Шабля, горілка і шляхетська честь

Великодня пісня "Христос Господь воскресе" Текст великодньої пісні з Почаївського богогласника 1790 року:

Пѣснь З҃. на Воскрєсєнїє І҇и҃съ Хрⷭ҇то‌во Хрїсто‌съ Го‌сподь воскрє‌сє, Смє‌рть длѧ смерти принєсє: А намъ живо‌тъ напра‌вилъ, Сме‌рти вѣ‌чной и҇зба‌вилъ. Ки‌ріе, Ки‌ріе, Ки‌ріе Є‌ле‌йсонъ, Алилꙋ‌іѧ. Истлѣ‌вшєє є҇стество‌ Ꙍ‌бнови‌ло Боже‌ство‌, И‌мжє ѩснѡ просїѧ‌лъ, Є҇гда‌ смє‌рть за на‌съ прїѧ‌лъ К. К. К. Є. А. Кто‌ слѣпі‌ѧ просвѣти‌лъ? Прокажє‌нныхъ ѡ‌чи‌стилъ? Никто‌ над Хрⷭ‌та‌ Бг҃а, Си‌ла Бж҃їа мно‌га! К. К. К. Є. А. Кто‌ Ла‌зарѧ воскрєси‌, Просла‌висѧ чꙋдеси‌, Сокрꙋши‌ крѣ‌пость ада, Ибо во‌лнѡ пострада‌. К. К. К. Є. А. Ст҃ы‌‌хъ дꙋ‌шы ликꙋ‌ютъ, Спа‌сꙋ благода‌рствꙋютъ, Си‌хъ и‌звєдє‌ с тємни‌цы Крѣ‌постїю десни‌цы. К. К. К. Є. А. Воспои‌мъ вси‌ оу‌стена‌ми, Вєсєли‌мсѧ дꙋша‌ми, Тщи‌мсѧ пра‌веднѡ жи‌ти, Воскрє‌сшаго сла‌вити. К. К. К. Є. А. Покланѧ‌ємсѧ бы‌ну Тєбѣ‌ Бж҃їю, Сы‌нꙋ, Почита‌ємъ ст҃о‌‌є Воскрєсє‌нїє твоє‌. К. К. К. Є. А.

Гравюра "Воскресіння Христа" Автор: український гравер Олександр Тарасевич З книги "Rosarium et officium B. Mariae Virginis...", Vilnius, 1678 Вітаю всіх з світлим святом Пасхи! Христос воскрес!

Шафран в пасках як українська традиція В попередньому пості згадувався рецепт паски, в яку додавали шафран. Але це була дуже дорога спеція. Представник української старшини Яків Маркович в 1739 р. купив на ринку 200 грам шафрану за 3 рублі — стільки коштував віл. А чи додавали шафран в паски селяни? Так! Ось про це пише в 1877 р. український етнограф Павло Чубинський:

Пасха. Дѣлаютъ опару на молокѣ, у кого же нѣтъ молока; то берутъ пшеничные высѣвки, запариваютъ кипяткомъ, и когда остынетъ, кладутъ дрожжи и процѣжываютъ чрезъ сито; далѣе, прибавивъ къ опарѣ муки; взбиваютъ яйца, мѣсятъ, кладутъ имбирь жолтый и бѣлый; жолтый — для красы, а бѣлый — для духу, а также настойку на шафранѣ и выдѣлываютъ хлѣбы, сверху которыхъ кладутъ изъ теста кресты и „шишки“, и ставятъ на тепломъ мѣстѣ, пока подвзойдуть, тогда сажаютъ въ печь.

В п'єсі "Властотворний образ" (1737) Митрофана Довгалевського один з героїв твору згадує, що дружина просила купити "шахрану на паску". Ось така цікава і водночас дорога традиція)

Рецепт паски з XVIII століття Лубенський полковник Іван Кулябка (1705-1773) був збирачем різних рецептів свого часу. Оригінал рецептурника не зберігся. Та маємо публікацію рецептів Кулябки з XIX століття. Зокрема, ось рецепт пасок:

