until august

🎐Поки я збиралась з силами для написання відгуку (і чекала на електрохарчування), вийшла невеличка підбірка цитат з «Джеймса». until august | #книги

Сьогодні цілий день маю гойдалки зі світлом, і, щоб не гойдатись просто так, розглядаю картинки з музеїв 🙃 Ось так і натрапила на цікавий музей з Сеулу, несу вам! 📚 Музей книги Сонпха (Songpa Book Museum) — це перший публічний музей книги в Кореї, який слугує простором для книголюбів. Його створили для популяризації здорової культури читання й дослідження літератури. Музей спроектований з концепцією входу крізь книжкову полицю, щоб подарувати відвідувачам відчуття прогулянки "всередині" книги. За свій унікальний дизайн він отримав нагороду на церемонії Seoul Architecture Award. Тут є читацькі зони, відкрита студія (де проводять екскурсії сховищем музею), зали постійної та спеціальної експозиції, лекторій, а також "Bookium" — спеціальний простір для дошкільнят, оформлений у казковій концепції, де діти можуть гратись та відкривати для себе захоплюючий світ книг. until august | #бібліотеки

А ще мені потрібна ваша порада... Останнім часом йде якась біла смуга книжок — усі подобаються! Проте важко обрати порядок написання рецензій 🫢 Допоможете?

📕 Зачепилась за анонси/новинки, і знайшла дещо цікаве: 〰️ «Подвійне життя» Алена Клода Зульцера Роман про останні роки життя братів-близнюків — Едмона та Жуля де Гонкурів — і подвійне життя їхньої економки на тлі розкоші й злиднів Парижа часів Наполеона ІІІ. 〰️ «Серед степів» Панаса Мирного Оповідання й повісті, сповнені духом ХІХ століття, українськими степами і безмежною любов’ю автора до рідного краю. 〰️ «Вашингтон Блек» Есі Едуджян Історія Джорджа Вашингтона Блека, хлопчика-раба з Барбадосу, який у дивовижний спосіб отримує свободу і відкриває для себе великий світ. 〰️ «Діти Ясена та В’яза. Історія вікінгів» Ніла Прайса Одна з найґрунтовніших сучасних праць про вікінгів від британського археолога та історика. Ця книжка — спроба розгледіти світ вікінгів зсередини таким, яким його бачили вони самі. А що цікавого ви чекаєте з друку? 👀 until august | #книги

Артбукс відкрили передзамовлення «52 Hertz no Kujiratachi» Соноко Мачіди 🥹 «Кити на частоті 52 герци» — це японський роман, що досліджує теми самотності та зцілення через історію двох травмованих душ. У центрі оповіді — Кіко, жінка, яка тікає від жорстокого минулого до невеликого приморського містечка. Там вона зустрічає занедбану дитину, яку вирішує взяти під свою опіку. Чекала її з минулого року, і ось нарешті! 🐋 Назва роману відсилає до реально існуючого кита, чия пісня настільки висока (52 герци), що інші кити не можуть її почути. Цей кит, ймовірно, єдиний співає на такій частоті, тож його ще називають «найсамотнішим китом у світі». until august | #книги

👀 Здається, на ваших полицях не вистачає найкращого фантастичного роману 2025 року за версією «Г'юґо»... Тому ми з видавництвом Апріорі вирішили, що треба його розіграти! Мова йде, звичайно ж, про «Затруєну чашу» — динамічний детективний роман у світі з дуже цікавими світоустроєм і персонажами. Умови розіграшу: ✔️ бути підписаним на канали until august та Видавництво Апріорі. ✔️ надіслати цей допис друзям-книголюбам ✔️ натиснути кнопку "Брати участь" під цим дописом 🏆 Бот визначить переможця у вівторок, 11 листопада, о 17:00. Успіхів! 📖✨ Кількість переможців: 1 Дата закінчення: 11.11.2025 17:00

