Neformat.com.ua

​​Рецензія на Voin Oruwu, Andrey Sirotkin, Mullah Shaheed - That Other Earth (2020) від Олександра Нечая Зібралися цьогоріч три київські саунд-продюсери, композитори, лайв-перформери та митці та вирішили випусту спліт про наболіле. Про Землю нашу скорботну та проблеми на ній. Про сутність буття та майбутнє, що гряде. Звати музикантів Voin Oruwu, Andrey Sirotkin та Mullah Shaheed. ... Спліт вийшов на українському лейблі Corridor Audio. ... У результаті, вийшло от що — насичена тривогою компіляція, в якої є спільна ідея. Гул, або гудіння, або дроун додають додаткового ефекту сумнівів у житті, сумнівів у раціональності та правильності вибору. Вибору того, що ми всі робимо тут, для навколишнього середовища, життя біля та всередині нас тощо. Дуже зрозумілі штуки про 2020 рік. Іншого й бути просто не могло. Навіть люди, у яких гумор раніше лився через край, і ті втомилися вже жартувати над ситуацією у світі. А тут черговий реліз наспів, причому взагалі не прохідний. Є таке поняття — нетанцювальна електронна музика. Іноді воно стосується навіть композицій з рівною бочкою. А можна ще на інформаційних просторах натрапити на таке словосполучення, як нетанцювальне техно. От якраз спліт "That Other Earth" — це саме той випадок. Ні, рухатися під усі чотири треки ніхто не забороняє, але вони й про те, щоб подумати. Можна зависнути у власних враженнях. У першій половині спліта багато сирого, у другій — холодного. Відчуття як зранку пізно восени, у листопаді. Навколо туман, десь проривів потяг, завтра немає, бо ще сьогодні не прокинулось. Але десь там є відчуття, що варто викинути відчайдушність на смітник, бо є інше почуття. "Надія — це найважливіша якість людства. Попри те, що невловима, вона може бути небезпечною часом, дарма що є спільником у битві проти невідомого. Ми часто завищуємо свої здібності у розумінні Космосу. Та інша Земля, здається, і є рішення, але ми не закінчили з тим єдиним, що в нас насправді є", — пишуть у вступі до свого релізу всі три музиканти. #neformatcomua #drone #techno

​​На цьому тижні є і прикольні метал-релізи – Anaal Nathrakh, Enslaved, старі записи від Fenriz, та ще цікавіші не метал релізи – King Mothership від учасників Periphery, манчестерські юнаки Working Men’s Club нагадають про New Order, а також можна почілити під Smoke DZA. Більше у дайджесті! ⚡️ Anaal Nathrakh - Endarkenment Британський industrial black metal/grindcore дует випустив альбом з унікальної краси обкладинкою (шукайте uncensored version) і потужним звуком. ⚡️ Enslaved - Utgard Вікінги з Бергену продовжують свій похід до прогресу. Enslaved дуже вдало поєднують black metal з майже King Crimson-івськими експериментами. ⚡️ King Mothership – The Ritual Вокаліст та драмер progressive metal гурту Periphery, залучившись допомогою колишнього учасника гурту Slaves Tai Wright, що виконав басові партії, випустили нарешті дебютний альбом проєкту King Mothership, ідеї до якого виношувалися 8 років. Інфлуенсами вказуються – Muse, Jimiroquai, Mars Colta, The Dear Hunter та Queen, однак можна почути там і поппанк нульових у стилі My Chemical Romance та Panic At The Disco, на які наклали дууже багато цікавих прогресивних штучок. Альбом приємно здивував. ⚡️ Sumac – May You Be Held Sumac – це powertrio, що складається з Aaron Turner (Isis, Old Man Gloom, Mamiffer), Nick Yacyshyn (Baptists) і Brian Cook (Russian Circles, These Arms Are Snakes). Ці парубки неодноразово доводили у своїх гуртах, що вміють у композиторство, а їхній атмосферний сладж у рамках Sumac з 2015 року встиг назбирати вже армію фанатів. Якщо ви раптом не були знайомі з цим гуртом, вважайте це знаком, не пошкодуєте. ⚡️ Working Men’s Club - Working Men’s Club Working Men’s Club — це дуже молодий (музикантам менше ніж 20 років) гурт з Манчестера, який утворився в музичному коледжі та функціонував спочатку як гітарний колектив, але швидко перемкнувся на більш електронне звучання, що нагадуватиме про музичний спадок New Order, The Fall, Suicide. Спродюсував альбом Ross Orton, що працював над Arctic Monkeys — "AM" і відповідальний за звучання таких нових та цікавих гуртів як Drenge, Menace Beach та Amyl and the Sniffers. Потанцюємо? #neformatcomua #neformatweekly

​​Регіна Железнякова, відома за проєктом Regina Collage та участю в H.Soror, в інтерв'ю розповідає, яким буде її наступний альбом, у чому переваги аматорства та чому живе спілкування на концертах таке важливе "Для мене аматорство передбачає встановлення своїх правил, які поза загальною системою цінностей. Відчуття свободи, мені здається, з аматорством і пов'язане, коли ти не знаєш, як робити правильно, і робиш, як можеш і відчуваєш. Але звичайно, мені б хотілося, щоб таких поділів: професіонал чи аматор, й іншу фігню, не виникало. Мені не особливо важливо себе якось визначати, і на звання професіонала не претендую. Я не підписана на лейбли, тож я можу сама встановлювати правила, як все повинно звучати." "У багатьох є така проблема — через перфекціонізм просто нічого не робиш, тому що не можеш зробити так, як задумав/задумала. Краще не думати про те, що ти комусь щось винен, бо найважливіше в цьому занятті — інтерес. Та й взагалі у житті, напевно." "Завжди великий кайф отримуєш від маленьких концертів. Коли ви можете обмінятися думками щодо музики. В цьому і сенс, по-моєму. Я так познайомилася з гітаристом Мака ДеМарко — Енді. Випадково зустрілися на концерті іншого гурту. Я в той час носила з собою касети "Mental Health" і подарувала йому. Ще, на іншому фесті, я зустріла чувака з GusGus і теж подарувала йому касету, так він сказав, що це відмінний подарунок, тому що він уже старий і в нього є програвач. Взагалі дуже люблю дарувати музику, особливо коли її немає в мережі й у тебе є щось ексклюзивне, подарунок від душі." #neformatcomua

