Із розмови зі Сніжаною Чернецькою — дизайнеркою Banda, випускницею Visual Communications Professium і Speculative Design.
Якщо описати мене одним словом, то
я — візуал. Навіть їжу купую через візуальну естетику. Мене приваблює все гарне в моєму розумінні. У дитинстві могла цілу зиму вибирати взуття і не купити нічого, бо не знайшла гарного.
У 4-му класі
сама знайшла художню школу, записалася туди і сказала батькам, що буду ходити. Так провчилася 7 років у художці. Там було набагато комфортніше, ніж у звичайній школі.
Мама дуже любила вдягати нас із сестрою, шила нам одяг. Вона завжди хотіла, щоб ми були не такі як всі, тому ми дуже відрізнялися від інших дітей. У дитинстві купували журнали,
дивилися фото і робили собі такі самі образи. Перешивали свій одяг на такий, як носять зірки.
Добре знала математику, тому поступила на архітектуру. Я
все бачу у перспективах і в об'ємі, дуже подобається модернізм. Але коли тиждень попрацювала архітекторкою — зрозуміла, що це дуже нудно.
Ще в школі хотіла робити обкладинки для музичних альбомів і працювати з гуртами, але
не знала, що це називається графічний дизайн.
Одного разу пішла на лекцію в агенцію Postmen і подумала, що маю тут працювати. Попросилася стажером і наступного ж дня мене взяли.
За рік виросла до senior designer.
На курсі Moving Logo ми вчили Cinema 4D і я вирішила, що кожен день протягом чотирьох місяців робитиму постери. Кілька разів вдома відключали світло — тоді я вставала о 5-ій ранку і дивилася туторіали. Після місяця в такому темпі зрозуміла, що
не варто робити постери щодня, бо працюєш більше на час, ніж на ідею. Однак після цього челенджу мене помітило багато дизайнерів.
Коли проходив чемпіонат від Fifa, а я якраз мала перерву від курсів, то влаштувала собі ще один челендж — Cinema 4D постери про футбол. Так у підписниках з'явилася нова аудиторія — любителі футболу.
Кожен день вже не робила, бо це вбивчо. Після цього челенджу на мене підписалося дуже багато дизайнерів і тепер мені завжди хтось пише з пропозиціями.
Завжди хотіла займатися шрифтами. Викладачі часто говорили, що це дуже складно і залякували, що у всіх нічого не вийде. Тому мій третій челендж — це шрифтовий Default Font Challenge, коли брала різні системні шрифти, на кшталт Times New Roman чи Arial, і робила з них дизайн. Багато хто думає, що я працюю лише в одному стилі, модерн чи бруталізм, тому тут вирішила спробувати геть різні. Челендж помітив Антон Іванов і запросив провести воркшоп у КАМА — тоді я сформувала 12 способів як швидко зробити айдентику, використовуючи системні шрифти, а на воркшопі з учасниками придумували айдентику для секонд-хенду.
Ніколи не подумала б, що челенджі так обернуться мені.
Розчиняюся у роботі. Здається,
весь час живу дизайном. Аж забагато вже. Буває нудить, але все одно хочеться робити. Щоб робити класний дизайн, треба щоб і життя було цікаве і насичене.
Вигораю, коли розумію, що роблю якусь дурну роботу. Дрібні задачі в дизайні, як пости для smm, живуть недовго і перегорають, а
хочеться робити щось важливе, що люди помічатимуть.
Треба все вміти, весь час розвиватися, бо коли хоча б трохи зупиняєшся — вже відстаєш.
Мені хочеться бути на крок швидше цього світу, якщо це взагалі можливо.
Читайте повне інтерв’ю
на Projector Mag.