із наслідками в с толіття. Шо не так - говорено-переговорено. Ось Гірна ще й особсто голосом розповіла і картинками показала - а як має бути. В коментах посилання на ютуб. Просто відкладіть десь собі на поличку пам'яті, щоб не казати "а хто ж знав" та "...так а чого ж ви не попереджали". Попереджали...https://www.youtube.com/watch?v=G_Fl_pq1CXQ

Насправді наново перевідкрити для себе Другу Світову буде корисно для усіх. Для України це окремий виклик. У перевідкритті WWII ми нарешті маємо для себе провести лінію, що Друга Світова, це невиправлені помилки Першої. І тут має бути і про відверту русофільску близоруку тупість Антанти - бачили б в 1917-18 році події 2014-2025, напевно б Київ отримав більше розуміння і підтримки. Говорячи про український погляд на WWII, ми цілком в праві наполягати - для нас вона почалася польською окупацією заходу України після Ризької зради поляків 1921 року, а потім із окупацією Угорщиною українських земель, що були в складі Чехословаччини. Говорячи про український погляд на WWII ми цілком в праві наголошувати, що попри польську окупацію українських земель, попри абсолютно вороже і зверхнє ставлення Польщі до українців, дуже багато вояків із досвідом боїв Перших Визвольних Змагань, що опинилися в інтернуванні, пішли до польського війська і в 1939 році вже захищали Польщу. А потім, справді, багато українців було в армії Андерса. У відвертій розмові про наш погляд на Другу Світову буде багато рядового героїзму в різних арміях, багато втрат людських, матеріальних і нематеріальних (Україна була почергово окупована, тоді як Росії в окупації побуло аж... відсотків 5-7?), буде праведництво, буде наївність і ілюзії зіграти свою гру між двома тираніями, буде угодовництво і наслідки бездержавності, буде колаборація як із червоними, так і з коричневими заради виживання (чимось схожі ми тут із французами). Чого не буде... можливо чорно-білості. Бо щоб оцінити період 1938-1945 треба точно враховувати 1914-1918, 1917-1921, три голодомори, бажання сусідів поживитися нашими землями, людьми та ідентичністю. І написання такого бачення має бути довгограючою державною політикою. На десятиліття. Методично. Багатошарово. Незважаючи на ротації влад. В коментарях посилання на кілька публікацій, котрі спонукають замислитися над темою. А насамкінець уривок зі статті Віталій Нахмановича в Тижні. Думаю це абзац важливий для переосмислення WWII крізь бачення ХХ століття і сьогоднішнього дня: "Нам треба усвідомити, що сучасну єдину Європу створили не переможці в Другій світовій війні, а держави, які винесли з неї головний урок: основні суспільні цінності — демократія та свобода, правова рівність і гідність. До складу НАТО та Європейського Союзу від самого початку входили держави, які воювали в складі Осі, — Німеччина й Італія, а згодом Румунія та Угорщина, Словаччина, Хорватія та Фінляндія. Так само сьогодні невіддільна частина вільного світу — Японія. Водночас колишні радянські сателіти в Центрально-Східній Європі або окуповані нею держави Балтії ставали органічною складовою єдиної Європи без штучних намагань виставити себе учасниками антигітлерівської коаліції." (с)https://tyzhden.ua/fantomnyj-bil-ukraina-u-cherzi-do-klubu-peremozhtsiv-druhoi-svitovoi/?fbclid=IwY2xjawKMXwZleHRuA2FlbQIxMABicmlkETFVZWxPUTZUbzBsYVRqSENpAR60aVQ9o5Eh6C8SvVAqO5gNuGxtEJBDm9mw2Gs_HVFyVnU4I359cLx6QCVJMA_aem_jyrQgFlIiX0_kkI8nJXGrA