​​Дебютний реліз Smile, Chaos! викликав значну цікавість багатьох наших читачів, тож за гарячими слідами ми поспілкувалися з його творцем — ударником Славою Свідерком "Драмери з інтернету дуже розпалили в мені бажання навчитисяя грати так, як вони, тому я попросив маму купити мені палочки, щоби вдома стукати по подушках, бо навіть це здавалось чимось крутим. Батьки мене максимально підтримували в цьому бажанні, тому й купили мені палки, і заодно привели до Володі Кохана — ужгородського вчителя музики та просто неймовірного музиканта. Він навчив мене всього необхідного для того, щоби я надалі міг розвиватися самостійно, за що я йому безмежно вдячний. Разом із цим я почав слухати Блінків і зачепився за Тревіса Баркера. Його манера гри міцно вкорінила в моїй голові думку, що будь-який драмер повинен грати так само драйвово й енергійно, як він. І я захотів навчитися цього. Але після мого першого живого виступу з гуртом я остаточно зрозумів, що цього не треба вчитися. Коли починаєш грати, злість та енергія лізе назовні сама, треба просто їй не заважати." "Мені постійно хочеться робити якесь музло і виступати. Ідей у голові завжди багато, але постійно хотілося спробувати їх структурувати. Smile, Chaos! і є такою спробою." "Мене вже роками дико пруть Queens Of The Stone Age, я можу переслуховувати кожну їхню пісню й кожного разу чути щось, чого раніше не чув. Надзвичайно вражає, як кожен їхній альбом відрізняється від попереднього й наскільки кожна пісня продумана до найдрібніших деталей. Додати до цього гурт 68’, який відкрив мені очі на те, якою нестандартною, але водночас неймовірно драйвовою, хаотичною та експресивною музика може бути. Або IDLES, у яких пісні складаються із максимально простих партій на кожному інструменті, але від яких енергії просто безмежно. Або ж Vein, грув і злість яких просто змушують спробувати втілити злість у власних треках. Список можна розширювати через METZ, Lightning Bolt, Truckfighters, Nothing, Defeater, Turnstile, My Bloody Valentine — він буде безкінечним. Кожен із цих гуртів відкладає в моїй голові якийсь аспект, який я обов’язково хочу поєднати із якимось іншим. На мою думку, так і створюється музика." #neformatcomua

​​Рецензія на Quiet Advice - We Are The Sum Of Everything We Are Faced With (2020) від Максима Чухліба ⠀ Полтавський гурт Quiet Advice з’явився на локальній сцені відносно нещодавно, проте одразу ж спровокував неоднозначну реакцію своєю творчістю. ... Було відчутно, що хлопцям бракує досвіду у написанні якісних вокальних та інструментальних аранжувань. ... З того часу гурт поступово накопичував новий матеріал на власній студії Олександра Носа, лідера проєкту. Критика попередніх релізів і перший виступ, зміни складу й неочікуваний карантинний локдаун — все це з різних аспектів вплинуло на якість нового релізу, мініальбому "We Are The Sum Of Everything We Are Faced With". ⠀ Чи вдалося Олександрові перевершити свої попередні роботи? Однозначно так – новий реліз звучить більш зріло, гітарні рифи стали качовішими, ударні партії – цікавішими. Інструментально мініальбом не пасе задніх: Quiet Advice не соромляться запозичувати певні ідеї із творчості Norma Jean чи Every Time I Die, приправляючи їх нестандартними гармоніями й оригінальними композиційними рішеннями. "Take Hold" і "Wind & Fingers" — найвдаліші композиції мініальбому, де вищезгадане втілено чи не найкраще. Крім того, очевидними є паралелі зі звучанням Septa та The Nietzsche, проєктами добре знаного в українському андеграунді Євгена Тимчика. ... ⠀ На цьому позитивні риси релізу, на жаль, закінчуються. Технічні можливості вокалу Олександра Носа трохи покращали, проте вокальні аранжування залишилися такими ж монотонними й нецікавими — бракує причепливих мелодій і хуків, а композиції часом перенасичені голосом настільки, що їх некомфортно слухати. ... навіть естетична обкладинка із квітами не рятує полтавський гурт від згаданої проблеми. ... ⠀ "We Are The Sum Of Everything We Are Faced With" — це амбітна, хоч і не до кінця вдала спроба поєднати в одному флаконі суміш із різноманітних музичних впливів. Quiet Advice понад усе прагнуть реалізувати себе на українській незалежній сцені, проте стати помітними й увійти в одну когорту з Septa, Bojevilla чи VOVK вони зможуть лише за тої умови, якщо будуть старанно працювати над недоліками й вчитися на власних помилках. ⠀ #neformatcomua