Вам знайоме це особливе відчуття, коли починаєш детектив і знову стаєш дитиною, яка розгадує загадку? Коли повністю занурюєшся у таємницю і повертаєшся до неї думками? І коли починаєш співпереживати розумному слідчому (або й двом), які поступово розкривають справу? Так от, «Затруєна чаша» наповнена цим добром по вінця :) Загадка тут багатошарова, заплутана, і я весь час ловила себе на тому, що граю в детектива разом із героями. А фентезійний світ тут — просто мрія. Яскравий, живий, різноманітний, але при цьому не перенавантажений. Усе описано дуже цікаво, з повільним зануренням і поясненням особливостей рослин, людей і створінь. Головні персонажі — Дін і Ана — являють собою класичну детективну пару генія та його асистента. Такий хід може бути ризикованим і скотитися в банальщину. Проте тут динаміка між персонажами ідеальна: вони дивакуваті, але по-своєму, і їх важко порівняти з кимось ще. Їхні діалоги змушували мене реготати. Я вже чекаю продовження цього ситкому, який вони називають роботою. Але найбільшим плюсом для мене стало дещо інше. Ця книга — це ще й про людей, які не вписуються в систему. Герой, якому доводиться постійно доводити свою цінність у світі, де майже всі успішніші за нього. Героїня, яка має неймовірні здібності, але розплачується за них постійним сенсорним перенавантаженням. Герой, що робить свою роботу, навіть знаючи, що кожне використання його таланту наближує божевілля. Люди, які втратили свій дім і вимушені будувати майбутнє у ворожому середовищі... Це роман про рослини і вбивства, так. Але й про зіткнення з системами влади. Про режим, в якому людей з особливостями експлуатують, використовують, переробляють під потреби владних і грошовитих. І про опір цьому порядку. У підсумку. Якщо ви любите детективи або/та фентезі з дрібкою апокаліпсису — вважайте мій пост знаком, що вам треба ця книжка. Та й якщо ви просто хочете добре провести час, занурившись у гарну історію — це теж гарний варіант. Особисто я чекатиму продовження. Знаю, що наступну книгу проковтну одразу, щойно вона вийде 🙂‍↕️ until august | #книгоогляди

🌱 Якщо ви хочете прочитати детективну історію у форматі "дивний геній — стомлений помічник" (привіт, Шерлок!) у химерному і цікавому світі, де величезні створіння можуть в будь-який момент знищити людство (привіт, Атака Титанів!), то ця книжка — must have. Вже чекаю перекладу другої частини, тому що світоустрій «Затруєної чаші» чудовий. Я навіть не можу передати, як сильно, виявляється, мені потрібен був світ біотехнологій в такому вигляді! Формально це високе фентезі. Тут є монстри, штучно змінені створіння й надприродні сили — всі ці класичні фентезійні штуки. Але якби мені треба було когось переконати обрати цю книгу до читання, я б насамперед рекомендувала її фанатам детективів. Це детектив у фентезійних декораціях. Звісно, якщо ви любите обидва ці жанри, то отримаєте подвійне задоволення, але якщо вибирати щось одне, то детектив тут важливіший. until august | #книгоогляди

Настрій понеділка отакий☝️ Розкажіть, як ваші справи? Що зараз читаєте? until august | #поговорити

А ось тут можна подивитись на список книг з особистої бібліотеки Мерилін. Вибір дуже широкий — Платон, Стейнбек, Флобер, Моем, По, Фрейзер, Твен, Камю, Фіцджеральд, Шоу... російська література, на жаль, теж представлена, проте потрібно зважати на ті часи. until august | #цікаве

В особистій бібліотеці Монро було 430 книг. У 1999 році аукціонний дім Christie's продав 390 з них — колекцію класики від Пруста до Фройда, яка публічно підтвердила її інтелектуальну ідентичність і стала доказом проти тих, хто стверджував, що фотографії з книгами були постановочними. Бібліотека Мерилін Монро — це ще одне свідчення того, що за образом "білявої дурепи" ховалася глибока, начитана жінка. Вона розповідала подрузі, як обирає книги:

У вечори, коли мені нічого робити, я йду до книгарні Pickwick на Голлівудському бульварі. Я просто відкриваю книги навмання, і, коли натрапляю на сторінку чи абзац, які мені подобаються, купую цю книгу.

Монро сама воліла б, щоб її пам'ятали саме як читачку — про це свідчить збірка її власних віршів, нотаток і листів «Fragments», виданих у 2010 році. until august | #цікаве

Давайте начистоту: коли ми чуємо ім'я Мерилін Монро, що першим спадає на думку? Навряд чи фото Мерилін, на якому вона читає «Улісса» Джеймса Джойса. На жаль, у образі Монро глибоко вкорінене припущення про її нерозумність, адже вона була "дурненькою білявкою". Сила фрази "Мерилін Монро читала" полягає саме в підсвідомому здивуванні, що вона взагалі вміла це робити. Насправді Мерилін була завзятою читачкою. Протягом її кар'єри було зроблено понад 100 фотографій, на яких вона читає книгу, часто спонтанно під час зйомок або в перервах між ними. Для неї книги не були жартом чи позуванням, як багато хто вважав — література стала для акторки рятівним колом, способом впоратися з нестабільністю життя. Книги були її притулком під час нападів безсоння і стрессу. Одним з її близьких друзів був Труман Капоте, а Сол Беллоу був вражений інтелектом і дотепністю Монро. until august | #цікаве

