in book we trust

Я на місці, і в Романа Голубовського все на місці. Зараз говорив про те, що оповідання на 20 сторінок — це велике, бо звик до 140 символів. А ще про те, що література на відміну від журналістики, дозволяє автору більше, а саме секс і матюки. in book we trust

Цікаве заохочення до покупки книжок. В Reedeat заховали в «таємні книжки» квитки на концерт Klavdia Petrivna. Купуєте у книгарні книжку зі спеціальної полиці і під пакуванням можете знайти квиток. За версією, того ж таки UaReview, Klavdia Petrivna — то Семен Семенченко. Але ми схильні думати, що то з «Записок Кирпатого Мефістофеля». Фото — Reedeat. in book we trust

Нагадаю, що автор оповідань Роман Голубовський є засновником UaReview Сайту придуманих новин. Які цілком серйозно репостили і репостять, навіть ті, хто мали б добре все перевіряти. Зайшла вчора в архіви новин і залипла. Поскрінила трохи й вам. Так ви краще зрозумієте вайб деяких оповідань. in book we trust

До речі, українських книжок бракує і в київській психіатричній лікарні («павлівці»). Тож в кого є можливість щось передати, ось сторінка автора поста. Шефа, про якого згадувала вчора. in book we trust

«Ти завела еласмотерія, не порадившись зі мною» Ай, скільки то прикрості в цьому реченні. А який у цій 👇 сцені фінал.

Поки ти збирала речі, еласмотерій жалібно дивився на тебе. Здається, він розумів, що бачить тебе востаннє. А коли ти заносила сумки в таксі, то навіть двері за собою не зачинила, жодного слова на прощання не сказала. І ми двоє ще якийсь час дивились у відчинені двері, марно чекаючи, що ти помахаєш звідти рукою. Доки двері не зачинилися від протягу.

Мабуть, після збірки новел Томаса Манна — це найбільше, що мені запамʼяталось із нещодавно прочитаного. Ці оповідання для вас, якщо ви падали з верхньої полки в поїзді або цього боялись. Якщо вам сподобалось «Одного разу в Голлівуді». Якщо у вас на руці набитий тельфер і якщо не набитий тельфер. (До речі, хороше питання, чому так мало людей сповідують інженерні цінності?). Для вас, якщо вам розбивали серце. І для вас, якщо ви. Декілька оповідань я не до кінця зрозуміла, наприклад, «От питання», деякі, думаю, і не варто намагатись зрозуміти. Тут зауважу, що мені таки сподобалось те оповідання, що про поліцію, і особливо жест, яким вітались у селі. Це чудова книжка, чудовий автор. Дійсно, важко обрати найкраще оповідання, але я залишу «Богдана». Воно на першому місці, на другому — «Особливість». На третьому — «Вʼязень». Ти читаєш і думаєш, ну це, мабуть, найкраще оповідання, але попереду чекають ще більш найкращі. Іронічно, абсурдно, щемко, життєво. До речі, деякі оповідання цілком собі 18+. Раджу дуже. Не часто мені так цікаво, що ж буде на презентації. Книжку можна буде купити завтра на презентації у «Сенсі», там же і підписати. Сподіваюсь, у Романа Голубовського ніхто по дорозі не вкраде руку. in book we trust

Капець, вже один місяць літа пройшов. Вам теж здалось, що швидко? 🤨 😛 Проте сьогодні понеділок, та ще й перше число — ідеально, щоб щось планувати та починати. Наприклад, обрати що нового класного дивитись і читати. І я нагадую, що в Олексія є 🍿 онлайн сторіклуб. На початку місяця (от як раз зараз) ви обираєте що 🎥 дивитись (фільм та серіал) та що 📕 читати (художка та нон-фікшн). Потім протягом місяця йдуть обговорення цих історій. У форматі сподобалось/ не сподобалось, а також з огляду сторітелінгу. Щоб долучитись — потрібно стати байміекофером другого рівня і отримати доступ в чат. Посилання ось тут. Наразі дочитують «Кривавий меридіан». До цього читали та обговорювали «Жовтолику». За посиланням лайфгак, як купити її за 85 гривень) Тому, хто хоче в круте, цікаве, толерантне комʼюніті, а ще плюс до системності в читанні — ласкаво просимо. А я — планую ще один клуб за новелами Томаса Манна. Деталі згодом. А тут, хто пропустив, моє відео про Томаса Манна. По сторіклубу вся інформація ТУТ. in book we trust

Хто читав «Жовтолику» зрозуміє В романі був момент про те, як письменники шукають натхнення та прототипів майбутніх персонажів. Наприклад, просто ходять в кавʼярні та спостерігають за людьми, записують їхній вигляд, стан, поведінку. Сюжет можна знайти будь-де. Прочитала це і зайшла в ґуґл знайти рецепт домашніх сосисок і ось готове підтвердження теорії «Жовтоликої». На сайті рецептів чоловік ділиться досвідом і пояснює, чому має жіночий акаунт. І ще одна історія, повʼязана з їжею. Я була підписана на шефа, який ділився не банальними рецептами. Декілька днів тому він зʼявився у стрічці Інстаграму, як пацієнт психіатричної лікарні. Тепер (тимчасово, сподіваюсь) він розказує про своє життя там. Сусідів, побут, лікування. Як в пʼятницю на території закладу побачив Ісуса. Бачив не тільки він, тому це була реальність, ще цю реальність видали крокси на «Ісусі». По факту з куща в кущ пройшла людина в рясі та з довгим розпущеним волоссям. Але як ефектно. Тим паче, якщо це двір психіатричної лікарні. Тому, хто хоче написати історію, проте немає ідей — вони на поверхні, вони всюди. В контексті «Жовтоликої» скажу, що там ця тема підіймалась і з погляду етики та плагіату. Бо просто так взяти і записати чужу історію в свою не можна. Чи можна? in book we trust

Мені залишилось ще одне оповідання, але завтра я точно йду! Ця збірка подарувала неперевершений відпочинок на вихідні. Саме те, чого мені так бракувало — дотепів, іронії і сюрреалізму. Щоправда, є одне оповідання над яким навіть плакала( Читаю і складаю свій рейтинг, а ви поки придивіться до збірки і до завтрашньої презентації. in book we trust

Дивіться, який цікавий кейс. Співзасновник фестивалю FANCON розказав про маркер, який вказує, що люди стали більше поважати косплєрів. Все просто — коли хотіли фотографуватись — просили дозволу. Бо косплеєри такі ж відвідувачі фестивалю, як і всі інші. Тому відмова, то окей, і на неї потрібно гідно реагувати. І на фесті так і було. Круто) in book we trust