Окремий дискомфорт ще чекає на США - визнати, що вони не чесно вчинили зі своїм союзником - вже в Тегерані, напевно, Вашингтон почав говорити із Москвою за спиною Лондона. В бажанні ділити світ союзник зрадив Черчилля. Ялта фіналізувала цю зраду. По суті ультимативне витіснення Британії із місця Володарки Морів, ультимативне (користуючись слабкістю розваленої Європи) посунення Старого Світу на роль масовки для на тлі бажання Вашингтона диктувати свої правила - теж підстава для "вибачте" перед сусідами по цивілізаційному Заходу. США до цього ще мають дорости. Чи комфортно Варшаві визнати, що серед розпалювачів і першими шакалами Другої Світової в Європі, поруч із Німеччиною, були... Польща і Угорщина? Це ж Варшаві захотілося поживитися переділом Чехословаччини, і вона таки загарбала трішечки у сусіда - класичний доказ "не рий іншому яму..." Вочевидь, росіянам ще дуже довго буде некомфортно визнавати, що серед народів радянської імперії найбільша кількість колаборантів із Третім Рейхом була - росіяни. Якщо за весь час існування лише через РОА пройшло 800 тисяч, а були ж і інші структури. І найбільша мовчанка стосуватиметься не кількості росіян, що зголосилися бути союзниками Рейху, а обгрунтування - чому. Не було масової любові до режиму більшовиків, не було усвідомленого бажання вмирати за будь-яку ціну "за родіну, за сталіна". Тоталітарний колос стояв лише на терорі. Вочевидь, саме московитам колись доведеться сказати багатократе "вибачте", демонтуючи наглухо брехливий образ Вєлікай Атєчєствєннай. Якщо дозріють, звісно... Прийде час і має буть сором в Угорщини зі Словаччиною - їх тяга прогнутися і стати масовкою для тиранів якась аж надто регулярна.

Чи комфортно Лондону і союзникам по Антанті визнати, що якби вони не відмовили Риму в прагненні "трішечки побудувати імперію в Африці", якби закрили очі (як закривалися вони на багато речей) на прагнення Італії почухати своє імперське минуле... Муссоліні навряд чи став би на бік Гітлера? От тільки Британська Імперія відмовила Італійській. Не знаючи, що наступна світова війна поставить хрест на британській імперії. Муссоліні образився - чому Лондону чи Парижу дозволено, а Риму ні? Так само дискомфортно мало б бути Британії визнати, що їх обіцянка Польщі захистити союзом, була порожніми словами. І Лондон це знав. Так само як зараз дуже дискомфортно сучасній Європі читати новину і бачити в ній відлуння мюнхенської змови... Чи комфортно Вашингтону визнати, що перед WWII в США були доволі потужні настрої дружити із Гітлером? Що Штати дивилися на Європу через закопилену губу, зверхньо, вбачаючи в старосвітських війнах агонію старих імперій - "..ну й нехай, старе має померти". Чи комфортно зізнаватися, що люди типу Генрі Форда були практично відкритими симпатиками Гітлера, настільки що могли відповісти урядові, що "на моїх заводах не буде збиратися щось для армії США (!) , бо це шкодить бізнесовому інтересу"? Звісно, трактування бізнес-інтересу Форда змінилося, як тільки стали зрозумілими обсяги держзакупівель і наскільки прибутковою є війна для "Фабрики Перемоги". Так само дискомфортно буде визнати США, що вони доволі егоїстично поводили себе із Британією (угода "есмінці в обмін на території"), доволі по хамські і зверхньо ставилися до британських союзників у повсякденній воєнній взаємодії (трохи такого ставлення показали в серіалі "Володарі Неба", до честі авторів).

Є думка, що Німеччина вийшла з Першої Світової із відчуттям невідповідності покарання. Пересічні громадяни, а особливо ветерани, що вертались додому, мали стійку образу на переможців. Завеликість тягара кари призвела до того, що саме ветерани стали головної силою реваншу, котру використав Гітлер будуючи Третій Рейх. А сама ідея - помститися за несправедливість мала родючий грунт. Версальский гонор Парижу дуже контрастував із неспроможністю французького війська захисти країну від атаки Вермахту, а потім - із небажанням французів чинити опір, згодою на колаборацію і маріонетковість ім.Петена - попри загальну уяву, не так вже багато симпатиків мав де Голль. Окреме "не робить честі" стосується французького (чималого і доволі сучасного) флоту, який вирішив зіграти в "я тут жду трамвая" (настільки, що британцям довелося обстрілювати його флотську стоянку - для переконливості аргументів, це була операція "Катапульта")

Чи комфортно, скажімо, Парижу визнати, що підвалини Другої Світової були закладені самим Версальким миром і невгамовним прагненням французів не просто справедливості, а потоптатися по побитій Німеччині? Берлін втратив 20% довоєнної території - 10% населення, майже усі запаси залізної руди і третину покладів вугілля. Репарації, накладені на Німеччину були набагато більшими, аніж "компенсувати збитки". В книзі "Економічні наслідки миру" британський економіст, один із учасників британської делегації у Версальских переговорах, Джон Кейнс писав - "Версаль обернеться катастрофою". Так і сталося. Чи конче було Франції домогатися аж такого покарання Німеччини? На якій межі закінчилася справедливість і почалося бажання знищити конкурента?