Дайджест дописів за жовтень 📙🍁 Щось про книжки: 〰️ «Книга для дітей»: початок, рецензія, дотичні твори мистецтва. 〰️ Топ-100 найкращих книг 21 ст. від New York Times. 〰️ Рецензія на «Тлумача тіл». 〰️ Збірка творів Остін від «The Folio Society». 〰️ Короткі відгуки на останнє з прочитаного: 1, 2. 〰️ Сміюся разом з «Затруєною чашею». 〰️ Готичні книги для осінніх читань. Щось для очей: 〰️ Жовтневі обкладинки «The New Yorker». 〰️ Картини прерафаелітів + їх вплив на символістів. 〰️ Обкладинки різних видань «Книги для дітей». 〰️ Бібліотека Джея Вокера. 〰️ Знайомство з Ешером. 〰️ Суб'єктивно найцікавіші західні обкладинки липня. Щось цікаве: 〰️ Один з листів Шарлотти Бронте. 〰️ Обираємо середньовічного покровителя. 〰️ Довгочит про прерафаелітів. 〰️ Прерафаеліти у кіно, музиці та фотографії. 〰️ Історичний контекст «Тлумача тіл». 〰️ Важке дитинство Ґанеші. 〰️ Інтерв'ю А. С. Байєтт. 〰️ Цікаві факти з життя Несбіт. Щось болюче: 〰️ Історія Шарлотти Бронте і Костянтина Еже until august | #дайджест

Минулого року була підбірка книг для Гелловіну, чом би й не повторити? Цього разу будуть готичні книги, ідеальні для читання восени. А що б додали ви? Чекаю на варіанти у коментарях 🌙 until august | #книги

Обкладинки різних видань «Книги для дітей». Вважаю, що наша дуже цікаво виділяється на фоні рослинних мотивів інших варіантів! А вам яка подобається найбільше? P. S. На деяких обкладинках використовується прикраса «Жінка-бабка» Рене Лаліка. Про неї навіть згадують в книзі; ця прикраса була представлена на Всесвітній виставці 1900 року у Парижі. until august | #книги

Байєтт розгортає величезне різнобарвне полотно: більше двадцяти персонажів, два десятиліття, переплетені долі, секрети, що випливають назовні в найнесподіваніший момент. Тут є все і навіть трохи більше: Всесвітня виставка й суд над Оскаром Вайлдом, суфражистки й фабіанці, політика й анархія, казки і театр, прерафаеліти й банкіри, музеї й майстерні. Олів Веллвуд пише дитячі історії. Вона впевнена, що якщо розповідати їх достатньо впевнено, то світ залишиться незмінним і дитинним. Сама вона родом із шахтарського містечка, і усі її казки так чи інакше виростають з-під землі. Там, у темряві, в шарах чорного вугілля сплять відбитки папоротей заввишки з дерево, бабок із десятиметровим розмахом крил, ящірок-монстрів: "Їхня рослинна смерть — це не кінець, а тільки тимчасова перерва". Знання про те, що прямо під ногами ховається інший, давніший й дивніший світ, Олів вміє перетворити на безпечні історії про маленьких героїв, де добро завжди перемагає. Проте Олів — лише частинка великої мозаїки персонажів «Книги», хоча саме вона певною мірою об'єднує їх усіх, як канва тримає разом різнокольорові нитки гобелену. Її історії стають тлом, яке підсвічує реальність майже вічної Вікторіанської епохи та змін, які все одно приходять. Персонажі розриваються між двома світами, кожен по-своєму: навчання чи шлюб, багатство чи анархія, правда чи брехня. Але на поверхні все добре. Гончарі роблять свої неймовірні глеки, імперія процвітає, діти ростуть, казки пишуться. Пізніше на узбіччі цього блискучого світу поступово починають звучати інші історії — про концтабори, про тероризм як необхідний метод, про те, що старий світ помирає. Роман має свої особливості. Байєтт часом надто багатослівна, надто докладна, ніби пише дослідження. Стиль стрибає від художньої прози до підручника історії, від журналістики до казок. Але коли письменниця на висоті — а це переважно так — вона геніальна. Байєтт блискуче передає внутрішній світ дітей, їхню незграбність, їхню суперечливість: "Діти хотіли бути вільними від дорослих і водночас ображалися на найменший натяк, що дорослі теж хочуть бути вільними від них". У роман вплетені воєнні вірші та вікторіанські казки, алюзії на Перро, братів Грімм, Гофмана, Баррі, Кіплінга, Грема. А всередині цього розкішного, перенасиченого тексту — страшенно багато життя, любові й мистецтва. «Книга для дітей» — це велика родинна сага з десятками героїв і складними стосунками, які змінюються разом із епохою. Це про творчість і красу... І про те, як закінчується золоте десятиліття Едуарда VII й вчорашні діти йдуть на війну заради казкових ідеалів честі, слави й обов'язку. Золоті епохи завжди закінчуються. Дитячі казки перестають бути безпечними. Та, навіть знаючи це, ми продовжуємо їх розповідати. until august | #книгоогляди