Пасху такъ учинять надобно. Мука чтобы хороша была, поставить сполдня медовую, якъ закипитъ медъ, запарити висѣвки, чтобы гораздо обмочились и всолодали, а когда простигнуть, въ то время розвести съ теплымъ медомъ и всыпать дрожчей певных; якъ зійдетъ, процѣдить на сыто; якъ время учинять — когда до утрени зазвонятъ, двѣ шклянки желтковъ, а полшклянки масла чистого, холодного,— теплого четвертую долю, надобно болшъ запары—двѣ шклянки, перве розбить зъ желтками, а послѣ запару всыпать и шафрану, рѣдко вчинять, не очень густо; а когда зійдетъ, корення всыпать, сахару, галки, корицѣ толченной, замѣсить, если схотѣть; заразъ скачать или трошки подождать, покамѣсть зойдетъ рѣдченко, что лутче; ежели заразъ—покачать, змѣсивши

Киевская старина. 1883, №9-10. Користуйтеся на здоров'я!)

Слава Йсу! Слава Україні! 🌅Вас вітає «Світанок Старовини». Запрошуємо разом з нами відмикати куфер минулого і виймати звідти скарбики надбань національної і світової культур. Нові знання завжди гуртують людське єство, розуміння минулого дозволяє робити висновки. «Світ Старовини» — це про пошук і усвідомлення самих себе, це про поступ думок і справ заради великої мети — просвітництва всієї нашої нації. 🌻 Творитимемо із любовʼю та щирим захопленням. Тому скоріш приєднуйтеся до кола наших читачів, слідкуйте за оновленнями, очікуйте нові дописи.❤️‍🔥

Перша згадка про День сміху в Україні Всі я думаю чули про те, що 1 квітня ми традиційно святкуємо День сміху. Одним з перших фактів святкування Дня сміху в Україні фіксуємо в щоденнику Якова Марковича, лубенського полковника. 1 квітня 1729 року він писав:

Брата Марка посылалемъ до сестри зъ обманою, то есть листомъ, будто откудась писаниимъ, а въ немъ толко било: 1-ma aprilis

Дневник генерального подскарбия Якова Марковича. Часть II. 1726-1729 гг. Киев: Типография Г. Т. Корчак-Новицкого, 1895.

Вірш священника для любителів пива Вітаю з наближенням вихідних. На честь цього ділюсь поезією межі 17 та 18 ст. від Климентія Зиновіїва, священника з Чернігівщини. Подаю сучасною українською:

Вірші похвальні нині любителям пиво пити або тим, що разом ходять, і всякий трунок, кому не шкодить. Котрий чоловік добре випиває — тому Бог на пиво дає. Хоч це й не зовсім правда, та добре, коли горло промочить. До людей простіше мовити: в церкві на крилосі легше співати. Почнімо ж, панове, здорові бути: де є пиво — добре тягніть. У голові здоровій не перебирайте: усі напої разом випивайте. Бо в жорна що вкинеш — те й змелеться: похвали ж і мене за чесне хмільне. Хто любить — той і вживає: і просіяне, й вівсяне — усе корм буває. Хто що любить — того й тримається: хоч штани застав — іди в корчму напийся. Та прошу — штанів не кидай: славна одежа — швидше викупляй. А на мене за це не зважайте: як будете пити мене згадайте.

Зіновіїв К. Вірші. Приповісті посполиті / Підг. тексту І. П. Чепіги. К.: Наукова думка, 1971.

Вічна пам'ять Чтиву. Слідкуйте за тими, хто радіє загибелі цього дуже необхідного для бідних українських студентів ресурсу. І ніколи не купуйте їхні книги

Поки що вирішили збирати книжки з Чтива на окремому каналі: https://t.me/chtyvoknyhy Якщо ви колись скачували собі книжки з Чтива (і тим паче якщо викладали свої скани туди), то можете тепер завантажити їх через бота @chtyvoknyhy_bot на той канал, щоб інші теж мали до них доступ. Так хоч щось буде. Хто знає інші подібні ініціативи, кидайте лінки в коментарі.

Фраза зі тієї самої книги Галятовського. Думаю її можна чудово пристосувати до сучасних інтернет дискусій.