​​Сьогодні слухаємо плейлист нашої випускової редакторки Аліни Плеської, у якому багато панку і не тільки ⠀ "Я не дуже розумію, як люди складають такі короткі плейлисти. У моєму особистому плейлисті улюблених пісень — понад 800, і обрати з них 14 — це реально якась мука. Треки розташовані хаотично, на "улюбленість" це не впливає. Не знала, як взагалі таке робити, тож більшість пісень — це ті, які зі мною десь приблизно півжиття і мігрують з одного плеєра на інший, з одного стримінгу на другий та й таке. А ще я морально застрягла десь у дев’яностих-нульових, так що..." ⠀ У плейлисті Аліни: 💜 Riot on the Radio — Dance Kid's revolution 💜 Hell FM — You Help To Breathe 💜 White Ward — Homecoming 💜 House of Flowers — Ask Yourself Now 💜 48 часов — всегда номер два, никогда номер один 💜 Orpha — The Journey To A Whale's Belly 💜 Drudkh — Till Foreign Ground Shall Cover Eyes 💜 Afi — Synesthesia 💜 Lawrence Аrms — Seventeener 💜 Alkaline Тrio — Trouble Breathing 💜 Thursday — War All the Time 💜 Against Me! — FUCKMYLIFE666 💜 The Gaslight Anthem — Great Expectations 💜 Fugazi — I’m so tired ⠀ #neformatcomua

​​Розкажіть нам, що ви думаєте про новий Deftones, прочитайте, що ми думаємо про IDLES, рознесіть квартиру під Nasty чи задумайтесь про історію планети з The Ocean! Більше цікавих релізів цього тижня як завжди у Weekly Digest від @spinachhits ⚡️ Deftones - Ohms "Ohms" — це дев’ятий студійний альбом гурту, спродюсований Террі Дейтом, що спродюсував перші чотири альбоми гурту. "Дефтонщини" останнім часом у свою творчість додавали чимало артистів, хтось вдало, хтось не дуже. Цікаво ж, чи самі легенди альтернативного металу, які сильно налажали з географією під час анонсу їхнього виступу на UPark, звучатимуть свіжо у 2020? Що ви думаєте про цей альбом? Вірите у фестивалі у 2021-му? ⚡️ IDLES – Ultra Mono Слухати IDLES стає все менш цікаво, хоча альбом непоганий, просто те, чим вони зачепили на "Brutalism" та "Joy As An Act Of Resistanse" вже приїлося, а нового бракує. В IDLES не відняти їхнього шарму, але це вже третій альбом і, якшо ми й далі хочемо бути разом, варто будувати якісь більш серйозні стосунки. ⚡️ Nasty – Menace Все таке ж нестримне ультранасильство, за яке бельгійців і люблять. ⚡️ Obsidian Kingdom - Meat Machine Барселонські "майстри всіх жанрів", як їх назвав Metal Injection, підготували новий альбом, у якому вони знову звучать максимально кінематографічно і всеохоплююче. Краще просто один раз почути. ⚡️ The Ocean - Phanerozoic II: Mesozoic | Cenozoic "Phanerozoic II: Mesozoic | Cenozoic" — це восьмий студійний альбом німецького постметал гурту та продовження альбому 2018 року — "Phanerozoic I: Paleozoic", який гурт називає "альбомом, до якого немає претензій, перевірений більш ніж ста тридцятьма концертами на його підтримку". Продовження палеонтологічного епосу вийшло більш експериментальним та еклектичним, і гурт радить слухати альбом як подорож, відчуваючи, що ми лише невеличка частина планети Земля, яка існувала мільярди років до нас і буде існувати й після нашого вимирання. #neformatcomua #MeformatWeekly

​​Рецензія на Pilikayu - Людина доросла (2020) від Ксенії Янус У гонитві за топовими інструментами та найсучаснішими студійними технологіями запису нерідко можна втратити найголовніше — своє щире бачення, натхнення та навіть любов до музики, яку створюєш. ... Пілікаю обрав шлях нарочитої наївності та щирості, крокуючи яким досліджує в альбомі "Людина доросла" сум та складнощі зростання, віддалення від дитинства та становлення особистості. Технічний підхід на цьому альбомі, як і на першому, цілісний — починаючи з вибору музичних інструментів, закінчуючи виконанням візуальної складової, Павло Олефіренко впевнено наслідує ідеї DIY та вірить у самодостатність творця. Автор ніби збирає по крупинках з оточуючих предметів пазл: синтезатори з барахолок, дитячі фото з власного альбому, спогади, нав‘язливі мелодії, що грають у голові, випадкові глюки техніки, передсмертний стогін зламаного обладнання. Головними інструментами альбому є іграшкові та pocket синтезатори, калібма, різні гармошки, голос, а накопичення та зведення альбому вміщується в айфон. Пісні не перенасичені текстами та будуються не навколо лірики, проте на альбомі знайшлось місце трекам трьома мовами, інструменталкам, колисковим та своєрідним лічилкам, і навіть каверу на Кино ("На кухне"). Варіативність емоцій від треку до треку доволі одноманітна та спокійна, ви не почуєте істерики, агресії чи невтримного сміху, але альбому і не потрібно впливати на слухача, використовуючи якісь тригери. ... Медитативний мелодизм та розмірений темп альбому захоплюють та утримують увагу до самого кінця попри доволі великий хронометраж (13 треків), схожий на довгу мандрівку, яку людина проходить від народження до повноліття. Які ж асоціації першими спадають на думку, коли слухаєш "Людина доросла"? The Shaggs, Daniel Johnston — словом, аутсайдер-вейв. Щось, що знаходиться вище звичних нам законів гармонії, те, що стоїть за межами умовного "правильно, добре та якісно". ... Сподіваюсь, що кожен хто побажає пройти стежками мрійливих пісень Pilikayu, відчує натхнення та тепло від спостерігання за цифровими пейзажами, пухкими хмарами звуку та озерами дитячих спогадів. #neformatcomua