80 річчя завершення Другої Світової у Європі лишилося позаду. Знову покладені квіти на кладовищах союзників. Знову вилито кілотонни зомбоманіпуляцій в Росії. Навіть США цьогоріч вирішили погратися в пересмикування. Старий Світ, здається, остаточно покинув нещире "ніколи знову". Бо "ніколи" не сталося - "знову" реалізує один із винуватців Другої Світової під маскою одного з переможців. Рецидив великої бійні став можливим в тому числі і через малодухість, цинізм, нещирість і самообман цивілізаційного Заходу. Рік 80 річчя завершення Другої Світової вже показав і ще покаже (бо після переможного європейського травня буде ще страшне японське літо і фінальна осіння крапка), що світ досі далекий і від щирих висновків по тій війні, і від повної правдивості в її відображенні. Ми (люди країн учасниць тієї війни) досі дуже багато не знаємо, а багато не хочемо визнавати, бо це дискомфортно. Це стосується і щодо причин-витоків, і щодо подій протягом розвитку війни, і щодо наслідків по завершенню.

Усі контакти є тут - ми поруч https://respublica.shop/

Як у Мауглі було - "ми з тобою однієї крові...". От так ми із вами - однієї стежки крізь пекло. Йдемо не зупиняючись. Приємно бачити своїх на вулиці. А ще приємно, що в час засилля політичних популістів, є теплий відгук на імена, які міняли історію. Імена ідей та ідеології. Перший небесний наклад поволі вичерпується. Ще трохи і найпопулярніших розмірів не буде. Тому, кому цікаво: 1. зарезервуйте свій розмір у менеджера (усі контакти на сайті), 2. якщо у Вас нестандартний розмір чи Вашого розміру вже нема в наявності - пишіть, дамо раду ситуації. Respublica - ідеологія стилю

На картинці те, що було прифронтовою локацією. На локації цілим не лишилося практично нічого. Люди - живі. Майно... ну ви бачите. Але футболка "Архістратиг" хоч і попалена та побита вибухом, але не знищена. Символічна і промовиста вийшла історія - "х*р ви чогось доб'єтеся, москвороті двуногі утирки". Нехай ця футболка стане ілюстрацією частинки історії, а власнику ми нову взамін підготуємо. Respublica - ...розповісти світові, ким ти пишаєшся. Заради того і було задумано.

Системний підхід намагалися зафундаментувати за часів Валерій Залужний . Хаотично, із ламанням через коліно військово-чиновницького "та нашо воно треба", але були правильні кроки. Це була "лебедина пісня", коли суть дружила із естетикою. Василь Павлов , @Тарас Іщик , (усіх тегати не буду, щоб не нашкодити) - скажіть? Із приходом Сирського на тому всьому був поставлений хрестик - главком специфічний в питаннях естетики (це не секрет для тих, хто в темі) і прохолодний до проблем сенсів та наративів. Структур, які б грамотно і методично реалізовували питання ідеології і пропаганди, здається так досі і немає ані в МО, ані в ГШ. "Грамотно і методично", це коли на рівні виконавців командири мають чіткі розписані інструкції, методичні матеріали, подкасти і відеокурси, де регулярно поставляється весь необхідний контент, а все це створено «згідно і відповідно» державних задач, в рамках ухвалених бренд-буків, наративних рамок і т.д. Що цікаво – люди, які розуміють проблематику і в міру сил, повноважень і ресурсів точково намагаються рятувати що можна - є. І в ЗСУ, і у волонтерському двіжі, і серед цивільних небайдужих фахівців. Тобто людський ресурс зовсім не проблема. Проблема, що держава не усвідомлює – нинішня війна лише в другу чергу за ресурси, а в першу – за право називати речі, події і явища. І пропаганда в усіх її проявах і інкарнаціях – головна зброя, яка працює задовго до того, як звучать постріли. Росія це знає і використовує. А ми… А у нас шрифт «Іжиця» і хитання від жупанів «вирвиоко» до скандинавських рун і косплея Вермахту.

