❤️ЧАРІВНА СПОКУСА❤️

- Цікаво, звідки вона брала гроші на все це? - сказала Елла сама до себе. Гарне ліжко, шафи, декілька картин, квіти, великий сірий диван, столик з ноутбуком, навіть кокон (підвісне крісло-стілець). Хммм... - А я навіть не знаю, де і ким вона працювала, - додала сама собі дівчина, - Боже, який сором. Елла відкрила шафу-купе. Тетянині речі: легкі, невагомі сукні, блузи, кофтини, джинси, декілька костюмів. На нижній полиці шафи рівненьким рядочком стоїть взуття: туфлі, кросівки. Елла піднесла до підборіддя сукню тітки і посміхнулася: - Здається, ми з тіткою одного розміру. На столику біля ліжка великий бокс із купою ліків та телефон. - Дивно, здається я його тут не бачила... Елла взяла телефон до рук, але він виявився розрядженим. - А ти сподівалася, що він буде тримати зарядку декілька тижнів? Елла, Елла... І тут раптом дівчина жахнулася від несподіваного звуку замка, який відчиняли дверним ключем і заніміла. Так, дійсно, вхідні двері хтось відкривав. Елла вжалася спиною в стіну і відчула, що може зомліти. В розпашілому мозку вирувала сила-силенна думок. Ось він уже відкрив двері... зайшов... закрив двері... кахикнув... він, точно він, а не вона. "Треба вийти і дізнатися, що відбувається, зрештою я тут господиня, чи хто? А якщо він мене уб'є? Може це крадій? Ну да, а звідки в нього ключ візьметься?" Дівчина тихесенько пішла вздовж стіни і стала біля дверей спальні. Двері відчинялися одразу в коридор, а тому картина вимальовувалася напрочуд чудна. Він знімав туфлі. "Злочинець не зніматиме взуття" - подумала Елла. І тут він повернувся... Вони дивилися одне на одного декілька довгих секунд, а потім Елла таки наважилася заговорити першою: - Я викличу поліцію. - Не треба, - виставив уперед руку чоловік, - я і є поліція. Років п'ятдесят. Приємної зовнішності, високий. Він заметушився, а потім показав Еллі своє посвідчення. Та вона навіть не глянула в нього. - Хто ви такий і що робите тут? Звідки у вас ключі? - Здається нам треба поговорити, - тихо сказав чоловік. - Я не збираюся з вами говорити. Ідіть негайно! - Не хвилюйтеся, Елло. Дівчина шоковано звела брови: - Звідки ви знаєте моє ім'я? - Я багато чого знаю. Заваримо ромашковий чай? Далі буде...🧣 © Наталія Степова ❤️ ЧАРІВНА СПОКУСА ❤️

🐱 ПРОДОВЖЕННЯ 🐱 НЯВ П'ЯТЕ Артем поїхав пізно ввечері. Двох котів він все ж таки забрав, хоч і незадоволений вираз обличчя казав про те, як йому цього не хотілося робити. Інші п'ятнадцять проблем хлопець так і не вирішив. Але зробив нашвидкуруч фото квартири, усіх кімнат, кухні та ванної для майбутніх покупців. І хоч Еллі ще треба було вступати у права спадщини, Артем переконував її, що все вирішиться набагато швидше, ніж як того вимагав закон. Дівчина не сперечалася. Вона завжди довіряла Артему, завжди і в усьому. Елла прийняла душ, випила ромашкового чаю, який знайшла на кухні. І взагалі, за дверцятами кухонних шафок було безліч дорогих та якісних напоїв, кави, різних іноземних приправ, чаїв, здебільшого трав'яних та ще чогось такого, чого Елла ніколи не бачила. Дівчина обійшла кімнату за кімнатою. Чистота та охайність, навіть пилу майже не було. Хтось ретельно все прибрав, мабуть сусідка, подумалось Еллі. Заспокійливі світло-сірі кольори створювали атмосферу неймовірного затишку та комфорту.

СПОГАД ЮНОСТІ Колись було не так, як зараз є, Колись у літа дні були тепліші, Бо ти зігріла серденько моє, Бо ти зігріла серденько моє, І почуття лились, неначе вірші. І вигорав я полум'ям до тла, І тиша червоніла стоголоса, Коли твого волосся ковила, Водою, мов з живого джерела, Ходила по плечу моєму боса. І луки одягалися в розмай, І падали на них липневі роси, Якою ніч була тоді, згадай, Як сипала зірки за небокрай Бо я забути сил не маю й досі. Бо пам'ять спогад щастя не зітре, І час не знищить відданість роками, Були між нами коми і тире, Були між нами коми і тире, Та більше їх не буде поміж нами. ©Павло Деркач 09.10.2023

#кохайте 💞💞💞💞💞

Ich liebe dich Почнімо виставу... Тоненька бретелька, мов брама до храму, у тіло твоє сніжно-біле. Настане на ліжку Едем. Розтривож мою тишу. Вустами ведеш в небокрай. Або вище. Кохання настане... Слова роздягай, шкрябай нігтями совість. В обіймах палай — пальці ватри готові до пестощів страти. Тріпочуть ключиці у полум'ї гарту торкань ненавмисних. Дійшли до фіналу... Так хутко й нестримно кружляють планети. Цілунки між димом зірок сигаретних. Кохай, відчинивши навпомацки тайни. О, Рай! Хтиві пари летять понадкрайно! Ми навіть не знали... Що тілосплетіння породжує сяйво, духмяне квітіння очей, полум'яне горіння пече. Я проник в твою душу і в тіла мішень, що для ніжності служить. © Іван Добруцький #вірш #інтимнірядки

🇨🇭Швейцарія 🔮Озеро Блаузеї у сніговому обрамленні. Секрет фантастичного смарагдово-блакитного кольору – підземні джерела, які цілий рік живлять озеро кришталевою водою.🌍 Дякую за ваші коментарі та вподобайки!!!❤️ [Цікавий світ]🪐