​​Сьогодні — рівно 10 років з часу виходу альбому "Срібна Змія", який був одним з перших LP в українському пост-металі. А зважаючи, що й від його творців, гурту АННА, ніхто подібного не очікував, цікаво повернутися до роботи після цілої декади й поглянути на роботу з перспективи сучасності, що й зробив Максим Чухліб ⠀ "Попри численні інфлюенси, альбом і справді важко класифікувати за певним жанром або назвати нішевим. "Срібній Змії" вдається балансувати між постметалом і прогресивом, урізноманітнюючи цей сплав чи то відголосками ню-металу, впливу якого гурт на той момент ще остаточно не позбувся, чи відверто построковими текстурами. ⠀ Вдало розпочавши альбом піснею "Ера Нігілізму", АННА обережно знайомлять шанувальників із новим звучанням — складається враження, що для початку було вирішено презентувати трек, який не надто шокуватиме радикальною зміною у звуці. Доволі проста структура композиції, однак, не заважає музикантам сповна розкрити темну й місцями готичну атмосферу, що супроводжуватиме слухачів протягом усього лонгплею. ⠀ Враз забувши про обачність, гурт надалі несподівано завдає нищівного удару по вухах шанувальників ню-металу. "Ти Ще Живий" — це неймовірно атмосферний семихвилинний трек, повний складних аранжувань, тваринного ґроулу Віктора Новосьолова й орієнтальних мотивів, що залишає шлягерне "візьми ніж і відріж", мабуть, на тисячу кроків позаду. А ще, це — одна із найкращих композицій альбому, що звучить свіжо й до сьогодні." ⠀ "Існують альбоми, що стали визначальними для української незалежної сцени. Альбоми, на яких зросло ціле покоління шанувальників андеграунду. Альбоми, завдяки яким люди увійшли до світу непересічної, складної та інтелектуальної музики. Попри той шок і суперечки, з якими зустріли "Срібну Змію", цей альбом усе ж досягнув поставленої цілі. У цьому його найбільший здобуток, адже свого часу АННА виконали дуже важливу місію — зробили величезний внесок у розвиток української музики, хоч і ціною несприйняття частиною власної фан-бази. " ⠀ #neformatcomua #post_metal

​​Новий альбом від любителів міняти назви Osees, найкращий за довгий час альбом Napalm Death, танці від Finntroll, blackened crust від берлінців Ancst, а також melodic death/doom, британський середньовічний black metal, бельгійська брутальщина та більше нового у Weekly Digest від Шпината 💙 Ancst – summits of despondency За плечима у берлінців Ancst 23 релізи (в основному, EP), від black metal та crust до metallic hardcore та dark ambient. А гурт розпочав свою кар’єру лише у 2011 році. Роботяги, що тут скажеш. Але результат і справді достойний. 💙 The Infernal Sea – Negotium Crucis Чорний метал з Туманного Альбіону. The Infernal Sea відсилають нас до темних віків, до середньовіччя з лицарськими походами, з пристроями для тортур та єдиним світлом вночі – зорями та свічками. Інтенсивний black metal, якому, однак, вистачає і грувових моментів, і атмосферних вставок та подекуди майже хард-рокових гітарних соло! 💙 Napalm Death - Throes Of Joy In The Jaws Of Defeatism Ветерани, які не старіють душею, видали, як на мене, один з найкращих своїх альбомів за довгий час. Цікаво слухається, є і нойз, і краст, і Killing Joke, і металу трошки, звичайно. 💙 Osees – Protean Threat Гурт Джона Дваєра вкотре змінив назву (ви могли знати його як Orinoka Crash Suite (1997–2003), OCS (2003–2005, 2017), Orange County Sound (2005), The Ohsees (2006), Thee Oh Sees (2006–2017) та Oh Sees (2017–2019)), але не змінив те, за що ми любимо цей гурт. Динамічна гаражна психоделія альбому "Protean Threat" підкупає з першого ж треку. 💙 Vatican Shadow – Persian Pillars Of The Gasoline Era Дев’ятий альбом Домініка Ферноу під вивіскою Vatican Shadows. Домінік – максимально продуктивний музикант, поет та мультимедійний художник, його проєкти Prurient та Rainforest Spiritual Enslavement, серед інших, абсолютно варті вашої уваги. Vatican Shadows – це всеохоплюючий ambient, який спродюсував Justin Broadrick (Godflesh, Jesu, JK Flesh, etc) і який видав death metal label 20buck Spin. #neformatcomua #NeformatWeekly