Пам'ятка на післязавтра - пропаганда та ідеологія. Вузькотематичне - промотуйте. Можна скільки завгодно гигикати із образу "замполітів" совка, але Москва доволі результативно і масовано працює на лінії когнітивного бою. Як у військовому, так і цивільному середовищі – черговий сплеск пабєдабєсія вам в доказ. Поки у нас в тилу російськовмовна «какаяразніца» фекає на демонтаж ідеологічних пам'ятників, молодняк простого народу слухає російську музичку, немає жодного зусилля держави в бік військово-патріотичного і націонал-патріотичного калібрування суспільства... в Імперії Зла повним ходом працює найагресивніший різновид пропаганд машини - там формують наступне покоління тих, хто прийде нас вбивати. На українських інфомайданчиках давно заведено боятися слова "пропаганда". Ним маніпулюють, лякають, його демонізують саме не прикладах зомбування «раша-стайл». Хоча в пропаганді нічого зловісного нема. Це просто давній (від 1622 року) термін, котрий цілком тотожній сучасним процесам PR. І, як показує реальність - якщо у тебе відсутня корисна для тебе пропаганда (та, котра виконує задачі в інтересах твого суспільства і держави), в інфопросторі буде панувати чужа пропаганда. В автократичному суспільстві (Росія і Ко) пропаганда дієва тоді, коли вона тотальна, демонтує реальність і підміняє її вигідним режиму фейком (...ще з часів потьомкінських дєрєвєнь і катерининського перепису-підміни літописів практикують). В демократичному суспільстві пропаганда має бути естетичною, м'якішою, гнучкішою, витонченішою, подобатися аудиторії, вкладатися в її світоглядну рамку, бути майстернішою в своєму візуалі і... правдивою. Тут немає парадоксу для тих, хто пам'ятає первинний смисл терміну - prōpāgo = «поширюю». Тобто "віра (вчення, світогляд, смисли) , що підлягають поширенню". Це як інструмент (молоток, наприклад) - ним можна вбити, але можна задіяти для створення чогось корисного. За 10 років війни силами ентузіастів якось усталився запит - треба прошивати національну ідентичність в освіту, в ритуали-церемонії, в контент, в естетику. От тільки держава так і не спромоглася відірватися від рівня "поробка" в продуктах, через які пропаганда українського реалізується. Ні, винятки є, але це більше респект ентузіастам, а не система. Систему мав би творити науково-аналітичний центр при, скажімо, Академії Управління чи на стику інтересів із Інститутом Розвідки, але... Зеленський угробив і президентську академію управління, і академію зовнішньої розвідки. Хто натомість? ...Еммм... Як наслідок, провисає скрізь. Серед промовистих ілюстрацій державної неспроможності на ниві пропаганди є різні картинки урочистих церемоній ЗСУ. Часто-густо це просто "кров з очей". Наголошу - тут немає провини конкретних в\ч, вони не мають це придумувати самотужки, вони мали б користуватися розробленими схемами і матеріалами, що їм надані централізовано. Натомість бригади вирішують ідеологічні задачі "на хлопський розум", тобто "а командирові так подобається". Естетика і обізнаність у кожного командира, як розуміємо, цілком свої і не факт, що придатні до спільного знаменника. Є командири, які одразу звертаються до фахівців, а є «мені краще знати». Виходить усі шось роблять, як на душу лягло і на ті гроші, шо є – «краще якось, ніж нічого». Більш-менш системно лише в ДШВ і то не без «людського фактору».

Цими днями все більше запитань - чи не заблоковані рахунки ГО Справа Громад , чи можна ще донатити на наші проекти? Ні, не заблоковані. Так - можна. Зверніть увагу (постійні донатори це і так знають) - наш основний рахунок для збору кошті, це рахунок в Приваті. Бо так зручно перекидати "з Привату на Приват". Для переказів з будь-яких інших банків ми маємо банку в Моно. Бо так зручно - ВАМ зручно. Звісно нам стало ще важче, але ми продовжуємо збирати кошти на оплату наших проектів. Наприклад - колісні бази для душових чи майстерень. Один причіп в ціні - до 300 тисяч гривень. Нам зараз потрібно БЛИЗЬКО 30 (!) ПРИЧЕПІВ! От і помножте. Зара на майданчику два причепи готові під монтаж. А треба 30. На диво, зараз донат нам, це не лише реальна допомога ЗСУ, це ще й прояв протесту проти ідіотизму влади і її "превентивних санкцій". Чітко видно - скількох людей все влаштовує, а хто хотів би жити в нормальній країні. ПРИВАТ 24: 5169 3305 3948 0845 ІНШІ: 5375 4112 1895 1692