З свои́мъ дышкꙋ́рсомъ скры́йсѧ жидови́не под ла́вꙋ

Анекдот про євреїв з українського стародруку XVII ст. В 1669 р. в Києві друком вийшла книга "Месія правдивий" православного проповідника Йоаникія Галятовського. Книга присвячена уявному діалогу єврея та християнина. Галятовський переповідає цікавий анекдот. Євреї Кракова висилають до месії в рай чотирьох посланців. Посланці просять месію вийти в світ та допомогти євреям. Месія передає інструкцію з вказівками того, що треба зробити для цього. Потім посланці просять ангела викликати до раю одного рабина щоб той передав месії подарунки. Далі йдеться про те як він проскочив в рай:

[...] гды пришол до раю и обачил ангела, просил єго, жєбы єму дал мѣч оглядити, чи з доброго желѣзла оучиненый. Аггл ошуканый дал єму мѣч оглядити, и зараз на оному мечу до раю жид вскочил, бо иншим фортелем не могл того доказати.

На просьби ангела вийти з раю рабин звісно не пристав. Ангел пішов жалітися до Бога, але той сказав, що не допоможе. "Присяга є присяга". Галятовський Й. Месія правдивий. Друкарня лаври, 1669.

Підрубив коменти, веселіться панове)

До речі, тут бачимо українське прислів'я, а саме "То страхи на ляхи". Тут малося на увазі лякати когось чимось не страшним. Цей вислів перейшов до польської мови. Ось, що писав про це в 1759 році шляхтич Куліговський (переклад):

За правління Яна Казимира це прислів’я взяло початок, коли козаки під проводом Хмельницького мало не спричинили падіння Речі Посполитої Польської. Козаки, хвалячись перемогами, говорили з насмішкою, що “Strachy na Lachy” — тобто страхи на поляків, адже нас, Русь, називають Ляхами. Звідси ці слова увійшли до прислів’я, яке ми вживаємо тоді, коли щодо якоїсь особи щось є слабким або марним; тоді говоримо: “Strachy na Lachy.”

В польській це прислів'я досі живе, навіть є гурт "Strachy Na Lachy". В українській воно вживається рідше, хоча ще в XIX ст. це прислів'я фіксували на Галичині та Поділлі:

Страхи на Ляхи, а Русин не боится Страхи на Ляхи, тай Русинам ся достане

K. Wójcicki Przysłowia narodowe... T. 3. Warszawa, 1830. F. Miklosich , J. Fiedler Slavische bibliothek... Wien, 1851.

Радикальна українізація в XVII ст. і давнє українське прислів'я В 1620 році возний (судовий пристав) прибуває в місто Лубни (Полтавщина), до володінь князів Вишневецьких. Він вручає князу Семену Лику, черкаському підстарості, королівський судовий позов. Та справа в тому, що позов був на польській. На це Лико відповів:

То страхи на ляхи, а я-м русин. Відаєт король єго мл., же-м русин, а позови мені по-полску шлеть

Далі князь наказав втопити возного, який наважився принести йому такий лист. Возному пощастило вижити і потім записати цю розповідь в київські гродські (судові) книги. Покарання Лико вочевидь не отримав, про нього ще згадаємо в майбутньому. ЦДІАЛ, ф. 181, оп. 2, спр. 3166, арк. 1.

Зрада, підлість та депортації: інструменти московитів XVII ст. і сьогодення В 1658 р. козацький дипломат Юрій Немирич складає на латині "Маніфест до європейських володарів", де пояснено чому розпочалася війна Москви та Гетьманщини. Кілька витримок звідти в перекладі:

Московити обіцяли полякам, що розірвуть союз зі шведами і почнуть війну проти них. Усе вони робили з наміром, щоб, поки ми будемо зайняті війною зі шведами, їм було легше нас підкорити.

В нашому столичному місті Києві московити нещодавно звели фортецю і розмістили там гарнізон..., чого навіть поляки колись не вимагали, навіть у часи нашого підкорення. Так московити дбали про те, щоб мати нас не союзниками, а рабами. У Білій Русі багато шляхтичів були силоміць і підступом переселені до Московії — майже двісті родин. Мешканців Могильова та інших міст і сіл Білої Русі більше ніж дванадцять тисяч було вивезено в пустельні місця Московії, а на їхні місця переселено московських колоністів.

АЮЗР. Ч. 3. Т. 6. Киев, 1914. Далі буде...