​​З місяць тому на сторінці Red Bull з'явилася публікація про новий український рок, яка роздратувала чимало людей, у тому числі й нас) Тому ми не втрималися і поділилися альтернативною підбіркою цікавих молодих українських виконавців, а ще написали, що ж нам не сподобалося в списку оригінальному То кого ми радимо послухати: ⭐️ Sable Саме цей проєкт киянина Гліба Крилова першим спадає на гадку, коли ми думаємо про молодих і перспективних. Тут ми чуємо поєднання металу, індастріалу, репу та яскравий вплив гуртів справді актуальних і популярних серед молоді виконавців на кшталт Ghostemane. Була б наша воля, ми б відправили хлопця записати трек на професійну студію із професійним зведенням та мастерингом, але й остання його домашня робота "FEAR" дуже навіть достойна. ⭐️ Amaryllis Diaphanum Це прогрок із саксофоном і текстами про війну, параною та ескапізм. А ще найстаршому учаснику колективу — усього 19, а настільки молодих гуртів у цьому жанрі точно небагато. І хоча не всім учасникам нашої редакції однаково до вподоби дебютний EP гурту, на те він і перший. Завжди є над чим працювати, і завжди є, що вдосконалювати, але стартували хлопці дуже гідно. ⭐️ Dying Grotesque Київський death metal гурт, що цьогоріч презентував дебютний альбом "Sunflower Tide". Хлопці вдало вписуються в актуальні музичні тенденції, адже у світі вже котрий рік не стихає хвиля відродження та популярності олдскульного дез металу. Молоді гурти підписуються на великі лейбли, потрапляють у річні топи великих метал-видань. Й оскільки є вдалі приклади Necrot, Blood Incantation, Gatecreeper, дуже логічно бачити і їхніх послідовників. ⭐️ ZfeelZ Про цю молоду інді-рок команду говорилося й писалося вже чимало. Учасники School Bands Battle, нещодавні школярі, талановиті музиканти, автори, справді, гарних і серйозних текстів — хвалити їх можна довго. Наші слова підтвердить діло, а точніше місця виступу команди — ШООМ, ЮБК, Американський Дім, Мистецький Арсенал, а ще фестивалі Vertuha Arts Festival, Air ГогольFest, Winter Mass VII, Respublika Fest і не тільки. Одна з найперспективніших українських молодих рок-команд, без сумніву. ⭐️ Grandma’pick У спину ZfeelZ дихають ще два рівненські колективи з вокалістками. Перші це інді-рокери Grandma’pick, які яскраво дебютували у 2019 році із синглом “Hurricane”. Однак через певні обставини гурт змінив першу вокалістку й частину учасників, що трохи загальмувало його розвиток. Зараз команда знову активно взялася за творчість. А от Олександра Кремінська з першого складу тепер співає у металкор-гурті Rabbit Leader, що теж звучить досить професійно та перспективно. Час покаже, як і чи розвинуться ві дві команди. ⭐️ раёк Хороший приклад молодого російськомовного гурту. Це не рок, але, як ми з’ясували вище, рамок як таких нема, а не згадати дует Оксани Несененко й Павла Слободянюка (Yah) було б великою помилкою. Гарні відео, хороші біти, цікаві тексти — команда легко складе конкуренцію усіляким кис-кисам та іншим кумирам сучасної молоді. ⭐️ pušča Львівський post black metal гурт. Нещодавно презентували дебютний сингл французькою та попри карантин уже встигли трохи повиступати. Майбутнє українського андеграунду в чистому вигляді. ⭐️ Mauser Ще одні львів’яни, які випустили у 2020-му, без перебільшення, хардкор-реліз року. Заледве комусь вдасться його перевершити. Їхні інфлуенси простягаються від Bad Brains до Cro-Mags, Underdog та Leeway, але захоплюють також і гранжеві елементи. Додайте до цього українськомовні тексти, круту обкладинку і загальне відчуття панк-сцени. Були б ми в Америці чи Британії, Mauser претендували б на гідне місце серед молодих команд, які переосмислюють штатівський хардкор 80–90 років, зокрема nyhc, але українське суспільство ще не доросло до такої музики. Break The Habit, Guerilla Noir, Prah, Revomit, Smile, Chaos!, Гніт, Grayshapes, True Tough, Wormitorium — ми б могли продовжувати цей список нових українських проєктів ще довго. Так, можливо, там не всім по 18, але чи такий уже це визначальний чинник для хорошої музики? #neformatcomua

​​Рецензія на Svitlana Nianio & Oleksandr Yurchenko — Znayesh Yak? Rozkazhy (2020) від Олександра Нечая ⠀ Колись на очі потрапила платівка Cocteau Twins. Музика їхня була дивною, ні на що не схожою, а вокал пані вражав та заводив кудись далеко. Звучання їхнє було таке повітряне та піднесене. ⠀ В Україні є подібний гурт, який раніше мав назву Цукор — біла смерть. Співала там високим вокалом Світлана Няньо. Гурт проіснував 5 років, став нереально культовим та зник. Всі учасники розбрелися хто куди. Але вони встигли потрапити на польський лейбл KOKA Records. Для тих часів це був неймовірний win. Завдяки цьому ми тепер маємо змогу слухати культовий андеграунд. ⠀ А ще є нагода почути новий твір від Svitlana Nianio & Oleksandr Yurchenko під назвою "Znayesh Yak? Rozkazhy". Юрченко — ще один відомий діяч київського андеграунду, який створив у 1990-і Новую Сцену — об’єднання авангардних та просунутих митців. ⠀ Хоча це лукаве слово "новий". Це перевидання записів зразку 1996 року, яке музиканти робили в одному із занедбаних парків Києва. Серед інструментів наявні клавіші Casio та цимбали. ⠀ У цілому, це все сміливо можна назвати фолком, але з префіксами пост-, експериментал- та частково дарк-. Вокал у Няньо не найтемніший просто. А настрій альбому холодно відсторонений, як і має бути в Cocteau Twins і подібних гуртів. Загалом, дуже побите слово "атмосферний" цілком личить цьому LP. ⠀ Ще в анотації пишуть, що вокал Няньо на цьому альбомі нагадує пташку або тваринку, яка зазнала лиха. Дуже на те схоже. До слова, цілком українська картинка, яка відкриває доволі звичайний та трагічний світ минулого. Хоча, про сьогодення теж так можна сказати. ⠀ Далі вже справа вух слухача та уяви того, хто перемеле весь стаф релізу. Там є над чим працювати та переробляти усередині. До речі, тим, хто цінує київський авангардний андеграунд кінця 1980-х - початку-середині 1990-х буде цікаво. Але, мабуть, такі сноби це вже чули. Колекціонерам теж буде цікаве перевидання. Найкраще новачкам, бо після Няньо та Цукру — Білої Смерті вже формується прямий шлях до Колезького Асесора та Ivanov Down. Ну а там вже поруч Бібліотека Просперо та інші заглючні проєкти. Коротше, ласкаво просимо у дивний світ підстаркуватої космічної музики! ⠀ #neformatcomua