🔖 Розкішна, складна й місцями надто повільна, але магнетична історія того, як закінчуються золоті часи. «Книга для дітей» Антонії Байєтт — роман про Едвардіанську Англію на зламі століть, де все ще висять гобелени Вільяма Морріса і задихаються шахтарі, де творять свою магію гончарі й майстри ляльок, а дорослі говорять про революції та читають дітям казки перед сном. І про те, як під гладкою і сріблястою поверхнею вічного миру назріває щось темне й тривожне. until august | #книгоогляди

Читаю «Затруєну чашу». Тут є цікавий світоустрій, перманентно втомлений головний герой і загадкові вбивства! А вбивця, до речі, — дерево. Періодично хапаюсь за боки від сміху (як на мене, це дуже гарний показник):

— Але насправді для першого розслідування вбивства ти чудово впорався... — Дякую, мем, — зрадів я. — Ба більше, Діне, я сказала б, що ти маєш якраз відповідну схильність до нудної, неподатливої тяганини, яка гарантує успіхи слідчому асистентові. — Дякую, мем, — сказав я зі значно меншою радістю.

— Коли добре подумати, Діне, — мовила вона, — можливо, я просто трохи довбанулася тут... —Дуже прикро це чути, мем. Вона взяла невеличку ситарфу і неуважно забренькала. — Здебільшого через те, — продовжила Ана, — що в цьому нудному кантончику ніколи нічого не відбувається. А книжки доставляють дуже довго.

— Він новенький, — сказала Ана, — і цибатий, і, здається, втратив почуття гумору через якийсь нещасний випадок.

Роман відзначений премією «Г'юґо», і поки що я розумію, за що 😆 until august | #книги

🔖 Едіт Несбіт (15 серпня 1858 — 4 травня 1924) — англійська письменниця та поетеса, авторка численних творів для дітей. Едіт мріяла про славу поетеси, але замість цього прославилася своїми дитячими книжкам. Писала п'єси, поезію, романи та оповідання для читачів різного віку. На відміну від більшості дитячих книг того часу, її твори були спрямовані на розвагу, а не на виховання, а герої були досить реалістичними. Несбіт колись сказала:

Коли я була маленькою дитиною, я завжди молилася, зі сльозами на очах, щоб, коли я виросту, ніколи не забути те, що я думала, відчувала і пережила.

У 1877 році 19-річна Несбіт познайомилася з банківським клерком Г'юбертом Бландом, а у 22 квітня 1880 вона вступила з ним у шлюб, будучи вже на 7 місяці вагітності. На початку їхнього шлюбу Бланд захворів на віспу, а його бізнес зазнав краху. Несбіт була змушена утримувати сім'ю, публікуючи романи та статті, а іноді також оформлюючи вітальні листівки. Протягом наступних років вона продовжувала заробляти більшу частину сімейного доходу, іноді у співпраці з Бландом. Вони мали палкі соціалістичні симпатії, і в 1884 році це привело їх до приєднання до Фабіанського товариства (предтечі Лейбористської партії). Невірність Бланда не була таємницею, і Едіт, яка мала з ним трьох спільних дітей (і, як вважається, також кілька власних романів), усиновила двох його позашлюбних дітей. Її старший син, Фабіан (названий на честь фабіанців) помер після операції на мигдалинах. Едіт картала себе за це, тому що не приділила йому достатньо уваги. Цікаво, що Розамунд Едіт Несбіт Бланд (1886 — 1950), прийомна дочка Несбіт, й сама стала письменницею. Деякі з дитячих книг Едіт написані у співаторстві з Розамунд. Така собі сім'я Кардаш'ян у вікторіанському сеттингу 🙂‍↕️ until august | #цікаве