Сата зухвало про музло

Vøvk — «Litera (Deluxe)» #альбом #Київ #2026 #progressiverock #posthardcore Чи можна поставити крапку в історії, яка досі триває? Особливо якщо ця історія — війна, а її наслідки продовжують змінювати не лише життя людей, а й саму географію і ландшафти країни. У 2025 році київські Vøvk випустили свій другий альбом «Litera» — концептуальну роботу, в якій український досвід був зашифрований у природних образах, тваринній символіці та циклах руйнування. Посуха, пожежа, повінь, обміління — стихії тут набували майже людських рис, а ландшафти перетворювалися на свідків катастрофи. При цьому слово «війна» не потребувало прямого проголошення. Воно відчувалося в самій драматургії композицій. Через рік Vøvk повертаються до цієї історії з «Litera (Deluxe)». Гурт не лише переосмислює вже знайомі композиції, а й фактично змінює межі концептуальності альбому. Найважливішим доповненням стає «Povin» — пряме продовження «Okean», якою завершувалася оригінальна «Litera». Обидві композиції звертаються до підриву Каховської ГЕС 2023 року та його катастрофічних наслідків. Проте якщо «Okean» була частиною завершеної альбомної драматургії, то «Povin» повертає слухача до тієї самої трагедії вже після фінальних титрів. До запису долучився Антон Слєпаков, чия творчість давно пов’язана з поетичним осмисленням війни і суспільних потрясінь. І тут важливий сам принцип співпраці. Слєпаков приносить у світ Vøvk іншу інтонацію: голос оповідача, який не стільки співає про катастрофу, скільки намагається її засвідчити. Поєднання поетичного з важкою прогресивною музикою дозволяє зіткнути два способи висловлювання: безпосередність людської мови та масштаб інструментального полотна. Відео режисерки Олександри Камінської, зняте біля Київського водосховища та затопленого лісу на Ірпені, додає ще один вимір. Вода в цьому контексті стає носієм пам’яті про насильство, яке буквально змінило ландшафт. Інший важливий акцент Deluxe — «Promin» із Лєною Elfman із 0%Mercury. В оригінальній версії композиції брав участь Йоганнес Перссон із Cult of Luna чия монументальна постметалева естетика відчутно перегукується з окремими рисами звучання Vøvk. Тепер його місце посідає Elfman, причому її партія розширена до повноцінного дуету. Це змінює сам принцип вокальної взаємодії. Замість запрошеного голосу, який додає окремого тембрального забарвлення, виникає можливість почути дві рівноправні інтонації всередині однієї історії, які впливають на те, як ми сприймаємо емоційний центр уже знайомої пісні. Дуже чуттєва версія. Окремої уваги заслуговує «Mur (Light Version)», яка, на мій погляд, демонструє чи не найделікатніший спосіб переосмислення матеріалу «Litera». На цей трек я вже писала огляд окремо. «Sil (Cut Version)», навпаки, пропонує не розширення, а ущільнення матеріалу. Скорочена й динамічніша версія композиції, що відкривала оригінальний альбом, нагадує про іншу властивість прогресивної музики: іноді зміна тривалості та пропорцій частин здатна помітно змінити сприйняття знайомої структури. У підсумку «Litera (Deluxe)» цікава передусім різними способами поводження з уже створеним матеріалом. «Povin» продовжує історію, «Promin» змінює її вокальну перспективу, «Mur» переводить напруження в інтимну площину, а «Sil» випробовує композицію напруженим скороченням.

Як взагалі з’явилася ідея такого видання та переосмислення уже усталених композицій? Я переконений, що пісня – це живий організм. Не музейний експонат. Ми дуже любимо наші пісні й хочемо, щоб вони якомога довше жили та змінювалися разом із нами. Тож для цього в них потрібно вдихати кисень. І, хоч цим релізом ми підбиваємо певний підсумок, щоб відкривати шлях до нових пісень, ми не хочемо їх залишати на полиці.”

Адже музей передбачає певну завершеність подій. Експонат можна розмістити за склом, підписати датою й залишити в минулому. Але реальність, із якої виросла «Litera», досі не стала історією. Можливо, саме тому цьому альбому знадобилося продовження. Не тому, що оригіналу бракувало фіналу, а тому, що життя не дозволило фіналу залишитися остаточним. 💯 раджу до прослуховування. Слухати 🎧