​​Музика для обіймів від The Flaming Lips, проговий EP від Ihsahn, одинадцятий студійник Мерліна Менсона, а ще death та black, гаражний панк- і хард-рок у Weekly Digest від Шпината ☄️ The Flaming Lips – American Head Неопсиходелія та постхіпі музика The Flaming Lips, як завжди, чарує переливчастими мелодіями, робить спокійно і приємно. М’яка музика для приємних обіймів з коханими людьми та для поплакати на самоті. ☄️ Körgull the Exterminator - Sharpen Your Spikes Каталонська black/thrash машина під керівництвом вокалістки Lilith Necrobitch випускає уже свій п’ятий повноформатний альбом, не рахуючи живих альбомів та сплітів. Метал, як ми любимо, швидкий, богохульний, з інфлуенсами від Sodom та Hellhammer до Darkthrone та Bulldozer. Якраз під сезон шкіряних курток, що невпинно насувається. ☄️ Marilyn Manson - We Are Chaos Одинадцятий студійний альбом легендарного шок-рокера. Лейтмотив альбому - "мама, мы все тяжело больны". ☄️ Mastodon - Medium Rarities Mastadon презентує збірку раніше неопублікованих треків, інструментальних композицій, каверів (від Metallica до The Flaming Lips та Batthole Surfers!) та інших цікавинок. ☄️ Night - High Tides - Distant Skies Шведський hard rock/trad metal гурт, що відіб’є у вас дівчину, повертається з повноформатним альбомом! Blue Oyster Cult, Dire Straits, UFO – відголоски цих гуртів можна почути на "High Tides – Distant Skies", чудове звучання. #neformatcomua #neformatweekly

​​Гера Луїдзе, лідер The Hypnotunez і творець проєкту Mr. Hypno & His Lo-Fi, розповів нам про старт музичної кар'єри, українських слухачів, турові пригоди і не тільки " Ідея виступити на X-Фактор узагалі виникла в нашого менеджера. Ну, окей, був розклад у голові, типу вийдемо, виступимо, нас покажуть раз по телевізору — засвітимось і нормас. Думали зіграти кавер на Prodigy, але перед самим виступом я кажу: "Ні, граємо свою й поєбать". Ми приїхали, набухалися, протверезіли, потім знову набухалися, поки чекали, почали знову тверезіти. Нарешті настав час виходити, там ця сцена, глядачі, судді, зйомка. Врешті-решт ми виступили й готові були прощатись, і тут Юля з гурту Hardkiss натискає золоту кнопку, яка одразу нас закинула на наступний етап, почався якийсь незрозумілий "золотий дождік", з чого ми досі сміємося. Ми знову в ахуї. Взагалі вийшло так, що в нас потім було штук 5 прямих ефірів на СТБ. А щодо андеграунду, то майже всі, хто нас слухав, якось двояко ставилися до цієї ситуації. Але ми там формату не міняли, навіть, коли нам казали, що в наступному номері маємо зіграти пісню Дюна "Коммунальная квартира". Я кажу: "Ви що йобнулись? Ви уявляєте, як Гіпнотюнз виходять і грають Дюну? Нізащо!". Ну, вони почали погрожувати розборками на другому рівні, бо там все-таки були деякі нюанси контрактні, а я вперся й не дозволив їм. І так було декілька випадків, коли я відмовлявся, бо то були б не Гіпнотюнз. Ми зробили все, так само як в андеграундних панк-сквотах, єдина різниця, що тут більше хайпу. Проте хейту тоді було дуже багато, і не тільки з української рок-тусовки, навіть люди, які люблять дивитись X-Фактор також неймовірну кількість хейту слали саме за те, що ми гнули свою лінію." #neformatcomua

​​Продовжуємо розповідати про українських концертних фотографів і сьогоднішній її герой - Jurgen MetalPhotography, який спеціалізується на метал-івентах "Фотозйомкою я цікавився ще з юнацьких часів і під час поїздок намагався щось знімати на плівку якоюсь мильницею. Перші ж зйомки концертів я робив теж просто як глядач і на зовсім не якісну техніку. Це були фестивалі Carpathian Alliance та концерти в Києві. Серед яких зненацька… ТаТу! )" "За кордоном у якості фоткора знімав фестиваль Brutal Assault у Чехії, Odyssei to Blasphemy у Німеччині та нергалівський Merry Christless фест у Варшаві, Польща. Останній у цьому списку концерт приніс і досить цікавий досвід. Перед виступом хедлайнерів (Behemoth) організатор зібрав фотографів і попередив, що знімаємо не перші 3 пісні, як прийнято багато де, а 2,3 та 5. На першій заходити у фотопіт не можна, а на четвертій з фотопіту треба швидко-швидко втекти, бо гурт використовує потужне фаєр-шоу, й вогонь йде не тільки вгору, а й паралельно сцені у бік глядачів. Дуже сподіваюсь, що у травні 2021 року їхній виступ у нас відбудеться й шоу буде не менш потужним. І з вогнем — досвід поляків показує, що це безпечно робити навіть у закритому приміщенні." "Труднощі можуть початися ще до концерту. Інколи організатор та/або менеджмент виконавця можуть давати суперечливі відповіді стосовно дозволу на зйомку, порядку й часу прибуття на подію або взагалі ігнорувати запити (ігнор — завжди гірший, ніж відмова, бо можна до останнього чекати відповідь..). Під час самих концертів може бути причиною невдалих кадрів робота дим-машин та світлотехніків. Є, або були в нас майданчики, де дим, який пустили на першій пісні, може щільним туманом висіти на сцені ще хвилин 20, є такі, де частина ліхтарів направлена прямо в зал й цим дуже ускладнює роботу." "Планувати щось зараз украй важко, точніше це не має сенсу, бо кожної миті концерт можуть скасувати, перенести. Твій рейс в іншу країну — скасувати або не пустити тебе далі аеропорту. Сподіваюсь, хоча б невеликі концерти цього року я ще відвідаю." Більше про Юрія та його фото читайте на сайті. #neformatcomua #NeformatPhoto