Et tu, Brute? Історія із "превентивними санкціями" проти Порошенка, стає лакмусом. Для будь-якого політика, громадсько-політичного активіста, політичного журналіста, експерта, чинного чи колишнього чиновника. Тут не має значення політична прихильність, ти можеш бути виборцем і симпатиком Порошенка, а можеш бути критиком його ідей/справ чи нейтральним - байдуже. Більше не йдеться про персональну війну і мстивість его Зеленського проти його особистого ворога. Тепер йдеться про толерування побудови російськоподібного режиму в Україні. Тепер йдеться про смерть інституцій і явищ - вони стають вивісками, декорацією. Якщо політики підібгали хвости і мовчать, вони бояться, що наступними "превентивними санкціями" лупануть по них. Або намагаються/ продають свою лояльність/непомітність/мовчазність Зеленському-Єрмаку. А мали б в голос говорити - політичні утиски українських сил/діячів є недопустимими (не плутайте із російською 5 колоною). Так би вони не Порошенка захищали, а себе - бо за ними прийдуть згодом. Якщо медійники не здіймають скандал і не кричать - "так починався путинізм" - вони поливають теплою водою автократичність Банкової. А мали б кричати про демонтаж свободи думки, дискусії, плюралізму, демократії. Це було б не в захист Порошенка, а в захист самих медійників - їх "первентивно санкціонувати" можуть поштучно чи гуртом - ще простіше. Якщо правники (судді, адвокати, експертне середовище, викладачі профільних вишів) мовчать, що "превентивні санкції", це нонсенс і деградація самого слова "право" - вони стають співучасниками демонтажу авторитету права і закону в країні. А мали б в голос застерігати - підтертися правом, підміна його інструментом розправи на догоду ситуативного політичного его, це замах на один із стовпів державності. Якщо голова НБУ, міністри, судді, учасники РНБО, рядові посіпаки із ДБР чи прокуратури сприяють чи мовчки спостерігають за "превентивною" зачисткою політичного поля - вони стають співучасниками злочину. А мали б бодай чинити мовчазний саботаж, якщо бракує моралі і совісті сказати "я в цьому не братиму участі". Якщо розпіарені активісти, волонтери, різноманітрі анти-ціонери, лігроди і інші білі польта вважають, що "превентивні санкції" - норм, то вони не Порошенкові проблем додають, а проявляють свою суть - пустопорожні, кон'юнктурні, безпринципні ляльки. А мали б чітко стати в захист принципів і недопустимості нівелювання правових логік - політична конкуренція, це не тоді, коли ти із опонентом в шахи, а він з тобою в бокс. Станом на сьогодні і політикум, і громадське середовище, і активістське кубельце, і фахове середовище, іспит провалили. Усі вони явили свою запопадливу суть і гнучкий хребет. І це не біда Порошенка, він боєць і себе захистить. Це взагалі не про Порошенка. Це про особисту гідність - чи є вона у згаданих верств країни переможної Революції Гідності. Це про перспективи суспільства - їх нема. Бо усі згадані все чудово розуміють, але мовчать. Якщо колись будуть вибори, ті, хто до них доживуть, перед тим, як ставити галочку, пригадайте - як кандидат реагував на "полювання за Порохом". Бо Ви самі ковалі і могильники свого завтра. Бо кожен мовчун - Брут.

Тут британські конси (себто Торі) голосом Кемі Баденок розставляють по поличках. До слова, цікаво спостерігати, як Лондон (можливо неочікувано для самого себе) відкриває можливості для ренесансу Британської Імперії в її новому прочитанні. Тут і збільшення лояльності до корони з боку політикуму CANZUK, і поправішання колишнього лівака Стармера, і пошук рецептів, як відродити мілітарні спроможності... ЯНМД - reload Британської Імперії був би дуже корисним для сучасної західної цивілізації. Лідерку консерваторів вирізав і переклав для загалу Останній Капіталіст , за що їм дяка.

P.S. ...зарезервувати свій розмір можна до вечора 30 квітня (!), а розрахуватися вночі - менеджери проконсультують, стукати в дірект можна на сторінках бренду в ФБ, Інсті і на сайті. Наступна партія вовкулацьких каптуриків буде вже восени - хто зна що там буде зі світом, нами, курсом, цінами.. тож краще подумати наперед. https://respublica.shop/

Цікаво, що християнство не видалило староязичніцькі звички, а додало до них свого присмаку, тож Вальпургієва ніч успішно дожила до ХХІ століття - красивий елемент культурного вітражу Європи. В Respublica вирішили поєднати погодні обставини і колорит кельтів - остання акція на вовкулацький каптурик на блискавці буде на Белтайн. Лише 12 годин — від 21-ї до 9-ї. Купуй від заходу до світанку!