​​Рецензія на My Personal Murderer — Summa (2019) від Максима Чухліба ... Пройшовши шлях від готичної естетики на "Streets of Sheryl" (2009) до лаконічного депресивного року на "Sisters Loving Brothers" (2011); від шугейзності "Cauchemar" (2016) до ембіентно-дроунових експериментів на "Bozhemuha" (2017) й "Summa" (2019), гурт не втратив того особливого звучання й тої унікальної атмосфери відчуженості, яка лейтмотивом проходить через усю творчість і властива, мабуть, лише їм одним. Минулорічний лонгплей зустріли ще стриманіше, ніж зазвичай. Не було такого захвату, як від шедеврального "Cauchemar", про "Summa" всього лише кілька разів згадали у музичних ЗМІ. Мабуть, усі боялися, що після "Bozhemuha", де треки виявилися "повторяющейся петлёй из четырёх звуков" (із відгуку на Last.fm), гурт втратив магію. Відверто кажучи, з перших секунд нового альбому складається саме таке враження. Авангардний біт, експериментальне звучання – починаєш хвилюватися, чи не чекає на тебе знову щось у дусі Merzbow. Перші секунди минають, і ти раптово знаходиш себе закутаним у той самий оксамитовий тембр Євгена Чеботаренка. My Personal Murderer повернулися. "Summa" — це подорож по найвіддаленіших закутках власного розуму, де з кожним треком ти занурюєшся все глибше. Така похмура естетика нагадує те, що можна почути на альбомі "Kid A" від Radiohead, проте музична форма MPM на "Summa" досягла того моменту, коли її важко порівняти із певним виконавцем чи охарактеризувати у рамках певного жанру. ... Втім, "Summa" не є настільки збалансованим і цілісним, як "Cauchemar". Йому бракує чіткості: структури пісень тут надто абстрактні, а строгої концепції не відчувається. Залишається лише самому "творити смисли" й інтерпретувати лонгплей так, як, може, і не задумували його музиканти.... "Summa" — це альбом гурту, що пережив свій творчий розквіт, але все ще має, що сказати. Унікальне звучання, загадкова лірика й відданість експериментам не лише сприяють тому, що My Personal Murderer є чи не найвпізнаванішим колективом на ниві вітчизняного андеграунду. Вони є одними із тих небагатьох, для кого музика – це насамперед спосіб відтворення власного бачення світу й реалізація інтелектуального потенціалу через творчість. #neformatcomua

​​Фід Ансельмо сумує в En Minor, Zakk Wylde грає Black Sabbath, шведи Dead Lord та їхній "hard rock поза часом", суміш соулу, прог року та думу від Oceans of Slumber, бадьорий blackened rock’n’roll від Persekutor, а ще industrial noise rock, неочікувано прекрасний симфонічний melodic death/black metal, coldwave, sludge з купою інших інфлуенсів та прямий і конкретний death metal у новому Weekly Digest від @spinachhits Dead Lord – Surrender Шведський хард-рок – це музика тих, хто народився запізно. Такий кайфовий і енергійний вайб чомусь можуть передати лише скандинави. "Це не ретро, а музика поза часом", – наголошує фронтмен гурту Hakim Krim. Звичайно, вмикаючи Dead Lord ми не відчуємо те саме, що відчули люди, вперше почувши "Jailbreak" від Thin Lizzy у 1976, але це дууууже близько! En Minor – When The Cold Truth Has Worn Its Miserable Welcome Out Цього разу Філ Ансельмо та компанія створили, за їхніми словами, "depression core" - потужну акустичну музику в строгих костюмах, з віолончеллю та глибоким грубим вокалом, що співає душевні пісні. Foretoken – Ruin Екстремальний метал із симфонічними елементами, від якого реально почуваєшся більшим і сильнішим. Дуже потужний дебют вийшов у Foretoken, шикарні соло, енергія, вокальна подача та звук. Мій улюблений альбом у цьому році so far, зі словом "sympho" в описі жанру. Persekutor – Permanent Winter Одного разу румун під псевдо Vlad The Inhaler вирішив перебратися до LA, знайшов там музикантів і давай лупашити музику у стилі першої хвилі black metal з рок-н-рольною завзятістю і текстами, на фоні яких Venom та Midnight виглядають як серйозні поети. Насправді досить веселий альбом, який поєднує любов до засніженої Трансильванії з любов’ю до пивних угарів у компанії напівголих танцівниць у сонячній Каліфорнії. Zakk Sabbath – Vertigo Zakk Wylde, відомий як фронтмен гурту Black Label Society та гітарист у складі гурту Ozzy Osbourne з 1988 по 2007, дуууже любить Black Sabbath. Тому заручившись підтримкою Blasko (який теж грав з Ozzy та Робом Зомбі) та Joey Castillo (Danzig, Queens Of The Stone Age) уже понад 6 років грає у кавер бенді, який активно турить та видав кілька живих записів. І ось перший студійний запис, "Vertigo" – це подарунок на 50-річний ювілей першого альбому гурту Black Sabbath, записаний так само як і оригінал, за 24 години на аналоговому обладнанні. Альбом не буде доступний для стрімінгу, лише фізичні носії. #neformatcomua #NeformatWeekly

​​Традиційно липень, а особливо серпень — не найбагатші місяці на свіжі релізи, але цей рік особливий, тож майже зі 140 нових українських синглів і альбомів ми обрали 25 найцікавіших, за версією редакції ⠀ 💜 48 часов — океан LP 💙 Вампырь & Naubât - Wolfstanz split 💜 Гніт — Маленькі вбивці 💙 ХЗВ - Ctrl​+​Alt​+​Del LP 💜 эфир и фирн — Горизонталь EP 💙 Behind The Flag - Планета Террор EP 💜 Break The Habit - Everyday Struggle 💙 Cobra Twist - Sprightly Surf 💜 Cold Comfort - The Submerging EP 💙 Endless Melancholy - Escapist Sessions EP 💜 Guerilla Noir - Payback 💙 Ieschure - Cold Stars Of Eternity EP 💜 J scope - Burn Da Beat 💙 Katarina Gryvul - no pain 💜 Malencontre - Vígvöllur 💙 marisha - Earthly Things LP 💜 Mauser - Mauser LP 💙 nug - Alter Ego LP 💜 Ooze - Shivers EP 💙 Prah - I EP 💜 pusca - rêve éternel 💙 Ragapop - Siasya EP 💜 Revomit - In Shit We Rot LP 💙 Smile, Chaos! - Something We Both Knew EP 💜 The COW - Chy Dosyt EP ⠀ Детальніше про кожен реліз ми пишемо на сайті. ⠀ #neformatcomua

​​Справді крутий тиждень! Другий повноформатник дез-металістів Necrot, грінда від Pig Destroyer та супергурту Venomous Concept, поетичний смуток від Rome, синті-поп від колишніх блек-металістів Ulver, а ще психоделічний рок-н-рол, гаражний панк, шугейз, блек та треш метал! 💿 Necrot – Mortal Necrot – це одна з молодих команд, що дуже швидко здобули популярність та визнання серед шанувальників death metal. І не даремно! Їхній дебютний повноформатник "Blood Offering" 2017-го, над матеріалом для якого гурт працював 6 років, — це топова реалізація руйнівної нової школи олдскульного смертельного металу. Над "Mortal" гурт працював удвічі менше, але інтенсивність та хітовість у жодному разі не постраждала. 💿 Pig Destroyer – The Octagonal Stairway EP Новий ЕР від вірджинської машини смерті. Грайндкор, харш нойз, індастріал та спеціальний гість – Ігор Кавалера! 💿 Rome – The Lone Furrow Для тих, хто хоч трошки цікавиться неофолком, Джером Ройтер не потребує представлення. 15 років на сцені, безліч поетичних пісень про війну, любов, біль та смерть. "The Lone Furrow" - це ще один потужний реліз від люксембурзького артиста, до якого на альбомі завітали дуже цікаві гості зі світу металу. 💿 Ulver – Flowers Of Evil За 25 років кар’єри Ulver дуже змінилися. Мабуть, більш радикальної зміни ніж з сирого black metal у радіо-friendly synth pop уявити важко. Якихось фанатів вони втратили, якихось знайшли. Цікавий факт: до "Flowers Of Evil" гурт також видав книжку на 150 сторінок з розмовами з гуртом та архівними фото. 💿 Venomous Concept - Politics Versus the Erection Ветерани хардкор панку/грайндкору Venomous Concept повертаються з новим альбомом. Kevin Sharp (Brutal Truth), Shane Embury (Napalm Death), Danny Herrera (Napalm Death) та John Cooke (Corrupt Moral Altar) луплять 13 енергійних, політично заряджених пісень, від яких так і віє духом справжнього живого панк-року. #neformatcomua #neformatweekly

​​Розпитали Sentimental Bob Electronics., як воно виготовляти бутикові гітарні педалі в Україні, звідки беруться запчастини та хто врешті на них грає ⠀ "У 2007 році почав грати на електрогітарі та зрозумів, що не завжди можу купити те, що мені потрібно, а те, що можу купити, не завжди влаштовує. Я займався радіотехнікою з перших класів. У 9 класі зробив сабвуфер, який досі стоїть під ліжком у робочому стані. Спочатку була реалізація, а вже потім ідея." ⠀ "На етапі проєктування труднощі в тому, щоби знайти баланс між тим, що хочеш, і тим, що можеш. Потрібно витратити багато часу на проєктування, щоб у майбутньому монтаж був швидким та надійним. На етапі виробництва постійно недостатньо компонентів. То одні деталі закінчуються, то інші, то корпуси, то плати. Складно було знайти відповідальних фарбувальників. Якщо з фарбою на корпусі якийсь косяк, я сприймаю це як особисту образу) Те ж саме з УФ друком. ⠀ Щодо продажу. Труднощі в тому, що Paypal досі не працює повноцінно в Україні. Мабуть, на Марсі можна буде отримувати платежі раніше, ніж у нас. Якби в мене був доступ до нього 5–7 років тому, то зараз Sentimental Bob Electronics виглядав би зовсім інакше." ⠀ " Я люблю Echo Delay за те, що це моя найдавніша педаль, яка досі популярна. Tacana Tremolo, тому що зараз вона має найбільший попит. Screaming Bat люблю через те, що я проєктував її для себе. Для мене це золотий стандарт. Якщо я повернуся до гітари, то питання драйвів давно вирішене. Я люблю Beat Dictator за те, що реалізував цей проєкт. У мене була ця ідея ще до появи того ж Disaster Area Сmartclock. Я люблю свої Glyba за компактність, низьку вагу, функціонал та зовнішній вигляд, але будувати їх не люблю." ⠀ "Я не відслідковую точно, хто, де і на чому тепер грає. Але можу назвати музикантів, які використовували мої девайси.Це Костянтин Чалих (Мои Ракеты Вверх/7раса), Олександр Булюк (Vivienne Mort), Олексій Зацерковний (Space of Variations/Sun Eclipse), Олексій Юр’єв (Крихітка), Олександр Нечіпоренко (O.Torvald), Сергій Асафатов (Jazzforacat/Martovi Orchestra), Макс Товстий (The Heavy Crawls), Едуард Орган (Shadazz), Kiron Jhass (The Dungarees), Dowi McGee (Hibagon) тощо." ⠀ #neformatcomua